Презентація на тему:
Оцінка освітлення

Гігієнічні вимоги і методи оцінки освітлення та вентиляції виробничих приміщень.

Види освітленості 1. Природна 2. Штучна

Чинники, від яких залежить інсоляційний режим та природне освітлення Інтенсивність і тривалість денного освітлення Кліматичні умови місцевості Система забудови Орієнтація вікон за сторонами горизонту Затінення вікон сусідніми будинками Кількість, розміри, конструкція і розташування вікон Якість і чистота скла Щільність фіранок Колір та вдбивна здатність стелі і стін

Причини короткозорості і сколіозів у дітей Ф.Ф.Ерісман пов’язав розвиток короткозорості школярів із систематичним напруженням органа зору при недостатній освітленості. Він встановив, що частота короткозорості і сколіозів у міських школярів, більша ніж у сільських за рахунок більш тривалого перебування останніх на свіжому повітрі.

Сонячний спектр Оптична ділянка сонячного спектру променистої енергії складається: з ультрафіолетових променів з довжиною хвилі від 10 до 400 нм, видимих променів - 400-760 нм, інфрачервоних - 760-4000 нм.

Освітленність житлових кімнат Природне освітлення у житлових кімнат залежить: від площі і форми світлових прорізів, орієнтації будинків по відношенню до сторін горизонту, стану небосхилу, відстані від інших будинків та зелених насаджень. Оптимальною орієнтацією для помірних широт вважається південна та південно-східна. Величина природного освітлення залежить також від глибини житла, яка повинна бути не більшою 5 м. Орієнтація житлових приміщень за сторонами світу (схема). Сектор А (310—50°) — неприпустима орієнта ція квартир з однобічним виходом вікон для всіх кліматичних районів; сектор Б (200—290°) — неприпустима орієнтація тих самих квартир для Ш та IV кліматичних районів; сектор В (290—70°) — обмежена орієнтація для дво- та багатокімнатних квартир; сектор Г (70—200°) — без обмежень

Велика втрата світла відбувається за рахунок: забруднення віконних стекол – до 30-50%. Віконні занавіски вбирають близько 40 % видимих променів. За самих сприятливих умов інтенсивність сонячної радіації всередині приміщення завжди менша на 75% від зовнішньої.

Для гігієнічної оцінки природньої освітленості найчастіше використовують: світловий коефіцієнт (СК) - співвідношення між площею заскленої поверхні вікон та площею підлоги. коефіцієнт природнього освітлення (КПО) - процентне відношення освітленості даної точки горизонтальної поверхні всередині приміщення до одночасної освітленості під відкритим небом. кути падіння і отвору та коефіцієнт глибини закладання приміщення.

Світлові кути Кут падіння світлових променів - це кут між горизонтальною поверхнею столу і лінією, яка проведена від цієї поверхні до верхнього краю вікна. Чим вертикальніший напрямок сонячних променів, тим більший кут і, відповідно, більша освітленість. Кут отвору визначає величину ділянки небосхилу, що безпосередньо освітлює досліджуване місце і утворюється шляхом пересікання лінії, яка проведена з нього до верхнього краю вікна і лінії, що проведена з цього ж пункту до найвищої точки протилежної будови чи дерева, які видно з вікна. Чим більший кут отвору, тим освітленість більша. На верхніх поверхах висотних будинків ці кути рівні.

Нормативні показники природньої освітленості житлових приміщень Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - не менше 0,75 % Світловий коефіцієнт (СК) - не менше 1:6-1:8 Кут падіння світлових променів - не менше 270 Кут отвору - не менше 50 Коефіцієнт глибини закладання (КГЗ) -не більше 2

Штучне освітлення житлових приміщень Найбільш доцільними для житла є світильники рівномірно розсіяного і відбитого світла. Лампа розжарювання - найбільш розповсюджене і зручне джерело штучного освітлення. Спектр її випромінювання відрізняється від природнього світла більшим вмістом червоних і оранжевих променів і відсутністю ультрафіолетових. Люмінесцентна лампа являє собою трубку із звичайного скла, внутрішня поверхня якої покрита люмінофором.

