Презентація на тему:
Актуальні проблеми трансформації національних систем регулювання економіки в умовах глобальних викликів

Бодров Володимир Григорович доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України Науково-практична конференція за міжнародною участю "Демократичне врядування: наука, освіта, практика" Національна академія державного управління при Президентові України м. Київ, 29 травня 2009 р.   Актуальні проблеми трансформації національних систем регулювання економіки в умовах глобальних викликів  

Глобалізація економіки: утворює матеріальну тканину усіх глобалізаційних процесів, виступає двигуном та задає імпульс їхнього розвитку має своїм підґрунтям поглиблення інтернаціоналізації виробництва і капіталу, що виявляється у вирівнюванні та уніфікації умов господарювання, зближенні цін, усуненні перешкод на шляху вільного руху товарів, послуг, робочої сили, капіталів

Сучасні тенденції і суперечності глобалізації світового господарства та фінансових ринків Регулятори глобального характеру призводять до тектонічних зрушень у міжкраїнній і міжцивілізаційній конкуренції Релігійний фундаменталізм, екстремізм і міжнародний тероризм перетворюються на справжню чуму 21 сторіччя Глобалізація не відміняє національну відособленість країн та їх економік Національні інтереси підміняються економічними інтересами домінуючих на політичному Олімпі фінансово-промислових груп Зазначені і далеко неочікувані для національної економіки наслідки глобальних перетворень світового господарства свідчать, що глобалізація є процесом динамічної взаємодії двох протилежно спрямованих тенденцій – інтеграції і дезінтеграції

Суперечливість глобалізації виявляється у: інтенсифікації взаємопроникнення національних економік, злитті та укрупненні економічних систем і міжнародних ринків, формуванні глобальних фінансових та економічних союзів, створенні наднаціональних органів управління зростанні фрагментарності світового економічного простору, урізноманітненні траєкторій та поглибленні асиметрії національного господарського розвитку, локалізації економічної активності, посиленні культурної диференціації народів тенденції до послаблення взаємозв’язків між елементами глобальної економічної систем внаслідок локалізації економічних відносин у формі макрорегіональних угруповань, фінансово-економічного егоїзму і націоналізму окремих країн, маргіналізації, витіснення найбідніших держав на периферію цивілізаційного розвитку та своєрідного «замикання» економік постіндустріального типу на самих собі

Глобальна фінансово-економічна криза викликана: демонтажем у 80-90-і роки ХХ ст. в розвинутих країнах системи державного регулювання економіки кейнсіанського типу внаслідок “неоконсервативної контрреволюції формуванням в країнах з розвиненим ринковим господарством боргової, ігрової, віртуальної економіки переходом світового господарства на рубежі XXI ст. на понижувальну фазу довгої хвилі світової економічної кон’юнктури

Сучасна фінансово-економічна криза – це, насамперед, криза розуміння економічних процесів У передкризовий період вважалося, що фінансова, в т.ч. грошово-кредитна політика, може грунтуватися на правилах. Але за останні роки дослідження засвідчили, що в рядах макроекономічних змінних відсутні закони подібності і фрактальні структури. Економічні закони мають все більше ймовірностний характер. Економічна система є сферою “блукаючих” кількісних закономірностей

Криза визначила наперед необхідність перегляду найважливіших положень: теорії макроекономічної рівноваги (проблема турбулентності); концепції ефективності ринків (проблема оцінки активів); концепції ризик-менеджменту (проблема виникнення нових ризиків).

В економіці розвинутих країн світу через розмах фінансових операцій складаються м’які кредитні обмеження. За таких обставин знижуються обмеження попиту. Причиною цього явища є значна трансфорнмація у другій половині ХХ ст. економічних процесів і формування в розвинутих країнах боргової економіки.

Масштаби боргової економіки У США, Великобританії, Австралії, Новій Зеландії, Греції, Фінляндії сукупне споживання домашніх господарств перевищило сукупні доходи, що були у їх розпорядженні, тобто величина заощаджень стала від’ємною. Сукупна заборгованість домашніх господарств США: 1929 р. – 100% від ВВП; 1950-і рр. – близько 45% від ВВП; 2007 г. – 95% від ВВП; 2009 р. – 130% від ВВП.

