Презентація на тему:
Прояви інфекційних та інших захворювань у порожнині рота

Прояви інфекційних та інших захворювань у порожнині рота Виконав: Студент 3-Бл/с Кравченко Богдан

Класифікація захворювань слизової оболонки порожнини рота Класифікація наводиться від двох авторів — Є.В.Боровського та А.Л.Машкіллейсона. I. Травматичні ураження (механічні, хімічні, фізичні) слизової оболонки (травматична ерозія, виразка, лейкоплакія, актинічний хейліт, променеві, хімічні ураження та ін.). II. Інфекційні захворювання: 1. Вірусні (простий лишай, оперізувальний лишай та ін., вірусні бородавки, грип, кір). 2.Виразково-некротичний стоматит Венсана. 3.Бактеріальні інфекції (стрептококовий стоматит, піогенна гранульома, шанкриформна піодермія, туберкульоз та ін.). 4.Венеричні захворювання (сифіліс, гонорейний стоматит). 5.Мікози (кандидоз, актиномікоз та ін.). III. Алергічні стани (набряк Квінке, алергічний стоматит, хейліт, гінгівіт, глосит, БЕЕ, ХРАС). IV. Медикаментозні ураження та інтоксикації (ртутні, вісмутові). V. Зміни СОПР при деяких системних захворюваннях: 1) гіпо- й авітамінозах, 2) ендокринних, 3) шлунково-кишкового тракту, 4) сер- цево-судинної системи, 5) системи крові, 6) нервової системи, 7) колагенозах та ін. VI. Зміни CO при дерматозах (пухирчатка, герпетиформний дерматит Дюрінга, червоний плескатий лишай, червоний вовчак та ін.). VII. Аномалії і захворювання язика (складчастий, ромбічний, чорний, волосатий, географічний). VIII. Самостійні хейліти (гландулярний, ексфоліативний, макрохейліт, хронічна тріщина губ). IX. Передракові захворювання і новоутворення.

Прояви туберкульозу у порожнині рота Туберкульоз (tuberculosis) — хронічне інфекційне захворювання, яке викликається мікобактерією туберкульозу (паличкою Коха) Вона потрапляє в СОПР гематогенним, лімфогенним або екзогенним (повітряно-крапельним чи аліментарним) шляхом, зумовлюючи первинні та вторинні прояви інфекції. На СОПР туберкульоз проявляється головним чином вторинно у 1% хворих (як наслідок туберкульозу легень, суглобів, шкіри) у вигляді туберкульозного вовчака, міліарно-виразкового туберкульозу і надзвичайно рідко — коліквативного туберкульозу (скрофулодерми).

Первинний туберкульоз СОПР та губ (ізольоване туберкульозне ураження) практично не зустрічається у зв'язку з тим, що СОПР малосприйнятлива до мікобактерій туберкульозу, хоча результати досліджень свідчать, що навіть неушкоджена СОПР може інфікуватися паличкою Коха при контакті. Розвиток первинного туберкульозного комплексу можливий у дітей на місці вторгнення збудника: через 8—30 діб (інкубаційний період) виникає болюча виразка розміром 10—15 мм, з підритими нерівними краями та брудно-сірим дном. Вона супроводжується лімфаденітом. Лімфатичні вузли при цьому можуть нагноїтись і прорвати. Через 3 тиж — 1 міс виразка поступово зникає без лікування.

Туберкульозний вовчак (lupus vulgaris) є найчастішою формою вторинних туберкульозних уражень щелепно-лицевої ділянки. Основним первинним елементом туберкульозних уражень СОПР є люпома — специфічний туберкульозний горбик (tuberculum) червоного чи жовто-червоного кольору, м'якої консистенції, діаметром 1—3 мм. Розміщуються люпоми групами: свіжі утворюються по периферії, а ті, що розташовані в центрі, схильні до сирнистого розпаду і злиття з сусідніми горбиками. При цьому утворюються неглибокі виразки з м'якими нерівними, підритими, набряклими малоболісними краями, вистелені яскраво-червоними або жовто-червоними папіломатозними малиноподібними розростаннями, що легко кровоточать і покриті чистим чи жовтуватим нальотом.

