Презентація на тему:
НАТУРАЛІЗМ І ПСИХОЛОГІЗМ У МОВОЗНАВСТВІ

Лекція 6 для магістрів факультетів германської філології, романської філології та сходознавства НАТУРАЛІЗМ І ПСИХОЛОГІЗМ У МОВОЗНАВСТВІ

ПЛАН: 1. Виникнення натуралістичної школи у порівняльно-історичному мовознавстві 2. Натуралістична концепція мови А. Шлейхера 3. А. Шлейхер як представник лінгвістичної типології 4. Психологічний напрям у компаративістиці 5. Г. Штейнталь – основоположник психологізму в науці про мову 5. В. Вундт та його етнопсихологічна концепція 6. О. Потебня – представник психологічного напряму у славістиці

ВИНИКНЕННЯ НАТУРАЛІСТИЧНОЇ ШКОЛИ бурхливий розвиток природничих наук у сер. XIX ст. Основоположник натуралізму – німецький мовознавець  Август Шлейхер (1821-1868), професор Єнського університету Основні праці: “Мови Європи в систематичному огляді” (1850) “Компендіум порівняльної граматики індоєвропейських мов” (1861) “Порівняльно-історичні дослідження” (1848)

НАТУРАЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ МОВИ викладена у працях: “Теорія Дарвіна і мовознавство” (1863) “Значення мови для природної історії людини” (1865) Подано теоретичні погляди А. Шлейхера, синтез ідей Ф. Боппа, В. Фон Гумбольдта, Ч. Дарвіна

А. ШЛЕЙХЕР переносить запозичену з біологічної систематики класифікацію рослин і тварин (рід, вид, підвид, різновид, особина) на класифікацію мов: Рід = прамова Вид = мова певного етносу Підвид = діалект Різновид = говірка Особина = мовлення окремих людей

ДВА ПЕРІОДИ ЖИТТЯ МОВИ Доісторичний Історичний Мова розвивається від простої до складної, збагачується новими формами Відбувається регрес, розпад мови (звуки «зношуються», зникає багатство форм, простежується тенденція до спрощення) період старіння і поступового вмирання мови

КОМПЕНДІУМ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ГРАМАТИКИ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ Принципово нова концепція порівняльної граматики індоєвропейських мов Спроба реконструювати індоєвропейську прамову Формування поняття індоєвропейської прамови – мови, від якої походять усі індоєвропейські мови

Прамова – не санскрит, а мова, яка існувала до появи писемності і зникла, але яку на основі живих мов та пам'яток писемності мертвих мов можна реконструювати Санскрит – не індоєвропейська прамова, а найстаріша представниця індоєвропейської родини мов Прамова внаслідок розселення мовців по різних територіях розпалася на частини, а ті частини в свою чергу розпадалися далі Схема родовідного дерева

А. ШЛЕЙХЕР необхідність врахування контактів з мовою-сусідкою; наявність фактора мовної безперервності Мета компаративних досліджень – реконструкція індоєвропейської прамови на основі фонетичних законів праформи написав цією “мовою” байку “Вівця і коні” “що далі на схід живе народ, то більш давньою є його мова, а що далі на захід, то менше давніх рис і більше новоутворень вона має”

ВНЕСОК У РОЗВИТОК ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТИПОЛОГІЇ Збережені уже виділені попередниками типи Визнані шляхи розвитку мов від ізоляції до флексії Мовні елементи: ті, що виражають значення (корінь) ті, що виражають відношення (суфікси та флексії) Класифікація мовних типів Взаємозв'язок кореневих та некореневих частин слова Класи: Кореневі – недиференційоване вираження поняття та відношення Аглютинативні – відокремлене вираження поняття та відношення Флективні – тісний зв’язок вираження поняття та відношення) –найбільш досконалий Типологічний клас: синтетичний та аналітичний підтипи Основа для розробки теорії стадіальних трансформацій морфологічних типів

НАТУРАЛІСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ Вплив А. Шлейхера на молодограматиків (компаративістів наступного покоління) сприйняли положення про розвиток мови, поняття мовного закону, відмовилися від стадіальної теорії та від ідеї “розпаду” мов Внесок А. Шлейхера: концепція родовідного дерева сформульовані принципи порівняльно-історичного дослідження робочі прийоми реконструкції праформ, зокрема позначення зірочкою (*) незасвідчених реконструйованих форм

ПСИХОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У МОВОЗНАВСТВІ Виникає під впливом ідей В. фон Гумбольдта та інтенсивного розвитку психології в сер. XIX ст. Психологічний напрям – сукупність течій, шкіл, концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини чи народу дві концепції індивідуального психологізму колективного психологізму досліджували психологію мовлення (психічні процеси, пов'язані з мовленнєвими актами) досліджували психологію мови (психологічні закономірності, що виявляються в системі мови і в її історичному розвитку)

Психологізм характерний для порівняльно-історичного мовознавства ІІ пол. XIX ст.  Мова – феномен психологічного стану й діяльності людини або народу Негативне ставленням до логічної школи Акцентування на провідній ролі психології в поясненні мовних процесів

ГЕЙМАН ШТЕЙНТАЛЬ (1823-1899) Основоположник психологізму, професор Берлінського університету, послідовник ідей В. Гумбольдта і психолога Й.-Ф. Гербарта Психологічна концепція викладена у: “Граматика, логіка і психологія, їх принципи і взаємовідношення” (1855) “Вступ до психології та мовознавства” (1871) “Походження мови” (1851) “Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (1850) “Характеристика найважливіших типів будови мов” (I860) “Філософія мови” (1858)

ПСИХОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ Г. ШТЕЙНТАЛЯ мовознавство належить до психологічних наук (мовлення – це духовна діяльність) предмет мовознавства – мова як об'єкт психологічного спостереження проблеми сутності й походження мови є ідентичними Мислення Філософія мови Г. Штейнталя реакція на логічну граматику XIX ст. і натуралізм А. Шлейхера Предметне мислення Мовне мислення уявлення про предмети і явища об'єктивного світу уявлення, вичленені зі сфери предметного мислення. Пов'язане з “мовною свідомістю”.

ВІЛЬГЕЛЬМ ВУНДТ (1832--1920) німецький філософ і психолог написав 10-томну працю “Психологія народів. Дослідження законів розвитку мови, міфів і звичаїв” (1900-1920) вагомий внесок в етнопсихологію початку XX ст. створив систему народної (соціальної) психології Об'єкт – мова, міфи, звичаї Види психічних процесів: уявлення, почуття, почуття та воля Мова – першооснова поезії та науки міфи – релігії звичаї – моралі

ОЛЕКСАНДР ОПАНАСОВИЧ ПОТЕБНЯ (1835-1891) Видатний представник психологічного напряму в слов'янському мовознавстві, український мовознавець, засновник Харківської лінгвістичної школи, творець лінгвістичної поетики Досліджував проблеми філософії, літературознавства, фольклору Найважливіші праці: “Думка і мова” (1862), “Мова і народність: (1895) В. фон Гумбольдт Г. Штейнталь

ДВА ПЕРІОДИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ О. О. ПОТЕБНІ Праця “Думка і мова” Дослідження взаємозв'язку мови і мислення Переосмислення поняття внутрішньої форми Гумбольдта (звузив його до конкретного, але визначеного поняття внутрішньої форми слова) У кожному слові є суб'єктивне й об'єктивне Перший (1860-1865) Другий (1865-1891) дослідження мови у зв'язку з опрацюванням філософсько-психологічної теорії мови, яка ґрунтується на ідеях Гумбольдта і Штейнталя дослідження фонетики, граматики, діалектології слов'янських мов і психології словесно-художньої творчості

ПЛАН ЗМІСТУ СЛОВА Розрізнення близького та дальшого значення слова Ближче значення слова - значення, спільне для всіх мовців, воно містить лише ту інформацію, яка потрібна для звичайного спілкування Дальше значення містить енциклопедичні знання

МОЛОДОГРАМАТИКИ Молодограматичний напрямок в мовознавстві в 70-ті роки XІX ст. Основні школи молодограматизму в Німеччині 1. Лейпцизька / Ляйпцізька – Junnggrammatiker 2. Ґеттінгенська 3. Берлінська

