Презентація на тему:
Дмитро Павличко - Два Кольори

Дмитро Павличко «Два кольори»

Поет має гостре око, він уміє не тільки дивитись, а й бачити. М.Рильський

Дмитро Павличко – це мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, каменяр нової доби. О.Гончар

Портфоліо поета: При народженні: Павличко Дмитро Васильович Дата народження: 28 вересня 1929 (84 роки) Місце народження: Стопчатів, Івано-Франківська область Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: поет Роки активності: з 1953 року

Славнозвісна пісня «Два кольори» за популярністю конкурує з Малишковим «Рушничком»... Але йдеться у Павличковому творі не лише про материнську любов до сина й вишиту ненькою сорочку-оберіг. Всеволод Неділько

«ДВА КОЛЬОРИ» Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Тема : розповідь про вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг; «свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала. Ідея: уславлення материнської любові, яка завжди поруч із дитиною,оберігає її; звернення до читачів шукати свою життєву дорогу, свою долю, долаючи труднощі і переживаючи радощі. Віршовий розмір: ямб Жанр: ліричний вірш Вид лірики: інтимна Римування: перехресне

Епітети : незнані шляхи; мамине шиття; вишите життя; сумні і радісні дороги; Порівняння: переплелись,як мамине шиття, мої...дороги; Символ-антитеза: червоне-то любов,а чорне-то журба; Метафори: життя водило; війнула в очі сивина;переплелись дороги; Повтори: два кольори мої,два кольори; Рефрен: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Образи-символи вірша: Червоний Чорний Кохання Радість Щастя Материнська любов Горе Смуток Журба Печаль

Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба. Такими ж нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні. Пронесені крізь роки й відстані, як заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка старого полотна і стали глибоко поетичним образом. Вони — ніби символи самого життя, що водило поета по світах і кликало додому, переплітаючи сумні й радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні.

Історія створення пісні: Популярна українська пісня написана у 1964 році. Білаш Олександр Іванович - композитор, автор музики Олеся Білаш, донька композитора Олександра Білаша, про створення пісні «Два кольори»: «Батько з Павличком сиділи на якомусь з'їзді комсомолу. Було нецікаво, тому роздивлялися по залу. І раптом попереду побачив жіночку з накинутою на плечі хусткою: на чорному тлі — червоні троянди, такі яскраві, що просто очі виїдали. — Бачиш оту жіночку? — спитав батько Павличка. — Дивись, яка хустка — червоне і чорне. — Червоне — то любов, а чорне — то журба, — відповів Дмитро Васильович. Вони потихеньку втекли із з'їзду, поїхали до Будинку творчості у Ворзелі. Написали пісню буквально за півгодини».

Дмитро Павличко про важку дорогу пісні до слухача: «Два кольори»: Пісню "Два кольори" я написав 29 лютого 1964 року, разом з композитором Олександром Білашем. Нам було нудно на комсомольському зібранні, а переді мною сиділа гарна жінка, у чорній хустці з вишитою на ній червоною трояндою, це нагадало мені мою сорочку, і першу строфу я написав просто на коліні… Я відчув, що це початок пісні, так само як золотошукач відкриває краплину золота. Ми втекли із засідання, і в той же день разом з Сашком дописали пісню. Вона лежала рік у Дмитра Гнатюка, а потім, напередодні жовтневих свят, Гнатюк показав її в ЦК, і там, як він мені розповідав, одна дуже поважна особа сказала - пісню потрібно переробити, тому що вона не є соціалістичною. Але я сказав, що нічого переробляти не буду, і нехай та поважна особа переписує сама. Петро Шелест (саме він був тією поважною особою), дізнавшись про мою відповідь, розлютився, але потім сказав, що чорт з нею, і нехай Гнатюк співає як є.

Пісня прозвучала, і почала співатися повсюди. Після цього мене і Білаша викликали у партійну школу, де два кагебісти з нами вели бесіду і сказали, що я мав би прекрасно знати, що таке червоне і чорне - мовляв, ми написали бандерівський гімн. Нам тоді просто кості затерпли, бо ми розуміли, чим це загрожує. Я тоді почав говорити, що рушники, сорочки – навіть на Гуцульщині, звідки я родом, - вишивають червоно-чорними нитками. Я сказав, що це народна вишивка, а отже, і народна пісня. Врешті-решт я навіть запитав їх: а який прапор був у Паризької комуни? Я був начитаний і знав, що Паризька комуна мала червоно-чорний прапор. Коли я їм це сказав, вони затихли. Дмитро Павличко про важку дорогу пісні до слухача:

— Партійно-радянська цензура “Два кольори” охарактеризувала як націоналістичну, як гімн ОУН. Вони у своєму репертуарі мали подібну пісню, ми з Білашем про це не знали. Там були такі слова: “Наш прапор червоно-чорний. Червоний — то добро, а чорний — пекла дно...”. Через якийсь час мене і Сашка Білаша кадебісти запросили в партійну школу на вечерю. Там почали мене розпинати за те, що написав гімн бандерівцям. А Білаша попередили, що Павличко може його підвести: “Ти з Полтавщини, а Дмитро Васильович з Галичини...”. Проте Білаш не побоявся сказати: “А хіба на Полтавщині не такі рушники? Не така вишивка? Що ви вишукуєте в тій пісні!? Вона про людське життя. Я її написав і не відцураюся від неї!”. Дмитро Павличко про важку дорогу пісні до слухача:

Першим професійним виконавцем був Анатолій Мокренко, який заспівав її на художній раді на Українському радіо, яка визначала долю твору: записувати його чи ні. Проти музики заперечень не було.

