Презентація на тему:
Методи обстеженняортопедо – травматологічних хворих

Методи обстеження ортопедо – травматологічних хворих доцент Кулянда Ігор Сергійович

Клінічні симптоми переломів: - Патологічна рухомість у місці перелому - Крепітація або візуалізація кісткових уламків - Деформації - Гематома в ділянці перелому - Підвищена чутливість на стороні перелому - Біль як реакція на накладання пов`язки чи компресії - Порушення функції - Набряк в місці перелому

Класифікація: закриті відкриті

Класифікація:

Класифікація: а - без зміщення б - вколочені с - стабільні d – ускладнений перелом

Компартмент синдром Невідкладна медицина Будь-яка пошкоджена тканина набрякає і повинна мати можливість для розширення, якщо це неможливо, то тканина стає ішемічною. При збільшенні тиску в жорсткому фасціальному футляріпорушується венозний дренаж і в кінцевому рахунку наступає артеріальна оклюзія.

Компартмент синдром

Компартмент синдром Клінічні симптоми ішемічної кінцівки: Біль Блідість Зниження локальної температури Зниження пульсу

Пошкодження суглобів Три види: а) Підвивих b) Вивих c) Переломо-вивих

Пошкодження зв`язок Три види: а) Розтягнення b) Часткове пошкодження c) Повне пошкодження

Пошкодження м`яких тканин Сюди входить пошкодження: Судин Нервів М`язів Шкіри Внутрішніх органів

Пошкодження м`яких тканин

Пошкодження м`яких тканин Судини Існує 4 типи пошкоджень: a. Повне пошкодження b. Розтягнення, з утворенням заслонки c. Спазм d. забій

Пошкодження м`яких тканин Нерви Neurapraxia – транзиторна втрата функції від компресії. Раннє відновлення Axonotmesis – втрата функції через більш важку компресію, але без втрати безперервності нейронів. Відновлення через тижні або місяці Neurotmesis – Пошкодження нерва з втратою зв`язку між нейронами. Неможливе відновлення без реконструкції

Пошкодження м`яких тканин М`язи 4 типи пошкоджень: Стиснення (краш-синдром) Розрив Ішемія Ектопічна осифікація

Пошкодження м`яких тканин Шкіра Механізми пошкодження: Пряма травма Розтягнення Скальпована рана Інтраопераційно

Обстеження

Послідовність обстеження хворого: 1. Скарги. 2. Анамнез. 3. Огляд, пальпація, перкусія, аускультація. 4. Визначення об’єму активних і пасивних рухів у суглобах. 5. Визначення довжини кінцівок та їх сегментів, м’язевої сили, функціональних порушень. 6. Рентгенологічне обстеження. 7. Лабораторні та додаткові (хірургічні) методи обстеження.

Обстеження Загальний принцип Огляд Скарги Функціональний стан Симптоми (біль, ригідність, припухлість) Локалізація та розповсюдженість Хронологія появи симптомів Провокуючі фактори Фактори,які посилюють або зменшують симптоматику

Обстеження Швидкий загальний огляд Передпліччя і кисть Лікоть Плече Стегно Коліно Стопа і г/ступневий суглоб Хребет

Правила огляду хворого: ніколи не слід обмежуватись оглядом тільки тієї ділянки тіла чи кінцівки, на біль у якій скаржиться хворий; основним критерієм у визначенні наявності і ступеня патології має бути здорова кінцівка та її сегменти, з якими слід порівнювати змінені ділянки (порівняльний огляд).

У травматологічного хворого при обстеженні лікарем повинні бути отримані відомості з наступних основних розділів: Який механізм впливу травми на орган, органи, сегмент, на організм у цілому і які ушкодження при даному механізмі найбільш імовірні. Які конкретні морфологічні ушкодження мають місце. Які мають місце функціональні порушення органів і систем. Які із знайдених ушкоджень і функціональних порушень мають домінуюче значення в стані потерпілого.

