Презентація на тему:
Мислення

Теорія розвитку критичного мислення Сергій Терно, завідувач лабораторії інтерактивних технологій навчання гуманітарних дисциплін Запорізького національного університету, кандидат педагогічних наук, доцент

Що таке теорія і навіщо вона потрібна вчителю? Теорія: властивості, склад, функції, генезис; Обґрунтування необхідності створення теорії; Поняття “критичне мислення”; Основні положення теорії розвитку критичного мислення.

1. Теорія Властивості Склад Функції Генезис

Властивості теорії вища, сама розвинута форма організації наукового знання, що надає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки певної галузі дійсності (свого об’єкта) форма достовірного наукового знання про деякі сукупності явищ, що являє собою систему взаємопов’язаних тверджень і доказів, містить методи пояснення і передбачення явищ в даній предметній царині

Ключова властивість теорії - Системність

Склад теорії Поняття теорії Основні положення теорії Наслідки Факти

Спрощена структура теорії підстави (вихідні факти та вихідні припущення, постулати, аксіоми, закони тощо; наслідки (правила логічного виводу й доказу та сукупність виведених в теорії тверджень з їхніми доказами

Функції теорії Пояснення Побудова класифікацій Передбачення Практичне застосування

Генезис теорії Спостереження Гіпотеза Експеримент Розроблення теорії Перевірка наслідків

2. Обґрунтування необхідності створення теорії розвитку критичного мислення Відбувається інтелектуалізація праці: важливо уміти розв'язувати творчі задачі; Опертя на потреби дитини, ігнорування яких перетворює її на невротика; Врахування психологічних, педагогічних та нейрофізіологічних закономірностей.

Чи можна обійтися без теорії ? "Якщо практична психологія відірвана від теоретичних основ науки, то тим самим вона відірвана від науки взагалі. Часто практик керується не науковими даними, а здоровим глуздом (добре ще, якщо такий у нього є)“ Н.Ф. Тализіна

Теорія для теоретиків? "Немає нічого практичніше, ніж хороша теорія" Людвіг Больцман

3. Поняття “критичне мислення” усвідомлене самостійне рефлексивне цілеспрямоване обґрунтоване контрольоване самоорганізоване

4. Основні положення теорії Теорія — це усебічно розвинуте і конкретизоване поняття, а поняття — це абстрактне начало побудови теорії. Академік В. Давидов

Склад критичного мислення 1) Знання: загальнометодологічні принципи (переконання у необхідності самокорекції методу дослідження, увага до процедури дослідження; врахування інших точок зору; готовність бути критичним не лише по відношенню до інших, але й до себе); загальні стратегії (розділити проблему на частини; розв’язати більш прості проблеми, що відбивають деякі аспекти основної проблеми; використати смислові та графічні організатори, щоб представити проблему різними способами; розглянути окремі випадки, щоб "відчути" проблему; аналіз засобів та цілей); 2) Процедури: усвідомлювати проблему, діалектичний зв’язок між суперечностями; доводити — добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі докази; знаходити контраргументи; помічати факти, що суперечать власній думці; обґрунтовувати; оцінювати, вибирати одну із багатьох альтернатив, усвідомлювати обмеження, що накладаються на висновок (істинність висновку за певних умов), використовуючи різні критерії; спростовувати (принцип фальсифікації); узагальнювати; будувати гіпотези; робити висновки.

Структура мислення Критичне мислення Історичне мислення Загальне мислення

Функція критичного мислення - вирішення практичних завдань розв'язання проблемних задач формулювання висновків ймовірнісна оцінка ухвалення рішень

Генезис критичного мислення цілі навчання (мотивація) — створення проблемної ситуації; засіб навчання, який містить правила критичного розмірковування; зміст навчання, який представлений системою проблемних задач, що поступово ускладнюються; метод навчання, який передбачає систематичне створення для учнів ситуацій вибору; форма навчання, яка забезпечує діалог у процесі розв’язування ситуацій вибору; метод контролю, що передбачає письмові завдання та наступну групову та індивідуальну рефлексію (аналіз і критику, самоаналіз і самокритику); стиль навчання, який надає учню право на помилку, моделює ситуації виправлення помилок.