Міліарно-виразковий туберкульоз (tuberculosis miliaris ulcerosa) — варіант вторинного туберкульозного ураження СОПР, який розвивається на тлі зниженої реактивності. Виникають типові туберкульозні горбики, подальший розвиток яких супроводжується розпадом у центрі і утворенням неглибокої, спочатку невеликої, з нерівними підритими м'якими краями, дуже болючої виразки, яка має повзучий характер і росте по периферії, досягаючи іноді великих розмірів. Дно і краї виразки мають зернистий характер (за рахунок горбиків), покриті жовто-сірим нальотом.

Коліквативний туберкульоз (скрофулодерма) — більш рідкісна форма вторинного туберкульозу, трапляється головним чином у дітей. Типовою ознакою цієї форми є утворення у глибоких шарах CO вузлів, які з часом зазнають розпаду. При цьому виникають виразки неправильної форми, м'якої консистенції, із з'їденими підритими краями та в'ялими грануляціями на дні Виразка малоболюча, при загоєнні утворюються нерівні, так звані кошлаті, рубці.

Сифіліс Сифіліс (syphilis, lues) — хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є бліда спірохета. Уражає шкіру, CO, внутрішні органи, нервову систему. Розрізняють набутий і природжений сифіліс. Як інфекційне захворювання набутий сифіліс має інкубаційний, первинний, вторинний і третинний періоди, а природжений — ранній і пізній. Зараження, крім основного — статевого — шляху, може настати і через інфіковані предмети загального користування, в тому числі й через стоматологічний інструментарій, якщо збудник потрапить з нього на ушкоджену шкіру або CO. Проте деякі автори вважають, що бліда спірохета здатна проникати і через неушкоджену CO. При природженому сифілісі збудник потрапляє в організм плода через плаценту від хворої матері.

Первинний період сифілісу починається з виникнення на місці вторгнення блідої трепонеми твердого шанкру (ulcus durum) або первинної сифіломи. Здебільшого вона локалізується на губах, яснах, язиці, мигдаликах. Розвиток твердого шанкру починається з появи обмеженого почервоніння, у центрі якого за 2-3 дні з'являється ущільнення за рахунок інфільтрату. В центральній частині інфільтрату розвивається некроз і утворюється ерозія яскраво-червоного кольору, рідше — виразка. Ерозія має круглу або овальну форму, діаметр від 3мм (карликові шанкри) до 1,5см, дещо підняті й рівні краї; вона безболісна, з хрящоподібним при пальпації інфільтратом. Дно ерозії спочатку м'ясо-червоного кольору, щільне, лискуче, склеротизоване, згодом сірувато-біле, з «сальним» нальотом.

Вторинний період сифілісу проявляється на СОПР у вигляді розеол і папул. Розеольозний (плямистий) висип в основному виникає симетрично на піднебінних дужках, м'якому піднебінні, мигдаликах; його елементи здатні зливатися в окремі ділянки (еритематозна ангіна). Вони мають застійно-червоний, іноді з мідним полиском, колір і чіткі межі, CO трохи набрякла. Інколи хворі скаржаться на неприємні відчуття і навіть болючість при ковтанні. Найчастішим проявом на СОПР вторинного, особливо рецидивного, сифілісу є папульозний висип. В основному він локалізується на мигдаликах, піднебінних дужках, м'якому піднебінні, де папули зливаються в суцільні осередки ураження (папульозна ангіна), а також на язиці, CO щік, особливо по лінії змикання зубів, та яснах.

Третинний період сифілісу починається через 4—6 років після початку захворювання і може тривати десятки років. Ураження СОПР характеризується розвитком запальних інфільтратів (гум і горбиків), які мають тенденцію до розпаду. Висипи третинного сифілісу малозаразні, бо майже не містять блідих трепонем. Гумозний сифіліс може локалізуватися у будь-якій ділянці СОПР, але частіше — на м'якому і твердому піднебінні, язиці.

СНІД СНІД. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД, AIDS - syndromum immunodefectionis aguisitae) — контагіозне імунне захворювання вірусної етіології. СНІД спричиняється вірусом, що належить до родини ретровірусів, підродини лентивірусів. Таксономічним комітетом ВООЗ він був названий HIV (Human immunodeficit virus), українською — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Ураження, чітко пов'язані з ВІЛ-інфекцією. В цю групу включені наступні нозологічні форми: кандидози (еритематозний, псевдомембранозний, гіперпластичний);

волосиста лейкоплакія; - маргінальний гінгівіт виразково-некротический гінгівіт; - деструктивний пародонтит;

саркома Капоші; - неходжкинська лімфома.

