Презентація на тему:
Тропи в поетичному мовленні

Інтерактивний плакат "Тропи в поетичному мовленні"

ЕПІТЕТ ОКСЮМОРОН ПОРІВНЯННЯ УОСОБЛЕННЯ МЕТОНІМІЯ СИНЕКДОХА МЕТАФОРА ГІПЕРБОЛА ЛІТОТА ІРОНІЯ ПЕРИФРАЗ СИМФОРА АЛЕГОРІЯ ТРОПИ

СИМФОРА “як та пташиночка на дроті, спочине стомлена душа”; “при згадці про тебе я гріюсь, немов при багатті...”; “виходжу в ніч. Іду назустріч долі”. Л.Костенко

ІРОНІЯ «Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів, — хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть... Як запитають було їх: — Якої ви, лорди, нації? Вони, почухавшись, відповідають: — Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївці. Православні». О. Вишня

ЕПІТЕТ Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги (Л. Костенко)

ОКСЮМОРОН Од молдованина до фіна На всіх язиках все мовчить. (Т. Шевченко) На нашiй — не своïй землi (Т. Шевченко)

ПОРІВНЯННЯ Заспіваю, заридаю, Як мала дитина. (Т. Шевченко) «Наш народ — океан» (П. Тичина). Синє море звірюкою То стогне, то виє. (Т. Шевченко) Не тополю високую Вітер нагинає, Дівчинонька одинока Долю зневажає. (Т. Шевченко)

МЕТАФОРА "Шовковий шум нив« (М. Коцюбинський) "Напитись голосу твого" (Л. Костенко)

ГІПЕРБОЛА «Сома мені доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн, тільки трохи довшого». О.Вишня "Так ніхто не кохав. Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання...« (В. Сосюра).

ЛІТОТА Ми карасів наловим до обіду І серцем захмелієм як на те, І так поїдемо, і зникнемо без сліду Що й коров'як на нас не зацвіте. М. Вінграновський «О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію» (О. Олесь)

СИНЕКДОХА На бій за волю сміло йди, Ворожі пута розривай. І всіх трудящих вже буди: «Вставай, робітнику, вставай!» (М. Тарновський) Ми всі в пісенному розгоні, Ми всі в веселому вині. (В. Бобинсъкий) "Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Фельковичів, Франків" (В. Стефаник). Бережи копійку (гроші)

МЕТОНІМІЯ «Гомоніла Україна» (Т. Шевченко) «Під дзвінкії струни гетьмани встають, І прадіди в струнах бандури живуть» (Л. Боровиковський). «Як і колись, так і тепер ти Не спромоглась на гарний плід» (В. Сосюра; йдеться про історію України). «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк).

УОСОБЛЕННЯ, ПЕРСОНІФІКАЦІЯ «Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи...» (М. Коцюбинський). «Плакала осінь, плачуть в полі тополі, шепотіли лани» (А. Панів). ЧАСТО ВЖИВАЄТЬСЯ В КАЗКАХ, БАЙКАХ, ЛЕГЕНДАХ. Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. (М. Рильський)

ПЕРИФРАЗ «Над морем високо, на непорушній скелі, Квіт чарівний на мертвому стеблі, горить вогонь, — щоб у морській пустелі знаходили дорогу кораблі» (Є. Плужник; мається на увазі маяк)

АЛЕГОРІЯ Ранок починається з Надії. В теплих рукавичках з оксамиту Пестить і дарує благодійно Срібную корону Афродіти. Полудень, як будень безборонний, Сивий від роботи, мов мірошник, Дар манливий - срібную корону Памороззю смутку припорошує. Вечір напливає тихим смерком. Втома і байдужість правлять балом. Спить Надія. Згасли феєрверки... Ніч прикрила все тривким забралом. N.B. Ранок - юність життя. Полудень - саме життя. Вечір, Ніч - зрозуміло без пояснень. Срібная корона Афродіти - кохання. Тетяна Дігай (1966)