Презентація на тему:
Технологія Вільної Праці Селестена Френе

Технологія Вільної Праці Селестена Френе

Френе Селестен (1896-1966) - видатний французький педагог і мислитель, сільський вчитель з містечка Вані. Включившись на початку XX століття в рух за нове виховання, він створив і до кінця життя керував експериментальною сільською початковою школою, де й реалізував свою альтернативну технологію. 

Класифікаційні параметри технології  За рівнем застосування: загальнопедагогічна. За основним фактором розвитку: біогенна + соціогенна. За концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторна. За характером змісту: виховна + навчальна, світська, гуманістична, загальноосвітня.  За типом управління пізнавальною діяльністю: система малих груп. 

За організаційною формою: альтернативна.  За підходом до дитини: антропоцентрична.  За переважними методами: проблемна, розвивається самостійно.  По напрямку модернізації: альтернативна.  За категоріями учнів: масова. 

Цільові орієнтації : ■ Всебічне виховання. 

Концептуальні поло - ження 

Навчання - процес природовідповідний, проходить природно, відповідно до розвитку дитини; враховуються вікові особливості і різноманітність здібностей дітей.   

1. Відносини між дітьми та ціннісні орієнтації у їх свідомості є пріоритетом навчально-виховного процесу.  2. Суспільно-корисна праця на всіх етапах навчання.  3. Велику увагу шкільному самоврядуванню.  4. Цілеспрямовано пробуджується емоційна та інтелектуальна активність дітей.  5. Використовуються нові матеріальні  засоби навчання і виховання (друкарня, рукописні навчальні посібники). 

Особливості організації 

У школі Френе:  - Немає навчання, а є вирішення проблем, проби, експериментування, аналіз, порівняння;  - Немає домашнього завдання, але постійно задаються питання - вдома, на вулиці, у школі;  - Немає уроків від дзвінка до дзвінка;  - Немає оцінок, але відзначаються особисті просування - через взаємооцінювання дітей та педагогів; 

- Немає помилок - бувають непорозуміння, розібравшись у яких спільно з усіма, можна їх не допускати;  - Немає програм, але є індивідуальні та групові плани;  - Немає традиційного вчителя, але вчать самі форми організації спільної справи, проектовані педагогом спільно з дітьми;  - Педагог нікого не виховує, не розвиває, а бере участь у вирішенні спільних проблем; 

- Немає правил, але класом правлять прийняті самими дітьми норми співжиття;  - Ні повчальної дисципліни, але дисциплінує саме відчуття власної та колективної безпеки та спільного руху;  - Немає класу в загальному сенсі, а є дитячо-дорослий колектив.

Особливості методики 

Метод проектів. Група вибудовує колективні проекти, які обговорюються, приймаються, вивішуються на стінах (це можуть бути будь-які, навіть найфантастичніші плани). Педагог втручається тільки тоді, коли проекти порушують свободу інших. У процесі виконання проекту кожен учень може виступити по відношенню до іншого в якості вчителя. 

Клас - відкрита для спілкування та участі інших система: діти запрошують до себе, самі ходять до інших, переписуються, подорожують. Заохочуються кооперація і співробітництво, але НЕ КОНКУРЕНЦІЯ і змагання.

Самоврядування У школі створюється кооператив, на чолі якого стоїть виборча рада, керівник самоосвітою учнів. Процедура підбиття підсумків спирається на хлоп'яче самоврядування і самоорганізацію і відбувається регулярно: у молодших щодня, у старших - рідше, у міру потреби. 

Культ інформації. Важливо мати знання, але ще важливіше знати, де і як їх добути. Інформація мається на книгах, аудіовізуальних і комп'ютерних засобах,перевага віддається особистому спілкуванню з власником інформації. 

Самовираження особистості дитини також пов'язане з інформацією: діти пишуть вільні тексти-твори, самі роблять друкарський набір, виготовляють кліше, видають книжки. 

Письмова мова та навички читання форму-ються на основі дитячих вільних текстів, які кожна дитина пише і публічно читає. Клас вибирає «текст дня», фіксує його, і всі переписують цей текст, при цьому кожен може внести свої доповнення і «редакторську» правку. 

Підручники в школі замінені особливими картками, що містять порцію інформації, конкретне завдання або контрольні питання. Учень вибирає для себе певний набір карток (індивідуальну програму навчання). Френе створив прообраз програмованого навчання - навчальну стрічку, до якої прикріплялися послідовно картки з інформацією, з вправою, питанням або завданням і контрольним завданням. Кожен складає з допомогою вчителя індивідуальний тижневий план, в якому відображаються всі види його роботи.

Культ праці. У школі створюється шкільний кооператив, членами якого є всі учні. У режимі дня передбачена робота в майстернях, саду, оборі. Кооперативом керує виборний рада, раз на тиждень проходить загальні збори. Велику увагу приділено гласності. Кожен заповнює чотири колонки спільного листа-газети: «Я зробив», «Я хотів би»,«Я хвалю», «Я критикую».

Культ здоров'я. Турбота про здоров'я дитини включає заняття, пов'язані з рухом, фізичною працею, вегетаріанський режим, методики натуральної медицини; вища планка тут - гармонія відносин з природою.

Свої практичні рекомендації С. Френе адресував малокомплектної сільської початкової школи. Проте ідеї, пафос боротьби з рутиною і відсталістю традиційної системи навчання роблять технологію Френе актуальною для всіх видів навчальних закладів.

В даний час у Франції «по Френе» працюють тисячі шкіл. У Росії організована Асоціація педагогів Френе, поширює його ідеї.