Люмінесцентні лампи Промисловість випускає п’ять типів люмінесцентних ламп: лампи денного світла (ЛД), лампи холодно-білі (ЛХБ), лампи білі (ЛБ), лампи тепло-білі (ЛТБ) і лампи із відкоригованою кольоропередачею (ЛДЦ). Недоліком ламп ЛД є не зовсім добра кольоропередача - при освітленні ними шкіра в людей виглядає блідою і ціанотичною. У спектрі ламп ЛТБ і ЛДЦ більше жовтих променів і краще виглядає колір обличчя. Недоліками усіх люмінесцентних ламп є “стробоскопічний” і “сутінковий” ефекти. Частота коливань світлового потоку люмінесцентних ламп відповідає частоті зміни електричного струму і при розгляданні предметів, які рухаються, виникають різні спотворення зорового зображення у вигляді множинних контурів.

Величини штучного освітлення для житлових і допоміжних приміщень лампами розжарення Житлова кімната 75 Кухня100 Вбиральня, ванна, умивальня 30 Коридор, передпокій 50 Сходи 10 люмінесцентними лампами 100 100 50 50 50

Зовнішні фактори, від яких залежить природне освітлення приміщень: географічна широта місцевості, клімат (кількість хмарних днів та світловий клімат) місцевості; сезон року та години дня, коли експлуатується приміщення, наявність затінюючих об’єктів (будівель, дерев, гір).

Внутрішні фактори: найменування та призначення приміщень; орієнтація вікон по сторонах горизонту, поверх; вид природного освітлення, тобто розміщення світлових пройомів, (одностороннє, двостороннє, верхнє, комбіноване); кількість вікон, їх конструкція (однорамні, дворамні, спарені); якість та чистота скла, наявність затінюючих предметів (квітів, фіранок); висота підвіконня, відстань від верхнього краю вікна до стелі; яскравість (відбиваюча здатність) стелі, стін, обладнання та меблів.

Будівельні конструкції, що забезпечують природне освітлення приміщень 1. Просвіти 2. Прорізи 3. Вікна різного типу

Величина затримування видимого світла склом різного типу 1. Звичайне тонке одинарне віконне скло затримує 4% світла Таке ж скло подвійне затримує до 13% світла. Дзеркальне скло (товсте, 8 мм завтовшки) затримує до 10% світла матове скло може затримувати до 66%, майже 2/з світла молочне —— 75% світла

Типи інсоляційного режиму приміщень Інсоляційний режим Орієнтація вікон Тривалість інсоляції, год Інсольована площа приміщення, % Максималь-ний ПдСх, ПдЗх 5-6 80 Помірний Пд,Сх 3-5 40-50 Мінімальний ПнСх,ПнЗх 3 30

Криві світлового клімату

Контрольно-інсоляційна лінійка

Методи гігієнічної оцінки природної освітленості 1. Світлотехнічний (об`єктивний) 2. Геометричний (розрахунковий)

Показники геометричного методу гігієнічної оцінки природної освітленості 1.Світловий коефіцієнт 2. Кут падіння 3. Кут отвору 4. Коефіцієнт глибини закладання.

Світловий коефіцієнт - відношення площі заскленої поверхні вікна до площі підлоги. Для житлових приміщень бажаний світловий коефіцієнт не менше 1/6. В приміщенні, де потрібно більше світла, світловий коефіцієнт має бути більшим, наприклад, для шкіл 1/4.

Кутом падіння називається кут, утворюваний на робочому місці двома лініями: однією, що йде від робочого місця горизонтально до вікна, і другою, що йде теж від робочого місця до верхнього краю вікна

Схема визначення кута падіння та кута отвору

Кут отвору утворюється двома лініями, що йдуть від робочого місця, причому одна, верхня, лінія — та ж ;сама, що й у кута падіння,— вона йде до верхнього краю вікна, а нижня лінія спрямована до верхнього краю об'єкта, що затіняє вікно

Коефіцієнт заглиблення приміщення – відношення його глибини (максимальної віддалі внутрішньої стіни від вікон) до висоти верхнього краю вікна над підлогою

Коефіцієнт затінення вікон будинками навпроти – відношення відстані між будинками до висоти будинку навпроти

Коефіцієнт відбиття — це відношення відбитого світлового потоку до падаючого світлового потоку.

Показники світлотехнічного методу оцінки природної освітленості Коефіцієнт природної освітленості — це процентне відношення горизонтальної освітленості в даній точці всередині приміщення до одночасної горизонтальної освітленості дифузним (розсіяним) світлом під відкритим небосхилом (але не під прямим сонячним промінням).

