X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Моє рідне село “Вербовець”

Завантажити презентацію

Моє рідне село “Вербовець”

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Катеринопільський район

Слайд 2

МОЄ СЕЛО – МОЯ КОЛИСКА Моє рідне село “Вербовець”

Слайд 3

Історії та міфи мого рідного села “Вербовець” На світі є багато сіл, міст, містечок, але для мене є один рідний край, який я буду пам’ятати все соє життя… Батьківщина – це земля на якій я народився, де народилися мої батьки,усі ми. Батьківщина – це рідна мова, якої мене навчили тато й мама. Батьківщина у нас єдина, як мама. Батьківщина – казки, які розповідали мені бабуся, це зелена травичка і блакитна річка Дніпро. Батьківщина – це моє село, вулиця, будинок, в якому я живу. Батьківщина – хліб і сіль. Батьківщина – втіха й біль. Батьківщина – батько й мати і поріг біля хати. Батьківщина – це мама й тато, це твої найщиріші друзі, це бджола у веснянім лузі. Батьківщина – це рідна мова, це дотримане слово.

Слайд 4

Легенда про моє рідне село - Вербовець Давно-давно українська земля стогнала під копитами чужинських коней, людей гнали у неволю,а захистити не було кому – зла цариця розігнала славне козацьке військо. І пішли козаки кращої долі шукати. Хто куди… Троє друзів Кожух, Тупчій та Гірник зупинилися перепочити під вербами біля річки. Задрімали… А коли проснулись та роззирнулися довкола: ой леле! Як же гарно скрізь! Прозора річечка тече завивисто, гнучкі верби полощуть у ній свої коси, а ліщина яка гарна. І вирішили друзі тут залишитися. Річку вони назвали Вербівкою – верб було багато по її берегах, а село Вербівець. Пізніше його назву переіменували на Вербовець. А ось і ще одна легенда про село: Вербовець (село, Катеринопільський район ). Давно це було, за кріпаччини. Ти знаєш, що тоді прості люди належали панам і ті могли робити з мужиками, що хотіли. Отож на Волині жив пан. А в одного кріпака була на виданні дуже красива дочка Марія. Покохала вона хлопця-кріпака Василя. Та щоб одружитися, треба було брати дозвіл у пана. Пішли Василь з Марією до нього за тим дозволом. Пан як побачив таку красиву дівчину, не дозволив їй одружитися з коханим, а наказав забрати до себе у двір. Стало зрозуміло, чому пан не погодився віддати Марію за Василя. І вирішили молоді втікати від кріпацької неволі. Йшли вони, йшли – і побачили красиву долину, серед якої текла невеличка річечка, а обабіч неї верби та верболози. Отут вони й оселилися першими. Минав час. Приходили сюди й інші втікачі, будували тут свої домівки. Село ж за те, що потопало у вербах назвали Вербовцем, а річечку – Вербівкою. За річкою люди заселили куток Загреблю. А центр села, де мало було дерев, назвали Голошівкою. Куток Кукілівка довго не заселявся. Там були великі зарослі, а найбільше ріс кукіль.

Слайд 5

Вербівка Через наше село протікає Вербівка – маленька синя доля Південного Бугу. Вона бере початок з джерела і впадає в р. Гнилий Тікич в с. Бродецькому. Гнилий тікич зливається з водами Гірського Тікича і утворюють річку Синюху, а Синюха несе свої води у води Південний Буг, який впадає в Чорне море…

Слайд 6

Легенди про кутки Вербовця: Праворуч від річки Вербівки утворився куток Коржова, бо тут земля не родюча, після дощу береться кіркою, ніби корж.

Слайд 7

За річкою заселили куток Загреблю (бо живуть за греблею)

Слайд 8

А центр села назвали Голошівкою (від слова “голос”), бо далеко линули голосні пісні молодіжних гулянок.

Слайд 9

Куток Кукулівка утворився від назви трави кукіль, який ріс на цьому пагорбі. Цей куток довго не заселявся і став густонаселеним за часів Столипіна.

Слайд 10

Куток Піщанівка, бо грунти піщані, розміщений на околиці, що межує з селом Бродецьким.

Слайд 11

У нашому селі є: школа, церква, пам’ятник Голодомору, пам’ятник солдатові. лікарня, два магазини, бар, клуб, пекарня. А ось наша школа.

Слайд 12

Пам’ятник солдатові.

Слайд 13

Лікарня

Слайд 14

Пам’ятник Голодомору

Слайд 15

Церква

Слайд 16

Сільська рада

Слайд 17

Ми маленькі помічники рідної землі. Ми – майбутне нашого села. Доля його саме в наших руках. Можливо хтось залишиться, буде вирощувати хліб на рідній землі, цим примножуватиме багатство нашої країни. Хтось залишить село, але стане відомим на всю Україну, як наприклад М. А. Гірник, і цим добавить слави нашому селу. Я вірю в це! Обов’язково відвідайте наше село!

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Я і Україна