Презентація на тему:
Пауль Целан (Пауль Анчель) (1920-1970)

Матеріал розробила вчитель зарубіжної літератури ліцею “Гранд” Машовець М.П.

Справжнє ім'я поета - Пауль Анчель. Він народився 23 листопада 1920 р. у німецькомовній єврейській родині. Місце народження поета - Чернівці. Це місто, яке ще за два роки до появи митця на світ було провінцією Австро-Угорської імперії, а після її падіння відійшло до володінь Румунії, становило фантастичну суміш етносів, релігій і мов. Розмаїття національних традицій, помножене на небувалий розквіт культури у період між двома світовими війнами, утворювало духовне тло дитинства та ранньої юності П. Целана. Не дивно, що, відвідуючи спершу початкову школу з німецькою мовою навчання, потім єврейську народну школу, в якій предмети викладалися гебрайською, пізніше гімназію з румунською мовою навчання, і, нарешті, ліцей, де, крім німецької, викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови, талановитий хлопець став справжнім поліглотом.

Слід зазначити, що обставини юності поета зовсім не спинили здобуттю ним повноцінної вищої освіти. Навчання у Підготовчій медичній школі французького міста Тур перервав початок Другої світової війни. Повернувшись на батьківщину, Пауль вступив до Чернівецького університету, де студіював французьку, а пізніше й російську філологію. Проте війна наздогнала поета іі у рідному місті, знову перервавши йогонавчання. Як і десятки тисяч євреїв. Целан став жертвою нацистських переслідувань. З документальної хроніки життя окупованих Чернівців: «7 липня 1941 р. - початок акцій проти євреїв каральної групи СС, багато євреїв убито. Велику синагогу спалено; румунській цивільній' владі наказано втілити в життя німецькі порядки щодо євреїв: євреї втрачають право громадянства, змушені носити жовту Давидову зірку, виконувати примусові роботи і не сміють після 18-ї години виходити на вулицю.

11 жовтня 1941 р. - влаштування єврейського гетто в старій частині міста, колишньому єврейському кварталі... 45 000 євреїв скупчують на тісному просторі, триває підготовка до депортації у Трансністрію - територію між Дністром і Південним Бугом; за винятком 15 000 євреїв, залишених у місті для життєво необхідних робіт і обов'язків, більшу частину з них депортовано...» Целан був серед тих, кого окупанти залишили у місті. За чотири роки перебування у фашистському пеклі він пізнав життя у чернівецькому гетто й примусову роботу у румунському трудовому таборі (де занотовував свої вірші у маленький записник), пережив втрату батька й матері (вони загинули в одному з таборів Трансністрії). Ця чорна смуга розколола життя поета навпіл - до та після еміграції. Емігрантом він став незадовго до кінця Другої світової війни. Виїхати за кордон Целана змусили нові порядки, запроваджені у звільнених від окупації Чернівцях радянською владою. Його блукання великими світами розпочалося з Бухареста, що у ті часи славився як «Париж Сходу». Кількома місяцями раніше сюди прибула подруга поета Рут Крафт.

Тут проживав буковинський поет Альфред Маргул-Шпербер - один з найавторитетніших у німецькомовному просторі літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія. У його домі Пауль знайшов притулок на початку свого перебування у столиці Румунії. У поезії та листах Целана згадувалася зворушлива деталь тих днів: 'Оскільки у маленькому помешканні Шперберів не було зайвого Місця, Пауль спав на кухонному столі. До речі, подружжю Шперберів поет завдячував і своїм псевдонімом. Після кількох спроб знайти своє літературне ім'я (як варіанти фігурували  Paul AureU та «А. Pavel») Пауль зупинився на пропозиції дружини Шпербера сконструювати псевдонім методом перестановки складів його прізвища у румунській транскрипції («Ап-cel» - «Cel-an»). У Бухаресті Целан працював редактором і перекладачем у видавництві, тут почали з'являтися публікації його віршів. Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт - тут також встановилася тоталітарна система влади комуністичного ґатунку. Відтак за кілька років після виїзду з Чернівців Целан потрапив на вільний Захід. Спочатку він опинився у Відні, де з легкої руки Шпербера зав'язав важливі літературні знайомства. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку - «Пісок із урн» (1948). Коли вона вийшла у світ, поет був уже в Парижі.

