Презентація на тему:
Сучасні психолого-педагогічні підходи до розвитку обдарованості школярів

Теоретичний семінар «Сучасні психолого-педагогічні підходи до розвитку обдарованості школярів» 2012-2013

«Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання сучасної школи»

Талановиті діти – це той ресурс, з якого створюється інтелектуальна еліта.

Обдарованість – від слова «дар», (дар природи, Божий дар) Обдарованість - це системна, що розвивається протягом життя, якість психіки, що визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми.

Загальна обдарованість - рівень розвитку загальних здатностей, що визначає діапазон діяльностей, у яких людина може досягти більших успіхів.

У психології закріпилося поняття про два види загальної обдарованості: інтелектуальної обдарованості й творчої обдарованості (креативності)

Інтелектуальна – прояв незвичайно високого рівня розумового розвитку (за інших рівних умов) і якісної своєрідності розумової діяльності. Творча – породження незвичайних ідей, відхилення від традиційних схем мислення, здатність до швидкого вирішення проблемних ситуацій. Спеціальна - обдарованість в окремих видах діяльності: музична, артистична, математична, лінгвістична, спортивна, технічна й т.п.

Можна окреслити типи обдарованих учнів: 1.Найкращий учень:усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як; любить подобатися. 2. Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети. 3. Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як усі. 4. Втікач: випадає з шкільної системи, не може підлаштуватися до вимог школи, викладачів. 5. Двобічний: відстає або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості. 6. Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми.

Виявлення і підтримка обдарованих дітей є важливою метою психолого – педагогічного супроводу дитини в системі освіти Степанова І.О.

Робота соціального педагога з обдарованими дітьми та молоддю Соціальний захист обдарованої дитини базується на врахуванні провідних підходів: охоронно-захисного, соціально-педагогічного, соціально-психологічного, соціально-інтегративного.

Напрямок захисту обдарованої дитини відображено у Конвенції про права дитини і законах та актах про освіту. Так, в Лізі Націй була утворена Міжнародна асоціація піклування про дітей. У 1924 році була прийнята Женевська декларація прав дитини, яка захищала дітей від експлуатації.

У 1996 році Великобританія виступила ініціатором створення Всесвітньої ради обдарованих і талановитих дітей. У 1988 році відбулася перша європейська Конвенція з проблем обдарованості дитини. У 1989 році 44 сесія Генеральної асамблеї ООН прийняла Конвенцію про права дитини. У Конвенції в 54 пунктах вказано, що дитина повинна одержати захист від усіх форм дискримінації, право на психічне, фізичне становлення, право на збереження індивідуальності.

За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я обдаровані діти входять до “групи ризику”, як і розумово відсталі, діти алкоголіків, малолітні правопорушники. Вони потребують особливого виховання, спеціальних навчальних програм, спеціальних класів, шкіл, підготовлених вчителів. Як зазначають Ю.С. Василькова та Т.А. Василькова, у роботі з обдарованими дітьми виникають певні складнощі. Серед них бувають “зазнайки”, “фанатики”, “ліниві”, “психопати

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей: неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини; ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції; заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей; невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком; прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; надмірні чутливість, вразливість; потреба в уважному ставленні дорослих; нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.

Сім принципів спеціалізації навчальних програм, стосовно обдарованих і талановитих дітей різного віку 1. Зміст навчальної програми для обдарованих і талановитих дітей повинен передбачати детальне, поглиблене вивчання найбільш важливих проблем, ідей і тем, які інтегрують знання зі структурами мислення. 2. Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна передбачати розвиток продуктивного мислення, а також навичок його практичного застосування, що дозволяє учням переосмислювати наявні знання й генерувати нові. 3. Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна давати їм можливість прилучатися до постійно мінливих, розвиваючих знань й до нової інформації, прищеплювати їм прагнення до придбання знань. 4. Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна передбачати наявність і вільне використання відповідних джерел. 5 Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна заохочувати їхню ініціативу й самостійність у навчанні й розвитку 6. Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна сприяти розвитку їхньої свідомості й самосвідомості, розумінню зв'язків з іншими людьми, природою, культурою й т.д. 7. Навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна оцінюватися відповідно до раніше позначених принципів. При цьому особлива увага приділяється складним розумовим процесам дітей, їхнім здатностям до творчості й виконавської майстерності.