Люксметр Ю-116

Вид приміщення Коефіцієнт природної освітленості (КПО) Світловий коефіцієнт (СК) Кут падіння ( ) Кут отвору ( ) Коефіцієнт заглиблення приміщення не менше не менше не менше не більше 1. Учбові приміщення (класи) 1,25-1,5 % 1:4 – 1:5 27 5 2 2. Житлові кімнати 1,0 % 1:5 – 1:6 27 5 2 3. Лікарняні палати 0,5 % 1:6 – 1:8 27 5 2 4. Операційні 2,0 % 1:2 – 1:3 27 5 2

Функції органа зору 1. Контрастна чутливість 2. Гострота зору 3. Швидкість зорового сприйняття 4. Стійкість ясного бачення 5. Акомодація 6. Адаптація

Джерела штучного світла 1. Електричні: - лампи розжарювання - люмінесцентні лампи 2. Неелектричні: - свічки, гасові лампи та ін.

Види освітлювальної арматури 1. Прямого світла 2. Розсіяного світла 3. Відбитого світла 4. Напіввідбитого світла 5. Змішані

Схема оцінки штучного освітлення приміщень. Дані описового характеру: назва та призначення приміщення; система освітлення (місцеве, загальне, комбіноване); кількість світильників, їх тип (лампи розжарювання, люмінесцентні та інші); їх потужність, Вт; вид освітлювальної арматури і в зв’язку з цим напрямок світлового потоку і характер світла (прямий, рівномірно-розсіяний, направлено-розсіяний, відбитий, розсіяно-відбитий) ; висота підвісу світильників над підлогою та робочою поверхнею; площа освітлюваного приміщення; відбиваюча здатність (яскравість) поверхонь: стелі, стін, вікон, підлоги, обладнання та меблів

Методи оцінки штучної освітленості Інструментальний. Розрахунковий (метод ВАТ).

Показники якісної оцінки штучної освітленості Вид джерела Система освітлення Тип освітлювальної арматури Кількість світильників, висота їх підвісу і порядок розташування Потужність ламп Санітарний стан світильників

Показники кількісної оцінки штучної освітленості Достатність Рівномірність Не створювати тіней

Рівномірність освітлення – відношення мінімальної освітленості до максимальної

Визначення освітленості розрахунковим методом “Ватт”: а) вимірюють площу приміщень, S, кв. м; б) визначають сумарну потужність Вт, яку створюють всі світильники; в) розраховують питому потужність, Вт/кв. м; г) у таблиці 1 величин мінімальної горизонтальної освітленості знаходять освітленість при питомій потужності 10 Вт/кв. м; д) для ламп розжарювання освітленість розраховується за формулою: де Р – питома потужність, Вт/кв. м; Етаб. – освітленість при 10 Вт/кв. м, К – коефіцієнт запасу для житлових та громадських приміщень, який дорівнює 1,3.

Норми загального штучного освітлення (БНіП ІІ-69-78 та БНіП ІІ-4-79) Приміщення Найменша освітленість, лк Люмінесцентні лампи Лампи розжарювання Кімнати і кухні житлових будинків 75 30 Навчальні кімнати 300 150 Кабінети технічного креслення 500 300 Шкільні майстерні 300 150 Читальні зали 300 150 Операційна, секційна 400 200 Пологова, перев’язочна, процедурна 500 200 Доопераційна 300 150 Кабінет хірургів, акушерів-гінекологів, педіатрів, інфекціоністів, стоматологів 500 200 Кабінет функціональної діагностики - 150 Рентгенодіагностичний кабінет - 150 Палати дитячих відділень для новонароджених, післяопераційні палати 150 75

Вентиляцію (повітрообмін) характеризують вентиляційний об’єм і кратність повітрообміну. Вентиляційний об’єм - це кількість повітря (в м3), яке надходить в приміщення протягом 1 години. Відношення вентиляційного об’єму до внутрішнього об’єму приміщення характеризує інтенсивність вентиляції. Кратність повітрообміну - це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря приміщення. Враховуючи виділення вуглекислого газу людиною в спокої і при фізичній роботі, вчені підрахували, що мінімальний об’єм вентиляції на одну людину повинен бути не менше 30 м3 в 1 годину в житлових умовах. Оптимальні ж умови повітряного середовища забезпечуються при об’ємі вентиляції 80-120 м3/годину.