Парадоксом боргової економіки є визначення макроекономічної рівноваги з урахуванням майбутнього виробництва і споживання Перманентні фінансові інновації – неминучий наслідок боргової економіки Два полюси боргової економіки – заборгованість домашніх господарств і масштабний ринок деривативів

протидіяти ринковій турбулентності компенсувати неефективність ринків згладжувати наслідки нераціональної поведінки економічних агентів коригувати ефект асиметричної інформації знижувати нові ризики, що виникають в процесі функціонування господарської системи Державне регулювання повинно:

Регулювання неминуче в ситуації, коли не діє механізм саморегулювання. Але регулювання є процес, що здійснюється на основі суб’єктивних рішень і за умов асиметричної інформації. Найбільша проблема регулювання у тому, що регулятори звичайно приймають рішення на короткому обрії, тобто йдуть за подіями.

Головна мета регулювання економіки – створення якісного економічного середовища. У такому середовищі забезпечується: адекватна оцінка праці і капіталу як факторів виробництва; взаємна збалансованість публічного і приватного секторів; запобігання надмірному розшаруванню населення за рівнем доходів.

Зовнішні і внутрішні фінансові ризики для економіки Україні світова економічна рецесія, що спричинює відповідне скорочення попиту на продукцію вітчизняних експортерів виклики, пов’язані з вступом України до СОТ з відповідним посиленням конкуренції на внутрішньому ринку з боку імпортерів, що неминуче призведе до різкого падіння виробництва у харчовій, легкій промисло вості, у машинобудуванні подальше подорожчання імпортованого газу, що вдарить, насамперед, по вітчизняній металургії, хімічній промисловості; збереження високого рівня зношеності виробничих фондів (у промисло вості – близько 60%) і неспроможність забезпечити їх швидку модернізацію високий рівень енергоємності більшості галузей низька ефективність існуючого механізму підтримки експорту промислової продукції нерозвиненість виробничої та логістичної інфраструктури нерозвиненість механізмів підтримки інновацій і технологічного розвитку недостатній рівень захисту прав власності вплив світового подорожчання продовольства встановлення вартості сільгосппродукції нового врожаю на більш високому рівні через подорожчання палива, засобів агрохімії, підвищення заробітної плати працівників підвищення комунальних тарифів умовах збільшення вартості імпортованого газу вплив девальваційних очікувань суб’єктів господарювання та населення при зростанні негативного сальдо зовнішньої торгівлі і поточного рахунку платіжного балансу

Зміни, внесені в національні режими регулювання у 1992 – 2007 роках Джерело: UNCTAD, World Investment Report 2008: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge 1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2007 Кількість країн, які внесли зміни у режими регулювання 43 49 66 60 70 72 103 91 58 Кількість змін режимів регулювання, в т.ч. більш сприятливих для ПІІ менш сприятливих для ПІІ 77 77 0 110 108 2 114 98 16 145 136 9 150 147 3 246 234 12 270 234 36 177 142 35 98 74 24

Головні чинники загострення глобальної фінансової кризи в Україні: майже 50% вітчизняної банківської системи контролюється іноземними банками з усіма їх проблемами ліквідності, дефіцитом кредитних та інвестиційних ресурсів, обвалом основних фінансових ринків світу відмова починаючи з 2005 року від моделі відновлюваного інвестиційного зростання на користь моделі політичного циклу в економічній політиці. Зокрема, за рахунок дешевих кредитів, які були доступні всій світовій економіці в останні декілька років, в Україні відбувалося штучне (грошове) зростання окремих секторів економіки, при тому, що зростання реальних доходів в якийсь момент почало стрімко випереджати зростання продуктивності праці неадекватність і непослідовність економічної політики, що проводилася протягом останніх років особливо у сфері грошово-кредитного та фіскального регулювання інвестиційних процесів. Швидке зростання монетарної маси, інфляція, що наприкінці 2008 року сягнула 22,5%, перегрів економіки в цілому призвели до штучного зростання активів, відсоткових ставок на валютних ринках і, як наслідок, до скорочення доступу малих і середніх підприємств до іноземних кредитних ресурсів

