Презентація на тему:
Поняття про електробезпеку людини

Величина струму, що проходить через людину, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють: відчутний струм - викликає при проходженні через організм відчутні подразнення; невідпускаючийЗахисне заземлення. струм - викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснуто провідник; фібриляційний струм - викликає при проходженні через організм фібриляцію серця.

Пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму; Пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого струму) коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного; Пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного. Граничнодопустимий струм, що проходить через людину при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного.

Враховуючи багатофункціональну залежність опору тіла людини від великої кількості чинників, при оцінці у мов небезпеки ураження людини електричним струмом, опір тіла людини вважають стабільним, лінійним, активним і рівнім 1000 Ом.

Захисне заземлення Захисне заземлення – зумисне, з метою забезпечення електробезпеки, з’єднання металевих частин електроустановки, які у нормальному стані не знаходяться під напругою, із заземлювачем

Занулення Захисне занулення - зумисне, з метою забезпечення електробезпеки, з’єднання металевих частин електроустановки, які у нормальному стані не знаходяться під напругою, із глухозаземленою нейтраллю джерела живлення

Захисне вимкнення за напругою на корпусі

Електроустановка з частотою струму, Гц Величина, що нормується Допустимі напруги (U,B) І струму (І, мА) При тривалості дії струму t, c 0,1 0,2 0,5 0,7 1,0 3,0 3-10 50 (до 1000 В з ізольованою і заземленою нейтраллю U I 500 500 250 250 100 100 75 75 50 50 36 6 36 6 50 (більше 35 кВ з ізольованою нейтраллю U 500 400 200 130 100 66 -- 400 U I -- -- 500 500 200 200 140 140 100 100 368 8 8 Постійний струм U I 500 500 400 400 250 250 200 200 150 150 100 50 100 50

Напруга кроку -- це напруга, яка виникає між двома точками землі, обумовлена розтіканням струму замкнення на землю при одночасному торканні їх ногами людини

За ступенем небезпеки приміщення поділяють на три класи: 1. Без підвищеної небезпеки, які не мають ознак приміщень двох інших класів. 2. З підвищеною небезпекою, що мають одну з таких ознак: вогкі ( 75%), з провідним пилом, жаркі ( +35º), можливість одночасного дотику до обладнання та заземлених металоконструкцій. 3. Особливо небезпечні, що мають одну з таких ознак: - дуже вогкі (100%); - з хімічно активними парами, газами, що руйнують ізоляцію; - ті, що мають одночасно дві або більше ознак приміщень з підвищеною небезпекою.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК СПОЖИВАЧІВ ДНАОП 0.00-1.21-98 Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен: - Призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку;

- забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників; затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції і інструкції з охорони праці; забезпечити перевірку знань працівників у встановлені строки; Забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами; Забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.

Опосвідчення електроустановок споживачів проводиться з метою перевірки відповідності фактичного стану безпеки електроустановок вимогам нормативних документів, відповідності експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану документації і визначення електроустановок, що вичерпали свій ресурс.

Періодичність опосвідчень стану безпеки встановлена один раз на три роки, після первинного опосвідчення. Рівень безпечного стану електроустановок оформлюється актом, у якому оцінюється стан безпеки діючого електроустаткування, наявність необхідної експлуатаційної та оперативної документації в електрогосподарстві.

Акт опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів (додаток 8), оформлюється комісією підприємства (організації) у складі: керівника (головного інженера) - голова комісії; начальника енергетичної служби (особи, відповідальної за електрогосподарство); начальника відділу охорони праці. Акт затверджується керівником підприємства (організації), власником.

ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК СПОЖИВАЧІВ

5.1.3. Для безпосереднього виконання функцій щодо організації експлуатації електроустановок керівник (роботодавець) повинен призначити особу, відповідальну за електрогосподарство споживача (далі - особа, відповідальна за електрогосподарство), та особу, яка буде її заміщувати у разі відсутності. Особу, відповідальну за електрогосподарство, та особу, яка буде її заміщати, призначають з числа спеціалістів, кваліфікація яких відповідає вимогам Правил та які пройшли навчання з питань технічної експлуатації електроустановок, правил пожежної безпеки та охорони праці.