Стратегії розвитку та навчання академічно обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи 1. Прискорення. 2. Поглиблення. 3. Збагачення. 4. Проблематизація

Cистема пошуку обдарованих дітей Урок - Рівень творчості, пізнавального інтересу, нестандартності мислення   Результати письмових робіт - Інтелект, ерудиція, лексика, природні задатки   Учнівські олімпіади, конкурси - Інтелектуальні здібності, нестандартність мислення, неординарність підходів   Анкетування, тестування - Лідерські якості, оригінальність, ерудиція, об’єктивність самоаналізу   Бібліотека - Вивчення запитів, інтересів, допитливості   Виховна робота - Рівень активності, ініціативності, свідомості, відповідальності, наявність інших загальнолюдських якостей

Форми й методи роботи Основною формою організації навчального процесу в школі залишається урок

Широке поширення повинні одержати: групові форми роботи, різного роду творчі завдання, різні форми залучення учнів у самостійну пізнавальну діяльність, дискусії, діалоги.

Серед форм і методів позаурочної роботи широкими можливостями виявлення й розвитку обдарованих учнів володіють різні: факультативи, клуби за інтересами, конкурси, інтелектуальний марафон, залучення школярів до участі у всіляких олімпіадах і конкурсах поза школою й, зрозуміло, система позаурочної дослідницької роботи учнів.

В обдарованих дітей чітко проявляється потреба дослідницької й пошукової активності - це одне з умов, що дозволяє учням поринути у творчий процес навчання й виховує в ньому спрагу знанні, прагнення до відкриттів, активному розумовій праці, самопізнанню.

Для цієї категорії дітей кращі: Методи роботи: 1. Дослідницький. 2. Частково-пошуковий. 3. Проблемний Форми роботи: 1. різнорівневі завдання, творчі завдання; 2. консультування по виниклій проблемі; 3 клуби; 4. дискусія; 5. ігри. Дуже важливі: 1. предметні олімпіади; 2. інтелектуальні марафони; 3. конкурси, вікторини; 4. проекти з різної тематики; 5. індивідуальні творчі завдання.

Для обдарованих дітей варто використовувати таку форму організації навчальної й пізнавальної діяльності як індивідуальний навчальний план.

Основна його мета - організація поглибленого й (або) прискореного навчання учнів, оптимізація навчальних навантажень, створення сприятливих умов для науково-дослідної роботи учня, його участі в наукових і навчальних змаганнях і конференціях. Такий план складається вчителем-предметником і затверджується на рівні навчального закладу. Навчальні програми по своєму змісті й рівню складності розраховані на обдарованих дітей, які виявляють стійкий інтерес і яскраво виражені здатності до науки.

Майстер-класи вчителів «Робота з обдарованими дітьми на уроках та факультативах»

Організація роботи з ОУ в позаурочній діяльності

Роль класного керівника у роботі з обдарованими дітьми Класний керівник організовує роботу таким чином: Портфоліо класу Вносить дані про обдарованих дітей у шкільний банк “Обдаровані діти” Оформлює індивідуальні картки обдарованої дитини Контролює індивідуальний ріст кожної дитини класу.

Портфоліо класу

Творчий вчитель плекає творчого учня 1. Успішний вчитель для обдарованих -насамперед прекрасний учитель - предметник, глибоко знаючий і люблячий свій предмет. 2. На додаток до цього він повинен мати такі якості, які істотні в спілкуванні з будь-яким обдарованим школярем. 3. Нарешті, учителеві необхідні особливі якості, пов'язані з певним типом обдарованості учнів: інтелектуальної, творчої, соціальної, психомоторної, художньої.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми 1. Бути доброзичливим і чуйним. 2. Уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові особливості. 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 4. Мати широке коло інтересів, добрі організаторські здібності. 5. Уміння створювати ситуацію успіху, умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;. 6. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 7. Володіти почуттям гумору. 8. Мати живий та активний характер. 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 12. Володіти емоційною стабільністю. 13. Уміти переконувати. 14. Мати схильність до самоаналізу. 15.Уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та технології навчання й розвитку дітей.

Як відноситись до обдарованої дитини. Поради вчителю: 1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів . 3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

ДЕ НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ ПРОЯВИТИ ТАЛАНТ, ТАМ І НЕМАЄ ТАЛАНТІВ. Л.ФЕЙЄРБАХ