Презентація на тему:
Гігієна як наука. Предмет, зміст і завдання гігієни. Історія розвитку гігієни.

Гігієна як наука. Предмет, зміст і завдання гігієни. Історія розвитку гігієни. Проф. М.О.Кашуба

Гігієна – це наука, що вивчає закони впливу на організм окремих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм; здійснює на цій підставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію або зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чинників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров’я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства.

Мета гігієни полягає у збереженні і зміцненні здоров’я як окремої людини, так і колективу, популяції, суспільств в цілому.

Історія розвитку гігієни Індія Китай Єгипет Греція Рим Епоха Відродження

соціоекологія ГЕОГРАФІЯ Геоекологія ЕКОНОМІКА Економіка природокористування БІОЛОГІЯ Екологія Екологія людини МЕДИЦИНА Біогеохімія ХІМІЯ Екологічна технологія ТЕХНІЧНІ НАУКИ ЮРИСПРУДЕНЦІЯ Соціо-екологічне право ГЕОЛОГІЯ Інженерна екологія

Головні завдання екології людини Вивчення стану здоров’я людей та соціально-трудового потенціалу популяцій даної генерації Прогноз стану здоров’я майбутніх генерацій Вивчення впливу окремих чинників навколишнього середовища та їх комплексів на здоров’я і життєдіяльність популяцій Розроблення шляхів підвищення рівня здоров'я та соціально-трудового потенціалу населення Розроблення науково-обгрунтованих нормативів корекції відповідних компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічного напруження

Методи гігієни Методи вивчення навколишнього середовища Методи вивчення впливу навколишнього середовища на організм і здоров’я людини Методи санітарного обстеження з подальшим санітарним описом Інструментально-лабораторні методи Методи експериментального дослідження Методи натурального спостереження Фізичні Біологічні Хімічні Санітарно-статистичні Лабораторний експеримент на тваринах Експеримент з моделювання природних умов Географічні Фізико-хімічні Фізіологічні Комплексна оцінка стану здоров’я населення Біохімічні Медико-географічні Санітарно-статистичні Токсикологічні Клінічні Лабораторний експеримент на людях

Методи досліджень у гігієні Метод санітарного обстеження навколишнього середовища, його чинників, які впливають на здоров’я людей Інструментально-лабораторні методи Методи, що реєструють реакції організму на дію чинників навколишнього середовища Фізичні методи Хімічні методи Фізико-хімічні методи Біологічні методи Лабораторний експеримент Метод натурного експерименту Епідеміологічний метод

Аналітичні епідеміологічні методи 1. Дослідження типу “випадок – контроль” Порівняння інформації про вплив чинника на хворих і здорових людей 2. Когортне дослідження Дослідження групи осіб з епідеміологічною ознакою Визначення інтенсивних показників захворюваності в когортах, які підлягають і не підлягають дії чинника ризику Форми досліджень: “поперечні” (одномоментні) “поздовжні” (динамічні)

Науковий метод екологічних досліджень Етапи: Спостереження Формулювання теорії про закономірність Перевірка теорії Спостереження, що підтверджують теорію

Здоров’я — стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання або фізичних дефектів

Класифікація населення за групами здоров’я Група здоров’я Характеристика I Здорові II Особи, для яких є чинники ризику. Особи, що мають патофізіологічні та біохімічні зміни в організмі, тобто преморбідні стани. Особи, які епізодично хворіють на ГРВІ III Особи, котрі часто хворіють на ГРВІ та хворі з хронічним перебігом без загострень протягом року IV Хворі з хронічним перебігом захворювань та із загостреннями протягом року V Інваліди за хворобою

Вплив на організм чинників навколишнього середовища Роздільна дія ─ дія на організм лише одного чинника Комбінована ─ вплив відразу кількох речовин однієї природи (коли хімічна речовина надходить в організм різними шляхами одночасно з різних об’єктів навколишнього середовища) Поєднана дія ─ сумарний вплив фізичних, хімічних та біологічних чинників навколишнього середовища.

