Презентація на тему:
ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ

Лекція 8. ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ПЛАН 1. Поняття використання спеціальних психологічних знань. 2. Спеціаліст-психолог як учасник кримінального процесу. Психологічне консультування. 3. Загальна характеристика судово-психологiчної експертизи 4.Особливостi проведення комплексних судово-психологічних експертиз. 5. Організаційно-правові засади проведення судово-психологiчної експертизи.

Випадки обов'язкового звернення слідчого або прокурора до експерта для проведення експертизи 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом отримати ці відомості неможливо; 5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 Кримінального кодексу України.

Поняття та види використання спеціальних психологічних знань Спеціальні психологічні знання - професійні знання психології, її основних галузей, вміння застосовувати спеціальні тестові та інші психологічні методики, набуті при здобутті психологічних спеціальностей, у процесі навчання в аспірантурі, практичній діяльності (як психолога) особою, яка залучається до кримінального процесу як експерт, консультант, спеціаліст-психолог. Напрями використання психологічних знань: а) безпосередньо самим юристом у процесі здійснення ним своїх повноважень; б) опосередковано, шляхом залучення до кримінального процесу професійних психологів.

Форми використання спеціальних психологічних знаннь консультація психолога: процесуальна; непроцесуальна; участь спеціаліста-психолога; судово-психологічна експертиза чи КСППЕ.

Можливості консультанта психолога щодо аналізу діянь, скоєних у стані сильного душевного хвилювання наявність психологічних відмінностей та особливостей особистості, специфічних проявів поведінки і діяльності окремих психологічних типів; вікові особливості психічного розвитку особистості, зміни в динаміці та темпі пізнавальних, емоційно-вольових процесів на різних етапах становлення особистості; вплив перенесених або наявних психічних чи соматичних захворювань на соціальну адаптацію та поведінку людини; типові психологічні риси дорослих і неповнолітніх злочинців; окремі психологічні феномени, стани, процеси; емоційні стани, їх різновиди та особливості їх перебігу, вплив вікових та психодинамічних особливостей на емоційне життя людини; межі та можливості вольової регуляції поведінки в афектогенній ситуації; феномен афекту, його різновиди, стадії та типові поведінкові ознаки; засоби психологічного впливу на учасників процесу з метою стабілізації їх поведінки, переорієнтації, зайняття просоціальної позиції, недопущення можливих правопорушень і т. ін.; доцільність проведення судово-психологічної або комплексної психолого-психіатричної експертизи, правильне формулювання запитань у постанові (ухвалі).

Психофізіологічні прояви, які супроводжують виникнення та перебіг того чи іншого емоційного стану Перша група – суб’єктивні переживання, недоступні сприйняттю інших осіб. певні емоції (в цьому випадку – гнів, образа); реакції периферійної нервової системи (частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, функціонування шлунково-кишкового тракту тощо), що в сукупності спричиняють деформацію перебігу психічних пізнавальних та емоційно-вольових процесів. Друга група – психофізіологічні індикатори, які можуть бути сприйняті оточуючими. вегетативні прояви, що відображають дисбаланс діяльності серцево-судинної і дихальної систем (зокрема, частота та ритмічність дихання), внутрішніх органів загалом (почервоніння чи збліднення шкіри, розширення зіниць, тремор кінцівок, підвищене потовиділення, пересихання слизових оболонок та ін.); також рухово-поведінкові реакції, які виражаються в змінах міміки і пантоміміки, характеру рухової активності, мовлення.

Спеціаліст-психолог може надати оцінку особливостям самопочуття особи напередодні того, що трапилося (хронічна втома, безсоння, неприємності на роботі чи в родині тощо); визначати ступінь впливу на її поведінку наявних соматичних та нервово-психічних захворювань; встановити особливості її передделіктного настрою та впливу на нього характеру стосунків із потерпілим, зокрема особливості особистості жертви (темперамент, характер, система мотивів та цінностей тощо), виникнення конфліктів раніше (їх специфіка, джерела, динаміка, частота та інтенсивність), причини їх виникнення та завершення в минулому.

