Презентація на тему:
Основні психічні порушення та психопатологічні прояви

Тема: Основні психічні порушення та психопатологічні прояви Кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського підготував доц. Я. М. Несторович

МДП (маніакально-депресивний психоз) Клінічно МДП у типових, класичних випадках характеризується наявністю двох зовні протилежних станів, або фаз – маніакальної або депресивної, а також зміною цих фаз з наявністю “світлого” проміжку між ними інтермісіями, т. певною періодичністю перебігу без прогредієнтності і деградації особистості.

Маніакальна фаза проявляється трьома основними клінічними ознаками (класична психопатологічна тріада): а) порушення в емоційній сфері – патологічна вітальна емоція радощів, ейфорія, безпричинно піднесений настрій, іноді з відтінком гнівливості, дратівливості; б) порушення інтелектуальної діяльності – прискорення плину думок, асоціацій, яке в тяжких випадках доходить до fuga igearum (“скачки ідей”); в) ефекторно-вольові розлади – загальне посилення інстинктів і цілеспрямованої активності, загальне психомоторне збудження.

Депресивна фаза характеризується: а) в сфері емоцій – патологічно понижений тужливий настрій, депресія; б) в сфері інтелекту – сповільнення мислення, асоціацій; в) з боку ефекторно-вольової сфери – рухова загальмованість, послаблення інстинктів, в т.ч. харчового, сексуального і інших.

Шизофренія. Це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, що характеризується дисоціацією психічних функцій або “розчепленням психіки”, т. втратою єдності психічних процесів, яке з часом приводить до змін особистості особливого типу: зниження енергетичного потенціалу, прогресуюче емоційне збіднення – апато-абулічний синдром і різноманітні продуктивні психопатологічні розлади.

Виділяють 3 рівні розчеплення психіки: І рівень – обов’язковий для всіх клінічних форм і типів перебігу – порушення єдності між особистістю і навколишнім світом та оточуючими, що проявляється прогресуючою байдужістю і бездіяльністю, зануренням у світ своїх переживань (аутизм) або хворий реагує неадекватно в емоційно-вольовій сфері.

ІІ рівень – втрачається природний взаємозв’язок між двома чи більше сферами психіки, їх гармонія. Клінічно – неможливість продуктивної діяльності при формальному збереженні інтелекту (розчеплення між інтелектуально-мнестичною та емоційно-вольовою сферами) або неадекватне емоційне відреагування на подразники (розчеплення між сприйманням і емоційно-вольовою сферами) або тотальна дисоціація функціонування всіх головних сфер психіки, коли хворий сприймає одне, розуміє друге, емоційно забарвлює по-третьому, а поступає по четвертому. “Гра симфонічного оркестру без диригента”.

ІІІ рівень – розчеплення (дисоціація) психічних процесів всередині однієї сфери психіки: Наприклад, в сфері емоцій – амбівалентність: наявність двох протилежних емоцій (любов і ненависть, жорстокість і ніжність) одночасно; в сфері волі – амбітендентність (наявність двох протилежних спонукань одночасно).

Мислення: розірваність (розірваність між фразами, фрагментами фраз), паралогічне (розчеплення між судженнями і висновком); резонерство, символізм і ін. Часто при шизофренії порушується Сприймання: Ілюзії: -         фізичні -         фізіологічні -         психічні Психосенсорні розлади: -         дисморфопсія -         макропсія -         мікропсія аутометаморфопсії (порушення схеми тіла).

Галюцинації – уявне сприймання , сприймання без реально існуючого об’єкта чи явища. Виділяють: слухові, зорові, нюхові, смакові, тактильні, тілесні і вісцеральні галюцинації (сенестопатії) Галюцинації поділяються на: Справжні (повні): Псевдогалюцинації (неповні): - Екстрапроекція - Інтрапроекція - Чуттєва жвавість - Відсутність чуттєвої жвавості (відчуття реальності) - Враження штучності і сторонності - Відсутність довільної змінюваності

По відношенню до хворого виділяють: Нейтральні, коментуючі, імперативні галюцинації. З боку мислення часто маячні, рідше нав’язливі ідеї Маячні синдроми: Параноїдний Паранойяльний Парафренний Емоційні порушення: ейфорія, депресія, амбівалентність, часто наростаюча холодність до близьких, байдужість, емоційна тупість, ненависть до рідних, особливо до матері. Вольова сфера: амбітендентність, послаблення волі аж до абулії, що поєднується з апатією, утворюючи апато-абулічний синдром.