А ось у тексті знайшли “блуд”. У строфах “Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому...” якийсь мудрагель запитав: “А що це таке? Якщо людина посивіла і нічого не везе додому, то вона що — з тюрми повертається?”. Зондеркоманда з худради відразу ж винесла вердикт: не допускати до запису на радіо. Ось тоді й сказав своє вагоме слово Дмитро Гнатюк. Він був у фаворі, йому більше прощали, більше, звісно, й дозволяли. Ось він записав її на радіо до “Жовтневих свят”, тобто до 7 листопада того ж 1964 року. І весь світ почув “Два кольори” з його голосу. Дмитро Гнатюк

— Мені котилися сльози. Сльози радості. Через стільки років з дня написання нашої пісні я знову відчув себе щасливою людиною. Почув “Два кольори” з чистесенького, як гірське повітря чи джерельна водиця, Квітчиного голосу в кінці 1980-х. З наших виконавців ніхто так не передав задуму авторів, як вона. Співала не лише голосом, а й духом своїм. Живучи стільки років далеко від батьківщини, Квітка зуміла зрозуміти і передати нашу пісню якнайкраще. Кві тка Ці сик — американська співачка українського походження. Д.Павличко про виконання пісні «Два кольори» Квіткою Цісик:

Як сприйняли пісню батьки Д. Павличка: — Цього не забуду ніколи. Коли приїхав у своє село, і ми ввечері з татом йшли від моєї сестри додому через Стопчатів, через відчинене вікно когось із односельчан почув, як по радіо передавали “Два кольори”. Співав Дмитро Гнатюк. Мій батько вже чув її, і вона справила на нього велике враження. Перше, що сказав мені: “Зупинись! Послухай, дуже цікава нова пісня “Два кольори”. Того вечора татові не зміг сказати, що це я написав слова до неї. Витирав сльози в темноті... Тоді був найщасливішою людиною у світі. Звісно, батько пізніше дізнався усю правду.

Народність пісні: Пісня Д. Павличка «Два кольори» стала народною, бо поет дібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь. Справді, ця пісня близька до фольклорної традиції і символікою барв, і чисел, і філософією життя. Основний мотив твору — мотив дороги як символу людської долі поєднаний із мотивом материнського благословення… Червоне й чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в українській вишиванці, що асоціюється з радощами й печалями, злетами й смутками людського життя…

Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, зберіг найдорогоцінніший скарб — «згорточок старого полотна». Вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг, «свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала Д. Павличко поетизує за допомогою простих і довершених художніх засобів — народної символіки, нечисленних епітетів і метафор. Для поета важливий не зовнішній словесний візерунок, а глибина думок і почувань. Ліричний герой пісні «Два кольори»:

Висновок: Два кольори — дві тривоги, дві нитки душі, що з’єднують в одному візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до покоління скарби й багатство пам’яті свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.

Літературний диктант: 1.Дмитро Павличко народився на … 2.Одним із визначним чинників активізації поетів-шістдесятників в українській літературі є … 3.Перша поетична збірка мала назву … 4.Один із ліричних жанрів, який привертав особливу увагу Д.Павличка і як поета, і як перекладача, є …. 5.Ідея незнищенності національної культури утверджується збірці Д. Павличка …

6.В образі Іспанії часів середньовічної інквізиції постає образ колишнього Радянського Союзу у вірші... 7.Ставлення Д. Павличка до рідної мови як найвищого критерію моральності, загальної відкритості людини відображено у вірші … 8. Юнак перетворюється на явір у поезії … 9. Відомою українською піснею є вірш Д. Павличка ... 10. У вірші Д. Павличка «Два кольори» любов символізує колір … 11. Д. Павличко у вірші «Два кольори» для увиразнення філософського змісту використовує стилістичну фігуру – … 12. Дмитро Павличко в українській поезії вперше використав форму вірша, якою здобував славу Омар Хайям, це …

Відповіді: 1.Івано-Франківщині. 2.«хрущовська відлига». 3.«Любов і ненависть». 4.Сонет 5.«Гранослов». 6.«Коли умер кривавий Торквемада». 7.«Ти зрікся мови рідної». 8.«Я стужився, мила, за тобою...». 9.«Два кольори». 10.червоний. 11.антитезу. 12.рубаї.