Презентація на тему:
Раїса Плотникова. Роман “Афганський кут”

УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ

Історична довідка Війна тривала 9 років, 1 місяць і 19 днів (з грудня 1979 по лютий 1989 року). Через Афганістан пройшло більш ніж півмільйона, а точніше 620 тисяч, воїнів обмеженого контингенту радянських військ. Щорічна середньостатистична кількість військ Радянської Армії в Афганістані складала 80 – 104 тисячі військовослужбовців і 5 – 7 тисяч осіб цивільного персоналу. Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалось іноді у неповних 19 років… Загальні людські втрати (убиті, померли від ран і хвороб, загинули в результаті катастроф, нещасних випадків) Радянських Збройних Сил склали 15 051 особа. В бойових діях в Афганістані брали участь 150 тисяч військовослужбовців з України. З них 3360 загинули, 72 пропали безвісти або потрапили в полон. В Полтавській області налічується 5 тисяч 802 учасника бойових дій в Афганістані. Нагороджені орденами і медалями СРСР – 200 тисяч осіб, 76 з них стали Героями Радянського Союзу.

ТЕМА УРОКУ: Раїса Плотникова. Роман “Афганський кут”

Раїса Василівна Плотникова

Біографічна довідка Раїса Василівна Плотникова народилася 7 листопада 1955 року в м. Лубни у сім'ї робітника ковдряно-повстяної фабрики. Закінчила 8 класів у Лубенській восьмилітній школі №7. Загальну середню освіту здобула у вечірній школі №2. У 1979 р. брала участь у «Поетичній весні». Після цього з’явилась у газеті «Лубенщина» публікація віршів з передмовою В. Малика. Перша збірка «Втомилася мовчати» побачила світ у 1997 році. Раїса Плотникова – поет, прозаїк, автор книг поезії та прози «Розіп’ята на двох хрестах» (1997), «Не всі ночі темні» (1998), поетичної збірки «В передчутті…» (2003) та роману «Афганський кут». Член НСПУ з 1999 року.

Роман “Афганський кут” Написаний 2005 року; Розповідає про долю жінки, яка несподівано для самої себе опинилася в “країні палаючих гір”, про буденне життя обмеженого контингенту.

Поставте скибку хліба на стакан І голову схиліть в скорботі вічній За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі ранив і скалічив.