Презентація на тему:
"Ґотфрід Лейбніц у сфері математики і філософії"

Ґотфрід Лейбніц у сфері математики і філософії Підготували: Антонюк Устина Купчак Ярина Класична гімназія 11-Б клас

ПЛАН Біографія Ґотфріда Лейбніца Лейбніц у математиці Лейбніц у філософії Висновок

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1 липня 1646, Лейпциг — 14 листопада 1716, Ганновер) Провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат. Передбачив принципи сучасної комбінаторики. Створив першу механічну лічильну машину, здатну виконувати додавання, віднімання, множення й ділення. Незалежно від Ньютона створив диференціальне й інтегральне числення і заклав основи двійкової системи числення.

Математика ввів терміни "диференціал", "диференціальне числення", "диференціальне рівняння", "функція", "змінна", "постійна", "координати", "абсциса", "алгебраїчні і трансцендентні криві", "алгоритм«.

«Про приховану геометрію» У своїх математичних працях учений виклав відповідні правила без доведень, відразу показуючи їх практичне застосування. У його праці, викладено правила інтегрування багатьох елементарних функцій, зокрема й тих, за допомогою яких швидко й легко виводилися формули обчислення площ, поверхонь і об'ємів-тіл обертання і тіл, обмежених кривими поверхнями взагалі. Правила інтегрування

Предок сьогоднішнього калькулятора Лейбніц створив механічний калькулятор (арифмометр), що виконує додавання, віднімання, множення і ділення чисел, а також витяг коренів і зведення в степінь. Лейбніц застосував систему числення, що використовує дві цифри: 0 і 1. Принцип двійкової системи числення Лейбніц пояснював на прикладі коробочки з отворами: відкритий отвір означає 1, закритий — 0. Одиниця позначалася кулею, що випала, нуль — відсутністю кулі. Двійкова система числення  Лейбніца знайшла згодом застосування в автоматичних обчислювальних пристроях. 

Одне з найвизначніших досягнень Лейбніц довів, що безкінечно малі величини можна ділити до безкінечності. Він стверджував що вони не мають початкової точки. Наприклад якщо ми ділитимемо 4 або 3, то наблизимося до результату ділення, але ніколи його не досягнемо, або якщо ділити 10 на 3 то одержимо 3. 33333333… Але конкретного вирішення ми так і незможемо побачити.Мабуть цю ситуацію варто розглядати як метафізичне явище, яке полягає в тому що кожний елемент в природі є цілісним і непереривним. Лейбніц запропонував дію множення позначати однією крапкою, а ділення — двома,використовувати круглі, квадратні і фігурні дужки у формулах і різних перетвореннях. Одна із праць Лейбніца

Гармонія філософії та математики В математиці Готфрід Лейбніц вбачав багато філософських ідей. Зокрема філософські суперечності пропонував вирішувати математичним шляхом. Він казав, що «у разі розходження поглядів між філософами, слід було взяти в руки пера, сісти за свої дошки і сказати один одному (по-дружньому) давайте порахуємо?»

Філософія Лейбніц став завершувачем філософії XVII століття і попередником німецької класичної філософії, його філософська система склалася до 1685 року як підсумок двадцятирічної еволюції, в процесі якої він критично переробив основні ідеї Демокріта, Платона, Августина, Декарта, Гоббса, Спінози та інших. Загальновідома філософія Лейбніца викладена в «Монадології» і в «Началах природи і благодаті»; одну з названих робіт (невідомо яку) він написав для принца Євгенія Савойського, товариша по службі герцога Мальборо.

Є дві системи філософії, які представляють філософські погляди Лейбніца: Одна, яку він відкрито проголошував, була оптимістичною, ортодоксальною, фантастичною і дрібною Інша, яку поступово витягнули з його рукописів відносно недавні видавці, була глибокою, ясною, багато в чому схожою на філософію Спінози і дивно логічною.

Мона да (від грец. μονάς — одиниця, неподільне) в ряді філософських систем — найпростіша, неподільна єдність, першопочаток, основа явищ. Учення про монади називають монадологією.  Лейбніц розвиває систему, що отримала назву «монадологія». Лейбніц першим системно і доказово представив розгляд Всесвіту як монади, тобто визнав монади індивідуальними складовими Всесвіту.

Подібно до Декарта і Спінози, Лейбніц засновував свою філософію на понятті «субстанції», але він радикально відрізнявся від них у розгляді відносини духу і матерії й у розгляді числа субстанцій. Декарт допускав три субстанції: Бога, духа і матерію Спіноза допускав одного Бога Для Декарта протяжність є сутністю матерії для Спінози і протяжність, і мислення є атрибутами Бога Лейбніцвірив у нескінченне числосубстанцій, які називав «монада». Кожна з них мала деякі властивості фізичної точки, але тільки коли її розглядали абстрактно, фактично ж кожна монада є душею.

Вчення Лейбніца про монади: Увесь світ складається з великої кількості субстанцій, які мають єдину природу Принципово слід розрізняти світ розумовоосяжний (світ істинно сущого) і світ феноменальний (фізичний світ, який сприймається чуттям) В основі світу лежать неподільні першоелементи – монади («духовні атоми») Усі вони об’єднані принципом попередньо встановленої гармонії Монада володіє чотирма якостями: сприйняттям, уявленням, прагненням і потягом Монади замкуті і незалежні один від одного Існує чотири класи монади: «голі монади», «монади тварин», «монади людей», «Бог»

Висновок Творчість Лейбніца мала величезне значення для розвитку світової науки. К. Маркс високо оцінював наукову спадщину вченого, а Ф. Енгельс говорив, що розум цієї талановитої людини, обдарованої творчою фантазією і прагненням до знань, ніби випромінював навколо себе найгеніальніші ідеї.

Використані джерела: http://daviscountydaycare.com/storya-zaxdno-flosof/133-flosofya-novogo-chasu-lejbncz-.html http://daviscountydaycare.com/kurs-lekczj-z-flosof/467-vchennya_pro_monada.html http://subject.com.ua/philosophy/osnovi/46.html http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0 http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=30651 http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/24015/