Механізми впливу травми

Морфологічні ушкодження

Морфологічні ушкодження

Огляд тулуба При огляді спереду звертають увагу на: розташування на одному рівні надпліч, реберних дуг, остей клубових кісток, симетрію трикутників талії При огляді ззаду звертають увагу на: лінію остистих паростків, стояння нижніх кутів лопаток, наявність реберного горба, рельєф м’язів

Огляд тулуба При огляді збоку звертають увагу на: викривлення хребта у сагітальній площині (грудний кіфоз, поперековий лордоз)

Огляд тулуба Нормальна вісь хребта

Лійкоподібна деформація грудної клітки

Огляд

Огляд кінцівок Огляд кінцівки проводять порівняльно оцінюючи її із симетричною кінцівкою Особливу увагу звертають на зміну форми та положення кінцівки

Огляд кінцівок Зміна вісі кінцівки у суглобі чи на протязі діафіза у фронтальній площині називають варусною або вальгусною деформацією Зміна вісі кінцівки на протязі діафіза чи суглобі у сагітальній площині називають антекурвацією та рекурвацією

Зміна вісі кінцівки Genu recurvatum Genu antecurvatum

Огляд верхніх кінцівок Вальгус Варус Вісь верхньої кінцівки

Огляд нижніх кінцівок Вісь нижньої кінцівки Вальгус Варус

Огляд кінцівок Вальгус на рівні гомілки

Огляд кінцівок Вальгусна деформація колінних суглобів

Визначення обсягу та амплітуди рухів у суглобах

Визначення обсягу та амплітуди рухів у суглобах Розрізняють рухи : активні, які здійснює сам пацієнт та пасивні коли їх виконують стороннім зусиллям Розрізняють наступні види обмеження обсягу рухів у суглобах: Анкілоз, ригідність, контрактура

Визначення обсягу та амплітуди рухів у суглобах Анкілоз – повна відсутність рухів у суглобі Ригідність – хитальні рухи у суглобі з обсягом у 5° Контрактура – певне обмеження обсягу рухів За походження контрактури поділяють на: десмогенні, неврогенні, дерматогенні, психогенні, артрогенні, комбіновані

Згинальна контрактура колінних суглобів

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом При вимірюванні амплітуди рухів в суглобі по нейтральному (нуль-прохідному), методу результати вимірювання записують трьома цифрами виходячи з нульового положення: (для великих суглобів верхньої кінцівки, кульшового та колінного суглобів нульовим положенням є кут 180°, для гомілково-ступневого ─ 90 °) Методика обстеження: спочатку фіксують кут крайньої позиції в одному напрямку, далі проходження через нейтральне положення позначається як 0 і в кінці записується кут кінцевої позиції протилежного розмаху руху.

Визначення обсягу рухів за нуль прохідним типом При вимірюванні за даним методом дотримуються певних правил. І. Перш за все вимірюють і записують рухи „розгинання-згинання”, причому напрям рухів завжди для всіх суглобів ─ від положення розгинання до положення згинання. ІІ. Якщо суглоб має крім розгинання-згинання, рухи в інших напрямках, то після розгинання-згинання раніше вимірюють рухи відведення-приведення і лише після цього обертальні рухи (ротацію). Рухи відведення і ротація завжди починають з найбільш віддаленого положення від тулуба по направленню до більш близькому. Послідовність запису виглядає так: Розгинання/згинання; відведення / приведення; ротація назовні / ротація досередини.

Визначення обсягу рухів за нуль прохідним типом При вимірюванні за даним методом дотримуються певних правил. ІІІ. Запис проводять в трьох колонках: В першій колонці відмічають напрям рухів, в другій ─ числові величини правої сторони, в третій ─ лівої. Запис на першому місці хворої сторони недоцільний, так як зміни можуть бути і з протилежної (здорової) сторони

Визначення обсягу рухів за нейтральним нуль прохідним типом Запис можна проводити скорочено, наприклад: Кульшовий суглоб прав. лів. Розг./згин. (екст. / флекс.) 10/0/130 5/0/90 Відвед. / прив. (абд. / адд.) 50/0/40 40/0/30 Ротац зовн. / внутр. 50/0/50 20/0/20

Визначення довжини кінцівок, сегментів та їх периметру Для правильного вимірювання довжини кінцівок необхідно дотримуватись наступних умов: 1) вимірювання повинно бути порівняльним (вимірюються одночасно здорова і хвора кінцівки) 2) опізнавальними точками для вимірювання служать кісткові виступи; 3) при вимірюванні необхідно користуватися симетричними кістковими виступами. Довжина кінцівок визначається співставленням симетричних опізнавальних точок на око і з допомогою простих вимірювальних засобів.