Сценарії розвитку кризи в Україні на період до січня 2010 р. Джерело: За даними Інституту економіки і прогнозування НАН України, компаній Dragon Capital, Concord Capital, Astrum Investment Management// Корреспондент, №5(344), 14 февраля 2009.- С.30. Етапи кризи Песимістичний прогноз Оптимістичний прогноз Січень-березень Зниження суверенного і корпоративного рейтингів. Відмова основних кредиторів (МВФ, Світового банку, Європейського інвестиційного бан ку, ЄБРР) кредитувати Україну. Наслідки – дефолти по запозиченнях під державні гарантії. Неможливість рефінансування банківської сфери. Україна одержує другий транш МВФ (близько 4,5 млрд. дол.), кредит Світового банку – 500 млн. дол. і фінансову допомогу від інших держав. Рефінансування банків. Реструктуризація кредитів під держгарантії. Зниження темпу виводу капіталів по фінансовим операціям. Стабілізація суверенного рейтингу. Травень- серпень Піковий період зростання курсу долара – від 10 до 15 грн. «Ручний» перегляд Мінфіном дефіциту держав ного бюджету: збільшення відповідно до курсу долара – від 31,1 млрд. до 60 млрд. грн. Ймовірно, компенсація бюджетного дефіциту буде проводитись за рахунок грошової емісії. Зростання інфляції з 22,3 до 30% Зниження негативного торгового сальдо – збільшення експорту. Податкові пільги для підприємств-експортерів за рахунок урізання соцвиплат. Розширення валютного коридору і девальвація національної валюти, яка покращить сальдо торго вого балансу. Серпень- жовтень Збільшення розриву між інфляцією і динамікою ВВП. Початок стагфляції – зростання цін на всі основні види продуктів при суттєвому падінні ви роб ництва. Зменшення розриву між інфляцією і рів нем ВВП. Пік курсу долара на рівні 10-12 грн. Підвищення ліквідності україн ських облігацій. Компенсація дефіциту бюджету за рахунок реалізації іннова цій них програм під гарантії уряду. Листопад 2009 – січень 2010 Зростання державного боргу від 22 млрд. до 35 млрд. дол. Перевищення держборгом золотовалютних запасів Нацбанка. Масова відмова від торгівлі українськими облігаціями. Загроза суверенного дефолту. Триваюча девальвація призведе до стимуляції експорту, експортер при обміні валюти на знецінену гривню одержує девальваційний дохід. Підвищення попиту на вітчизняні товари на внутрішньому ринку. Зниження темпів витрачання золотовалютних резервів.

Посилення кризових процесів в національній економіці вимагає: термінових, узгоджених між собою заходів у сфері монетарної та фіскальної політики, спрямованих на розбудову стабільної фінансової системи і модернізацію реального сектора економіки, а саме: перехід до політики гнучкого валютного курсоутворення; селективна підтримка і зміцнення банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів економічного зростання; посилення спроможності фінансового сектору до трансформації вільних коштів населення в інвестиційні ресурси ефективного використання обмежених бюджетних ресурсів шляхом використання механізмів державного замовлення винятково на кількох пріоритетних напрямках економічного розвитку, зосередивши основну увагу на інфраструктурних проектах.

Два підходи до державного регулювання економіки : Встановлення процедур контроля над угодами й учасниками ринків; Введення правил забезпечення фінансової стабільності. В умовах відкритості економіки підтримання сукупного попиту перетворюється у стимулювання імпорту, тобто іноземного товаровиробника. Відповіддю на глобалізацію може стати політика підвищення ємкості внутрішнього ринку і зростання частки на ньому національного товаровиробника.

Розроблення довгострокових антикризових заходів передбачає формування спеціальної інфраструктури. Така інфраструктура повинна включати: платіжну систему здатну, забезпечити центральний банк інформацією щодо виконання комерційними банками платіжних доручень їх клієнтури; трьохрівневу банківську систему з виділенням спеціальної групи крупних державних банків, що обслуговують системоутворюючі підприємства; організацію грошової пропозиції з використанням в якості основного інструменту депозитів центрального банку у комерційних банках.

Державне регулювання економіки в контексті реформування глобальної фінансової системи Глобальна фінансова криза має системний характер, зачіпає більшість галузей економіки і соціальної сфери в кожній країні, впливає на структуру світової економіки і принципи міжнародних економічних відносин. Велика імовірність того, що криза буде тривалою у часі. За таких умов об’єктивно зростає роль держави, урядового регулювання в господарському житті країни. В цьому сенсі актуалізується полеміка довкола вічних питань щодо характеру державного втручання в економіку, співвідношення авторитаризму і демократизму в державному управлінні, ліберальних і протекціоністських заходів економічної політики, гармонізації глобальних і національних регуляторів фінансово-економічної сфери Необхідність переорієнтації національної економіки на внутрішні джерела інвестування в умовах світової фінансової кризи передбачає певну перебудову всієї системи державного регулювання господарських процесів з урахуванням зовнішніх чинників і, насамперед, назрілого реформування світової фінансової системи. В основу такого реформування будуть закладені нові підходи, нові уявлення щодо інверсії функцій ринку й державного регулювання економіки в контексті глобальних тенденцій постіндустріального розвитку людської цивілізації З огляду на зазначені тенденції, варто чітко визначитися у питаннях про масштаби, сфери, механізми й інструменти державного втручання у розвиток національного господарства як складової глобальної економічної системи перехідного типу