Захворювання крові Більшість хвороб крові й кровотворних органів супровод жується функціональними та органічними змінами СОПР, які нерідко бувають єдиним початковим симптомом гематоло гічного захворювання. Тому своєчасне виявлення і правильне трактування їх лікарем-стоматологом сприяють ранньому роз пізнаванню захворювання крові. Часто такі зміни у ротовій по рожнині є настільки специфічними, що дають змогу безпомилково діагностувати те чи інше гематологічне захворювання.

Залізодефіцитна, гіпохромна анемія (хлороз). Виникнення і розвиток залізодефіцитної анемії пов'язані з недос татністю заліза в організмі внаслідок дефіциту його в їжі, втрати при кровотечах, порушення всмоктування і розладу обміну заліза. При ранньому хлорозі хворі скаржаться на порушення сма кових відчуттів, нюху, зниження апетиту, нудоту. СОПР майже не змінена, за винятком її забарвлення, яке стає блідим. При пізньому хлорозі всі симптоми виявлені більшою мірою. Хворі скаржаться на больові відчуття в язиці і СОПР під час вживан ня кислої чи гострої їжі, сухість у порожнині рота, парестезії — паління, поколювання, пощипування і розпирання язика, наяв ність ангулярного хейліту. Для клінічної картини гіпохромної анемії характерні чис ленне ураження зубів карієсом, підвищене стирання їх, втрата природного блиску емалі. CO губ, щік і ясен бліда, набрякла. Язик також набряклий. Сосочки язика, особливо в передній його половині, атрофовані, через що він стає яскраво-червоним, гладеньким, неначе полірованим. На ньому з'являються глибокі складки. Іноді спостерігаються крововили ви. В кутах рота з'являються тріщини.

Гіпопластична анемія — хвороба, яка виникає під впливом екзогенних чинників — фізичних (опромінення), клінічних і медикаментозних, а також при ендогенній аплазії кісткового мозку. Причини природжених гіпопластичних анемій не вста новлені. Вони характеризуються різкою анемізацією всіх ор ганів, аплазією кісткового мозку, атрофією залоз внутрішньої секреції. Крім загальних клінічних симптомів спостерігаються зміни СОПР. На тлі особливо блідої СОПР з'являються різної вели чини крововиливи. Міжзубні сосочки набряклі, синюшні, кро воточать; пародонтальні кишені глибокі. На CO крім петехій спостерігаються ерозії, виразки, некротичні ділянки.

В 12- і фолієво-дефіцитна анемія (злоякісне недокрів'я, перніціозна анемія, хвороба Аддісона — Бірмера) характеризується порушенням еритропоезу. Цей різновид анемії спричинюється недостатністю в організмі ціанокобаламіну (вітаміну В12), яка виникає внаслідок атрофії залоз епітелію шлунка і дефіциту мукопротеїду. Наявність останнього необхідна для засвоєння вітаміну, що надходить з їжею. Одним із ранніх симптомів за хворювання є блідість шкіри і СОПР, їх жовтавий відтінок. Іноді спостерігаються точкові крововиливи. Найхарактернішим ураженням CO при злоякісному недок рів'ї є гунтерівський глосит. Спинка язика гладенька, блискуча, неначе полірована, внаслідок атрофії грибо- й ниткоподібних со сочків, стоншення епітелію і атрофії м'язів. На спинці й кінчику язика з'являються болючі різко обмежені смуги і плями яскра во-червоного кольору, які мають запальний характер.

Лейкоз — злоякісне захворювання органів кровотворення, яке виникає внаслідок прогресуючої клітинної гіперплазії в кровотворних органах, коли процеси клітинного поділу (про ліферації) превалюють над процесами дозрівання (диференціювання). Геморагічний синдром проявляється у вигляді петехій, екхімозів, гематом на шкірі й CO, профузних кровотеч.У порожнині рота найхарактернішими проявами гострого лейкозу є різка кровоточивість ясен, наявність крововиливів на CO щік по лінії змикання зубів, на язиці, піднебінні. Інколи виявляють значні геморагії і гематоми. У розвинутій стадії хронічного лейкозу спостерігаються генералізоване збільшення лімфатичних вузлів, блідість шкіри й CO; з'являються лейкемічні інфільтрати ясен, язика, гіперплазія міжзубних сосочків. Інколи розростання ясенного краю досягає рівня змикання зубів.

Дякую за увагу!