Презентація на тему:
Питер Пауль Рубенс

Автор: Кодола Валентина Іванівна Шендерівський НВК К-Шевченківський р-н Черкаська обл.

Першою значною роботою майстра були вівтарні образи для знаменитого Антверпенського собору: «Воздвиження хреста» та «Зняття з хреста» (1610 — 1614). Тіло Ісуса, яке знімають з хреста, освітлене широким потоком світла, що ніби розтинає присмерки, оточене групою персонажів, що виділені різними кольоровими плямами теплих та холодних тонів. Сила кольорових протиставлень тісно пов'язана з інтенсивністю освітленості й створює нову і легку для сприймання художню мову.

Розп'яття (Удар списа) 1610

Мадонна со святыми и ангелами, 1634. Холст, масло Церковь Святого Иакова в Антверпене

Святе сімейство зі святими Єлизаветою й Іоаном 1635

Муки Святого Стефана, 1616-1617.

Портрет Ізабелли Брант 1610

Ізабелла Брандт, дружина Рубенса, 1626. Галерея Уффіці, Флоренція

Автопортрет Рубенса с першою дружиною, Ізабеллою Брандт, 1609-1610. Альт Пінакотека, Мюнхен

Марія Паллавічіно 1606

Пітер Пауль Рубенс. Портрет камеристки,1625

Пітер Пауль Рубенс. Портрет королеви Франції Марії Медичі 1622

Анна Австрійська 1622

Маркіза Брігітта Спінола Доріа 1606, Галерея мистецтв Вашингтон

Однак головне місце в останній період творчості художника посідає образ дружини. У цей час він пише переважно ліричні портрети, в яких із ніжністю зображує свою молоду дружину та дітей. Це гімн радості життя, сімейного щастя, чуттєвості та жіночості («Автопортрет з дружиною в саду в Антверпені», «Єлена Фоурмен з дітьми», «Шубка»). У картині «Шубка» (1638) він зображує Єлену Фоурмен, яка стоїть на червоному килимі з накинутою на плечі шубкою. Портрет побудовано на тонких колористичних переходах, нюансах, на контрасті брунатного (коричневого) хутра шубки з оксамитовостю жіночого тіла, легкістю білявого волосся, вологістю блискучих очей. Тіло жінки написано з неперевершеною реалістичною силою, здається, відчуваєш, як у жилах пульсує кров. Це надзвичайно ліричне, досить інтимне зображення, в якому бринить узагальнююча думка: Рубенс прославляє жінку як символ життя.

Портрет Олени Фоурмен, Другої дружини художника, 1630.

Олена Фоурмен з дітьми, 1636-1637. 115х85. Музей Лувр, Париж

Портрет юної дівчинки 1615-16.

Нічна історія 1616-1617

Автопортрет Рубенса, 1628.

Автопортрет, 1628-1630. Антверпен

Альберт і Ніколас Рубенси, діти художника, 1626-1627.

Портрет Дьюка Букінггема, 1625

Останній автопортрет, 1639

Святий Ієронім 1635

Марія Медічі стає регентшею 1621-1625

Перемога і смерть консула Деція Муса в бою 1617

Досить часто Рубенс звертався до відтворення в живописних образах античних міфів. Він вибирав такі сюжети, в яких можна було б втілити динамічні композиції: Юпітер викрадає своїх коханок, амазонки б'ються, сатири нападають на німф, мисливці полюють на левів, вакханалії — все це давало змогу відтворити радість буття, «проспівати» гімн життю. Під пензлем Рубенса поетизується почуттєва стихія, образи класичної старовини набувають земних форм. Прикладом може бути знаменита робота «Персей та Андромеда», де Андромеда — білява пишна фламандка, Персей — могутній воїн, що визволив дівчину з полону дракона, його крилатий кінь Пегас, амури, що прославляють героя, — все переповнене поезією та почуттям тріумфу. Зупиняє око тонкий мінливий колорит картини: тіло Андромеди написано легкими, тремтливими мазками, ніжними рожево-перлистими тонами, воно ніби світиться зсередини. Тонкі переходи світла й тіні непомітні, чіткі контури відсутні, всі предмети ніби виникають із світла та повітря.

Персей звільняє Андромеду, 1641

Дедалі частіше він звертається до відтворення міфологічних сюжетів, де нерідко моделлю виступає Єлена Фоурмен («Андромеда», «Три грації», «Суд Паріса», «Смерть Дідони»).

Повернення Діани з полювання, 1615. Полотно, масло, 136х184. Дрезденська Картинна Галерея, Німеччина

Суд Париса

Орфей и Эвридика, 1636-1638

Вкеча Лота 1622

Три грації 1635

Туалет Венери, 1608

Ромул и Рем с вовчицею, 1616

Пейзаж із Філемоном и Бавкідою 1637

Повернення селян з поля 1637

Сад кохання 1631

Пейзаж з призахідним солнцем1635-1640

Полювання на кабана, 1615-1620.

Кермеса 1635-1638