У підозрюваного, особливо на перших етапах проведення слідчих дій, на нашу думку, варто з’ясувати 1) соматичний стан напередодні вчиненого (наявність соматичних, нервових та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння тощо); 2) особливості міжособистісних відносин із жертвою (наявність конфліктів, їх частота та інтенсивність, що слугувало виникненню конфліктів, як вони завершувалися в минулому тощо); 3) особливості особистості жертви (темперамент, характер, система мотивів та цінностей тощо).

У процесі допиту свідків чи потерпілих необхідно встановити: 1) як виглядав суб’єкт злочину в момент вчинення діяння (колір обличчя, вираз очей, тремтіння рук чи інших частин тіла, експресія мовлення та ін.); 2) як виглядав суб’єкт після вчинення діяння (плакав, сидів непорушно, намагався допомогти жертві, чи адекватно відповідав на запитання, який був темп мовлення, про що говорив тощо); 3) якими були стосунки між суб’єктом та жертвою; 4) які особливості особистості суб’єкта злочину; 5) якою була поведінка особи в буденному житті (активна чи загальмована, врівноважена чи агресивна тощо); 6) які особливості особистості жертви.

У процесі допиту свідків психолог має з’ясувати 1) які властивості особистості та поведінки є типовими для обвинуваченого; були його дії несподіваними чи вони відповідають особливостям його особистості; 2) якою була поведінка особи в буденному житті (активна чи загальмована, врівноважена чи агресивна тощо). 3) якими були стосунки між обвинуваченим і потерпілим (триваючий конфлікт; конфлікт, ускладнений алкогольними ексцесами однієї з сторін; загалом безконфліктні; на рівні окремих контактів; раніше знайомі не були); 4) як виглядав суб’єкт злочину в момент вчинення діяння: яким були його очі (звужені, розширені або бігаючі зіниці), колір обличчя, інтонація голосу, чи спостерігався тремор у руках та інших частинах тіла; 5) якими були особливості поведінки особи в цей час (інтенсивність та послідовність дій, їх спрямованість тощо); 6) чи намагався обвинувачений надати допомогу потерпілому; 7) як виглядав суб’єкт після скоєння діяння (плакав, сидів непорушно, чи адекватно відповідав на запитання, який був темп мовлення, про що говорив тощо); 8) чи пам’ятав він та наскільки адекватно обставини того, що трапилося.

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»). Об’єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психологічні виявлення особи, що не виходять за межi норми, не викликають сумнiву у її психiчнiй повноцiнностi (осудностi).

Підставами для призначення судово-психологiчної експертизи 1) відмінність поведiнки підекспертних осiб вiд традицiйної, характерної для вiдповiдної статево-вікової групи людей; незвичнiсть поведiнки суб’єкта в момент вчинення злочину (химернiсть зовнiшностi, мiмiки, жестикуляцiї, пантомiмiки, рухiв тiла тощо); неадекватна або неналежна оцiнка ним соцiальної, моральної сутностi та значимостi своїх дiй; 2) рiзко вираженi індивідуально-психологічні особливостi суб’єкта (надмірна активнiсть, ейфорія, неврiвноваженiсть, емоцiйнiсть, агресивнiсть, збудливість та ін) чи, навпаки, душевна «глухота», замкнутість, сором’язливість; 3) ймовірність вiдставання рiвня психiчного розвитку особи вiд вiкової норми; 4) наявнiсть особливостей, що свiдчать про розлади у психічних пізнавальних процесах (сприймання, уваги, пам’яті, мислення); 5) невiдповiднiсть поведiнки метi та мотивам вчиненого; незвичнiсть, невірогідність мотивацiї поведiнки; 6) явно несприятливi умови найближчого соцiального оточення, середовища, у якому тривалий час перебував правопорушник (особливо неповнолiтнiй); 7) наявнiсть у поведiнцi пiдозрюваного ознак, що свiдчать про можливiсть вчинення ним злочину у станi фізіологічного афекту, акумуляції емоцiйного збудження, сильних переживань; 8) перенесення підекспертним у минулому психiчних або тяжких соматичних захворювань, психопатологiчних станiв; 9) сумнiви у вірогідності показань свiдка, потерпiлого, що явно суперечать характеру ситуацiї, iншим даним; 10) сумнiви в авторствi письмового тексту; 11) сумнiви у мотивах самогубства.

