Презентація на тему:
Романтизм в українській літературі 20-40-х років ХІХ століття

Романтизм в українській літературі 20-40-х років ХІХ століття РОМАНТИЗМ - літературно-мистецький напрям, що виник наприкінці ХVІІІ століття в Німеччині й панував у літературі Європи й Америки протягом першої половини ХІХ століття.

Історія виникнення напряму. Під впливом французької революції 1789–1794 рр. у Європі та Америці посилилися антифеодальний і національно-визвольний рухи . Коли ідеали революції — «свобода, рівність, братерство» не були втілені в життя, а капіталізм утвердив панування «грошового мішка», це викликало в прогресивно настроєних колах тогочасного суспільства зневіру, розчарування, неприйняття існуючих порядків. Почалися пошуки нового ідеалу, занурення у мрійний світ, створений уявою. У художній творчості романтизм виявився в показі ідеального героя, його духовного світу та його ідеалів, заради яких він вступає в боротьбу. Основною рисою романтизму є трагічне двоєсвіття: герой усвідомлює недосконалість світу і людей, страждає від спілкування з ними і водночас бажає жити в цьому світі з цими недосконалими людьми, мріє бути ними зрозумілим і прийнятим.

Основна властивість романтизму як творчого напряму: зображення виняткових людей у незвичайних обставинах; показ непересічних подій, найчастіше трагічних (таємничі вбивства, викрадання, чаклування, зрада, розлука тощо); наявність фантастики (фантастичні події, казкові герої, чудодійні предмети, надприродні обставини та ситуації); домінанта суб’єктивного над об’єктивним, прагнення не відтворити, а перетворити дійсність, потяг до висунення на перший план виняткового (в характерах і обставинах); ідеалізація патріархальних відносин; ліричний герой перебуває в гармонії з природою і природним життям; велика роль в усіх родах літератури національно-історичної тематики. Романтика — це особливий стан душі, викликаний прагненням до ідеалу прекрасного, піднесеного, незвичайного; одухотвореність мрією.

Вальтер Скотт Романтики світової літератури Дж. Байрон

А. Міцкевич Генріх Гейне

М.Лермонтов Т.-А.Гофман

Михайло Іванович Глінка— російський композитор, засновник російської композиторської школи

Г. Світлицький М.Самокиш Романтизм у творчості українських художників

Мокри цький Аполло н Микола йович — український і російський живописець і педагог. Був учнем Карла Брюллова та Олексія Венеціанова.

Романтизм в Україні ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ: Велика роль в усіх родах літератури національно-історичної тематики. Ідеалізація патріархальних відносин. Не характерне в цілому для романтизму поєднання національного і соціального начал. Ліричний герой перебуває в гармонії з природою і природним життям. “Світова туга” набуває характеру національної туги за минулою славою і волею України.

Левко Боровиковський-перший український поет-романтик Своїми національно-виразними й художньо-майстерними баладами Л. Боровиковський прилучив українську поезію до розвитку європейського романтизму. Він був першим справжнім романтиком нової української літератури, який хоч і не досягнув(та й не міг досягти) рівня геніального Т. Шевченка, однак на шляху до появи Шевченківського романтизму здійснив важливу творчу працю.

“Харківська школа романтиків” У літературному процесі 30-40-х років ХІХ століття “Харківська школа романтиків” була однією з локальних течій української романтичної поезії, яка тематично й образно розвивалась і в інших аспектах. Частина поетів, які входили до її числа, були і викладачами, і вихованцями Харківського університету. У своїй художній і науковій діяльності вони виступали зі спільних чи близьких позицій, що дало підставу літературознавцям віднести їх до цієї школи романтиків. Серед них найпомітнішими постатями були А. Метлинський, В. Забіла, М. Петренко У літературному процесі 30-40-х років ХІХ століття “Харківська школа романтиків” була однією з локальних течій української романтичної поезії, яка тематично й образно розвивалась і в інших аспектах. Частина поетів, які входили до її числа, були і викладачами, і вихованцями Харківського університету. У своїй художній і науковій діяльності вони виступали зі спільних чи близьких позицій, що дало підставу літературознавцям віднести їх до цієї школи романтиків. Серед них найпомітнішими постатями були А. Метлинський, В. Забіла, М. Петренко Харківська школа романтиків

Амвросій Метлинський (1814-1870) Український поет і етнограф, фольклорист, перекладач, видавець , професор Харківського та Київського університетів. Його збірка поезій “Думки і пісні та ще дещо”(1839р.) засвідчила появу одного з яскравих поетів, з творчістю якого пов’язані становлення й розвиток громадянської ідейно-художньої стильової течії в українському романтизмі.