Після успішної перевірки знань з питань технічної експлуатації електроустановок, правил пожежної безпеки та охорони праці та присвоєння цим особам IV групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок напругою до 1000 В та V групи з електробезпеки для обслуговування електроустановок напругою понад 1000 В ці особи наказом споживача допускаються до виконання своїх обов'язків. За наявності в споживача посади головного енергетика обов'язки особи, відповідальної за електрогосподарство, як правило, покладаються на нього. Допускається виконання обов'язків особи, відповідальної за електрогосподарство, та/або її заступника, за сумісництвом. Організація вищого рівня споживача може призначати особу, відповідальну за електрогосподарство, для своїх структурних підрозділів.

5.1.4. Споживачі, у яких електрогосподарство включає тільки ввідно-розподільний пристрій, освітлювальні установки, прилади побутового призначення напругою до 220 В, особу, відповідальну за електрогосподарство, можуть не призначати. Відповідальність за технічно грамотне та безпечне користування електроустановкою за письмовою згодою територіального підрозділу Держенергонагляду покладається на керівника споживача. Ця особа повинна пройти навчання в СНЗ за 8-годинною програмою. Надалі вона проходить інструктаж в енергопостачальній організації з питань технічної та безпечної експлуатації електроустановок в обсязі знань, що відповідає II групі з електробезпеки, про що робиться запис у журналі інструктажу споживачів і в договорі про користування електроенергією.

За умови відсутності змін в умовах виробництва та складі електрообладнання періодичність проведення інструктажів установлюється один раз на два роки. Якщо під час здійснення енергетичного нагляду будуть виявлені порушення умов експлуатації та умов електроспоживання, то постачання електроенергії повинно бути припинене або обмежене в установленому порядку до призначення на цьому об'єкті особи, відповідальної за електрогосподарство, або електроустановку необхідно передати на обслуговування спеціалізованій організації.

5.1.5. Експлуатація електроустановок з напругою понад 1000 В, власниками яких є населення, дозволяється у разі, якщо споживач має V групу з електробезпеки або оформив договір про надання послуг щодо обслуговування електроустановок зі спеціалізованою організацією або з фізичною особою.

Організаційні заходи Роботи в електроустановках стосовно їх організації поділяються на такі, що виконуються: ЗА НАРЯДОМ-ДОПУСКОМ ЗА РОЗПОРЯДЖЕННЯМ В ПОРЯДКУ ПОТОЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Перелік організаційних заходів якими досягається безпека робіт в електроустановках: Затвердження переліку робіт, що виконуються за нарядами, розпорядженнями і в порядку поточної експлуатації; призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт; оформлення робіт нарядом, розпорядженням або затвердженням переліку робіт, що виконуються в порядку поточної експлуатації; підготовка робочих місць; допуск до роботи; нагляд під час виконання робіт; переведення на інше робоче місце; оформлення перерв в роботі та її закінчення.

Працівники, відповідальні за безпеку робіт працівник, який видає наряд, розпорядження; працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця; працівник, який готує робоче місце, допуск; працівник, який допускає до роботи (допускач); керівник робіт: працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт (наглядач); члени бригади

Технічні заходи Вимикання (зняття напруги); перевірка відсутності напруги; встановлення заземлень; вивішування плакатів безпеки; огородження робочого місця.

Наявність та стан документації Наказ про особу, відповідальну за електрогосподарство, її професійна відповідність. - Список осіб, які мають право віддавати оперативні розпорядження, вести оперативні переговори, а також наявність переліку телефонів диспетчерів енергопостачальної організації та доступність зв'язку. - Журнал перевірки знань ПТЕ електроустановок споживачів і цих Правил. - Список електротехнічних працівників. - Медичний висновок про дозвіл на право роботи. електротехнічних працівників в електроустановках. - Список осіб, які можуть призначатися відповідальними особами.