Епілептична хвороба характеризується пароксизмальними явищами у вигляді великих і малих судомних нападів або їх психічних еквівалентів, а також змінами особистості за епілептичним типом. Ознаки пароксизмальності: ·        стереотипність (постійність одних і тих же проявів); ·        періодичність (повторюваність); ·        раптовість початку; ·        немотивованість, самоусунення; ·        автономність (незалежність від волі хворого і некерованість); ·        різного ступеня зміни свідомості; ·        повна або часткова амнезія пароксизму; зміни на ЕЕГ.

Зміни характеру при епілепсії: ·        егоцентризм; ·        утрирована педантичність, прискіпливість; ·        догідливість; ·        нудна солодкуватість, і в той же час ·        злобливість (“полярність характеру”) ·        жорстокість; ·        мстивість; злопам’ятство.

З часом виникає епілептичне недоумство: ·        деталізація мислення; ·        неможливість виділити головне; ·        в’язкість мислення; ·        інертність мислення; ·        зниження пам’яті; олігофазія.

Ендогенні органічні ураження головного мозку Основними формами інволюційних психозів, які не призводять до зниження інтелекту є пресенільна депресія і пресенільний параноїд. В клініці пресенільної депресії домінує тужливо-тривожний настрій, песимістичні думки і переживання, які стосуються майбутнього хворого і членів його родини. Нерідко депресія має елементи ажитації – хвора лементує, плаче, стогне, заламує руки тощо. Нерідко маячні ідеї самозвинувачення, гріховності; хворий відмовляється від їжі, бо “не заслуговує їсти”, “за їжу нікому платити” і т.п. Хворі слабнуть, марніють, страждають від безсоння.

Інволюційний параноїд частіше виникає у стенічних хворих, владних, підозріливих. Спочатку посилюється властива їм підозріливість, далі виникає маячення переслідування, збитків, ревнощів, отруєння, ставлення, т.з. “маячення малого” розмаху, побутового змісту. Воно конкретне, спочатку іноді правдоподібне, лише з часом стає абсурдним. Виділяють т.з. деменції пресенільного віку: хвороба Альцгеймера і Піка, для яких характерні атрофічні процеси з боку кори головного мозку, що призводить до тотального недоумства з розладом вищих кіркових функцій (мови, письма, праксису).

Так, хвороба Альцгеймера характеризується: а) розлади пам’яті: прогресуюча амнезія, амнестична дезорієнтація; б) апраксії; в) розлади мови (афазії – амнестична і сенсорна), ехолалії; г) алексія; д) аграфія; є) акалькулія. В кінцевій стадії – психічний та фізичний маразм.

Хвороба Піка характеризується переважно псевдопаралітичними симптомами: розгальмованість потягів, ейфорія – при переважній локалізації процесу у фронтоорбітальній ділянці; млявість, афективна тупість – при пораженні випуклих частин лобних доль мозку, наявність схильності до повторення одних і тих фраз, дій, жестів, т. стереотипій.

Неврози Це порушення ВНД, що розвивається під впливом психогеній – психічних травм чи тривалого емоційного напруження і виявляється переважно емоційними порушеннями, тим часом як зміни мислення і поведінки в основному спричинені станом афекту. Основні різновиди неврозів: ·        неврастенія; ·        невроз нав’язливих станів; істеричний невроз.

Неврастенія: Основний психопатологічний синдром – це “дратівлива слабкість”. Характерним є поганий настрій та емоційна лабільність, що поєднується із швидким виснаженням нервових процесів (на відміну від істеричного неврозу). Емоційні “вибухи” виникають легко і нерідко з незначного приводу. Типовою є слізливість, навіть у чоловіків. Зниження працездатності, особливо розумової. Невроз нав’язливих станів: ·        різні нав’язливості; ·        постійне почуття напруження з важкими передчуттями; ·        панування уявлень щодо своєї соціальної неспроможності; ·        підвищена стурбованість щодо критики на свою адресу; ·       небажання вступати в контакт без гарантії сподобатись; ·   ухиляння від соціальної і професійної діяльності, зв’язаної із значними соціальними контактами; як наслідок вказаного, не досягають заслуженого рівня у суспільстві, на роботі.