Розрахунок ГДК у повітрі, коли на організм діє кілька шкідливих речовин С1 ГДК1 + С2 ГДК2 Сn ГДКn + + … ≤ 1, Де С1, С2, ... Сn ― фактичні концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі: ГДК1, ГДК2, ... ГДКn ― гранично припустимі концентрації цих речовин.

Іонізація Іонізатори: Радіоактивне випромінювання ґрунту та повітря Ультрафіолетове та світлове випромінювання сонця Космічне випромінювання Розпилення води (балоелектричний ефект) Інтенсивність іонізації — число іонів, що утворюються в 1 мл газу за одиницю часу

Вміст легких іонів у повітрі на 1 см3 25-100 700-900 2000 600 1200 800-1000 200-300 3000

-2000 + 1800 В/М 1 м 130 В/М Зима 260 В/М Літо 100 В/М

Радіоактивність повітряного середовища: радіоактивні гази речовини природного та штучного походження

Речовини, що містяться в атмосферному повітрі представлені: природним пилом штучним пилом Види природного пилу: космічний вулканічний земний морський пил лісових пожеж

Космічний пил Утворюється у світовому просторі в результаті згорання метеоритів. Вулканічний пил Здатний поширюватися на великі відстані, довго утримується у завислому стані, що може призвести до інтенсивного запилення атмосфери Морський пил Представлений кристалами солей, які утворюються внаслідок випаровування крапель води

Концентрація пилу в атмосферному повітрі На неї впливають: метеорологічні процеси умови і характер викидів дисперсність пилового аерозолю Великодисперсний пил із частинками діаметром більшим за 10 мкм випадає швидко. Дрібнодисперсний пил із частинками діаметром меншим за 0,1 мкм практично не випадає.

Дисперсність пилу визначають за: його стійкістю до повітря фізико-хімічною активністю адсорбційною здатністю здатністю дифундувати чи затримуватись захисними мембранами

Параметри атмосфери атмосферний тиск повітряні потоки електричний стан електричне поле землі радіоактивні елементи

Основний склад атмосферного повітря: кисень (О2) азот (N) діоксид вуглецю (CO2) А також до складу атмосферного повітря входять: водень (Н2) метан (СН4) аміак (NH4) сірководень (SH4) перекис водню (Н2О2)

Дія атмосферного тиску на організм людини Опосередковано через атмосферні процеси (рух повітря, температура, вологість) Безпосередньо на організм людини (ССС, ЦНС, опірно-руховий апарат)

Кліматоутворюючі фактори Сили Коріоліса Магнітне поле землі Електричні процеси в атмосфері та на суші Вертикальний та горизонтальний градієнт температур Температурно-вологісний градієнт між сушею та водними поверхнями Насиченість атмосфери водяними парами Рельєф земної поверхні Добові коливання температури Океанічні течії Атмосферний тиск

Вода надходить в атмосферу у вигляді водяної пари при випаровуванні з поверхонь морів і суші, її виділяють людина і тварини, рослини, вода утворюється при розкладанні органічних речовин. Метеорні води у вигляді дощу, снігу випадають з атмосфери на поверхню землі та йдуть на живлення рослин, тварин, людини, надходять у водойми, насичують ґрунтовий покрив і т.ін. Випаровуючись, вода знову надходить в атмосферу і кругообіг води продовжується.

Речовини, що містяться в атмосферному повітрі представлені: природним пилом штучним пилом Види природного пилу: космічний вулканічний земний морський пил лісових пожеж

Космічний пил Утворюється у світовому просторі в результаті згорання метеоритів. Вулканічний пил Здатний поширюватися на великі відстані, довго утримується у завислому стані, що може призвести до інтенсивного запилення атмосфери Морський пил Представлений кристалами солей, які утворюються внаслідок випаровування крапель води

Здатний поширюватися на великі відстані, довго утримується у завислому стані, що може призвести до інтенсивного запилення атмосфери

При вибуху вулканів, особливо великих, з їх кратерів викидається (іноді на висоту 40-50 км) величезна кількість вулканічного пилу. Завдяки високому ступеню дисперсності цей пил надовго затримується в атмосфері і розвіюється на великі відстані. Вулканічний пил значно знижує прозорість атмосфери.