Перелік робіт, які можуть виконуватися за нарядом і за розпорядженням. - Перелік робіт, які проводяться в порядку поточної експлуатації. - Однолінійна схема електроустановок. - Комплект експлуатаційних інструкцій та інструкцій з охорони праці. - Журнал інструктажів. - Журнал обліку електроінструменту. - План навчання електротехнічних працівників безпеці праці. - План протиаварійних тренувань. - Журнал обліку протиаварійних і протипожежних тренувань. - Оперативний журнал. - Журнал обліку відмов і аварій в роботі електрообладнання і мереж. - Журнал обліку захисних засобів.

Журнал реєстрації протоколів випробування засобів захисту і інструменту з ізолювальними ручками, переносних світильників, знижувальних трансформаторів. - Журнал випробувань засобів захисту із діелектричних матеріалів. - Журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями. - Графік огляду кабельних трас, кабельних споруд і повітряних ліній. - Протоколи перевірок і випробування електрообладнання, апаратура пристроїв РЗ і А, електромереж і заземлювальних пристроїв. - Паспортні карти або журнали з описом електрообладнання, що експлуатується, і захисні засоби з зазначенням технічних характеристик і зазначенням інвентарних номерів. - Креслення електромереж, установок і споруд; кабельні журнали, виконавчі креслення ПЛ і кабельних трас. - Виконавча документація підземних кабельних трас і заземлювальних пристроїв з прив'язками до будівель і постійних споруд із зазначенням місць встановлення з'єднувальних муфт і перетинів з комунікаціями.

Вимоги до ручного електрифікованого інструмента та до виконання робіт із його застосуванням: Під час виконання робіт із використанням електроінструмента необхідно застосовувати електроінструмент таких класів: І - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають ізоляцію, а штепсельна вилка - заземлювальний контакт. ІІ - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Електроінструмент такого класу не має пристроїв для заземлювання. ІІІ - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не повинні перебувати під іншою напругою.

Після капітального ремонту електроінструмента опір ізоляції між деталями, що перебувають під напругою і корпусом або деталями повинен бути: - 2 мОм - для основної ізоляції - 5 мОм - для додаткової ізоляції - 7 мОм - для посиленої ізоляції Електричну міцність ізоляції електроінструмента необхідно випробовувати протягом 1 хв. такими напругами змінного струму частотою 50 Гц: - 1000 В - для електроінструмента класу І - 2500 В - для електроінструмента класу ІІ - 400 В - для електроінструмента класу ІІІ

Напруга холостого ходу джерел струму для дугового зварювання за номінальної напруги електричної мережі не повинна перевищувати: - 80 В ефективного значення - для джерел змінного струму ручного дугового та напівавтоматичного зварювання - 140 В ефективного значення - для джерел змінного струму автоматичного дугового зварювання - 100 В середнього значення - для джерел постійного струму.

Опір ізоляції обмоток зварювальних трансформаторів та перетворювачів струму повинен вимірюватись після закінчення всіх видів ремонтів, але не рідше 1 разу на 12 міс. Опір ізоляції обмоток трансформатора відносно корпусу та між обмотками повинен бути не менше 0,5 МОм. Опір ізоляції струмовідних частин зварювального ланцюга (кабелі електродотримачі) повинен бути не менше 0,5 МОм.

Приєднання зварювальних установок до електричної мережі та від'єднання їх від неї повинні виконувати електротехнічні працівники підприємства, які експлуатують цю електромережу. Довжина первинного ланцюга, що з'єднує пункт живлення з пересувною зварювальною установкою, не повинна перевищувати 10 м. На корпусі зварювального трансформатора або перетворювача повинні зазначатись: інвентарний номер, дата проведення наступного вимірювання опору ізоляції та належність цеху (дільниці тощо).

Електрозварники, які працюють на висоті, повинні мати спеціальні сумки для електродів та металеві вогнетривкі ящики для збирання недогарків. Біля постійних та тимчасових місць виконання електрозварювальних робіт необхідно встановлювати металеві ящики для збирання недогарків.

