Презентація на тему:
Поняття, ознаки та види сімейних правовідносин

Презентація з дисциспліни сімейне право На тему: «Поняття, ознаки та види сімейних правовідносин»

Вступ 1. Поняття сім’ї та сімейних правовідносин 2. Ознаки та види сімейних правовідносин 3. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин Висновки Список використаної літератури Зміст

Вступ Норми сімейного права регулюють різні види сімейних відносин, внаслідок чого останні набувають якостей правовідносин, тобто відносин, які врегульовані нормами сімейного права.

В сімейно-правовій літературі традиційним є широке розуміння поняття «сімейні правовідносини» Сімейні правовідносини включають а) правовідносини між членами сім’ї (внутрішні сімейні правовідносини) б) правовідносини, які визнаються сімейними, хоча вони виникають за межами сім’ї (зовнішні сімейні правовідносини).

Внутрішніми сімейними правовідносинами вважаються ті, що виникають між членами однієї сім’ї, наприклад, відносини між подружжям, батьками та дітьми, які проживають однією сім’єю, пов’язані спільним побутом та взаємними правами та обов’язками. Зовнішніми можна вважати правовідносини між особами, які складали сім’ю раніше, або взагалі не були членами однієї сім’ї, однак пов’язані такими правами та обов’язками, які за своєю суттю є сімейними

Це аліментні правовідносини колишнього подружжя, правовідносини між дитиною та одним із батьків, з яким дитина разом ніколи не проживала, правовідносини між онуками та бабою, дідом, які не проживають разом, тощо. З цього видно, що сімейними в повному розумінні можна назвати лише першу групу правовідносин — правовідносини членів сім’ї. Відносини, які виникають за межами сім’ї, можна вважати сімейними певною мірою умовно

1. Поняття сім’ї та сімейних правовідносин Визначення поняття сімейних правовідносин викликає необхідність визначення поняття «сім’я» Треба одразу сказати, що це питання належить до числа вкрай дискусійних. Слово «сім’я» походить від слова «съемь», що означає «робітник, слуга, домочадец»

Таким чином, у первісному розумінні сім’я, це коло осіб, які визначаються як робітники, слуги та домочадці, тобто особи, пов’язані певними економічними зв’язками. Сучасне розуміння поняття сім’ї є більш складним і неоднозначним. Це пояснюється тим, що сім’я як соціальне явище має різноманітні прояви свого існування. У зв’язку з цим категорія сім’ї використовується різними науками — соціологією, демографією, психологією тощо.

У праві існують свої підходи щодо розуміння сім’ї та сімейних відносин. Це пояснюється тим, що сімейні відносини потребують певного правового опосередкування, відповідної юридичної «оболонки». Саме в цьому сенсі категорія «сім’я» набуває юридичного значення і використовується в праві В літературі існують різні позиції як щодо самого визначення сім’ї, так і стосовно питання про необхідність його законодавчого закріплення. Одні фахівці висловлюються за легальне визначення сім’ї, інші вважають за потрібне лише наукове тлумачення цього поняття.

Відомо, що сімейне законодавство ніколи не містило поняття сім’ї. Ця обставина не була випадковою і не означала прогалини в законодавстві. В літературі правильно зазначається, що «законодавець не тільки не прагне до того, щоб розкрити поняття сім’ї, але і свідомо намагається відійти від надмірної формалізації цього поняття. Його наповнення конкретним змістом залежить від багатьох факторів, які настільки індивідуальні, що кожен формальний підхід до сім’ї неминуче вступив би у протиріччя з реальними життєвими ситуаціями»

У зв’язку з конкретними питаннями, які поставали в практиці, Конституційний Суд України 3.06.1999 р. прийняв рішення про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї». В ньому, зокрема, було сказано, що стосовно поняття «член сім’ї» Конституційний Суд України виходить з об’єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства (п. 6). Таким чином, на думку Конституційного Суду, визначити єдине поняття «член сім’ї», яке б мало застосовуватися в праві, неможливо, бо кожна галузь права тлумачить це поняття по:своєму, підкреслюючи ті чи інші ознаки сім’ї, які набувають певного значення для тих чи інших відносин.

