"Основи Кримінального права"
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
ПЛАН Поняття і система кримінального права України. Поняття злочину, його ознаки, співучасть у злочині. Кримінальна відповідальність та її підстави. Кримінальні покарання. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я.
Кримінальне право Це система встановлених вищим законодавчим органом норм, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також, які суспільно небезпечні діяння є злочином і які покарання належить застосувати до осіб, котрі їх вчинили.
Кримінальне законодавство Норми кримінального права є загальнообов’язковими до виконання. Здебільшого вони виступають як норми-заборони, як пересторога певних вчинків людей. За їх вчинення настає кримінальне покарання.
Кримінальний кодекс України 5 квітня 2001 року ВРУ був прийнятий новий Кримінальний кодекс України, який вступив в дію 1 вересня 2001 року. Кримінальний кодекс розділений на Загальну і Особливу частини. Загальна частина передбачає норми, в яких виражені завдання КК України. Особлива частина визначає кримінальну відповідальність за окремі злочини і покарання до осіб, які їх вчинили.
Злочин Злочином за КК України визнається суспільне небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Залежно від ступеня тяжкості всі злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі.
Ознаки, що характеризують наявність злочину Суспільна небезпечність діяння Протиправність діяння Винність діяння Караність діяння
Склад злочину Під складом злочину мають на увазі сукупність передбачених кримінальним законом ознак, що визначають суспільне небезпечне діяння як злочин. Це необхідна умова кримінальної відповідальності. Особа підлягає кримінальній відповідальності лише за наявності в її діях складу злочину і лише за той злочин, юридичний склад якого в її діях встановлено. Вирізняють такі елементи складу злочину; об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Елементи складу злочину Об'єкт злочину – це те, на що направлений злочин, можуть бути: власність, особа, політичні, трудові, майнові права і свободи громадян. Суб'єкт злочину - це індивід, фізична особа, що досягла певного віку і є осудною. Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними.
Стадії вчинення злочину - певні етапи готування і здійснення навмисного злочину, що різняться характером дій на кожному етапі.
Добровільна відмова від доведення злочину до кінця Добровільною відмовою від доведення злочину до кінця є добровільне та остаточне припинення особою попередньої злочинної діяльності. Добровільна відмова здійснюється на стадіях приготування і замаху на злочин. Добровільна відмова - це обставина, яка звільняє особу від кримінальної відповідальності
Співучасть у вчиненні злочину Співучасть - це умисна спільна участь двох чи більше осіб у вчиненні злочину. 1. Співучасть є тільки там, де у вчиненні злочину беруть участь хоча б дві особи. 2. Співучасть - це спільна діяльність. 3. Всі особи, які беруть участь у злочині, діють умисно.
Форми об'єднань співучасників Проста співучасть буває тоді, коли всі співучасники є виконавцями злочину. Складна співучасть буває тоді, коли співучасники виконують різні ролі.
За сталістю навмисності розрізняють чотири форми співучасті 1. Співучасть без попередньої домовленості. 2. Співучасть за попередньою домовленістю. 3. Злочин учинений організованою групою . 4. Злочинна організація.
Залежно від функцій, покладених на співучасників злочину, розрізняють Організатор Виконавець Підбурювач Підсобник
Обставини, що виключають злочинність діяння. У деяких випадках можуть мати місце діяння, зовні схожі на злочин. Одначе закон не визнає такі дії злочинами, а навпаки - вважає суспільне корисними, що виключає їхні суспільну небезпечність і кримінальну протиправність. До них належать: необхідна оборона, крайня необхідність.
Кримінальне покарання Кримінальне покарання - засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Це покарання застосовується лише за вироком суду.
Покарання полягає передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.
Система покарань Покарання поділяються на три групи: основні; додаткові, що не призначаються самостійно, а тільки як доповнення до основних; змішані, які можуть бути як основними, так і додатковими.
Види покарань Основні покарання: арешт, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності, штраф. Додаткові покарання: конфіскація майна; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу; позбавлення батьківських прав згідно з чинним законодавством. Позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності та штраф можуть застосовуватися не тільки як основні, а й як додаткові покарання.
Штраф грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. У разі неможливості сплатити штраф суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засудженого, а й на позбавлення тих переваг, які надають відповідні звання. Суд вправі застосувати це покарання лише при засудженні особи за особливо тяжкий злочин.
Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше як 4 години на день.
Виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2-х років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленого вироком суду, в межах від 10 до 20%.
Службові обмеження застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2-х років. Із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20%.
Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
Арешт полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 2 до 6 місяців. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7-ми років.
Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виправних установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років.
Тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується до військовослужбовців строкової служби застосовується на строк від 6 місяців до 2 років.
Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виправної установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років.
Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність.
Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за: вбивство, навмисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили пошкодження здоров'я, зґвалтування, крадіжку, розбій, злісне чи особливо злісне хуліганство, умисне знищення чи пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинили тяжкі наслідки, за навмисні дії, які можуть викликати аварію поїзда.
Злочини в сфері охорони здоров’я Неналежне виконання професійних обов’язків; Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту; Незаконне проведення аборту; Незаконна лікувальна діяльність; Ненадання допомоги хворому медичним працівником; Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником; Порушення прав пацієнта - полягає в проведенні клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта; Незаконне проведення дослідів над людиною; Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.
Порушення права на безоплатну медичну допомогу Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних закладах охорони здоров’я – це теж кримінальний злочин, який карається штрафом, арештом або виправними роботами.
Схожі презентації
Категорії