Презентація на тему:
Захворюваність. Сучасний стан здоров’я населення України

Захворюваність. Сучасний стан здоров’я населення України

Загальна організація медичної та державної статистики в Україні.

Захворюваність населення це збірне поняття, що включає в себе показники, які характеризують рівень різних захворювань та їх структури серед усього населення або окремих його груп на даній території.

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбачають використання таких даних: звертань за лікарською допомогою в медичні заклади; медичних оглядів окремих груп населення; про причини смерті; опитування населення; спеціальних вибіркових досліджень.

Порівняльна характеристика основних методів вивчення захворюваності населення

Повнота даних, про захворюваність населення за методом звертань може бути обмежена: при недостатній доступності медичної допомоги (наприклад, у сільській місцевості); низькому рівні медичної культури населення; недостатньому авторитеті серед населення медичного закладу в цілому або окремих лікарів тощо.

При вивченні захворюваності за даними медичних оглядів, повнота інформації про захворюваність залежить від: систематичного їх проведення; участі лікарів необхідних спеціальностей; достатнього діагностичного забезпечення; контролю своєчасності та повноти оглядів.

Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого перегляду (МКХ-10) була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня 1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву "Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я"

Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (МКХ-10)

Крім 19-ти класів хвороб, до МКХ-10 включено два додаткові: ХХ Зовнішні причини захворюваності та смертності ХХІ Фактори, що впливають на стан здоров’я населення та звертання до закладів охорони здоров'я

Основними принципами побудови Міжнародної класифікації хвороб, травм і причин смерті є спільність етіології чи патогенезу захворювань або поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів.

Кожен клас хвороб розподіляється на групи, а групи на рубрики. Наприк лад, IV клас хвороб ендокринної системи, розладів харчування та порушень обміну речовин має 6 груп: • хвороби щитовидної залози; • цукровий діабет; • порушення інших ендокринних залоз; • недостатність харчування; • ожиріння та інші види надмірного харчування; • порушення обміну речовин. У свою чергу, наприклад, група хвороб щитовидної залози має 5 • синдром вродженої йодної недостатності; • хвороби щитовидної залози, пов'язані з йодною недостатністю, та стани; • гіпотиреоз; • тиреотоксикоз (гіпертиреоз); • тиреоідит; • інші форми хвороб щитовидної залози.

При вивченні захворюваності за даними звертань за медичною допомогою розрізняють такі її види: 1. Загальна захворюваність — облік всіх захворювань (гострих і них), які зареєстровані у населення певної території за певний період; 2. Інфекційна захворюваність - спеціальний облік гострих захворювань, пов'язаний з необхідністю оперативного проведення протиепідемічних заходів; 3. Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання підтягає спеціальному обліку внаслідок їх епідеміологічного та соціального значення (злоякісні новоутворення, туберкульоз, венеричні, психічні захворювання тощо): 4. Госпітальна чи "госпіталізована1" захворюваність дає можливість вивчити склад хворих, що лікувались у стаціонарі; 5. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності робітників і службовців виділяється внаслідок її соціального та економічного значення.

Основні джерела інформації та показники, що характеризують окремі види захворюваності

За одиницю спостереження при вивченні загальної захворюваності беруть випадок захворювання чи травми, з приводу якого пацієнт звернувся до лікувального закладу. Джерелом інформації про загальну захворюваність є два документи: "Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" (ф.№ 025-2/о) та "Талон амбулаторного пацієнта" (ф. № 025-6/о, ф. 025-7/о).

Розрізняють такі основні показники загальної захворюваності: первинна захворюваність (Іпсіdепсе) - рівень вперше зареєстрова них захворювань за календарний рік на даній території; при цьому враховуються всі гострі та вперше встановлені протягом року хронічні захворювання: загальна захворюваність, або поширеність захворювань (Рrеvаlепce) - рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострих і хронічних (зареєстрованих при першому звертанні в поточному році, а виявле них як в поточному, так і в попередні роки); структура первинної та загальної захворюваності населення.

