Презентація на тему:
ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

ВОЛЬОВА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1.Загальне уявлення про волю. 2.Розвиток і формування вольових рис характеру. 3.Вольова саморегуляція. 4. Функції волі. 5.Недосконалості вольової сфери

1.Загальне уявлення про волю Воля як форма психічної діяльності пов’язана із вищим рівнем регуляції поведінки через свідомість, через усвідомлення: мети, завдань. результатів і наслідків тієї чи іншої діяльності чи життєвої ситуації, у яку залучена людина.

1.Загальне уявлення про волю У кожній життєвій ситуації у людини виникає певний психічний стан, який можна розглядати як активно-реактивний, при якому існує певне співвідношення між власною мотивацією (потребами, бажаннями, намірами) і мотивацією, зумовленою ззовні як вимушеною реакцією на зовнішні обставини, і, наскільки людина залишається “сама собою”, з власним довільним вибором способів поведінки, можна говорити про розвиток у неї ВОЛІ

1.Загальне уявлення про волю Важливим є той нюанс, що власне ВОЛЯ – це СВІДОМИЙ ВИБІР способів поведінки, адекватних ситуації, а не лише здатність бути незламним, жорстким і непримиренним до себе, хоча кожна людини має свої власні, тобто суб’єктивні критерії щодо ознак вольового характеру і поведінки.

2.Розвиток і формування вольових рис характеру Для психологів важливими є знання про розвиток і формування вольових рис характеру. У пошуках відповіді на питання про способи виховання волі. слід звернутися до власного досвіду “подолання себе” у різних обставинах.

2.Розвиток і формування вольових рис характеру Очевидною стає роль уяви, яка допомагає передбачити майбутній негативний наслідок, якщо я “цього не зроблю або зроблю”, при цьому уявляється свій емоційний стан. або стан іншої людини або сам результат, і, пов’язаний з ним, власний емоційний стан тощо. Рішення приймається через порівняння двох станів – теперішнього і майбутнього уявленого. Вибір робиться на користь легшого або менш поганого (якщо обидва небажані),тобто, – з двох зол – обирається менше.

2.Розвиток і формування вольових рис характеру Можна уявляти майбутній приємний виграшний стан, який у порівнянні з теперішнім створює мотивацію для його досягнення, не зважаючи на перешкоди і труднощі.

3.Вольова саморегуляція Стає очевидним, що для вольової регуляції. необхідно створити додаткову мотивацію, і постає питання про пошуки її джерел і механізмів. Про уяву уже було згадано як про психічний процес, який активізується у прийнятті вольового рішення. Звичайно, що у цьому бере участь і пам’ять про минулий досвід та й усі інші психічні процеси, однак роль уяви є надто важливою. Власне розвиток уяви, її застосування у передбаченні і плануванні діяльності відрізняє психіку людини, піднімає її на рівень розвинутої свідомості.

3.Вольова саморегуляція Свідомість за виразом А.Н. Леонтьєва складається із “змістів і значень”. Виникає питання – значень чого? – Всього, що відбувається в житті людини. Це означає, що для підсилення мотивації, а відтак здійснення вольового акту, необхідно знайти глибший зміст, надати більшого значення тому, на що спрямована вольова поведінка. Тому розвиток свідомості особистості, її моральної сфери, розвиток духовних потреб, гуманістичної спрямованості особистості є необхідними психічними утвореннями, які формують вольову поведінку і з нею є тісно пов’язаними.

3.Вольова саморегуляція Тому: розвиток свідомості особистості, її моральної сфери, розвиток духовних потреб, гуманістичної спрямованості особистості є необхідними психічними утвореннями, які формують вольову поведінку і з нею є тісно пов’язаними.

4.Функції волі Після з’ясування, що є важливим для розвитку волі, все ж залишається питання щодо того, як на практиці тренується вольова поведінка. Для цього, можна звернутись до поняття функцій волі у процесі регуляції поведінки.

4.Функції волі Тут розглядають три аспекти: воля як свобода, як довільність поведінки, як свобода вибору; воля як спонукання до активності, до діяльності або гальмування, зупинка небажаної дії; воля як контроль поведінки і діяльності через усвідомлення власного психічного функціонального стану у процесі виконання певної діяльності.

4.Функції волі Стосовно першої функції волі стає очевидним, що людину змалку необхідно привчати до стану свободи, до відповідальності за свій вибір разом із формуванням навички здійснювати вибір. Наприклад, трьохрічній дитині можна пропонувати зробити вибір одягу для прогулянки, школяру віддавати відповідальність за вибір занять у вільний час. Звичайно. роль дорослих у формуванні інтересів і потреб дитини є вирішальною, однак йдеться про форму, в якій дитині надається можливість виявляти власну волю, робити вибір і нести за нього відповідальність.

4.Функції волі Розвиток другої функції волі – спонукання до діяльності або гальмування небажаної поведінки – здебільшого пов’язаний із розвитком, ієрархізацією мотиваційної сфери, коли мотиви поведінки морального характеру посідають значне місце.

4.Функції волі Третя функція волі – контроль - пов’язана з розвитком вищих психічних функцій зокрема, аналізу як операції мислення, і рефлексії як здатності до спостереження та інтерпретації усієї діяльності в цілому та окремих її частин. У процесі навчання, дозрівання і розвитку особистості формуються і вдосконалюються вищі психічні функції, а разом з ними і функція волі як контролю діяльності.

5.Недосконалості вольової сфери Важливо звернути увагу на деякі прояви недосконалості вольової сфери. Наприклад, юнак чи підліток не в змозі виконувати навчальні завдання, організувати власну навчальну діяльність, справляє враження людини, що “махнула на себе рукою”, його поведінка видається зовсім безвільною.

5.Недосконалості вольової сфери У такому випадку можна припустити, що у нього є проблеми: з самооцінкою, із ставленням до себе, з переживанням власної меншовартості, що в цілому створює негативний образ себе, негативну Я– концепцію. Тому для усунення недоліків вольової сфери, слід звернути увагу на: зміцнення та інтеграцію образу Я, підвищення самооцінки, віри в себе, у свої творчі можливості..

5.Недосконалості вольової сфери Ще одним “порушенням” вольової сфери можна вважати впертість, хоча нерідко саме впертість розуміють як волю. Як же розвивається впертість? Імовірно, коли батьки надто: вимогливі щодо слухняності дитини, позбавляють її можливості приймати власні рішення, висловлювати і реалізовувати власні бажання, наслідком такої системи виховання стає: накопичення дефіциту власних незалежних рішень, поєднаного із накопиченням небажання виконувати вказівки інших.

5.Недосконалості вольової сфери Так формується впертість як компенсаторна реакція на обмеження волі людини іншими, оскільки при цьому у неї фактично відсутній досвід прийняття власних рішень, виникає вперта негнучка поведінка всупереч здоровому глузду і слушним порадам інших людей.