Під час виконання електрозварювальних робіт зварник та його підручні повинні користуватись такими індивідуальними засобами захисту: - захисною каскою, виготовленою із струмонепровідних матеріалів. Каска повинна зручно поєднуватись із щитком, призначеним для захисту обличчя та очей, який повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.4.035; - захисними окулярами з безколірними скельцями - для запобігання можливості попадання осколків та гарячого шлаку в

очі під час зачищування зварених швів молотком або зубилом; - рукавицями, рукавицями з крагами або рукавичками з іскростійких матеріалів з низькою електропровідністю. Працівники, які виконують електрозварювальні роботи або присутні під час виконання їх, повинні бути проінструктовані про шкідливий вплив на зір та шкіру ультрафіолетового та інфрачервоного проміння, що виділяється під час електрозварювання.

Вимоги до переносних ручних електричних світильників Переносні ручні електричні світильники повинні мати рефлектор, захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою; сітка повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами або хомутами.

Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В. Розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятись від розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В. Для живлення світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних необхідно застосовувати напругу не вище 42 В.

Не дозволяється використовувати автотрансформатори, дросельні котушки та реостати для зниження напруги живлення світильників. Для підімкнення світильників до електричної мережі необхідно застосовувати провід з мідними жилами перерізом від 0,75 до 1,5 мм2 з пластмасовою або гумовою ізоляцією в полівінілхлоридній або гумовій оболонці, що відповідає вимогам ГОСТ-7399. Провід у місцях, де він вводиться у світильник, повинен бути захищений від стирання та перегинання.

Перед видаванням світильників працівники, які видають та приймають їх, зобов'язані переконатись у справності ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів тощо. Ремонт світильників повинні виконувати електротехнічні працівники у майстерні. У світильників, що перебувають в експлуатації, необхідно періодично, не рідше 1 разу на 6 міс., проводити мегомметром на напругу 1000 В вимірювання опору ізоляції, який повинен бути не менше 0,5 МОм.

Застосування драбин приставні та підвісні одноколійні; приставні розсувні триколійні (триланкові) дерев'яні типу Л-ЗК; драбини-палки типу ЛП; розбірні переносні (семисекційні), що призначені для піднімання працівників на залізобетонні опори з циліндричними та конічними стояками діаметром від 300 до 560 мм на висоту до 14 м; стрем'янки мотузкові

На кожній з драбин, що перебуває в експлуатації, повинні бути зазначені: - інвентарний номер; - дата проведення наступного випробування; належність цеху (дільниці тощо). На дерев'яних та металевих драбинах написи повинні виконуватись на тятивах, а на мотузкових - на закріплених на них бирках.

Усі переносні драбини та стрем'янки після виготовлення їх та капітального ремонту, а також періодично під час експлуатації повинні випробовуватись статичним навантаженням у такі терміни: - 1 раз на 12 міс. - металеві драбини стрем'янки; - 1 раз на 6 міс. - дерев'яні драбини та стрем'янки; - 1 раз на 6 міс. - підвісні мотузкові драбини.

Усі деталі дерев'яних драбин повинні мати гладку, обстругану поверхню після чистої машинної або ручної обробки. Дерев'яні деталі та оковки драбин повинні щільно (без прозіру) прилягати одна до одної. Не допускається зарівнювання прозірів між деталями. Дерев'яні деталі драбин повинні підлягати гарячому просочуванню натуральною оліфою з наступним покриванням безколірним лаком. Забороняється фарбувати драбини фарбами.

У разі виконання робіт з підвісних, приставних та з розсувних драбин на висоті більше 1,3 м повинен застосовуватись запобіжний пояс, який відповідає вимогам ГОСТ12.4.089 та ДНАОП 1.1.10-1.07-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Пояс повинен закріплюватись за конструкцію будівлі або за драбину за умови надійного закріплення драбини до конструкції.

Під час проведення статичного випробування приставні та розсувні дерев'яні та металеві драбини повинні установлюватись на твердій основі і приставлятись до стіни або конструкції під кутом 60º до горизонтальної площини; триколійні драбини повинні бути повністю розсунуті. Випробування драбин та стрем'янок повинно проводитись підвішуванням до їхніх щаблів та тятив статичного вантажу. Тривалість кожного випробування повинна бути 2 хв.

