Деференційоване навчання
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Технологія диференційованого навчання та особливості її застосування на уроках математики у початковій школі
Диференційоване навчання - це один із способів досягнення всіма дітьми загальноосвітньої мети навчання з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
До основних принципів диференціації віднесемо такі: виділення і відкритого пред’явлення учням результатів навчальних досягнення (за рівнями); “ножиць” між рівнями вимог і навчання: рівень вимог має бути вищим за рівень навчальних досягнень; формування опри: в усіх учнів класу незалежно від їхніх здібностей і навчальних можливостей повинні бути сформовані опорні знання та вміння; послідовності у просуванні за рівнями навчання; індивідуалізації, який дає змогу враховувати індивідуальний темп просування в навчанні; відповідності між змістом, контролем та оцінкою; добровільності у виборі рівня навчання: кожен учень добровільно вибирає рівень засвоєння навчального матеріалу.
Серед позитивних результатів диференціації слід назвати такі: зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень; отримання кожним учнем потрібного саме йому змісту навчання математики; зникнення страху учня перед оцінюванням.
Диференціація навчання передбачає: збільшення кількості вправ, які потрібно виконати, та забезпечення розливального характеру навчання; відмову від авторитарного навчання; свободу вибору кожним учнем рівня навчальних досягнень; використання різних форм роботи.
Для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно: вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів; визначити критерії об’єднання учнів у групи; використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі; систематично й об’єктивно аналізувати роботу учнів; планувати діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом; відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання. заміняючи їх раціональнішими за даних умов; здійснювати постійний зворотний зв’язок на уроці; вміло використовувати засоби заохочення тощо.
У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає. Узагальнення власних напрацювань і досвіду інших дає змогу виділити сукупність педагогічних вимог до роботи вчителю, за яких навчання на різних рівнях стає ефективним. Учителю необхідно: враховувати загальну готовність учнів до наступної діяльності; передбачати труднощі, які можуть виникнути в учнів під час засвоєння матеріалу; використовувати диференційовані завдання індивідуального та групового характеру в системі уроків; проводити перспективний аналіз діяльності власної та учнів: з якою метою планується виконання тих чи інших завдань, чому їх треба виконувати саме на даному етапі уроку, як продовжити розпочату роботу на наступних уроках.
Для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів визначити критерії об'єднання учнів у групи використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі систематично й об'єктивно аналізувати роботу учнів планувати діяльність учнів з формуванням навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання, замінюючи їх раціональнішими за даних умов здійснювати постійний зворотний зв'язок на уроці використовувати засоби заохочення
Схожі презентації
Категорії