Презентація на тему:
Діабет у хірургії

Діабет у хірургії

Цукровий діабет залишається однією з найактуальніших проблем клінічної медицини. У структурі ендокринних захворювань дана патологія займає основне місце (до 70 %). Епідеміологічні дослідження, проведені в більшості країн, показали значний ріст кількості хворих на цукровий діабет не тільки в економічно розвинутих країнах, ай у країнах, що розвиваються. За оцінками спеціалістів ВООЗ, на даний час на Земній кулі нараховують більше 100 млн. хворих на цукровий діабет, а в Україні понад 1,5 млн, і ці показники продовжують збільшуватися.

Безпосередньо цукровий діабет призводить до підвищення смертності хворих у 2-3 рази; розвитку системного ураження судинного русла у вигляді мокро- та мікроангіопатгй (80-100 % ); його супроводжують інші хронічні патологічні стани: нейропатія (60-80 %), остеоартропатії (58-93 %), інфекції (18-20 % ).

Серед планових хірургічних хворих ЦД збільшує у 2 – 3 рази частоту ТЕЛА, у 4-5 разів ризик раньових ускладнень та у 1,5 – 2 рази поопераційну летальність. В ургентній хірургії частота ТЕЛА зростає у 5 разів ризик п/о летальності у 6-7 разів, а частота раньових ускладнень майже у 10 – 15 разів

Гангрена та ампутації нижніх кінцівок у даного контингенту хворих бувають у 20 разів частіше, ніж у населення в цілому; діабет - одна з основних причин смертельних уражень нирок. Хворі на діабет потребують приблизно вдвічі частішої госпіталізації, ніж. інші категорії населення. З діабетом прямо пов'язані значні витрати охорони здоров'я на медичне обслуговування цього контингенту хворих, які включають час спеціалістів, вартість ліків та служб реабілітації, інші витрати, в тому числі допомогу в зв'язку з втратою працездатності та інвалідністю. Цукровий діабет скорочує очікувану тривалість життя на 2-12 % (з коливаннями в різних країнах).

Класифікація цукрового діабету (ВООЗ, 1985) . Клінічні класи: Цукровий діабет. Інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД). Інсулінонезалежний цукровий діабет (ІНЗЦД), а)в осіб з нормальною масою тіла; б)в осіб з ожирінням. Цукровий діабет, зумовлений недостатністю харчування. Інші типи діабету, пов'язані з визначеними станами і синдромами: а)захворюваннями підшлункової залози; б)хворобами гормональної етіології; в)станами, спричиненими вживанням лікарських засобів або впливом хімічних речовин; г)аномаліями інсуліну або його рецепторів; д)визначеними генетичними синдромами; с) змішаними станами. Порушена толерантність до глюкози: а)в осіб з нормальною масою тіла; б)в осіб з ожирінням; в) пов'язана з визначеними станами і синдромами. Цукровий діабет вагітних. Б. Класи статистичного ризику (особи з нормальною толерантністю до глюкози, із значно вираженим ризиком розвитку цукрового діабету). Попередні та потенційні порушення толерантності до глюкози.

Клінічна класифікація цукрового діабету (Ефімов А.С, 1983) I. Клінічні форми: 1. Первинний: генетичний, есенціальний (з ожирінням або без нього). 2. Вторинний (симптоматичний): гіпофізарний, стероїдний, тиреогенний, адреналовии, панкреатичний (запалення, пухлина, видалення), бронзовий (при гемохроматозі). 3. Діабет вагітних. II. Ступені важкості діабету: 1. Легкий (І ступінь). 2. Середній(IIступінь). 3. Важкий (IIIступінь). III. Типи діабету: Тип І - інсулінозалежниЙ Тип II - інсулінонезалежний IV. Стан компенсації; 1. Компенсація. 2. Субкомпенсація. 3. Декомпенсація.

Клінічна класифікація цукрового діабету (Ефімов А.С, 1983) V. Наявність діабетичних ангіопатій (І, II, ЇЙ стадії) і нейропатій: 1.          Мікроангіопатія (ретинопатія, нефропатія, капїляропатія нижніх кінцівок чи іншої локалізації). 2.          МакроангІопатія з переважним ураженням судин серця, мозку, ніг або іншої локалізації. 3.          Універсальна мікро-, макроангіопатія. 4.          Полінейропатія (периферична, автономна, вісцеральна). VI. Ураження інших органів і систем (гепатопатія, катаракта, дерматопатія, остеоартропатїя тощо). VII. Гострі ускладнення діабету: 1. Гіперкетонемічна кома. 2. ГІперосмолярна кома. 3.      Гіперлактацидемічна кома. 4. Гіпоглікемічна кома.