Переосмислення традиційних концепцій державного регулювання ринкової економіки в умовах глобалізації приводить до таких висновків: Глобалізація висуває підвищені вимоги до суспільного сектору, в орбіту якого втягуються так звані міжнародні суспільні блага Глобалізація висуває підвищені вимоги до якості інституційного середовища В умовах глобалізації, яка супроводжується ослабленням національної держави, доля авторитарних режимів не є заздалегідь визначеною Під впливом глобалізації у західних суспільствах відбувається демонтаж концепції та практики «держави добробуту», на зміну якій, на думку деяких дослідників, має прийти «держава загальної праці» або «держава реальної праці» Вплив глобалізації на окремі країни визначається комплексом суперечливих факторів, в т.ч. місцем нації-держави у міжнародному поділі праці, в окремих блоках влади, позицією щодо міжнародної системи законодавства, взаємовідносин з основними міжнародними організаціями Процеси інтеграції і децентралізації виступають як дієвий інструмент держави, який створює умови для визрівання інтернаціоналізованих циклів відтворення як плацдарму для прориву до світового доходу

Приорітетними для національних систем регулювання економіки в умовах глобалізації є такі функції держави: Визначення і реалізація стратегічних національних інтересів, формування національної моделі соціально-економічного розвитку, здатної забезпечити органічне включення економіки країни у транснаціональні відтворювальні процеси Сприяння інстутиційним змінам, спрямованим на утвердження ззагальноцивілізаційних засад соціально орієнтованого устрою ринкового господарства Підвищення національної конкурентоздатності, стимулювання інноваційного розвитку, «вирощування» підприємств – національних дідерів, конкурентоздатних на світових ринках, лобіювання інтересів вітчизняних товаровиробників на міжнародних тендерах, активна участь у міжнародних дебатах щодо принципів і правил світогосподарських відносин, вплив на поточну діяльність міжнародних економічних організацій Захист національної безпеки, попередження фінансової спекуляції, контроль над ключовими ресурсами та галузями економіки з метою протидії негативним проявам глобалізації, захисту від зубожіння, міжнародної злочинності та тероризму

Національні системи регулювання економіки в умовах глобальних викликів покликані виконувати роль формуючої, креативної сили, спрямовуючого вектора соціально-економічних трансформацій. Вони повинні задавати необхідні параметри для успішної самоорганізації, саморозвитку економіки і суспільства трансформаційного типу, інтеграції в глобальну систему світового господарства з урахуванням безперебійного забезпечення добробуту і безпеки громадян

Посткризове реформування національної економіки, перехід на нову парадигму урядового регулювання господарських процесів потребує акумуляції і перерозподілу значних фінансових ресурсів. Крім власне обмежених бюджетних ресурсів, Україна може розраховувати, на ресурси населення в разі повернення довіри до банківської системи, на міждержавні кредити під великі взаємовигідні програми, на фінансову підтримку міжнародних організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР, можливо – банків крупних регіональних організацій), на залишки прибутків національного капіталу, які можуть бути інвестовані під перспективні націо наль ні програми на засадах державно-приватного партнерства, на розумно проведену детінізацію економіки В кожному конкретному випадку мова йде про мільярди доларів залучених коштів, що значно перевищує обсяги очікуваних кредитів від усіх разом взятих міжнародних фінансових організацій. І в кожному випадку ці кошти можуть бути використані у різних на прямах: гроші населення – під державні капіталовкладення, зовнішні запозичення – на інвестиційні проекти і стабільність фінансової системи, внутрішні інвестиції національного капіталу – під нові програми структурної пере будови економіки. Україні обов’язково варто прислухатися до пропозицій, які лунають в Росії та ЄС про розроблення скоординованих програм виходу із кризи, цілі групи країн формуватимуть стабілізаційні фонди, що забезпечують стабільність на регіональних ринках і замовлення для своїх товаровиробників. Для України це означатиме необхідність вести серйозні переговори як з європейським кредиторами, так і з Росією.

Догми сучасної економічної теорії та економічної політики : догма про ефективність ринкових відносин; догма про неефективність публічного сектора; догма про пріоритетне значення залучення іноземних інвестицій; догма про переваги економіки з високим рівнем кредитування (боргової економіки); догма про винятково позитивні наслідки для економіки зростання фондових індексів.

Дякую за увагу!