Презентація на тему:
Здорова дитина

Здорова дитина. Комплексна оцінка стану здоров’я дітей

Основним показником ефективності заходів з охорони здоров'я дітей є рівень здоров'я кожної дитини. Здоров'я – це не тільки відсутність хвороб і пошкоджень, а й гармонійний фізичний і нервово-психічний розвиток, нормальне функціонування всіх органів і систем, відсутність захворювань, достатня здатність адаптуватися до незвичних умов середовища, резистентність до несприятливих впливів.

Стан здоров'я дитини досліджується за допомогою основних критеріїв, що визначаються під час кожного профілактичного огляду декретованих вікових груп. Ураховуються такі ознаки: 1. Відхилення в анте-, інтра-, ранній постнатальний періоди. 2. Рівень і гармонійність фізичного та нервово-психічного розвитку. 3. Функціональний стан основних органів і систем. 4. Резистентність і реактивність організму. 5. Наявність чи відсутність хронічної (у тому числі вродженої) патології.

Оцінка фізичного розвитку є важливим прогностичним показником стану здоров’я людини. Така оцінка дозволяє виділити групи, що знаходяться в стані ризику, а це в свою чергу відіграє важливу роль для діагностики і профілактики різних захворювань. Часто низький фізичний розвиток вважають головною причиною захворювань. В свою чергу хронічні захворювання викликають погіршення фізичного розвитку. Фізичний розвиток – це природній процес поступового становлення і зміни форм і функцій організму. З іншого боку – це ступінь дозрівання на кожному життєвому відрізку.

Існує три фази процесу фізичного розвитку: - підвищення його рівня (до 25р.), - відносна стабілізація (до 60р.) - поступове зниження фізичних можливостей людини.

На фізичний розвиток впливають три групи факторів: біологічні (спадковість), кліматогеографічні (кліматичні і метеорологічні умови в різних кліматогеографічних зонах), соціальні (умови матеріального життя, трудової та навчальної діяльності, зміст фізичного виховання). Але помилковою можна вважати характеристику фізичного розвитку тільки за лінійними та ваговими показниками. Його адекватна оцінка вимагає врахування результатів тестування функціональних можливостей організму. В кожному класі можна виділити три групи учнів: акселерати (діти, у яких біологічний вік випереджує паспортний вік); медіанти (діти, у яких біологічний вік відповідає паспортному) та реторданти (діти, у яких паспортний вік випереджує біологічний). Цей факт необхідно враховувати при визначенні фізичного розвитку дітей та при підборі і дозуванні фізичних вправ (у акселератів спостерігається підвищена захворюваність).

- рівень функціонування основних систем організму. Рівень функціонування основних систем організму – критерій, що характеризує здоров’я дітей і підлітків з позицій морфологічної та функціональної зрілості організму з врахуванням вікових особливостей. У окремих дітей можуть виявлятися функціональні порушення при відсутності захворювання. Причини таких відхилень дуже різноманітні: швидкий темп росту у певні вікові періоди (6-7р.; 11-13р.(дівчата) та 13-15р.(хлопці)), що призводить до невідповідності структури і функцій органів; несприятливі сімейно-побутові умови; надмірні розумові та фізичні навантаження тощо. При оцінці функціонального стану велика увага приділяється визначенню функціонального стану серцево-судинної системи, дихальної та нервової систем. Оцінюється також сон, апетит, настрій, емоційний стан, спілкування з іншими дітьми, особливості засвоєння навчального матеріалу тощо.

Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге-Генга, Летунова, РWС170). Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.

У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання. До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою. До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалесцентів. Заняття з фізичної культури проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності. До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров’я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.

рівень фізичної підготовленості. Виявлений значний рівень взаємозв’язку показників соматичного здоров’я дітей і підлітків з результатами рухових тестів, що характеризують силу (кисті і станову), швидкість, загальну витривалість та швидкісно-силові можливості). Цей факт можна використовувати для покращення рівня здоров’я дітей шляхом дії на окремі складові фізичної підготовленості засобами фізичного виховання.

ступінь опірності організму несприятливим факторам. визначається кількістю і тривалістю перенесених дитиною гострих захворювань (або загострень хронічних) за рік. Гострі респіраторно-вірусні захворювання (ГРВІ) найбільш розповсюджені серед дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Гострі дитячі інфекції (вітряна віспа, краснуха, епідемічний паротит, кір тощо), гострі кишково-шлункові захворювання, алергічні реакції займають значну частку у структурі дитячої захворюваності. За статистикою найбільш розповсюдженими захворюваннями серед дітей є хвороби органів дихання (до 50%) і систематичні ГРВЗ (90%), що свідчить про зниження опірності організму несприятливим факторaм навколишнього середовища. За кількістю перенесених гострих захворювань за рік дітей ділять на три групи: 1 – ті, що жодного разу не хворіли; 2 – ті, що хворіли епізодично (1-3р. протягом року); 3 – ті, що хворіли часто (4р. і більше). Відсутність гострих захворювань протягом року, або їх епізодичний характер свідчить про хорошу опірність організму дитини