Доопераційна підготовка хірургічних хворих із ЦД та післяопераційна терапія Інсулінотерапія Розрахунок добової дози – при діабетичному анамнезі до 3 років – 0,3 – 0,6 од кг ідеальної ваги залежно від наявності інфекційного чинника – так як 1 грам гною інактивує 15 од інсуліну; при діабеті до 7 років – 0,7 – 0,9 од кг ; при тривалості діабету понад 7 років – 1,0 – 1,5 од кг Незалежно від типу ЦД – якщо глікемія понад 11,0 за 0,5-1 год до операції вводити 1 4 добової дози + корекція глікемії кожні 3 години із розрахунку 2 од на 1 ммоль л глікемії; Інфузійна терапія – кристалоїди 50 мл кг д + 10% на кожні 10% дефіциту чи надлишку ваги;

Доопераційна підготовка хірургічних хворих із ЦД та післяопераційна терапія Антиоксиданти Ліпоєва кислота, Віт С; віт Е, тіотріазолін Сода при доведеному кетоацидозі – 300,0 – 600,0 довенно Ангіотрофіки – трентал 20 – 40 мл д до –та після операції; Гепаринопрофілактика – 5 тис.од. за 30 хв. до операції + 10-20 тис.од. д після операції; Антибіотикопрофілактика усім хворим при планових операціях – широкого спектру дії як на аероби і на анаероби - амоксіклав або цифран, зінацеф + антибіотикотерапія при розкритті просвіту пор.органа - 3-5діб; - в ургентній хірургіїАБП усім комбінація амінопеніцилінів або цефалоспоринів із метронідазолом + АБТ цими ж препаратами при серозному випоті, а у випадку гнійного процесу + фторхінолони із обовязковим бактеріоскопічним контролем, антибіотикограмою.

Терапія при гіперкетонемічній прекомі, лікування коми Інсулінотерапія – 10 од струйно довенно + кожну годину 8 – 10 од крапельно, а при інфекційному процесі – 12 од.на годину, до зниження глікемії 11,0 ммоль л – далі по 4-6 од п ш Погодинне зниження глікемії на 3-4 ммоль л на годину – оптимальне При глікемії 14,0 ммоль л добавляти 5% глюкозу з інсуліном кожні 4 години Корекція гіпокалійемії – 7,5%KCl-1,0 мл рівний 1ммоль л К сироватки крові – початкова доза 20 мл на перші 4 – 5 годин, наступні 8-12 годин – 5 мл на годину. Якщо К менше 3,0 ммоль л – початкова доза 40 мл; 3,0-4,0 ммоль л – початкова доза – 25,0мл, у випадку К більше 6,0 ммоль л КCl не вводити; Сода вводиться лише при диханні Кумауля, що вказує на декомпенсацію КЛР – 400 – 600 мл на кг + 100 мг кокарбоксилази Нормалізація діяльності ССС – 4% дофамін – 1 – 2 мл на 200-300 мл фіз.р-ну + преднізолон 30-60 мг

ТЕРАПІЯ ПРИ ГІПЕРОСМОЛЯРНІЙ ПРЕКОМІ, ЛІКУВАННЯ КОМИ ПРИЧИНИ Похилий, старечий вік при некорегованому діабеті ІІ типу ПРОЯВИ Дегідратація Гіперглікемія Na сироватки понад 149 ммоль/л Відсутній кетоацидоз Явища поліорганної дисфункції та розладів свідомості ЛІКУВАННЯ Регідратація – 0,45% р-н NaCl – 1,5-2,0 л у першу годину З 2 - 3 години – по 1,0 л + контроль Na сироватки – у випадку нормалізації Na сироватки – не більше 500 – 700 мл впродовж 6-8 годин Інсулінотерапія як при гіперглікемічній комі Гепаринотерапія – 10 тис од до венно + кожні 4 годи по 5 тис під шкірно Профілактика набряку мозку 1% глютамінова кислота по 40-50 мл на добу + -есцинат 150-300 мг на добу