Випробування на міцність щабля розсувної драбини повинно проводитись підвішуванням вантажу 2 кН (200 кгс) всередині незміцненого щабля нижнього коліна драбини. Випробування на міцність щабля приставної драбини повинно проводитись підвішуванням до одного незміцненого щабля в середній ланці прольоту вантажу 1,2 кН (120 кгс).

Випробування металевої розбірної переносної драбини проводиться підвішуванням вантажу 2 кН (200 кгс) до верхнього щабля сьомої (нижньої) секції протягом 5 хв. Після зняття вантажу не повинно бути деформації, тріщин та інших пошкоджень, що знижують механічну міцність таких драбин. Дата та результати періодичних оглядів та випробувань драбин та стрем'янок повинні записуватись в "Журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв"

Всі драбини та стрем'янки перед застосуванням повинен оглянути виконавець робіт (без записування результатів огляду в журнал). Драбини необхідно зберігати в сухих приміщеннях в місцях, де неможливі випадкові механічні пошкодження їх.

www.stc.gov.ua vip@stc.gov.ua

http://www.stc.gov.ua/data-storage/1120/doc1120.doc

За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструкції рекомендується відносити до одного з таких станів: стан конструкцій І — нормальний. Фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність або довговічність; стан конструкції ІІ — задовільний. За несучою здатністю та умовами експлуатації відповідають стану І. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Потрібні заходи щодо захисту конструкції; стан конструкції ІІІ — непридатний для експлуатації. Конструкція перевантажена або мають місце дефекти та пошкодження, які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу пошкоджень можливо забезпечити її цілісність на час підсилення; стан конструкції ІV — аварійний. Те саме, що і за станом конструкції ІІІ. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий “крихкий” характер руйнування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, виконати негайне розвантаження, вжити інших заходів безпеки.

Будівлі (споруди) у цілому рекомендується зараховувати до одного із таких станів у залежності від стану несучих та огороджувальних конструкцій: стан будівлі (споруди) І — нормальний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІ (задовільний), ІІІ (непридатний для нормальної експлуатації) та ІV (аварійний); стан будівлі (споруди) ІІ — задовільний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІІ (непридатний для нормальної експлуатації) та ІV (аварійний); стан будівлі (споруди) ІІІ — непридатний до нормальної експлуатації. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІV (аварійний); стан будівлі (споруди) ІV — аварійний. У будівлі (споруді) є несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІV (аварійний).

Повідомлення про нещасний випадок передається: роботодавцю; керівнику первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці; - теруправлінню виконавчої дирекції Фонду соцстраху.

Повідомлення про нещасний випадок з тяжкими наслідками передаються: - територіальному органу Держнаглядохоронпраці; - органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку; - теруправлінню виконавчої дирекції Фонду соцстраху; - органу, до сфери управління якого належить підприємство; - первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий.

Склад комісії з розслідування нещасного випадку Голова комісії - керівник служби охорони праці; - керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок; - представник теруправління виконавчої дирекції Фонду соцстраху (за згодою); - представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці.

Спеціальне розслідування нещасних випадків Спеціальному розслідуванню підлягають: - нещасні випадки із смертельними наслідками; - групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров’я; - випадки смерті працівників на підприємстві; - випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків; - нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням Держнаглядохоронпраці).

Склад комісії із спеціального розслідування Голова комісії - посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці; - представник теруправління виконавчої дирекції Фонду соцстраху; - представник органу, до сфери управління якого належить підприємство; - керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця; - представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань ОП; - представник профспілкового органу вищого рівня.

Акт за формою Н-5 складається у 3 примірниках і надсилається: потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; теруправлінню виконавчої дирекції Фонду соцстраху; керівникові (спеціалістові) служби охорони праці.

Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 надсилається: керівникові (спеціалістові) служби охорони праці*; керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; потерпілому або особі, яка представляє його інтереси*; теруправлінню виконавчої дирекції Фонду соцстраху*; - територіальному органу Держнаглядохоронпраці; первинній організації профспілки.