наявність або відсутність хронічних захворювань. За даними Міністерства охорони здоров’я біля 90% дітей шкільного віку мають відхилення у стані здоров’я. За останні 5 років на 41% збільшилось дітей, які належать до спеціальної медичної групи

Комплексна оцінка дозволяє формувати групи, що об'єднують дітей з однаковим станом здоров'я, з урахуванням усіх вищезазначених показників. I група – здорові діти з нормальними показниками функціонального розвитку всіх систем, які рідко хворіють (до 3 разів на рік) з нормальним фізичним і нервово-психічним розвитком, що не мають суттєвих відхилень в анамнезі. II група – група ризику: підгрупа А – діти з факторами ризику за даними біологічного та соціального анамнезу; підгрупа Б – діти, що мають функціональні відхилення, з початковими змінами в фізичному і нервово-психічному розвитку, які часто хворіють, але не мають хронічних захворювань. III, IV і V групи – діти з хронічними захворюваннями: III група – стан компенсації: рідкі загострення хронічних захворювань, рідкі гострі захворювання, нормальний рівень функцій організму; IV група – стан субкомпенсації: спостерігать часті (3-4 рази на рік) загострення хронічних захворювань, часті гострі захворювання (4 рази на рік і більше, погіршення функціонального стану різних систем організму; V група – стан декомпенсації: значні функціональні відхилення (патологічні зміни організму; часті тяжкі загострення хронічних захворювань, часті гострі захворювання, рівень фізичного та нервово-психічного розвитку відповідає віку або відстає від нього).

Розподіл дітей за групами здоров’я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров’я, профілактики хронічних захворювань.

Комплексну оцінку стану здоров'я дитини проводять під час первинного відвідування дитини після виписки її з пологового будинку, щоб отримати уявлення про вихідний рівень стану здоров'я. Надалі оцінку стану здоров'я дітей 1-го і 2-го років життя проводять щоквартально, дітей 3-го року – наприкінці кожного півріччя. При декількох діагнозах групу здоров'я встановлюють за основним захворюванням. У процесі спостереження за дитиною група здоров'я може змінюватися залежно від динаміки рівня стану здоров'я.

В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров’я: а саме діти – реконвалесценти; діти, котрі часто і тривало хворіють; діти з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології; діти з порушеннями постави, плоскостопістю; з функціональними зрушеннями збоку серцево-судинної системи; міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитовидної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо).

Діти І групи здоров'я повинні спостерігатися у звичайні терміни, встановлені для профілактичних оглядів здорових. Для них проводять профілактичні, виховні та загальнооздоровчі заходи. Діти II групи здоров'я заслуговують на більш пильну увагу педіатрів, тому що профілактичні та лікувально-оздоровчі заходи можуть сприяти переходу дітей цієї групи в І групу. Дітей цієї групи спостерігають і оздоровлюють за індивідуальним планом, який складається відповідно до ступеня ризику формування хронічної патології, вираженості функціональних відхилень та ступеня резистентності. Діти III, IV і V груп перебувають під наглядом педіатрів і фахівців відповідно до "Методичних рекомендацій з проведення диспансеризації дитячого населення" і повинні отримувати необхідне лікування залежно від наявності тієї чи іншої патології.

Особливості обстеження дітей різного віку При обстеженні дитини необхідно пам'ятати три обов'язкові умови: - знайти контакт з дитиною та її батьками; - забезпечити оптимальні умови освітлення та температури; - забезпечити зручне положення для лікаря та його індивідуальний захист від можливого інфікування

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ РАННІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД – триває від перев'язки пуповини до 7 доби (168 годин). Це самий відповідальний період для адаптації дитини. В цей час з'являється легеневе дихання, починає функціювати мале коло кровообігу. Для цього періоду характерні перехідні стани (фізіологічна жовтяниця, статевий криз, сечокислий інфаркт, фізіологічний катар шкіри та ін.). Захворювання новонароджених обумовлені порушеннями внутрішньоутробного розвитку. В цей період виявляються аномалії розвитку, фетопатії, спадкові захворювання, гемолітична хвороба, асфіксії, родові травми, аспірації, інфікованість дитини. В перші доби життя виникають гнійно-септичні захвоювання, бактеріальні ураження кишечника та дихальних шляхів. В ранньому неонатальному періоді мають бути забезпечені асептичні умови для захисту дитини від інфікування, оптимальний температурний режим.

ПІЗНІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД (від 8 до 28 діб життя). В цей період новонароджений знаходиться в домашніх умовах. Особлива увага звертається на вигодовування дитини, характер лактації у матері, проводиться контроль за вагою дитини. Найбільш важливими критеріями благополуччя дитини є динаміка маси тіла та стан нервово-психичного розвитку. В цей період інтенсивно розвиваються аналізатори, координація рухів, з'являються умовні рефлекси, виникають емоціональний та тактильний контакт з матір'ю.

