Презентація на тему:
Вступ до синтаксису української мови. Поняття і предмет синтаксису. Основні синтаксичні одиниці та їх місце у системі мови.

СИНТАКСИС 1 SINTAKSA 1. 2007-2008 н. р. Викладач: Фудерер Тетяна Контакт: кімната B-201 E-mail: tfuderer@ffzg.hr mob.: 091/7232 739

ЛIТЕРАТУРА Обов’язкова: 1. Сучасна українська літературна мова (за ред. М.Плющ) (2000). – Київ. 2. Пономарів О.Д. (1997). Сучасна українська літературна мова. – Київ. 3. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. (2004). Граматика української мови в таблицях. – Київ. 4. Pranjković I. (1998). Hrvatski jezik 3. Udžbenik za 3. razred gimnazije. – Zagreb. 5. Silić J., Pranjković I. (2005). Gramatika hrvatskoga jezika. – Zagreb. Додаткова: 1. Шульжук К.Ф. (2004). Синтаксис української мови : Підручник. – Київ. 2. Вихованець I. Р. (1993). Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – Київ.

ЛЕКЦIЯ 1. Тема: Вступ до синтаксису української мови. Поняття і предмет синтаксису. Основні синтаксичні одиниці та їх місце у системі мови.

Історія терміна в українському мовознавстві 1. Синтакса: Я. Головацький, “Граматика руського язика” (Львів, 1849 р.). Він також вживає термін словосочиненіє. Ю.Шерех (Шевельов), “Нариси сучасної української літературної мови” (Мюнхен, 1951 р.) 2. Синтаксис: Л.А.Булаховський, академічний “Курс сучасної української літературної мови”, (у двох томах) за ред. Л.А.Булаховського (Київ, одночасно з Нарисами Шевельова, 1951 р.). 3. Складня: О.Огоновський (вперше вжив термін) І. Огієнко (“Складня української мови”, 1936 р.)

Синтаксис у працях українських мовознавців XVII-XIX ст. О. Потебня:“Из записок по русской грамматике” 1 вид. в 4 ч. 1874 - 1941, перевидано 3 ч. 1958-68. І. Ужевич: “Грамматыка словенская”, 1643 р., побачила світ у Києві в 1970 р. Я. Головацький: “Граматика руського язика”, Львів, 1849 р. М. Осадца: “Граматика руского языка”, Львів, 1864 р.), О. Огоновський: “Граматика руского языка для шкôлъ середнихъ”, Львів, 1889 р.

Синтаксис у працях українських мовознавців XX ст. Початок: С.Смаль-Стоцький, Ф.Гартнер, В.Сімович (заклали основи наукового опису і термінологію українського синтаксису) 20-30-і роки ХХ ст.: Є.Тимченко, С.Смеречинський, О.Синявський, О.Курило та ін. Кінець: О.С. Мельничук, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський, С.Я. Єрмоленко, П.С. Дудик, І.І.Слинько, Н.Л. Іваницька, А.П. Загнітко та ін.

Поняття і предмет синтаксису. Синтаксис: засоби і способи поєднання слів, словосполучень і речень, граматичний лад мови, граматична будова, що склалася упродовж історичних періодів і на сучасному етапі розвитку становить розвинену і гнучку систему різних засобів відображення дійсності; це друга частина граматики, розділ мовознавства, що вивчає синтаксичну будову (синтаксичний лад) мови.

Визначення синтаксису різними мовознавцями І.Р. Вихованець. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К., Либідь, 1993. – с. 5. Синтаксис мови – це синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць та правил, які регулюють творення і функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис як наука – це розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму і зміст синтаксичних одиниць.

Визначення синтаксису різними мовознавцями К.Ф. Шульжук. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – с. 7-8. Синтаксис (грец. syntaxis – побудова, поєднання, порядок) – розділ граматики, що вивчає систему синтаксичних одиниць і правила функціонування. Синтаксис мови – це сукупність наявних у мові закономірностей, що зумовлюють побудову та функціонування синтаксичних одиниць.

Визначення синтаксису різними мовознавцями Сучасна українська літературна мова: Підручник (за ред.. М.Я. Плющ). – К.: Вища школа, 2000. с. 311. Синтаксис (грец. syntaxis – побудова, зв’язок, порядок) – розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень, процеси породження мовлення: зв’язки слів, словоформ у словосполученні й у реченні та зв’язки і порядок частин тексту.

Основні синтаксичні одиниці 1. Речення. 2. Словосполучення. 3. Мінімальна синтаксична одиниця (слово й словоформа).

Основні синтаксичні одиниці Речення – предикативна синтаксична одиниця, що протиставляється в синтаксичній системі мінімальній синтаксичній одиниці і словосполученню за формою і функціями, являючи собою граматично організоване поєднання слів (або слово) та маючи певну смислову та інтонаційну завершеність (Вихованець1993:8-9).

Основні синтаксичні одиниці Словосполучення – підпорядкована реченню непредикативна синтаксична одиниця конструкція, граматичне і смислове поєднання двох або більше повнозначних слів (чи словоформ), яке зі змістовного боку є складним найменуванням явищ дійсності, а з формально синтаксичного – сполучення повнозначних слів за допомогою підрядного або сурядного зв’язку (Вихованець 1993:9).

Основні синтаксичні одиниці Мінімальна синтаксична одиниця – компонент речення або словосполучення (слово або словоформа).

Примітки Предикативність – це ознака речення, завдяки якій воно стає одиницею спілкування. Ця реченнєва категорія об’єднує категорії ч а с у й м о д а л ь - н о с т і. Модальність – це оцінка змісту мовцем з погляду реальності, можливості, вірогідності. Вона може бути реальною та ірреальною. Виражається формальними засобами (способи дієслів).

Примітки Реальна модальність (дійсний спосіб): Кожна квітка радіє весною, кожна пташка вітає весну (В.Сосюра). Ірреальна модальність (наказовий (бажані процеси) та умовний спосіб (ірреальні, ймовірні)): Не тужи, не жалій мене мати (Б. Олійник). Не тратьмо надії в літа молодії (Л.Українка). За чорні натруджені руки ми двічі умерти могли б (М. Бажан).

Примітки Значення модальності нерозривно пов’язано з часом. Реченням з реальною модальністю властива часова визначеність, чітко встановлений часовий план (теп., мин., майб. час).