Презентація на тему:
Життя і творчість Т. Г. Шевченка

ДИТИНСТВО ТА РАННЯ ЮНІСТЬ Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї... У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там матір добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила. Учися, серденько, колись З нас будуть люде. Там батько, плачучи з дітьми Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!.. М. Дерегус. Тарас читає книжку ... куплю паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку...

К. Трохименко. Поміщик Енгельгардт карає Тараса за малювання Мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої... І.Їжакевич. Тарас-пастух Мені тринадцятий минало Я пас ягнята за селом... М. Дерегус. Малий Тарас слухає кобзаря В. Касіян. Дідусь розповідає В. Касіян. Тарас читає Міцкевича

... ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ БУТЬ ВОЛЬНИМ ЧОЛОВІКОМ І. Шульга. Зустріч Тараса Шевченка з І. М. Сошенком у Літньому саду Л. Ходченко. Т. Шевченко серед членів Кирило-Мефодіївського товариства Г. Меліхов. Шевченко у К. П. Брюллова М. Хмелько. Т. Шевченко і М. Щепкін. Как я счастлив этой нелицемерной дружбой. Т.Шевченко. «Дневник» Б. Ладиженський. Т. Г. Шевченко у колі російських революціонерів-демократів П. Сулименко. Вручення відпускної Т. Г. Шевченкові

ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ... Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, - де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. “Перебендя” “Ануте,хлоп’ята, На байдарки! Море грає – Ходім погуляти!” “Іван Підкова” Садок вишневий коло хати... Співають, ідучи, дівчата, А матері вечерять ждуть. Аж страх погано У тім хорошому селі. “І виріс я на чужені” Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась дівчина-дитина. Мені здається, що се я, Що це ж та молодость моя. “І золотої й дорогої” І досі сниться, вийшла з хати Веселая, сміючись мати, Цілує діда і дитя... Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою червона калина.

СВІТЕ ТИХИЙ, КРАЮ МИЛИЙ, МОЯ УКРАЇНО! ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА Т. Г. ШЕВЧЕНКА Т. Г. Шевченко – співець України, її неповторної природи, а основне, її волелюбного і працьовитого народу. Вірші про природу – неперевершені за майстерністю, сповнені нев’янучих барв, блискучих зорових та звукових образів.

По діброві вітер виє, гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу. “Тополя” Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її рястом, барвінком укрила. “Гайдамаки” Зоре моя вечірняя, зійди над горою, Поговорим тихесенько в неволі з тобою. “Княжна” Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. Радіють люде, що одпочинуть. “N. N.” Ой діброво – темний гаю! Тебе одягає тричі на рік... Багатого собі батька маєш. ... Світає, край неба палає, Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. “Сон”

СІЯТЬ ГОСПОДНЕЮ КРАСОЮ... ОБРАЗ ЖІНКИ-МАТЕРІ У ТВОРЧОСТІ Т. Г . ШЕВЧЕНКА Тема жінки-матері – провідна у творчості Т.Г.Шевченка. Великий поет і художник створив прекрасні образи жінок, матерів, які нас чарують, зворушують, захоплюють, відкривають нові світи. Т. Г. Шевченко. Марія

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі. Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. “Марія” На панщині пшеницю жала... Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. “Сон” Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? “Катерина” Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає та з туманом розмовляє. “Наймичка” Така її доля... О боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? “Причина” Крались злидні із-за моря В удовину хату. “Сова” Сидит скорбящая слепая и псальму грустную поёт. «Слепая»

НЕ ВМИРАЄ ДУША НАША, НЕ ВМИРАЄ ВОЛЯ Те, що бачив Шевченко в Україні – жахливі картини соціального й національного гноблення українського народу, “обпалило душу поета горем”. (Олесь Гончар) ... Вставайте, кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. “Заповіт”

Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть. “І виріс я на чужині” Я різав все, що паном звалось, без милосердія і зла... “Варнак” Реве та стогне Дніпр широкий. Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. А онде під тином опухла дитина – голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне. “У всякого своя доля” Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі із нашої України. “Гамалія” Мене там мати повивала і, повиваючи, співала, свою нудьгу переливала в свою дитину... “Якби ви знали паничі” Споконвіку Прометея Там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває. “Кавказ” А неофітів в Сіракузи В кайданах одвезли. “Неофіти”

“Дивіться, люде: осьде булла, що я читав...” – І показав перед народом Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! “Єретик” Веде коня за поводи та плаче Ярина. Старий батько іде рядом, наставляє сина. “Сліпий” Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо, лихом засівають. “І мертвим, і живим, і ненародженим” ... Сотнями в кайданах гнали в Сибір невольників святих. “Юродивий” І поволік Петрусь кайдани аж у Сибір... “Петрусь” Перебендя старий, сліпий, - Хто його не знає? Він усюди вештається та на кобзі грає... І дякують люде: він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить.