Віктор Забіла (1808-1869) У розвитку української поезії В. Забіла - найталановитіший сучасник Т. Шевченка. І. Франко Про свою дружбу із В. Забілою Т. Шевченко згадував: “Тут не було раба і володаря, а були рівноправні люди”.

“Соловей” Тема: відтворення страждань ліричного героя, яке поглиблюється співом солов’я. Ідея: возвеличення чаруючої пісні птаха, що здатний впливати на внутрішній стан людини, її почуття. Основна думка: Ти лети, співай тим людям, Котрі веселяться, Вони піснею твоєю Будуть забавляться.. Жанр: інтимна лірика.

Михайло Петренко (1817-1862) Прославився Михайло Петренко піснею “Дивлюсь я на небо…”, яка виникла на основі його вірша “Недоля” (1840). Також популярними стали пісні на його слова: “Взяв би я бандуру...”, «Ходить хвиля по Осколу”.

«Дивлюсь я на небо...» («Небо») Тема: зображення прагнення ліричного героя віднайти своє місце в життєвому вирі через власну невизначеність, бідність, сирітство. Ідея: висловлення співчуття хлопцем, який позбавлений батьківської ласки, піклування і приречений на довічне страждання. Основна думка: Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: Я землю б покинув і на новосілля Орлом бистрокрилим у небо полинув, І в хмарах навіки од світа втонув! «Дивлюсь я на небо...» («Небо»)

Петро Петрович Гулак-Артемовський. (27.01.1790–13.10.1865) Чудове знання українського фольклору П. Гулаком-Артемовським надає неповторного національного колориту поширеному сюжету про романтичну любов юнака до русалки. П. Федченко

“Рибалка” Тема: розповідь про те, як молодий Рибалка за наполегливими вмовляннями Дівчини-русалки пірнув у воду, намагаючись там продовжити своє життя. Ідея: уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя. Основна думка: кохання — зваба, що змушує людину без вагань пройнятися цим почуттям і насолоджуватися ним. “Рибалка” — переспів однойменної балади Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський) — має вже виразно романтичний характер.

зображення однієї події з життя головного героя; нетривалий час події; стислість, малий обсяг; Балада — невеличкий віршований твір, у якому розповідається про події та персонажів героїчного, історичного або фантастичного характеру. віршована форма. невелика кількість дійових осіб; висока емоційність; Особливості балади як жанру:

Микола Іванович Костомаров (16.05.1808–19.04.1869) Щира любов митця до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди. М.Костомаров

Тема: відтворення краси весняної природи, яку доповнює сумний спів страждаючого солов’я. Ідея: утвердження чаруючої пісні солов’я, що здатна розрушити людські серця. Основна думка: співучий голос птаха додав жалю дівчині, яка сумувала біля могили. “Соловейко”

Євген Павлович Гребінка (2.02.1812–15.12.1848) Краща насолода, найвища радість життя — відчувати себе потрібним і близьким людям. М. Горький Велику роль відіграв Євген Павлович у житті, творчому становленні Т. Шевченка. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. Особлива заслуга Є. Гребінки в тому, що в 1840 р. з його допомогою побачив світ «Кобзар» Т. Шевченка. Також за участю Євгена Павловича в 1841 р. виходить альманах «Ластівка», на сторінках якого було опубліковано твори Тараса Григоровича та багатьох інших українських майстрів слова.

Тема: розповідь про вболівання матері з приводу подальшого життя її дочки у шлюбі. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання, заради якого людина жертвує навіть власним життям. Основна думка: шлюб з нелюбом (за бажанням матері) — самогубство молодиці: О, Боже мій милий! Що я наробила! Дочку, як схотіла, із світа згубила. “ Українська мелодія ”

Романтизм — творчий метод. Романтика — все небуденне, виняткове, незвичайне в самій природі, суспільстві, людині та її вчинках (романтика місячної ночі, романтика подвигу, романтика кохання тощо). Чим відрізняються поняття «романтизм» і «романтика»?

Романс — невеликий за обсягом вірш переважно особистого (любовного) характеру та музичний твір сольного співу з інструментальним супроводом Еле гія— один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту. Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру. Смуток, меланхолія.