Презентація на тему:
Янукович

Відчуття

План 1.Поняття про відчуття як психічний процес. Фізіологічна основа відчуттів. 2.Класифікація відчуттів та характеристика окремих видів. Основні властивості відчуттів. 3.Загальні закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, взаємодія, сенсибілізація, контраст, синестезія. Компенсаторні можливості відчуттів.

Поняття про відчуття як психічний процес. Фізіологічна основа відчуттів. Відчуття є найпростішим психічним процесом. Здатність до відчуттів характерна для всіх живих істот, які мають нервову систему. Відчуття – це процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ навколишньої дійсності, які діють в даний момент на органи чуття.

Відчуттям передувала подразливість – вибіркова реакція на біологічно значимі впливи навколишнього середовища. Значення відчуттів полягає у швидкому інформуванні центральної нервової системи про стан внутрішнього і зовнішнього середовища.

Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність центральної нервової системи, яку І.П. Павлов назвав аналізаторною. Анатомо-фізіологічні механізми відчуттів Аналізатор – це складний нервовий апарат, який здійснює тонкий аналіз навколишньої дійсності.

Відділи аналізатора: - периферичний (рецепторний): око, вухо, ніс, язик, шкіра, рецептори у внутрішніх органах та м’язах. Функція: реагує на певний вид фізичної реакції і переробляє її в певне нервове збудження (наприклад, вухо реагує на коливання повітряних хвиль); - провідниковий : доцентрові і відцентрові нерви. Функція: проводить нервове збудження від рецептора до центрів головного мозку і навпаки. Рецептори – це своєрідні трансформатори, які перетворюють на нервове збудження лише певний вид енергії; - мозковий (кірковий) відділ: певна ділянка кори великих півкуль головного мозку. Функція: здійснює складний аналіз і синтез, який забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем.

Види аналізаторів: зовнішні (зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові); внутрішні (рецептори розміщуються у внутрішніх органах); руховий Спільною ознакою всіх аналізаторів є наявність больових відчуттів Якість - це основна властивість відчуття, що відрізняє його від інших відчуттів.

2.Класифікація відчуттів та характеристика окремих видів. Основні властивості відчуттів. І.За наявністю чи відсутністю контакту рецептора і подразника відчуття поділяють на: а) дистантні (зорові, слухові, нюхові); б) контактні (смакові, больові, тактильні); 2.За часом виникнення в ході еволюції: а) давня чутливість (контактна рецепція); б) нова чутливість (дистантна рецепція). 3.За розміщенням рецепторів: а) екстероцептивні (зорові, слухові, тактильні); б) інтероцептивні (голоду, спраги); в) пропріоцептивні (відчуття в м’язах і сухожиллях).

рівноваги нюхові Залежно від характеру подразника відчуття поділяють на : зорові слухові смакові шкірні рухові органічні вібраційні

Зорові відчуття виникають унаслідок дії світлових променів (електромагнітних хвиль) на чутливу частину ока. Значення цих відчуттів – дають 80% інформації про навколишній світ (пізнаємо форму, освітленість, колір, розмір, віддаленість предметів, орієнтуємось у просторі, координуємо рухи тіла, читаємо і пишемо).

Світлочутливою частиною є сітківка ока. Світлочутлива речовина нервових закінчень: а) палички (бачимо ахроматичні кольори) – це апарат присмеркового бачення. При порушенні виникає «куряча сліпота» – порушення зору вночі; б) колбочки (бачимо хроматичні кольори) – це апарат денного бачення. При порушенні виникає дальтонізм.

Слухові відчуття – це реакція на звукові хвилі від 16 до 20 000 коливань на секунду. Їх значення полягає в наступному: - забезпечується контроль чужого і власного мовлення; - виникає реакція на музичні звуки (звуки музичних інструментів, спів) та шуми (побутові шуми, приголосні звуки). Для прикладу, звучання фортепіано – 27-42 00 гц. Кажани і собаки чують більш високі звуки, ніж людина, а слони – набагато нижчі.

