Презентація на тему:
Поняття про засоби зв’язку

Засоби зв’язку

Протягом тисячоліть існувала потреба в засобах дальнього зв’язку. Спочатку найшвидшими переносниками повідомлень були скороходи, потім для зв’язку почали використовувати коней і судна. Пізніше повідомлення почали передавати застосовуючи вогнища, сонячних зайчиків і прапори. Передавати можна було лише найпростіші повідомлення, проте вони доходили швидше будь-яких гінців.

Електрозв’язок Спеціальні прилади перетворюють звуки і зображення на електричні сигнали і пересилають їх на будь-які відстані, де за допомогою інших пристроїв їх знову перетворюють на звуки та зображення. Електрозв’язок допомагає пересилати інформацію у вигляді електричних сигналів з одного місця на інше. Це може бути телевізійне зображення, голос диктора або дані комп’ютера. У будь-якому випадку інформація закодована в електричному сигналі.

Першим електричним засобом зв’язку став телеграф. У 1837 р. англійські винахідники Уїльям Кук і Чарльз Уїтстон придумали пристрій телеграфу з 5 провідними лініями і 5 рухомими голками, за допомогою якого можна було передавати букви і цифри.

У тому самому 1837 р. Семюель Морзе запатентував просту систему телеграфу з використанням лише однієї провідної лінії і ключа, натискаючи на який, можна було посилати по провіднику струм. Букви і цифри являли собою набори коротких і довгих ударів по ключу. На другому кінці лінії стояв апарат, у якому під час імпульсів струму на рухому паперову стрічку опускалося перо самопису. Під час короткого натискання на ключ на стрічці з’являлась крапка,а під час довгого – тире.

У середині ХІХ ст. апарат Морзе і його абетку з точок і тире використовували у всьому світі. Вона використовувалася для міжнародного зв’язку, доки в 1950-х рр. на зміну телеграфу прийшов телефон.

У 1876 р. Александер Грейам Белл, намагаючись удосконалити телеграфний зв’язок, винайшов телефон. Він виявив спосіб передавати і приймати по проводах частоти людського голосу. Белл не зміг оцінити перспективу свого винаходу – він вважав, що потреба в його апаратах ніколи не перевищить кількох штук. Нині ж у світі нараховується більше 2 мільярдів телефонів.

Телефонний зв’язок після винаходу Белла став швидко розвиватися. Спочатку абонентів з’єднували телефоністки. Вони вручну вставляли провід від одного апарата в роз’єм лінії, що веде до іншого апарата. Перший автоматичний комутатор було запатентовано у 1891 р. Більшість сучасних комутаторів управляються комп’ютерами.

У 1886 р. німецький фізик Генріх Герц відкрив електромагнітні хвилі. Використовуючи змінний струм високої частоти для одержання іскри між 2 електродами, він виявив, що в зазорі розташованої на відстані дротяної петлі також проскакує іскра, хоч і слабша. Герц зрозумів, що між 2 електричними колами по повітрю відбуваеться передача якоїсь невидимої форми енергії. Так він відкрив радіохвилі.

У 1895 р. італійський електротехнік Гульєльмо Марконі створив апарат, у якому коло, на зразок того, що використовував Герц, і ключ з телеграфу Морзе. За допомогою цього пристрою можна було посилати радіохвилі на відстань у кілька кілометрів, а в іншому колі, що було в зоні поширення хвиль, ці імпульси виділялися. Така система отримала назву бездротового телеграфу. Винахід виявився корисним у встановленні зв’язку між суднами,що у морі, і берегом.

У сучасному радіозв’язку використовується той факт, що радіохвилі являють собою електромагнітні коливання частотою в діапазоні від тисяч до мільйонів герц. Кожний передавач має свою власну частоту, що називається несучою. У приймачах установлюються фільтри, настроюючи які можна виділити сигнал потрібного передавача. За допомогою частотної модуляції можна передавати інформацію у вигляді відхилень несучої частоти від номінального значення.

Телевізійне мовлення з’явилося у Великобританії у 1936 р., а у США – у 1941 р. Одним із піонерів передачі зображення був Джон Лоджі Берд. У 1926 р. він продемонстрував систему телебачення, названу його ім’ям. У ній використовувався обертовий диск із розміщеними по спіралі отворами з лінзами. Цей пристрій називався диском Ніпкова й слугував для розкладання двовимірного зображення на окремі горизонтальні рядки. Лінза фокусувала зображення рядка на фотоелемент, що виробляв струм, значення якого залежало від освітлення.

Цей процес, названий механічною розгорткою, перетворював зображення на послідовність електричних сигналів. Їх можна було передавати за допомогою радіохвиль. У приймачі сигнал перетворювався на світло різної інтенсивності. Проходячи через отвори встановленого в приймачі диска Ніпкова, він відтворював зображення на екрані.

Виконала: Коц Юлія