На кожний випадок гострого захворювання заповнюється окремий "Статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" з поз начкою "+". У "Талоні амбулаторного пацієнта" при гострих захворюваннях поруч з назвою діагнозу позначається код „1". Таким чином, у однієї людини протягом року може бути зареєстровано кілька випадків гострих захворювань. Діагнози хронічних захворювань реєструються лише один раз протягом року. Якщо діагноз встановлено вперше в житті хворого - роблять позначку "+" у "Статистичному талоні для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів” або кодом "2" в "Талоні амбулаторного пацієнта." Якщо діагноз хронічного захворювання встановлено раніше, то при першому відвідуванні лікаря кожною наступного року в "Статистичному талоні для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів" ставиться позначка "-" чи код 3 у "Талоні амбулаторного пацієнта". Інформація згаданих вище облікових документів є основою для складання "Звіту про число захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувального закладу" (ф. № 12).

Інфекційна захворюваність Обов'язковій реєстрації та обліку підлягають такі захворювання: черевний тиф, паратифи, інші інфекції, викликані сальмонельозами, бруцельоз, всі форми дизентерії та ряд інших. Перелік захворювань, який періодично змінюється, регламентує МОЗ України. Особливий облік передбачено також для виявлених інфікованих і хворих на СНІД, що регламентується спеціальними інструктивно-методичними доку ментами.

Одиницею спостереження при вивченні інфекційної захворюваності є кожний випадок захворювання чи підозра на нього. При виявленні їх заповнюється "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння" (ф. № 058/о), то є основним документом для вивчення епідемічної захворюваності.

Екстрені повідомлення в лікувально-профілактичних закладах реєструються в журналі реєстрації інфекційних захворювань. При зміні діагнозу інфекційного захворювання лікувальний заклад, у якому це було зроблено, зобов'язаний за повнити нове екстрене повідомлення на хворого та направити його до санітарно-епідеміологічної станції за місцем виявлення хвороби. Всі екстрені повідомлення мають бути протягом 12 годин направлені до санітарно-епідеміологічної станції, котра забезпечує епідеміологічне обстеження осередку інфекційного захворювання за місцем його виявлення (незалежно від місця проживання хворого).

Для аналізу інфекційної захворюваності застосовуються такі показники: частота виявлених захворювань (співвідношення їх числа до чисельності населення даної території; показники розраховуються на 100 тисяч населення); сезонність (за основу беруться дані про число захворювань по місяцях. показники сезонних коливань - це співвідношення даних за місяць до середньо річних); частота госпіталізації та повнота охоплення нею (в першому вкладку — це відношення числа госпіталізованих до чисельності населення, в другому — до числа виявлених захворювань, у відсотках); частота захворювань за віком, статтю, професією (співвідношення числа захворювань у відповідній групі до чисельності населення даної групи): число виявлених бацилоносіїв на 1000 обстежених.

Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання Спеціальному обліку підлягають деякі неепідемічні захворювання: злоякісні новоутворення; психічні хвороби; венеричні хвороби; активний туберкульоз; важкі мікози. Необхідність спеціального обліку вказаних захворювань обумовлена: високим рівнем розповсюдження; значною частотою смертності при деяких із них епідеміологічною значимістю; соціальною обумовленістю.

Для реєстрації неепідемічних захворювань існують два основних документи: 1. Повідомлення про хворого, якому вперше в житті встановлено діагноз активного туберкульозу, венеричної хвороби, трихофітії, мікроспорії, фавусу, корости, трахоми, психічного захворювання (ф. № 089/о). 2. Повідомлення про хворого, з уперше в житті встановленим діагнозом раку чи іншого злоякісного новоутворення (ф. № 089/о).

Одиницею спостереження при вивченні госпіталізованої захворюваності є кожний випадок госпіталізації хворого з приводу захворювання, а джерелом інформації — "Статистична карта хворого, що вибув із стаціонару".

Захворюваність госпіталізованих хворих вивчається за такими показниками: частота госпіталізації (відношення числа госпіталізованих з приводу певного захворювання чи всіх госпіталізованих у розрахунку на чисельність населення, що мешкає на даній території); рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання (відношення числа госпіталізованих хворих даної групи в розрахунку на чисельність населення цієї групи); структура госпіталізації (питома вага кожного захворювання серед загальної кількості госпіталізованих хворих; можливо розраховувати структуру госпіталізованих за віком, статтю, місцем проживання); середня тривалість лікування (відношення числа ліжко-днів, провезе них хворими в стаціонарі, до числа вибулих хворих): цей показник доцільно пов'язувати з віком хворих, діагнозами, результатами лікування та аналізувати окремо для виписаних зі стаціонару та померлих хворих.

Захворюваність із тимчасовою втратою працездатності Одиницею обліку є випадок втрати працездатності. Обліковим документом для реєстрації кожного випадку тимчасової непраце здатності працівника протягом року є листок непрацездатності.

Захворюваність працюючих із тимчасовою втратою працездатності аналізується за такими основними показниками:

Середня тривалість одного випадку тимчасової непрацездатності з при воду лише хвороб становить 14,4 днів. Вона різна при різних захворю ваннях. Найбільш висока середня тривалість реєструється при новоутвореннях (38,9 днів), переважно злоякісних (55,1 днів); інфекційних та паразитарних захворюваннях (36,6 днів), зокрема при туберкульозі - 93,5 днів.

Облік захворюваності з тимчасовою непрацездатністю дозволяє одержати додаткову інформацію про: тих, хто часто та тривало хворів протягом року; питому вагу осіб, які хворіли протягом року; питому вагу працюючих, які не хворіли протягом календарного року (індекс здоров'я). При відборі групи тих, що часто та тривало хворіють, використовують такі критерії: етіологічний фактор; число випадків втрати працездатності; число днів втрати працездатності. Група осіб, що часто хворіли, визначається при наявності: 4-х і більше випадків етіологічно пов'язаних захворювань за поточний рік, 6-ти та більше випадків етіологічно не пов'язаних захворювань за поточний рік. До групи осіб, що тривало хворіли, відносять таких, що протягом поточ ного року: мали лікарняні листки тривалістю більше 40 днів у зв'язку з етіологічно пов'язаними захворюваннями; 60 днів і більше в зв'язку з етіологічно не пов'язаними захворюваннями.

На підставі даних реєстрації складається "Звіт про причини тимчасової непрацездатності" (ф. № 23-ТН). Він містить дані про число випадків і календарних днів непрацездатності щодо найбільш поширених захворювань. у зв'язку з доглядом за хворим, із відпусткою при вагітності та пологах, санаторно-курортним лікуванням тощо. Звіт складається медико-санітарними частинами, лікарськими пунктами охорони здоров'я, дільничними лікарнями, поліклініками та амбулаторіями, міськими та центральними районними лікарнями, іншими лікувально-профілактичними закладами системи МОЗ України незалежно від відомчої підпорядкованості.

Динаміка первинної захворюваності в загальній поширеності в залежності від віку Діти (0-14 р.) – 80 %. Працездатний вік – 51 %. Непрацездатний вік – 24 %

Найбільш поширені захворювання у чоловіків та жінок

Рівень загальної та первинної захворюваності населення України за звертаннями в лікувально-профілактичні заклади у 2006 р. на 1000 населення (‰)

Рівень загальної та первинної захворюваності дітей України за звертаннями в лікувально-профілактичні заклади у 2006 р. на 1000 населення (‰)

Рівень загальної захворюваності населення Тернопільської області за звертаннями в лікувально-профілактичні заклади з 2004 по 2006р. на 1000 населення (‰)

Рівень первинної захворюваності населення Тернопільської області за звертаннями в лікувально-профілактичні заклади з 2004 по 2006р. на 1000 населення (‰)

Сучасний стан здоров'я населення України, який досить суттєво відтворюють показники захворюваності, характеризується такими основними тенденціями: Зростає поширеність та первинна захворюваність за більшістю класів хвороб. Зростає частота переходу гострих захворювань у хронічні. Домінуюче місце в структурі посідають хронічні неінфекційні захворювання» передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, органів травлення, Підвищується частота вроджених вад і спадкових захворювань. Значно збільшується інфекційна захворюваність, і в першу чергу туберкульоз, кишкові інфекції, дифтерія, вірусний гепатит. Зростає поширеність соціально обумовлених хвороб, насамперед венеричних, СНІДу, туберкульозу. Відбувається диференціація рівнів захворюваності в основних соціальних групах, зокрема підвищення захворюваності серед малозабезпечених верств населення.

Дякую за увагу!