Із інфільтраційного повітря, яке проникає через стіни, через пори в будівельних матеріалах, нещільності в будівельних конструкціях. На цю величину впливає вид будівельного матеріалу. Найбільш повітропроникні стіни - це шлакоблочні, керамзитобетонні, цегляні, дерев’яні. Найменш - гранітні, мармурові. Другою складовою частиною вентиляційного об’єму є повітря, яке надходить через спеціально передбачені для цього пристрої: кватирки, фрамуги або вікна. Найкращий ефект провітрювання досягається при наскрізному провітрюванні, коли вікна розташовані на протилежних стінах будинку. При цьому кратність повітрообміну може досягати 25-100. Також впливає на інтенсивність вентиляції різниця температур (зовні і всередині) і сила і напрямок вітру.

До засобів, які посилюють природну вентиляцію, відносяться внутрішньо-стінні вентиляційні канали. В житлових квартирах їх доречно влаштовувати на кухні, у ванній, туалеті. істотнім недоліком природної вентиляції є її нерівномірність, тому радикально покращити повітрообмін можна штучною вентиляцією.

Кондиціонери розрізняють місцеві і центральні. Місцеві або кімнатні кондиціонери називають ще кліматизаторами і передбачають лише охолодження повітря. При кондиціюванні повітря в приміщеннях великого скупчення людей (аудиторії, кінозалі і т.п.) рекомендовано створювати пульсуючий мікроклімат для підтримання тонізуючого ефекту: кожні 15 хвилин на дві хвилини знижувати температуру повітря на 3-4 0С. Цей захід попереджує присипляючу дію монотонного мікроклімату.

Гігієнічні вимоги до встановлення і експлуатації газових нагрівальних приладів. Всі газоспалювальні прилади, які застосовуються в побутових умовах, можна розділити на дві основні групи: Перша група - це прилади спалювання газу з відводом продуктів згоряння у димохід. До них відносяться газові топки будинкових і квартирних котелень, деякі види водонагрівачів для ванн і деяких газових побутових печей для опалювання квартир. Друга група - це головним чином побутові газові плити з відкритим спалюванням галу і прямим викидом всіх продуктів спалювання в повітряне середовище приміщень.

При спалюванні газу в найбільш розповсюджених двох - або чотирьох конфорочних плитах з полуменевими пальниками температура повітря приміщення підвищується після годинного горіння на 1-3 0С, після 3-х чи більше годин - на 4-6 0С, а іноді навіть на 6-8 0С. Паралельно збільшується абсолютна і відносна вологість повітря.

окис вуглецю величина його для побутових приміщень часто перевищувала допустиму - 0,002 мг/л. Особливо великі концентрації окису вуглецю можуть утворюватись у ванних кімнатах з газовими водонагрівачами, досягаючи іноді 0,25 мг/л. Концентрація вуглекислого газу значно перевищує допустимий рівень - 0,07 %.

фізико-хімічні параметри повітряного середовища залежить від тривалості горіння газових приладів і навантаження пальника. Навантаження створюють каструлі і інший посуд, які перешкоджають достатньому доступу повітря до пальника. Тому істотне значення має відстань від полум’я до дна посуду, і чим воно більше, тим повніше проходить процес згоряння газу. В повітрі газифікованих квартир вміст окису вуглецю досягає 19,6 мг/м3, формальдегіду - 0,69 мг/м3, окису і двоокису азоту - 0,60 мг/м3 і 0,77 мг/м3, бензолу - 0,05 мг/м3.

отруєння окисом вуглецю При хронічному отруєнні окисом вуглецю спостерігається тріада симптомів: а) головний біль, порушення сну, інтелектуальна апатія, погіршення пам’яті, тобто зміни з боку центральної нервової системи; б) болі в ділянці серця: колючі, тупі, ниючі, особливо на фоні фізичного навантаження - зміни з боку серцево-судинної системи; в) диспептичні явища: нудота, болі в епігастрії, втрата апетиту - гас тральні симптоми. Найбільш частими скаргами є центральні прояви, і вони підтверджуються рядом об’єктивних змін у центральній нервовій системі. З боку крові характерними є явища анемії, поліглобулії.

отруєння формальдегідом При гострому отруєнні формальдегідом спостерігається подразнення слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, біль в очах, сльозотеча, відчуття дряпання в горлі, нежить, кашель. Нерідко бувають болі і стиснення в грудях, задишка, запаморочення, корчі.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