Перелік запитань, на якi не може дати відповідь судово-психологічна експертиза – правова оцінка поведінки (дії чи бездіяльності) – винність або невинність звинувачуваного, форма та вид умислу, достовірність свідчень; – моральна оцінка особи та її поведінки; – запитання, що виходять за межі предмета і об’єкта сучасної психологiчної науки (ясновидiння, парадiагностика тощо).

Межі компетенцiї судово-психологiчної експертизи 1) дiагностика iндивiдуально-психологiчних особливостей (наприклад, пiдвищеної навiюваностi, iмпульсивностi, ригiдностi тощо), здатних суттєво впливати на поведiнку суб’єкта; 2) встановлення основних, закрiплених мотивiв (у психологiчному розумiннi цього поняття) поведiнки людини i мотивацiї конкретних вчинкiв як важливих психологiчних обставин, що характеризують особистiсть; 3) дiагностика наявностi або вiдсутностi у суб’єкта в момент вчинення злочину фізіологічного афекту та iнших непатологiчних емоцiйних станiв, здатних суттєво впливати на свiдомiсть i поведiнку людини; 4) встановлення можливостi виникнення у людини в конкретних умовах психiчних станiв (розгубленостi, втрати орiєнтування тощо) i експертна оцiнка їхнього впливу на поведінку чи якiсть виконання професiйних функцiй в авiацiї, на залiзницi та в автомобiльному транспортi, у роботi операторiв автоматизованих систем на виробництвi тощо; 5) встановлення здатностi неповнолiтнiх обвинувачених, які мають ознаки не пов’язаного iз психiчним захворюванням вiдставання у психiчному розвитку, цiлковито усвiдомлювати значення своїх дiянь i визначення, якою мiрою вони здатнi керувати своєю поведінкою; 6) встановлення здатностi підозрюваних, звинувачуваних, свiдкiв, потерпiлих, враховуючи їхнi iндивiдуально-психологiчнi та вiковi особливостi, рiвень розумового розвитку, правильно оцiнювати обставини, що мають значення у справi, i давати правдивi свiдчення; 7) встановлення здатності психічно здорових потерпілих у справі про зґвалтування (насамперед – малолiтнiх) усвідомлювати характер i значення вчинюваних із ними дій i чинити опір.

Види судово-психологiчної експертизи експертиза неповнолiтнiх; експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдіяльності суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку; експертиза особливих емоційних станiв, у тому числi фізіологічного афекту.

При проведеннi судово-психологiчної експертизи неповнолiтнiх отримуються відповіді на запитання 1) якi індивідуально-психологічні, зокрема емоційно-вольові особливості характерні для підекспертної особи; 2) якi мотиви дiяльностi та поведiнки підекспертного є типовими для його повсякденного життя; якими мотивами він керувався при вчиненні злочину; 3) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його біологічному (паспортному) вiку; 4) як сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогли вплинути на його дiї; 5) чи не властива підекспертному пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то як це може вплинути на його дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї чи свідчення стосовно вчиненого злочину; 6) чи не спостерiгається у підекспертного схильності до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свідчення.

При експертизі особливостей суб’єктивного світу особистості можуть бути поставленi питання 1) якими є індивідуально-психологічні особливостi особи, що пiдлягає експертизi, та як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку; 2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру; 3) чи здатний підекспертний, враховуючи рiвень його розумового розвитку i стан психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їхніх наслiдкiв i давати щодо них достовірні свідчення; 4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли б позначитися на характерi її свiдчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування; 5) чи може особа, яка пiдлягає експертизi, враховуючи її індивідуально-психологічні особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявленi у справi факти (або вчинені з нею дiї).

При експертизі, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів, можна формулювати запитання 1) якою була психологiчна характеристика емоцiйного стану підекспертного в перiод, що передував вчиненому злочину; 2) як емоційний стан i почуття особи, що пiдлягає експертизi, вплинули на її поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї; 3) чи не проявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у неї надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на її поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї; 4) чи не проявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у неї стану фiзiологiчного афекту; 5) чи не був обвинувачений у момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту; 6) як емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації; 7) як емоційний стан підекспертного мiг позначитися на його свiдченнях.