Отже, від 1948 р. місцем постійного проживання Целана був Париж. Тут його життя ніби налагодилося: він завершив освіту, отримав престижне місце лектора у вищій педагогічній школі, одружився з талановитою художницею-графіком Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка (і, до речі, стала найкращим ілюстратором його творів). Тут, у Парижі, одна по одній з'явилися його поетичні збірки: «Мак і пам'ять» (1952), «Від порога до порога» (1955), «Мовні ґрати» (195(Н «Троянда - нікому» (1963), «Зміна дихання» (1967), «Сонщв ниток» (1968), «Диктат світла» (1970) та ін. Творчі звершенЯ митця, відзначені численними престижними преміями, здобудЯ визнання у різних країнах Заходу. Однак попри милість долі, що, здавалось, щедро обдаровв вала поета за пережиті страждання, у його свідомості з роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнації. Виживши у жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам'яттю про загиблих у таборі батьки про пережитий в окупованих Чернівцях страх, про катастрофу якої зазнав його народ у Другій світовій війні. Ця пам'ять була важким хрестом, що його поет ніс крізь роки своїх великий літературних досягнень і затишного сімейного життя. А ще були численні труднощі життя в еміграції, що з різних боків атакували травмовану психіку митця. Це і глибока самотністі якої він, єврей і уродженець Буковини, а отже    двічі чужинець, не міг позбутися у Парижі. І нездоланний мовний бар'єри зумовлений тим, що поет, який писав вірші німецькою, не міг бути адекватно сприйнятий французьким читацьким середов вищем. І драматично суперечливе ставлення до віршування німецькою мовою, адже від років Другої світової війни вони розщепилася у целанівській свідомості на  «рідну мову («Muttersprache») та «мову вбивці.

Поезія Целана Зашифровані образи та примхливі метафоричні ланцюги, асоціативний монтаж і омислова багатошаровість, виведення на поверхню периферійних значень художнього слова - все це створює у целанівській поезії «безодні» підтексту, наповнює її особливою іцпгією слова, наділяє її здатністю навіювати певний емоційний стан (сугестивністю), впливати і на інтелект, і на підсвідомість читача. Лейтмотивними у целанівській творчості є теми трагічної Ідолі єврейства у XX ст., матері й Буковини, пам'яті й забуття, часу й зруйнованого світу. Характерною рисою поетичного стилю цього митця є антитеза, яка виявляє парадоксальність і фатальну розірваність світу. Ключові образи й поняття -камінь, попіл, сніг, волосся, серце, кров, око, троянда. Ранні збірки Целана містять здебільшого римовані поезії, згодом поет перейшов на верлібри зі складним ритмом.

«Фуга смерті». Всесвітнє визнання здобула целанівська «Фуга смерті». Вона стала емблемою Другої світової війни у поезії, так само, як «Герніка» П. Пікассо - в образотворчому мистецтві. У німецькомовних країнах цей вірш давно увійшов до шкільних хрестоматій. І не лише як яскравий взірець новітньої поезії, а й як літературний пам'ятник жертвам Голокосту. У цьому модерністському вірші, насиченому образами-шифрами, відтворюється погляд на Голокост «зсередини» єврейської свідомості, затиснутої лещатами нацистської машинерії смерті. Вірш написаний від імені в'язнів фашистського концтабору. Крізь моторошну «хуртовину метафор» прозирають реалії табірного життя: масові страти репресованих, їх спалення у печах крематоріїв, німецькі вівчарки, що охороняли територію табору, комендант, який слідкував за роботою ввіреної йому «фабрики смерті», навіть - сумнозвісні оркестри, набрані з тих же в'язнів, що під їхню музику тисячі мучеників прощалися з життям.

«Фуга смерті» - твір, надзвичайно складний за своїм жанром. Дослідники знаходять у ньому елементи балади, плачу, стародавньої лірики ритуальних танців, документального репортажу. Однак основний тон в організації поетичного тексту задає зазначена у заголовку вірша настанова на наслідування жанру «фуги» - поліфонічного музичного твору, в якому тема (або кілька тем) почергово варіюється у всіх голосах. За таким принципом і побудований целанівський вірш: лірична оповідь у ньому кружляє в колі одних і тих самих тем, і розвиток сюжету відбувається у межах їхніх «варіацій». Однак слово «фуга», винесене у назву вірша, не лише пояснює його жанр. Воно породжує навколо себе додаткове коло асоціацій. Передусім - пов'язаних із контекстом німецької культури. Адже саме із її лона вийшов неперевершений майстер органної фуги Й.С. Бах. Поєднання понять «фуга» й «смерть» у назві поезії грає парадоксальними смислами, що викривають страшні деформації німецької культури, яка у XX ст. запліднила світ какофонією масових розстрілів і бомбардувань, шипінням отруйних газів і брязкотом гусениць танків.