Презентація на тему:
Іван Якович Франко

Іван Якович Франко 27 серпня 1856 р. —28 травня 1916 р. Видавнича та редакторська діяльність Івана Франка

План Як бачив Іван Франко редакційну та видавничу діяльність. Праця редактором та видавцем. Редакторські вимоги. Внесок Івана Франка у редакційно-видавничу діяльність Етапи у діяльності Івана Франка. Його публікації.

Іван Франко важливими чинниками друкарні вважав: Організаторську роль Згуртованість навколо видавничої ідеї Турбота про краще життя Виховати відданість народу

На думку Івана Яковича редактор повинен: Переглянути статтю Зробити правки Впорядкувати текст Розташувати інформацію у потрібному порядку

На першому плані у нього була організаторська роль редактора. Він мав бути організатором матеріалів на життя та ідеї, повинен залучати більшу кількість авторів, прогресивних. Він повинен завжди підтримувати контакти з людьми вміючими і знаючими, заохочував їх писати і видавати, просив сприяти в його народолюбній діяльності.

Початок редакторської та видавничої дисципліни Іван Франко почав свою діяльність редактора й видавця з журналу “Друг” і до останніх років життя. Проблемно-тематичні напрями періодичних та книжкових видань можна побачити у Франкових газетно-журнальних та книжкових виданнях. Найголовніший – українська державність. Журнал „Народ” (1890-1895).

Видавнича справа, робота у різноманітних редакціях, літературна діяльність - все було спрямоване на піднесення національної свідомості українського народу, про що він неодноразово наголошував у своїх творах і листах. Адже без надрукування цих ідей, без поширення їх у народі засобом слова про народний розвиток і піднесення матеріального та духовного життя не могло бути й мови.

Іван Франко організовує: Літературно-художні видання Пізнавальні видання Народознавчі видання Партійні (сторонницькі) видання

Редагував та видавав: “Друг” (1875 - 1877) “Дністрянка” (1876) “Громадський друг”, “Дзвін”, “Молот” (1878) “Світ” (1881 - 1899) “Поступ” (1886) “Товариш” (1888) “Народ” (1890-1895) “Хлібороб” (1891-1899) “Життє і Слово” (1894-1897) “Радикал” (1895-1896) “Громадський голос” (1896-1897)

Протягом своєї діяльності: “Наукова Бібліотека” (1887), що з часом трансформувалася в „Літературно-наукову Бібліотеку” (1889-1897) “Хлопська Бібліотека” (1896-1899) “Белетристична Бібліотека” (1899-1902) “Українсько-руська Бібліотека” (1902-1911) “Універсальна Бібліотека” (1909-1912) “Міжнародна Бібліотека” (1912-1914) „Всесвітня Бібліотека” (1914-1917)

Назви збірників Івана Франка: “Ватра” (1886-1887) “Веселка” (1887) “Перший вінок” (1887) “Писання Івана Франка” (1910-1914) “Акорди” (1903) – перша антологія української лірики

Іван Франко працював редактором першого складу Львів-ського періоду до перенесення видання в Києві 1907 р. у “Літературно-наковому вістнику”. Співпрацював до 1910 р. Із 1899 року – головний редактор. 1903 рік – відповідальний редактор.

Статті: „Теперішня хвиля а русини” „Ukraina іггеdеnt-а” „З кінцем року” „Як не по конях, так по оглоблях” „Між своїми” „Український і галицький радикалізм” „Двоязичність і дволичність”

Спотворення праць Івана Яковича: а) викидалися розділи, закінчення праць, сторінки, абзаци, речення, фрази, назви; б) не допускалися до друку праці, де критикувався марксизм

Основний принцип редакторсько-видавничої діяльності І. Франко – служить інтересам свого рідного народу та загальнолюдським гуманним ідеям. Найвищий принцип – конструктивна і самовіддана праця для служіння інтересам простого народу.

Редакторські вимоги І. Франка кожне періодичне видання повинно мати чітку програму з детально продуманою структурою метою і завданням правдивого інформаційного наповнення, де насамперед має бути робота з авторами

Головний і безумовний напрям редакторської та видавничої діяльності Івана Франка – це суть і зміст побудови української національної держави. Відданість кожним своїм словом і видавничим та редакторським діянням служити справі українського народу, поступу людства.

У своїй діяльності Іван Якович керувався: принципами правдивості й народності; розвитком, про народ у матеріальному і в духовному плані Спирався на: глибокі знання; природу людської творчості; тонке чуття слова і стилю; факту і дійсності

Творив цілу епоху, став фундатором та організатором. Головна роль – формування національної свідомості Мета – будити почуття народної єдності, піднімати загальноукраїнське народне самопізнання

Внесок І. Франка у редакційно-видавничу справу за умов: національного; соціально-політичного; культурного гноблення України; відсутності рідномовної освіти; у постійному цензурному переслі-дуванні правдивої, високохудожньої літератури;

Можна виділити 7 етапів редакторсько-видавничої діяльності Івана Франка Перший етап: праця у журналі „Друг” видання альманаху художніх творів „Дністрянка” 1876 р. видання 1878 р. журналів „Громадський друг”, „Дзвін”, „Молот”

Другий етап: видання „Дрібної Бібліотеки” (1878-1880) українсько-польської робітничої газети „Praca” (1878-1882) робота в редакції „Правди” (1867-1897) журнал „Світ” (1881-1882) редагування „Зорі”(1880-1897) праця в газеті „Діло” (1883-1885) журнал „Братство”

Третій етап: „Наукова Бібліотека” (1887), що перейшла у „Літературно-наукову Бібліотеку (1889-1898)

Четвертий етап: журнал „Товариш” (1888) двотижневик „Народ” (1890-1895) газета „Хлібороб” (1891) часопис „Життє і Слово” (1894-1897) засновано „Громадський голос” (1895-1897 – І. Франко-редактор)

П’ятий етап: „Записки НТШ” (1896) (1897 – „Збірник Математично-природописно-лікарської секції”, 1898 – „Збірник Історично-філологічної секції”, „Збірник Філологічної секції”)

Серія „Пам’ятки українсько-руського письменства” (1895 ) (до 1914 – 7 томів, із них 5 – „Апокріфи і лєгенди з українських рукописів”, зібрані І. Франком), „Жерела до історії України-Руси”, „Етнографічний збірник”)

Шостий етап: „Літературно-Науковий Вістник” (із 1898 по 1907 ) „Українсько-руська Видавнича Спілка у Львові”

Сьомий етап: „Універсальна Бібліотека” (1909-1912) „Українсько-руська Бібліотека” (1909-1911) „Міжнародна Бібліотека” (1912-1914) Драма „Wielka Utrata” (1914) „Всесвітня Бібліотека” (1914-1916)

Громадську газету мають робити: а) люди чесні, розумні мислячі, борці за поступ, розвиток і свободу рідного народу; б) газета має бути виразником високих ідейних переконань, патріотичною, народною, а не спекуляцією, на якій треба заробити.

У „Літературно-Науковому Вістнику” І. Франко постійно публікував: Проблемні літературно-кри-тичні Художні Етнографічні фольклорні твори

„У нас був тільки один знаряд – живе рідне слово”.