Нюхові відчуття. Органом цих відчуттів є нюхові клітини, розміщені у верхній частині носової порожнини, а подразником – пахучі речовини, що попадають в носову порожнину з повітрям. У сучасної людини нюх розвинений значно слабше, ніж у тварин. У риб зона нюху – це майже вся поверхня кори великих півкуль головного мозку, у собаки – І/З частина, у людини – 1/20 частина. У комах і вищих птахів нюх – це засіб спілкування.

Смакові відчуття виникають під впливом дії на рецептори язика хімічних властивостей речовин, розчинених у воді чи слині. Види: солодке, кисле, солоне, гірке. Різноманітність смаку їжі залежить від приправ, без яких смак їжі переважно однаковий.

Шкірні відчуття: - дотикові (механічні); - термічні (температурні). Інша класифікація: - відчуття дотику /тактильні/; - відчуття холоду; - відчуття тепла; - відчуття болю. Чутливість шкіри на різних ділянках тіла неоднакова. Відчуття дотику найсильніше на кінчику язика і пальцях. До тепла і холоду найбільш чутливі ділянки, які переважно прикриті одягом.

Рухові (кінестезичні) відчуття – це відчуття руху і положення органів руху (наприклад, наскільки зігнута рука, яке положення нашого тіла). Відчуття рівноваги. Їх орган розміщується у внутрішньому вусі. Він подає сигнали про рух і положення голови. Ці відчуття важливі для діяльності льотчиків, космонавтів, моряків. При перезбудженні вестибулярного апарату виникає морська або повітряна хвороба. Органічні відчуття – це відчуття голоду, спраги, ситості, нудоти, внутрішнього болю. Відчуваються лише тоді, коли спостерігаються порушення діяльності внутрішніх органів.

3.Загальні закономірності відчуттів: пороги чутливості, адаптація, взаємодія, сенсибілізація, контраст, синестезія. Компенсаторні можливості відчуттів. Виникнення і протікання відчуттів підпорядковується певним закономірностям. Найважливіша із них – пороги чутливості. Пороги чутливості – це ті межі у силі подразника, в яких можуть виникати відчуття. Пороги чутливості аналізатора є абсолютні та відносні. Розрізняють нижній та верхній абсолютні пороги чутливості.

Адаптація - це зміна чутливості аналізатора відповідно до сили подразника. Настає при сильних або слабких, але тривалих подразненнях. Чутливість одного аналізатора може змінюватись і під впливом подразнення іншого. Підвищення чутливості аналізатора при його взаємодії з іншим аналізатором або при систематичному тренуванні називається сенсибілізацією.

Взаємодія аналізаторів виявляється і в явищі компенсації - підвищеній чутливості одних аналізаторів при втраті чутливості іншими. Подразнення аналізаторів іноді не лише змінює інтенсивність неадекватних відчуттів, але й викликає їх: вимова слів одними людьми справляє враження чогось опуклого, закругленого, іншими - загостреного. Виникає синестезія - поява відчуттів, нехарактерних для тих аналізаторів, які подразнюються. Найчастіше це будуть зорові образи при подразненні слухового аналізатора, але можливі синестезії у різних видах відчуттів: недарма ми використовуємо вислови типу "гострий смак", "солодкі звуки" і т.п.

Післядія в аналізаторі: збуджений аналізатор не припиняє своєї роботи одразу після зникнення подразнення, і відчуття ще деякий час триває, хоч подразник вже не діє на аналізатор. Післядію в зоровому аналізаторі називають послідовним образом. Послідовні образи бувають позитивні й негативні, ахроматичні та хроматичні Позитивні послідовні образи за своєю якістю відповідають подразнику, який їх викликав, тобто образ баченого певний час зберігається без змін.

Позитивні послідовні образи так чи інакше переходять у негативні. Негативні послідовні образи за своєю якістю зворотні або додаткові якості реального подразника: біле-чорне, зелене - червоне і т. п. Негативним послідовним образам притаманний фазний характер перебігу, тобто чергування появи і відсутності з поступовим послабленням чіткості такого образу - аж до повного зникнення.