Презентація на тему:
вступ коли і як розпочалася історія людства

Ми – слов’яни

Нині слов'яни розселені на великій території Південної, Центральної та Східної Європи і далі на схід — аж до Далекого Сходу Російської Федерації. Слов'яни розмовляють слов'янськими мовами.

За географічним критерієм утворюють три гілки: Східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни). Західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани). Південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці).

Головним заняттям слов'ян було землеробство, хліб вважався основною стравою. Хліборобство визначило й осілий спосіб їхнього життя. Стародавні слов'яни також ходили на полювання, рибалили, вирощували свійських тварин: велику рогату худобу, овець, кіз, свиней. Потужною тягловою силою поряд з волами стали коні. У густих лісах у деревах вирубували дупла - борті для диких бджіл, а потім збирали мед. Це заняття називалося бортництвом. Поступово перетворювалося в самостійну галузь ремесло. Відбувалосяі групування ремісничого населення в окремих селищах, де виділялися ремісники-ковалі й виготовляли досконалі знаряддя праці з металу - наральники, лемеші, плуги, серпи, ножі, коси-горбуші. Кравці шили ОДЯГ, шевці - взуття, лимарі - збрую для коней. Вправними були і ювеліри. Виділення ремесла в окрему галузь господарства сприяло розвитку торгівлі, заснуванню та зростанню міст-фортець (градів) і майновому розшаруванню населення.

Слов'яни населяють близько 20% території Європи від Балтійського моря до Адріатичного і від Лаби до Волги. Перші слов'янські літературні пам'ятки збереглися з XI ст. Писемність на основі кирилиці та латинської графіки. Про Слов'ян вперше згадують чужі письменники у І та II столітті по Різдві Христовім, але звуть їх венетами. Тільки через 500 років вперше бачимо наймення «словен», «славен», і то звуть так не всіх слов'ян, тільки західних. Саме наймення слов'ян пішло найскоріш од слово — то-б то се такі люде, що говорять зрозуміло по людськи, а не «німці», що говорити не вміють.

Як жили слов’яни?! Кухня древніх слов’ян не відрізнялася різноманітністю. В основному готували киселі, квас, щі, каші. До наших часів дійшла навіть приказка «щі, да каша – їжа наша». У ту пору, картоплі наші предки не знали, тому основними інгредієнтами щей були капуста і ріпа. Пироги пеклися в основному по святах, як і млинці. Слово «блін», відбулося з більш давнього слова «млин», тобто з намолоту зерна. У той час, млинці в основному пеклися з гречаного борошна, а замість дріжджів, в тісто додавався хміль. Виготовлені таким чином млинці були пухкими, ніздрюваті. Вони добре вбирали масло і сметану. Тому їх подавали на стіл разом. Як правило, перший млинець віддавався птахам, тому давні слов’яни вірили, що душі предків іноді прилітали до своїх нащадків у вигляді птахів. Перший спечений млинець був поминальним. Пекти млинці на поминки, до цих пір вважається російською традицією.

Слов’яни – наші предки Слов'яни належать до індоєвропейської сім'ї народів, а це означає, що їхні предки, а також предки сучасних германців, литовців, латишів, греків, італійців, іранців, індійців і багатьох інших народів колись говорили на одній мові і жили у величезному просторі між Атлантичному і Індійським океанами, між Середземним морем і Північним Льодовитим океаном. Далекою прабатьківщиною слов'ян більшість вчених вважають територію від Альп до Карпат. Потрібно шанувати все що в нас є. Адже завдяки давнім слов’янам ми отримала все що в нас на даний момент є.

Дякую за увагу!!!