СИНИ МОЇ, ГАЙДАМАКИ! Сини мої, гайдамаки! Світ широкий, воля, - Ідіть, сини, погуляйте, пошукайте долі. Кобзар грає, додає словами. Мандрували гайдамаки лісами, ярами. Як та хмара, гайдамаки Умань обступили. Через тиждень в Лебедині у церкві співали: Ісаія, ликуй! Вранці Ярему вінчали. До самої ночі ляхів мордували; душі не осталось. А Гонта кричить: “Де ви, людоїди? Де ви поховались? З’їли моїх діток, - тяжко мені жить!

В НЕВОЛІ ТЯЖКО... Л. Стебловська. Арешт Т. Г. Шевченка у Києві 1847 р. С. Бесєдін. Шевченко в казематі ІІІ відділу М. Самокиш. Шевченка везуть на заслання Г. Мегмедов. Шевченко серед висланих Г. Бондаренко. Т. Шевченко в казармі Орського укріплення Н. Волкова і З. Волковинська. Шевченко серед казахів Є. Горбач. Обшук у Т. Шевченка в Оренбурзі Ю. Киянченко. Т. Шевченко під час Аральської експедиції В. Костецький. Т. Шевченко в казармі після муштри І. Хохлов. Т. Г. Шевченко в Астрахані Дорого заплатив співець за мужнє слово правди: на десять років – на цілу вічність запакували його царські сатрапи.

ШЕВЧЕНКО - ХУДОЖНИК Шхуни біля форту Кос-Арал Натурщиця Пожежа в степу Місячна ніч Русалки Циганка-ворожка Сліпий Кара колодкою Селянська родина Селянське подвір’я Визволення апостола Петра з темниці Дві дівчини Старости

Кара шпіцрутенами Казахський хлопчик, що грається з кішкою Портрет казашки Каті Серед товаришів Форт Кара-Бутак Казах на коні Александр Македонський висловлює довір’я своєму лікареві Смерть Віргінії Джангис-агач Туркменські аби в Каратау Дари в Чигирині 1649 р. Смерть Богдана Хмельницького Козацький бенкет

ШЕВЧЕНКО-ПОРТРЕТИСТ Портрет дітей В.М.Рєпніна Автопортрет Портрет М.С. Щепкіна Портрет Маєвської Портрет Кейкуатової Портрет Г.І.Закревської Портрет Гребінки Портрет Айра Олдріджа Портрет невідомої Портрет Катерини Абази

УКРАЇНСЬКІ КРАЄВИДИ Костьол у Києві Почаївська лавра з півдня На пасіці В Решетилівці Андруші Аскольдова могила Вознесенський собор у Переяславі Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі Видубицький монастир у Києві У Києві Чигринський дівочий монастир В Корсуні

Я ТАК ЛЮБЛЮ МОЮ УКРАЇНУ УБОГУ К. Трохименко. Шевченко на Чернечій горі Є. Усикова. Т.Г. Шевченко серед селян на Україні В. Касіян. Шевченко на Україні К. Трутовський. Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром

Я ТАК МАЛО НЕБАГАТО БЛАГАВ У БОГА... ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА П. Кодієв. Т. Шевченко на пароплаві слухає скрипаля В. Югай. Айра Олдрідж в майстерні Шевченка Б. Бєлопольський. Зустріч Т. Г. Шевченка з І. С. Тургенєвим і М. Вовчком В. Мироненко. Зустріч Шевченка з сестрою Яриною В. Рижих і Г. Неледова. Т. Г. Шевченко і його сучасники І. Рєзнік. Шевченко одержує диплом академіка-гравера Похорони Шевченка. Фото. 1861 р.

А СЛАВА – ЗАПОВІДЬ МОЯ СВІТОВА ВЕЛИЧ Т. Г. ШЕВЧЕНКА Музей у будинку Т. Г. Шевченка Пам’ятник Т. Г. Шевченкові у Каневі на Чернечій горі Канівський музей Т. Г. Шевченка Пам’ятник Т.Г. Шевченкові у Вашингтоні Пам’ятник Т. Г. Шевченкові у Вінніпегу Пам’ятник Т. Г. Шевченкові у Римі Пам’ятник Т.Г. Шевченкові у Буенос-Айресі

БЕЗСМЕРТНЕ СЛОВО КОБЗАРЯ Хай же промінь твоїх думок Поміж нами сяє, - “Огню іскра великого” Повік не згасає. Леся Українка