Деяка кількість пилу (частинки розміром від 50 до мікрона проходить верхні дихальні шляхи і потрапляє у просвіт бронхів, де затримується на слизовій. Частинки діаметром менші за 0,3 мікрони потрапляють із вдихуваним повітрям у бронхіоли і альвеоли. Вказують, що пилові частинки розміром менші за 0,2 мікрона внаслідок своєї дуже незначної величини й інерції, яка дорівнює інерції молекул повітря, поводяться як молекули повітря, тому можуть видихатися назад. Однак, на думку М. А. Вігдорчика, такий пил також може частково затримуватися в легенях. Вважають, що пил з розміром частинок порядку 0,2-1 мікрон найбільше затримується в легенях і тому є найнебезпечнішим.

Висотна хвороба симптоми Розлади координації Сильна м’язева слабкість Зниження пам’яті та уваги Сонливість Головокружіння Нудота, блювота ЧД ЧСС Кровотечі з носа, рота, кишківника Очні симптоми Гостроти зору Звуження поля зору Порушення: кольоросприйняття глибини зору

Склад сухого повітря за нормальних умов

Повне зображення затемнення Сонця у білому світлі (представлено Serge Koutchmy з Mauna Kea)

Сонячна енергія – потік електромагнітних випромінювань з різною довжиною хвилі Сонячний спектр на границі земної атмосфери: ультрафіолетова частина – 5% видима частина – 52% інфрачервона частина – 43%

Інтенсивність сонячної радіації на різних висотах: 1000 м – 1,17 кал/(см2* хв) 2000 м – 1,26 кал/(см2* хв) 3000 м – 1,38 кал/(см2* хв) Співвідношення прямої сонячної радіації до розсіяної: На висоті сонця 400 це співвідношення – 47,6% На висоті сонця 600 це співвідношення – 85%

На поверхні землі сонячна радіація завжди менша, ніж на границі тропосфери. Це пояснюється: різною висотою сонця над горизонтом чистотою атмосферного повітря великою різноманітністю погодних умов хмарами опадами і т.д.

Сонячний спектр на поверхні землі: ультрафіолетова частина – 1% видима частина – 40% інфрачервона частина – 59%

Озон при высоких концентрациях имеет запах, подобный запаху хлора, при умеренных - "запах электрики". Его запах обнаруживается при концентрации 0,002 мг/л.

Ультрафіолетова радіація здійснює специфічну дію, притаманну певному діапазону хвиль: діапазон 400-320 мкм – еритемно-засмаглива дія діапазон 320-275 мкм – антирахітна і бактерицидна дія діапазон 310-200 мкм – слабку бактерицидну дію діапазон 275-180 мкм – пошкоджується біологічна тканина

Ультрафіолетові промені позитивно впливають на: білковий обмін жировий обмін мінеральний обмін імунну систему Тобто здійснюють загальнооздоровчу і тонізуючу дію.

Негативний вплив ультрафіолетових променів: розвивається виражена еритема з набряком шкіри погіршується стан здоров’я відбувається ураження очей

При недостатньому опроміненні ультрафіолетовими променями відбувається розлад: фосфорно-кальцієвого обміну нервової системи паренхіматозних органів системи кровообігу знижуються окисно-відновні процеси порушується стійкість капілярів знижується працездатність знижується опірність до застудних захворювань

“Ультрафіолетовий голод” відчувають: жителі промислових міст через забруднене повітря жителі Півночі робітники вугільної і гірсько рудної промисловості люди, які працюють в темних приміщеннях тощо.

Інфрачервоні промені Відповідно до біологічної активності вони поділяються на: короткохвильові з діапазоном хвиль 760-1400 мкм довгохвильові з діапазоном хвиль 1500-25000 мкм

Інфрачервоні промені при тривалій дії викликають зміну очей. Інфрачервона радіація з довжиною хвиль: 1500-1700 мкм – досягає рогівки і передньої очної камери 1300 мкм - проникає в кришталик В тяжких випадках можливий розвиток катаракти