Найбільш поширеними фобіями є: ·        агорафобія (боязнь відкритого простору, площ); ·        ерейтофобія (страх почервоніти у присутності сторонніх); ·        акрофобія (страх висоти); ·        зоофобія (боязнь тварин); ·  клаустрофобія (боязнь тісних та закритих приміщень); канцерофобія, сифілофобія і ін.

Для істеричного неврозу характерні симптоми: ·        у психічній сфері – емоційна яскравість і театральність емоційних проявів, капризність, плаксивість, егоцентризм, брехливість, схильність до патологічного фантазування, афективне мислення, афективне звуження свідомості аж до істеричних потьмарень свідомості; ·       неврологічні розлади: анестезії і гіпестезії, сурдомутизм, заїкання, істеричні напади, спазми, парези, паралічі; соматичні розлади: нудота, блювання, навіть “гострий живіт”, псевдовагітність;

Закономірності істеричного неврозу: ·        висока емоційна лабільність; · швидке переключення психічного в соматичне; “захисний” характер симптоматики.

Аномалії розвитку особистості Олігофренія – недорозвиток інтелекту і психіки в цілому, пов’язаний з ураженням ЦНС у внутрішньоутробний період або в ранньому дитинстві (до 3-ох років), що не має тенденції до прогресування. 3 ступені важкості: ·        Ідіотія; ·        Імбецильність; Дебільність

Психопатії (МКХ- Х. Аномалії розвитку особистості): Критерії (Ганнушкін П.Б.) ·       Вираженість патологічних особливостей характеру до такої ступені, що порушується адаптація особистості до середовища, порушуються нормальні взаємовідносини з навколишніми, т. соціальна дезадаптація; · Тотальність психопатологічних особливостей особистості, коли патологічними є не окремі риси, а весь психічний склад, вся психічна конституція людини; Відносна стабільність патологічних рис характеру особистості, їх мала зворотність (зберігаються упродовж усього життя).

Акцентуації характеру, на відміну від психопатій, розвиваються в період становлення характеру й зникають з віком. Це наявність лише певних психопатичних рис особистості, виявляються лише в певних ситуаціях і не супроводжуються соціальною дезадаптацією, т. немає тріади Ганнушкіна. Типи акцентуацій: ·        Демонстративні ·        Педантичні (ананкасти) ·        Застрягаючі (паранойяльні) ·        Збуджувані ·        Гіпертимні ·        Дистимічні ·        Афективно-лабільні ·        Екстравертовані ·        Інтравертовані Епілептоїдні

Шизофренiя Це ендогенне прогредiєнтне психiчне захворювання, яке характеризується "розщепленням психiки", тобто втратою єдностi психiчних процесiв, різноманітними продуктивними психопатологічними розладами і призводить до специфічних дефектних змiн особистостi.

Теорії етіології та патогенезу шизофренії демонструють як технізацію суспільства та його технічно-еволюційний розвиток, так і динаміку філософського світосприйняття, в тому числі психічних аномалій. На сьогоднішній день з десятків теорій патогенезу шизофренії залишилося менше десяти. Всі вони відображаючи ступінь розвитку суспільства, тобто власне його розвиток, а також, можливо, і певну деградацію, відображають невеличкі частки того великого, яке і понині являється чи не самою великою загадкою людства. І ім’я йому – “психоз”. Отож теорії.

Генетична: (Рюдін) – моногенна – полігенна – гетерогенна. Серед населення в цілому ризик захворіти складає 1 %. У неблизнюкового сіблінга хворого шизофренією – 8 %. При одному батькові хворому цим психозом – 12 %. У дизиготного близнка хворого шизофренією – 40 %. При двох батьках хворих шизофренією – 40 %. У монозиготного близнюка хворого шизофренією – 47 %. Чим важча форма та протікання шизофренії,тим більша ймовірність, що близнюки будуть конкордантними по відношенню до цього захворювання.

