Презентація на тему:
"Основи екологічного права України"

Основи екологічного права України

 Екологічне право - комплексна галузь права  Екологічне право — це комплексна галузь права, якою регулюються суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь. Екологічна функція нині визнана однією з основних функцій Української держави. Це, no суті, діяльність держави в особі її компетент ных органів по управлінню якістю довкілля. Ця функція обумовлена конституційним положениям про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу «є обов'язком держави» (ст. 16 Конституції України).

Предмет і об'єкт екологічного права Під предметом українського екологічного права розуміють специфічні для нього відносини в галузі взасмодії суспільства з навколишнім природным середовищем. Ці відносини є органічними і стійкими, що зумовлює стабільність галузі екологічного права. Характер екологічних відносин тісно пов'язаний з об'єктом екологічного права — це природні і природно-антропогенні цінності, з приводу яких складаються відповідні відносини. Навколишнє природне середовище визначається  «як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів». 3 цього випливає, що не середовище є складною екосистемою, якій властиві не тільки суто природні, а й природно-антропогенні закономірності.

Чотири блоки екологічних відносин До першого блоку належать відносини щодо охорони навколишнь ого природного середовища як комплексного природно-антропогенного явища. Другий, похідний від першого, блок екологічних відносин — це відносини щодо використання природних ресурсів. Ці відносини регулюються нормами природоресурсного права.  Третій блок становлять екологічні відносини, що стосуються забезпечення проголошеного Законом «Про охорону навколишнього природного середовища, а потім і Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Нарешті, до четвертого блоку екологічних відносин належать відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі.

Система екологічного права Під системою екологічного права як галузі права розуміють його внутрішню структуру, основними складовими елементами якої є підгалузі, правові інститути і норми права. Вони мають бути узгоджені між собою. А вся система будується на закономірностях, вироблених юридичною наукою та практикою. Первісною ланкою системи екологічного права є правова норма. Саме в ній фіксуються конкретні еколого-правові приписи. За характером дії екологічні норми з певною умовністю поділяють на матеріальні й процесуальні. Останні є засобом практичної реалізації матеріальних екологічних норм.

Загальна характеристика джерел екологічного права Право як регулятор суспільних відносин має об'єктивне, зовнішнє вираження в різних джерелах, таких як правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт. В Україні провідну роль відіграєнормативно-правовий акт. 3 урахуванням цього під джерелами екологічного права розуміють нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері взаємодії навколишнього природного середо вища і суспільства. Можна виділити такі групи джерел екологічного права: —за юридичною силою —за характером правового регулювання —за предметом правового регулювання —за способом правового регулювання — за ступенем систематизації

Загальна характеристика екологічних прав громадян Екологічні права — комплексна правова категорія, яка охоплює цілу і систему таких прав, визначену Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до ст. 9 якого кожен громадяннн України має право на: а) безпечне для життя та здоров'я навколишне природне середовище (право на екологічну безпеку); б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалівщодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на станнавколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значимих рішень); в) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища,раціонального і комплексного використання природних ресурсів; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; д) об'єднання в громадські природоохоронні формування; е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природ ного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом (право на екологічну інформацію); є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності нанавколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання екологічної освіти; з)   подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян провідшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнєприродне середовище; и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом. Екологічні права громадян — це закріплена в законі і гарантована правом сукупнкть юридичних можливостей та засобів, які дають змогу задовольняти потреби та інтереси громадян у галузі охорони навколиш нього природного середовища, використання природних ресурсів і забез печення екологічноїбезпеки.