Презентація на тему:
"Вітчизняна риторика. Іван Вишенський. Феофан Прокопович. Григорій Сковорода

Підготувала учениця 11-Б класу Путивльської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. Радіка Руднева Биряк Лариса Вітчизняна риторика. Іван Вишенський. Феофан Прокопович. Григорій Сковорода

З прийняттям християнства на Русі виникла потреба в розвиткові проповіді живим словом, тобто в красномовстві. Найбільшої слави на Русі здобули повчання, «слова», послання Василя Великого, Григорія Богослова і, особливо, Іоанна Златоуста. У києворуських пам'ятках деякі положення з риторики зустрічаються в Ізборниках Святослава 1073 і 1076. Видатними ораторами були Іларіон, Кирило Туровський (11—12 ст.). У другій половині ХУІІ ст. і першій половині ХУІІІ ст. найвидатнішими представниками української проповіді були Лазар Баранович, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Іван вишенський, Григорій Сковорода та інші.

Іван Вишенський (рус. Иоанн Вишенский; 1550 (?) — після 1621) — український релігійний і літературний діяч раннього нового часу. Православний монах, письменник-полеміст. Іван Вишенський — демократ, палкий патріот, гуманіст. Часто під теологічною оболонкою проголошував ідеї соціальної рівності. У своїх посланнях з Афону викривав православних єпископів-перебіжчиків, римо-католицьке та уніатське духовенство, польських та українських феодалів-кріпосників, виступав проти покатоличення й ополячення найбідніших верств міщанства й селянства України. Він вважав, що праця кріпаків є джерелом усього багатства панів, виступав проти визиску селян феодалами та духовенством, за знищення нерівності, несправедливості, гноблення, експлуатації та будь-якого "мирського" зла.

«І. Вишенський дуже зручно користувався всіма викрутасами риторичного мистецтва» М. Возняк І. Вишенський досконало володів риторикою. Мовний стиль його ґрунтувався на засадах античної риторики та гомілетики (церковної риторики). Це видно з текстів послань, у яких є стилістичні засоби, відомі ще з часів античності – риторичні звертання, запитання й оклики, анафори,розгорнені антитези.

Особливо досконало розробив Вишенський такий прийом . Як діалогізація викладу, іронія і фігури її вираження, наповнивши їх українським матеріалом. І мораль, і пристрасті, й оригінальна мовотворчість Вишенського є настільки виразними, що поставили його до ряду найвидатніших творців давньої книжної української мови, зробили передтечею української публіцистики.

Феофан (Єлеазар) Прокопович (також: Теофан Прокопович; 19 вересня 1736 - 18 червня 1681 ) український богослов, письменник,поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710-16 рр.), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький. У 1979 р. в Києві вийшов тритомник лекцій із риторики, логіки, фізики, математики й етики, які читав у Київо-Могилянській Академії в 1705—1709 рр. Ф. Прокопович. У радянські часи були опубліковані його твори в Москві та Ленінграді. Ф.Прокопович — автор «Букваря», за яким багато десятиліть училися українці, росіяни, білоруси, греки, молдавани, серби, грузини, болгари. Його твори були дуже поширені в усіх східнослов' янських країнах.

Єлеазар Прокопович - ритор, знавець теорії літератури. У Києво-Могилянській академії читав курси поетики та риторики. Написані ним риторичні трактати й проповіді свідчать про дуже високий рівень риторичної вченості України. Прокопович, широко використовуючи античний та сучасний досвід, давав безліч цінних практичних порад щодо організації тексту розташування матеріалу використання книжних та усних джерел тощо. Він детально змальовував техніку промови,не оминаючи увагою артикуляцію та пунктуацію. Звертав увагу на способи збудження емоцій аудиторії: любові, прагнення, надії, радості, співчуття, жаху, розпачу, сорому. Основну частину його риторичного курсу складають розробки стилів і жанрів,композиції текстів, способи словесного вираження, риторичних фігур.

Григо рій Са вич Сковорода  (* 22 листопада (3 грудня) 1722 — † 29 жовтня (9 листопада) 1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. У свідомість сучасників і нащадків Григорій Сковорода увійшов як народний вільнодумний філософ, як мандрівний учитель життя. Висока освіченість не віддаляла його від простого народу, він прагнув бути «чорною сковородою, що пече білі млинці». Тому і твори свої найперше адресував тим, хто жив під солом’яною стріхою, вбачаючи в цьому сенс свого щастя й призначення на землі. 

Сковорода вмів знаходити за допомогою красномовства шлях до сердець як простих селян, так і «вчених мужів». Мовотворчість Г. Сковороди реалізувалась у різноманітних жанрах: філософські й педагогічні трактати, притчі, байки, оригінальна й перекладна поезія, проповіді й епістолярій. Григорій Савич на перше місце ставив простоту й істину, говорячи: «Яка користь з янгольської мови, коли в ній нема доброї думки?» Але в той же час широко використовував фігуральні вирази, метафоричні конструкції, символи, майже всі прийоми й засоби красномовства: епітети, перифраз, антитезу та ін. Мовотворчість Сковороди поповнила українську мову афоризмами, словами і виразами, що закріпилися з певним образним значенням.