ПРОГРАМНІ ІДЕЇ МОЛОДОГРАМАТИКІВ Передмова до 1-го тому “Морфологічних досліджень” (1878) Г. Остхофа та К. Бругмана Маніфест школи Книга Г. Пауля “Принципи історії мови” (1880) – своєрідна Біблія молодограматиків

ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ МОЛОДОГРАМАТИЗМУ Зовнішній: Позитивізм у філософії протиставляє абстрактному мисленню позитивні дані досвіду Внутрішній: Стан лінгвістичної науки глухий кут, в якому опинилася наука про мову після смерті А. Шлейхера Младограматизм виник на противагу компаративістиці Представники молодограматизму – учні А. Шлейхера

СТАНОВЛЕННЯ   МОЛОДОГРАМАТИЗМУ Назва носила чисто умовний і жартівливий характер пов'язана з молодістю і молодим азартом невідомих, але талановитих вчених Представники Лейпцизької  школи Август Лескін (1840 – 1916) Карл Бругман (1849 – 1919) Герман Остгоф (1847 – 1909) Герман Пауль (1846 – 1921) Бертольд Дельбрюк (1842 – 1922)

Представник Берлінської  школи Й. Шмідт Представник Геттінгенської  школи Т. Бенфей Проте ні Й. Шмідт, ні Т. Бенфей не змогли створити свою школу

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ МОЛОДОГРАМАТИЗМУ Книга Г. Пауля «Принципи історії мови» концепція младограматизму Молодограматизм – порівняльно-історичне психологічне мовознавство  Молодограматики вважали мовознавство історичною наукою Теорія мови – індуктивно та емпірично обґрунтована Б. Дельбрюк «Вступ у вивчення індоєвропейських мов»: «мовознавство вступило з філософського періоду в історичний»

Г. ПАУЛЬ Психічне начало – найважливіша ознака культури Етнопсихології не існує Існує тільки індивідуальна психологія Справжня реальність його концепції – індивідуальна мова Висновок: на світі стільки ж мов, скільки індивідів Подібні погляди поділяли К. Бругман та Г. Остгоф: «вона (мова) по-справжньому існує тільки в індивідуумі, всі зміни в житті мови можуть виходити тільки від розмовляючих індивідів» Молодограматики не розмежовували понять «мова» і «мовлення» Це зробив Фердинанд де Соссюр

Цетральне в концепції молодограматизму уявлення про мову як про індивідуальну психофізичну (психофізіологічній) діяльність У вивченні мови виділяють принцип індивідуалізму                        ПРИНЦИППИ МОЛОДОГРАМАТИКІВ:   1-ий принцип – позитивізм 2-й принцип – історизм. Будь-який стан мови – фаза історії. Статика мови – окремий випадок його динаміки 3-ий принцип - психологізм індивідуалістичного характеру Орієнтація на живі мови зіграла велику роль в подальшому мовознавстві

ВИСНОВКИ Психологічний напрям вплив на розвиток науки про мову поява молодограматизму представники якого сприйняли ідеї про психологічну природу мови, але відкинули етнопсихологію, як наукову фікцію У 50-ті рр. XX ст. виникнення психолінгвістики Психолінгвістичні ідеї пронизують теорії неогумбольдтіанців і є вагомим компонентом етнолінгвістики (етнопсихолінгвістики), соціолінгвістики (соціопсихолінгвістики), генеративної (породжувальної) граматики і когнітивної лінгвістики О. О. Потебня наголошував на специфічних рисах граматики, її формальних властивостях Г. Штейнталь і В. Вундт акцентували на психологічному аспекті, намагаючись виявити скоріше мову в психології, ніж психологію в мові

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: Натуралізм Психологізм Асоціативна психологія Принципи порівняльно-історичного дослідження А. Шлейхера Психологічна концепція Г. Штейнталя Соціальна психологія В. Вундта Розуміння мови і мовлення О. О. Потебнею Ближче значення слова Дальше значення слова Українська та німецька школи психологізму Молодограматизм