У новому СК вперше зроблена спроба дати легальне визначення сім’ї (ст. 3 СК). На жаль, її важко визнати вдалою. Можна погодитися з висловленою в літературі думкою, що насправді в СК визначається не поняття сім’ї, а коло осіб, які до неї входять, — членів сім’ї. Що ж до визначення сім’ї, то в законі лише сказано, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства (ч. 1 ст. 3 СК) Законодавець уникає основного визначення сім’ї, і це не випадково. В літературі це питання хоча і дуже широко обговорювалося, так і не знайшло свого остаточного висновку. Для визначення сім’ї в науковій літературі застосовувалися різні терміни — «союз», «об’єднання», «спільність», «мала соціальна група» тощо

Новий СК визначає сім’ю як первинний та основний осередок суспільства (ч. 1 ст. 3 СК). Таке визначення не є правовим, воно вирішує лише питання щодо місця та значення сім’ї в суспільстві. Тому в науковому плані, з урахуванням ст. 3 СК, можна вважати, що: Сім’я — це об’єднання осіб, пов’язаних між собою спільністю проживання, побуту та взаємними правами і обов’язками.

2. Ознаки та види сімейних правовідносин Сімейні правовідносини мають спеціальні та загальні ознаки Спеціальними ознаками є ті, що характерні саме для сімейних правовідносин, і певною мірою виділяють їх серед інших цивільних правовідносин. Загальні ознаки, навпаки, характеризують спільні риси, які притаманні усім цивільним правовідносинам

Ознаками, які притаманні сімейним правовідносинам (спеціальні ознаки) є спеціальний суб’єктний склад (суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки фізичні особи) тривалість існування (сімейні відносини, як правило, є тривалими за часом) своєрідність юридичних фактів, які породжують сімейні правовідносини (шлюб, спорідненість, материнство, батьківство тощо) індивідуалізація учасників і неможливість передачі прав та обов’язків іншим особам особистоі довірчий характер відносин

До загальних ознак, тобто тих, що притаманні усім цивільним, у тому числі і сімейним правовідносинам, належать: рівність учасників правовідносин майнова самостійність автономія їх волі

Сімейні правовідносини, як і будь-які інші цивільні правовідносини, виникають між особами, які є рівними між собою. Вони не є відносинами влади і підкори, які притаманні, наприклад, правовідносинам адміністративним. Навіть коли йдеться про відносини між батьками та дітьми, то вертикаль стосунків не виникає. Батьки не мають владних повноважень стосовно дитини. В своєму ставленні до дитини вони зобов’язані виходити з того, що перед ними особа, яка має свої власні права та інтереси

В юридичному сенсі правовідносини батьків і дітей – правовідносини горизонтальні, відносини рівних сторін У цивілістиці поставало питання: рівність сторін є ознакою відносин, що регулюються, чи вона є ознакою методу правового регулювання, тобто засобу, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини? З цього приводу висловлюються різні думки. М. Д. Єгоров зазначає: «Якщо визнати, що сторона суспільних відносин, які входять до предмету цивільного права, знаходиться в рівному становищі і без правового регулювання, то стає безглуздим саме правове регулювання вказаних відносин методом рівноправ’я...»

Рівність сторін — це, в першу чергу, природна риса самих відносин, які регулюються За своєю природою відносини, що складають предмет сімейного права, поділяються на два види а) особисті б) майнові Відомо, що такий поділ є традиційним для цивільного права в цілому і є основною класифікацією цивільно:правових відносин

Для сімейних правовідносин характерним є їх складний характер, коли абсолютні та відносні правовідносини дуже тісно пов’язані між собою та існують, так би мовити, паралельно. Наприклад, правовідносини між чоловіком і жінкою щодо їх спільного майна є відносними, бо обидві сторони правовідносин є чітко визначеними, кожен із подружжя зобов’язаний володіти, користуватися та розпоряджатися спільним майном, не порушуючи прав іншого з подружжя. У той же час щодо усіх третіх осіб подружжя виступає як єдиний власник, управомочена особа, якій протистоїть невизначене коло зобов’язаних осіб. У цьому сенсі правовідносини власності подружжя мають абсолютний характер.

3. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин Сімейні правовідносини виникають, змінюються та припиняються внаслідок різноманітних конкретних життєвих обставин. Народження дитини спричиняє появу комплексу прав та обов’язків батьків та дітей. Укладення подружжям договору про взаємне утримання слугуватиме підставою зміни аліментних правовідносин, встановлених законом, і виникнення нових правовідносин, визначених договором. Таким чином, юридичні факти — це такі конкретні життєві обставини, які спричинюють виникнення, зміну або припинення сімейних правовідносин

Юридичні факти в сімейному праві поділяються на окремі види: 1. Першою є традиційна класифікація юридичних фактів за вольовою ознакою, тобто залежно від ступеня обумовленості настання юридичного факту від волі особи У зв’язку з цим у сімейному праві юридичні факти поділяються на а) юридичні дії б) юридичні події

Юридичні дії — це такі юридичні факти, які основані на волевиявленні учасників сімейних відносин. Дії поділяються на правомірні та неправомірні Юридичні події — це такі конкретні життєві обставини, які не залежать від волі учасників сімейних відносин (абсолютні події) або частково залежать від неї (відносні події)

2. За юридичними наслідками юридичні факти в сімейному праві поділяються на а) правоутворюючі б) правозмінюючі в) правоприпиняючі

3. За тривалістю юридичні факти в сімейному праві поділяються на а) одноразові б) тривалі

4. За складом юридичні факти в сімейному праві поділяються на а) прості б) складні

Висновок Таким чином на підставі всього викладеного вище можемо зробити висновки, що для визначення поняття та правильного розуміння сутності сімейних правовідносин ключовим є визначення поняття сім’я. Сімейні правовідносини мають спеціальні та загальні ознаки. Вони за своєю правовою природою є досить близькими із цивільно-правовими відносинами. Для сімейних правовідносин характерним є їх складний характер, коли абсолютні та відносні правовідносини дуже тісно пов’язані між собою та існують, так би мовити, паралельно. Сімейні правовідносини поділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішніми сімейними правовідносинами вважаються ті, що виникають між членами однієї сім’ї, наприклад, відносини між подружжям, батьками та дітьми, які проживають однією сім’єю, пов’язані спільним побутом та взаємними правами та обов’язка: ми. Зовнішніми можна вважати правовідносини між особами, які складали сім’ю раніше, або взагалі не були членами однієї сім’ї, однак пов’язані такими правами та обов’язками, які за своєю суттю є сімейними. Сімейні правовідносини виникають, змінюються та припиняються внаслідок різноманітних конкретних життєвих обставин.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141. 2. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, - 2002. - № 21-22, ст.135. 3. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С. Червоного. — К. : Істина, 2003. - 215 с. 4. Науково-практичний коментар Сімейного Кодексу України, Жилінкова, 2008р. 5. Гражданское право. Ч.1 / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. — М., 1996. — С. 11. 6. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков, 2000. — С. 11. 7. Ромовська З. Сімейне право — перспективи розвитку // Основні напрям: ки реформи цивільного права в Україні // Зб. статей та матеріалів. — К., 1997. — С. 122 8. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. — М., 1969. — С. 16. 9. Матвеев Г.К. Советское семейное право: Учебник. — М., 1985. — С. 48 10. Советское семейное право / Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. — К., 1982. — С. 47 11. Сімейне право України: Підручник / Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. — 200 с. 12. Сімейне право України: Підручник. за ред. Ю.С. Червоного, - К:, «Істина», 2004. 13. Гопанчук В.С. Сімейне право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004 Список використаної літератури