ПЕРІОД ГРУДНОГО ВІКУ (від 29 доби життя до 1 року). В цей період адаптація дитини завершена, мати годує дитину груддю, проходить інтенсивний фізичний, нервово-психичний, моторний та інтелектуальний розвиток дитини. Виникають проблеми раціонального харчування, введеня своєчасної корекції, прикорму. Функціональна незрілість системи травлення приводить до частих кишкових захворювань різної етіології. Проявляються розлади обміну речовин, у дітей виникає рахіт, анемія. На фоні анатомо фізіологічних особливостей органів дихання у грудних дітей часто виникають бронхіоліти та пневмонії. В цей віковий період використовуються різні засоби та методи загартовування (масаж, гімнастика, водні процедури). В грудному віці проводяться профілактичні щеплення.

Основний метод профілактики в педіатрії – диспансеризація здорових дітей. До 1997 р. педіатри спостерігали дітей від народження до 15-річного віку, а в теперішній час – до 18-річного. Під час диспансеризації проводиться комплексна оцінка здоров'я дитини з визначенням групи здоров'я. Відповідно визначається обсяг і характер оздоровчих та лікувальних заходів дітям з виявленою патологією або схильністю до неї. У сучасних умовах диспансеризація є основною формою роботи дитячих поліклінік. Диспансеризацію проводять як за віковою ознакою, так і залежно від захворювань, що має дитина.

Диспансерному спостереженню дільничним педіатром підлягають такі контингенти дитячого населення: - усі діти в період новонародженості; - діти 1-го року життя; - діти що належать до груп ризику; - діти, старші 1-річного віку, які не відвідують дитячих дошкільних закладів; - діти, що мають хронічні захворювання.

Диспансеризація дітей 1 року життя Завданням профілактичних оглядів дітей 1 року життя є організація відповідного режиму та раціонального вигодовування - профілактика рахіту, анемії, інфекційних захворювань, виявлення та лікування вродженої патології. На першому році життя здорова дитина має бути оглянута педіатром 14 разів, в тому числі в поліклініці - 12 разів з обов'язковим оглядом ортопеда, офтальмолога, невролога та іншими спеціалістами. Дільнична медсестра відвідує дитину вдома 1 раз на місяць. Медичний нагляд за розвитком дитини ведеться з урахуванням індивідуальних особливостей у різні періоди 1 року життя. Для дітей перших 3 місяців важливо: виписка з пологового будинку, адаптація до нових умов життя, початок перших прогулянок, профілактика рахіту, профілактика та лікування гіпогалактії, організація раціонального вигодовування, профілактика гіпотрофії.

Диспансеризація дітей 1 року життя З 3 до 6 місяців звертається особлива увага на профілактичні щеплення, введення корекції харчування та прикорму. У віці від 6 до 9 місяців необхідно проводити профілактику інфекцій дихальних шляхів, кишкових захворювань та травматизму. Період від 9 до 12 місяців співпадає з відлученням дитини від грудей, розширенням раціону харчування, проведенням щеплення. Дільничний педіатр записує свої спостереження за дитиною в етапних епікризах (3, 6 та 9 місяців). В кінці 1 року після клінічного обстеження, проведення антропометричних вимірювань, лабораторних досліджень (загальний аналіз крові і сечі), аналізу профілактичних щеплень та перенесених хвороб на протязі року, складається епікриз з оцінкою фізичного, нервово-психічного розвитку та план подальшого нагляду та оздоровлення дитини на наступний період.

Диспансеризація дитячого населення включає такі заходи 1) регулярні медичні огляди з проведенням встановленого обсягу лабораторних і інструментальних досліджень; 2) визначення й оцінку стану здоров'я з метою виявлення дітей, що мають фактори ризику; 3) дообстеження хворих дітей, що потребують цього, з використанням усіх сучасних методів діагностики; 4) виявлення захворювань на ранніх стадіях з наступним проведенням комплексу необхідних лікувально-оздоровчих заходів і динамічного спостереження за станом здоров'я дітей.

Дільничний педіатр відповідає за проведення всіх етапів диспансеризації дитячого населення на своїй дільниці та здійснює контроль за її виконанням. На кожну дитину, що підлягає диспансерному спостереженню, заводиться "Контрольна карта диспансерного спостереження" (форма № 030/у). Поряд з виконанням сигнальних функцій (контроль за диспансерними відвідуваннями) ця карта відображає також дані про стан здоров'я дітей різних вікових груп. Ці дані допомагають лікарю в проведенні диспансерного спостереження, дотриманні термінів обстеження, невідкладних лікувально-оздоровчих заходів. Контрольна карта має бути насамперед оперативним документом у роботі лікаря.

Дякую за увагу!