Комплексна психолого-психiатрична експертиза дає відповіді на запитання 1) кваліфікація психiчного стану підозрюваного, звинувачуваного, потерпiлого, свiдка; природи, виду i типу психiчної патологiї, її тяжкостi, глибини прояву у конкретної особи; спiввiдношення патологiчного i нормального у психiцi, взаємодiя явищ «поломки» психiки з проявами компенсації у процесi нормальної або патологiчної адаптацiї до умов ситуацiї; 2) визначення деяких стiйких психологiчних властивостей, рис особистостi та динамiчних станiв психiки особи iз «межовою» патологiєю; виду i глибини емоцiйних реакцiй у перiод, що має значення у справі, iндивiдуально-психологiчних особливостей аномальних або акцентуйованих осiб, природи i ступеня розумової вiдсталостi; 3) визначення впливу виявлених особливостей i характеристик підекспертної особи з «суміжними» проявами норми та патологiї на її здатнiсть адекватно сприймати оточення, регулювати свою поведiнку в конкретнiй кримiногеннiй або вiктимнiй ситуацiї; 4) здатність зазначених осіб усвiдомлювати значення своїх дiй, передбачати їхні наслiдки i керувати ними (осуднiсть, обмежена осудність).

Психолого-медична експертиза встановлює наступні аспекти 1) яке соматичне захворювання наявне, його форма та як воно може впливати на психiку підекспертної особи; 2) чи перенесла особа, яка пiдлягає експертизi, в минулому соматичні захворювання, які могли б вплинути на психiку (в тому числі пологові та післяпологові черепно-мозковi травми, захворювання головного i спинного мозку та ін. ), та їх можливi наслiдки психологічного характеру; 3) чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку), їхній вплив на здатність адекватно сприймати, розумiти i вiдтворювати iнформацiю, що цiкавить слідство (суд); 4) чи наявні розумова вiдсталiсть або iншi психiчнi особливостi, викликанi перенесеним соматичним захворюванням.

При проведеннi психолого-технiчної експертизи з’ясовуються питання 1) наявність чи вiдсутнiсть психологiчних властивостей, що свiдчили б про професiйну придатнiсть особи до виконання конкретних професійних обов’язкiв; її здатнiсть дiяти у стресовiй, аварiйнiй ситуацiї; 2) психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварiї, катастрофи, а саме: своєчаснiсть реакцiї звинувачуваних на небезпеку чи сигнал тривоги, час i особливостi прийняття рiшення в екстремальнiй ситуації; 3) мобілізуюча чи пригнiчуюча дiя на психiку підекспертного об’єктивної ситуацiї при виконаннi звичних або неординарних трудових функцiй; специфiчнiсть реагування на подразники у рiзнi перiоди робочого дня; вплив на виконання професiйних обов’язкiв перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотикiв.

Психолого-лiнгвiстична експертиза встановлює 1) семантичні (смисловi), етимологiчнi (походження слiв), граматичнi, морфологiчнi, синтаксичнi особливостi письмового тексту чи усної мови; 2) психологічні особливостi автора, його вiк, стать, iнтелектуальний рiвень, особливостi мислення, емоцiйно-вольової сфери, наявнiсть патологiчних вiдхилень у пiзнавальних та iнших психiчних процесах; 3) збіг або вiдмiннiсть у психологiчних характеристиках декiлькох писемних джерел, виконаних однією особою; авторство однiєї особи щодо одного чи декiлькох писемних або зафiксованих (на магнiтофоннiй плiвцi) усних джерел тощо.

При проведенні психолого-педагогiчної експертизи можуть бути поставленi запитання 1) як вплинула на формування психологiчних особливостей підекспертної особи ситуацiя в сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупуваннi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi цій особi; 2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соцiальна занедбанiсть на вчинення злочину; 3) якi заходи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення свободи.

Участь спеціаліста є обов’язковою у таких випадках при проведенні огляду трупа обов’язкова участь судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 238 КПК України); при проведенні огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією, обов’язкова присутність судово-медичного експерта, який може вилучити зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень (частини 2, 3 ст. 239 КПК України); допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за потреби – лікаря (ч. 1 ст. 226 КПК України); при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за потреби – лікаря (ч. 1 ст. 227 КПК України). якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а за потреби – лікаря (ч. 1 ст. 491 КПК України).

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !