Презентація на тему:
СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ У ПОСТРАЖДАЛОГО

СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ ТДМУ 2010

Перша долікарська допомога Припинити дію травмуючого агента Знеболити Накласти стерильну пов’язку Транспортувати в найближчу лікарню

Кваліфікована допомога Терапевтична Хірургічна 1. Анальгезія 2. Катетеризація 3. Комплексна інфузійна і медикаментозна терапія (загальна та місцева) Для опіків IIIАБ-IV ст. Некротомія Некректомія Пластика

Правило чотирьох катетерів: - катетер в центральній вені (чи в 1-2 периферичних венах) -  сечовий катетер -  назогастральний (чи ентеральний) зонд -  рання респіраторна підтримка та оксигенація

Інфузійна протишокова терапія включає: - Сольові розчини (Рінгера, Рінгера- Локка, Хартмана) Колоїдні розчини (свіжозаморожена плазма, альбумін, рефортан) - Безсольові розчини (глюкоза 10% з інсуліном з 4-6 години після травми)

Капіляр у нормі Капіляр при опіковому шоці Молекула води Молекула білка Судинні зміни в патогенезі опікового шоку

Для визначення кількості розчину для трансфузій на добу ми використовуємо формулу: N x % опіку x вагу пацієнта в кг N : до року - 5; діти - 4,5; дорослі - 4 Половина кількості використовується протягом перших 8 годин, потім протягом наступних 8 годин 25%, протягом наступних 8 годин 25%. На 3-4 день після травми доза зменшується на 1/3. Максимальний добовий об’єм трансфузій не повинен становити більше 200 мл/кг/день.

Після знеболення і початку протишокової терапії слід провести огляд опікової рани (визначити глибину і площу опіку), промити рану антисептиками, очистити від забруднення і вирішити питання про місцеве лікування опікових ран.

Некротомія

Некректомія Хірургічна Хімічна Біологічна Ферментативна

Інструменти для некректомії та висічення лоскутів при аутодермопластиці Ніж Гамбі Дерматоми Скальпель

Методи місцевого медикаментозного лікування опікових ран Сухий метод Вологий метод Відкритий (безпов’язочний) метод Закритий (пов’язочний) метод

Ще в 1500 році до нашої ери в Стародавніх Єгипетських папірусах описане лікування опіків протягом 5 днів. 1-ий день – чорне болото; 2-ий - телячий гній перемішаний з дріжджами; 3-ій – суха смола акації змішана з ячмінним тістом і маслом; 4-ий - жирний віск і папірус прокип’ячений з бобами; 5-ий день - мікстура з каланхоє, червоною охрою, кусочками міді.

Парацельс: мазь для опіків Складалася із сала диких кабанів і ведмедів, що топилося в червоному вині. Після охолоджування цю суміш розтирали з піджареними червами і волоссям повішеного, якого зняли опівночі з шибениці. Потім до цієї суміші ще додавали квіти геліотропу, сухий мозок дикого кабана, порошок червоного сандалового дерева і частини справжньої мумії.

Вибір місцевого лікування опікових ран залежить від: 1. Знань і досвіду хірурга, травматолога, комбустіолога 2. Традицій у клініці

ВІДКРИТИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ОПІКОВИХ РАН Покази: Опіки II-IIIА ступенів на обличчі, промежині, де пов’язки затруднюють догляд і фізіологічні акти Опіки IIIБ-IV ступенів

ВІДКРИТИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ ОПІКОВИХ РАН Методика Використання сучасних препаратів для місцевого застосування (розчин перманганату калію, 0,5% розчин нітрату срібла, 1% розчин йодопірону, препарат “Наксол”) Лікування в умовах абактерійного середовища Інфрачервоне опромінення ран

Закритий метод лікування опікових ран (накладання пов’язок) Створення умов для місцевого використання медикаментів Оптимальний для амбулаторного лікування Оптимальний для транспортування хворих

Засоби місцевого лікування опікових ран 1. Розчини бактерицидних і бактеріостатичних засобів, (хлоргексидин, хлорацид, фурацилін, йодобак, бетадин, йодопірон), антибіотики. 2. Водорозчинні мазі (креми), що мають у своєму складі бактерицидні й бактеріостатичні речовини, антибіотики – дермазин, офлокаїн, мірамістин, левосин, пантестин. 3. Сорбенти, основу яких складають кремнійорганічні речовини (поліметилсилоксан) або волокнисті вуглеводні матеріали з включенням в їх склад антибактеріальних препаратів. 4. Раневі покриття – біологічні та штучні (алошкіра, свідерм, ліофілізовані ксенодермотрансплантати, фібринна плівка, комбутек та ін.).

ВИМОГИ ДО ПОВ’ЯЗОК попередження розвитку інфекцій в рані стимуляція репаративних процесів зручність у використанні зниження болючості перев’язок гідрофільність

НЕДОЛІКИ МАРЛЕВИХ ПОВ’ЯЗОК Просочена раневими виділеннями марля створює сприятливе середовище для розвитку гнійного процесу Вимагається часта зміна пов’язок Видалення марлевих пов’язок на перев’язках призводить до травматизації молодого епітелію і порушень спонтанної епіталізації ран Перев’язка болюча, що вимагає проводити хворому знеболення

БІОЛОГІЧНІ ЗАМІННИКИ ШКІРИ – ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ ЛІКУВАННЯ РАН ГОМОШКІРА КСЕНОШКІРА ПЛАЦЕНТА ОЧЕРЕВИНА

Ксенодермоімплантати із шкіри свині (стерильні пакети по 100,150,200,250,300 см2, товщиною 0,3-0,5 мм)

Морфологічний стан ліофілізованого ксенодермотрансплантата Збережене пошарове розташування епідермоцитів, відносно чіткої базальної мембрани. Базофільні ядра, вакуолізація цитоплазми окремих клітин. Електронно-мікроскопічна організація епідермоцитів остистого шару. Збережені десмосомальні контакти, помірно розширені міжклітинні простори. Невеликі інвагінації каріолеми та однорідна каріоплазма ядер, деструкція окремих органел.

Переваги використання ксеношкіри при поверхневих опіках Зниження чи попередження втрат рідини, білків, електролітів Зниження чи попередження болю Профілактика інфікування Попередження чи зменшення симптомів опікової хвороби Покращення загального стану пацієнта Зниження тривалості лікування Попередження виникнення післяопікових рубців

Покази до використання ксеношкіри при глибоких опіках При дефіциті аутошкіри при великих за площею глибоких опіках При важкому стані хворого При наявності інфекції в рані чи підозрі на неї При недостатній некректомії В комбінації з аутопластикою з метою економії ресурсів аутошкіри

Опіки IIIA ступеня

Некректомія (2ий день після травми)

Рани покриті ксеноімплантатами

Ксеноімплантати фіксовані на ранах на 3 добу після пластики

Епітелізація ран під ксенолоскутами

Опік полум’ям II-IIIA ступеня

Ксенопластика опікових ран II-IIIA ступеня

Епітелізація опікових ран II-IIIA ступеня під ксеношкірою

Опік полум'ям IIIБ-IV ст. 44 (32%) поверхні тіла

Ця ж дитина. Рани закриті ауто- і ксенодермо-імплантантами

Дитина після лікування

Електротравма. Опіки ІІІ Б - ІV ст., 70% поверхні тіла

Рани закриті ауто- і ксенодермотрансплантатами

При виписці зі стаціонару

Опік полум,ям ІІІ АБ ст. 12 (9%) поверхні тіла. Рани після проведеної некректомії.

Рани закриті ліофілізованими ксенодермотрансплантатами.

Ця ж дитина через 3 дні після проведеної ксенодермопластики, видалено ксенодермотрансплантати і залишки некротичних тканин

Рани закриті аутодермотрансплантатами

Ця ж дитина після проведеного лікування

Опіки II-IIIA ст. Ксенопластика ран

Епітелізація під ксенолоскутами

Опіки ІІ-ІІІАБ ст., 26 (18) % поверхні тіла. Рання некректомія.

Ксенопластика. Аутодермопластика.

Опіки IIIB-IV ступеня

Проведення ранньої некректомії

Ксено та аутодермопластика ран

Стан на момент виписки зі стаціонару. Рани епітелізовані.