Види вкорочень кінцівок Абсолютне (істинне) ─ вкорочення кінцівки має місце в тих випадках, коли при посегментному вимірюванні встановлюється, що одна із кісток вкорочена у порівнянні з симетричним відділом здорової кінцівки

Види вкорочень кінцівок Відносне вкорочення зустрічається в тих випадках, коли суглобові кінці зміщуються один відносно іншого (вивих), а посегментна довжина кінцівки залишається одинаковою

Види вкорочень кінцівок Проекційне (уявне) вкорочення ─ виникає при контрактурах у суглобах

Сумарне (клінічне) вкорочення ─ комбінація усіх вище перерахованих вкорочень кінцівки Види вкорочень кінцівок

Визначення м’язевого тонусу Виділяють 5 ступенів сили м’язів: 5 балів (відмінно) ─ оцінюються міцні, сильні, практично здорові м’язи, при цьому відсутня їх атрофія, рухи в суглобах повні, відмічається хороша протидія м’язів. 4 бали (добре) ─ відмічається незначна атрофія м’язів, проте м’язи в стані подолати не тільки масу свого сегменту, але й додатковий опір, що створюється рукою дослідника. 3 бали (задовільно) ─ помірна атрофія м’язів, пацієнт виконує активні рухи долаючи тільки масу сегмента без опору. 2 бали (погано) ─ відмічається значна атрофія м’язів, що здатні виконувати активні рухи в суглобах з виключенням маси кінцівки. 1 бал (дуже погано) ─ виражена атрофія м’язів, які не здатні виконувати рухи. Пальпаторно та на око скорочення м’язів не визначається.

Визначення функції Різні патологічні стани здатні порушувати функцію суглобів, м’язів, порушувати ходу. Критерії функціональної здатності нижніх кінцівок: Хода, присідання, сидіння, одягання взуття Зміни ходи: кульгавість щадна і нещадна Щадна кульгавість – дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та травми (хворий уникає повного навантаження на кінцівку із за болю). Нещадна кульгавість – спостерігається при вкороченнях або деформаціях кінцівки без больових відчуттів (анкілоз, одностороння варусна деформація колінного суглоба) Переміжна кульгавість (качина хода) двобічний вроджений вивих стегон.

Рентгендіагностика

Рентгендіагностика

Рентгендіагностика

Додаткові методи дослідження Лабораторні Рентгенографія Комп’ютерна томографія Ядерно магнітний резонанс Ультразвукове дослідження (сонографія) Електроміографія Реовазографія Морфологічні дослідження

Характерні рентгенологічні ознаки різних захворювань суглобів Рентгенологічні ознаки Захворювання Ерозії кісткових поверхонь суглобів Ревматоїдний артрит Зниження прозорості дистальних фаланг пальців Псоріатичний артрит Підхрящевий остеосклероз, кісткові виступи Деформуючий артроз Деструктивний артроз, “пробійники” Подагра Ознаки пошкодження клубовоздухвинних з`єднань, кальціфікація звязок хребта Хвороба Бехтєрєва

МРТ - обстеження

МРТ - обстеження

Комп`ютерна томографія

Комп`ютерна томографія

Комп`ютерна томографія

Артроскопія

Артроскопія - метод огляду порожнини суглоба за допомогою спеціального обладнання (артроскопа). Мета обстеження – розпізнання травматичнких, запальних і дегенеративних захворювань суглобів. Інформативність методу. Артроскопія – прямий метод діагностики запальних, травматичних чи дегенеративних уражень менісків, звязкового апарату, хряща, синовіальної оболонки. При цьому є можливість прицільної біопсії уражених ділянок сусглобів. Підготовка до обстеження. Особливої підготовки непотрібно. Ускладнення. Дуже рідко артроскопія ускладнюється інфекційним запаленням.

Bene diagnostitur, bene curatur