Конституціональна: (Кречмер) – реактивність процесу протікання. Нейрогенетична: (Клейст, Фогст) – (Леонгард) – (Такт). Вірусно-інфекційна: (Люксембург) – (Брускаіно, Чистович) Клінічна: (Крепелін, Бльойлер). Біохімічна: гормони – нейромедіатори – трансміттери – ліпопротеїди. Психологічна: гештальт (Конрад) – інформаційна – патопсихологічна. Психоаналітичні: (Фройд) – (Фром, Райхман) – (Шторх, Аріетті)

Критичним для шизофренії є порушення організації “его”, яке впливає на інтерпритацію реальності та контроль внутрішніх потреб (наприклад – сексу (Фройд), агресії (Адлер), архетипальних рис (Юнг). . Фундаментальний розлад при шизофренії – поява на ранній стадії розвитку хворого неможливості досягнути диференціації між самим собою та оточенням (Поль Федерн). Фройд вважав, що хворий шизофренією регресує до стадії первинного нарцисизму та дезінтегрує “его”. Система символів в симптомах.

Психосоціальні фактори: Теорія навчання. Діти подразнюючи засвоюють ірраціональні реакції та способи мислення. Вони копіюють батьків у яких є свої значимі емоційні проблеми. Теорія ролі сім’ї Грегорі Батесона: подвійний зв’язок. Дитина в ситуації вибору двох альтернатив при тому, що вони обидві викликають тривогу і є непереносимими. Теодор Лідц: патологічна поведінка в сім’ї – перекос. Ліман Вінні: псевдовзаємні та псевдоворожі відносини в сім’ї у вербальній інтерпретації. Соціальні теорії. Індустріалізація та урбанізація. Екологічна : (Паркер).

Епідепіологія. В віковій групі 15 років шизофренія зустрічається з частотою від 0,3 до 1,2 на 1000 людей. Сумарні показники приблизно 1 хворий на 1000 населення. (Г.Каплан, Б.Седок, 1994). В світі щорічно діагностується біля 2 млн. нових хворих шизофренією. З них 2/3 потребують госпіталізації. Ймовірність повторної госпіталізації за двохрічний період після виписки від 40 % до 60 %. Хворі шизофренією займають біля 50 % всіх ліжок для психічно хворих. Шизофренія найбільш вартісне захворювання. Наприклад, щорічна вартість на лікування хворих шизофренією в США складає приблизно 2,5 % національного доходу.

Рівень відтворення, суїциди, смерть Число дітей, що народилися від хворих шизофренією, подвоїлось з 1935 по 1955 рік (прояв політики відкритих дверей, гуманної психіатрії та антипсихіатрії). Показники дітонародження серед хворих шизофренією не відрізняються від таких же серед здорових. 50 % хворих час від часу роблять суїцидальні спроби. 10 % з них їх завершують. Серед цих же хворих спостерігається незрозуміло висока смертність від природних та звичайних причин.

Як проявляються психотичні симптоми? Порушення раціонального мислення Галюцинації,маячення, і т. д., які сприймаються реально Модуль II.1 значно погіршкеться якість життя в раціональному світі розвиток відторгненості, розгубленості, перезбудження, і т. д. виражене небажання визнати себе хворим смуток, опасіння Відчуття страху/ провини

Як шизофренія впливає на повсякденне життя пацієнта? Впливає сама хвороба Впливає страх осуди оточуючих Хворому важко Стати членом суспільства Знайти роботу Отримати кредит Через пов`язані з захворюванням соціальні упередження пацієнти в період ремісії можуть скривати свої розлади Модуль II.1

Яка мета лікування? Зменшити вираженість симптомів Покращити соціальну та професійну інтеграцію Поки що шизофренія невиліковна Модуль II.2 У вас шизофрения. Это распространенное психическое расстройство. Что это значит? Я смогу жениться, завести детей? Или мне придется всю жизнь провести с родителями?

Резюме (2): Мета лікування РЕЗЮМЕ Мета лікування = симптоми + соціальна та професійна інтеграція Психіатр ставить діагноз, призначає лікування, надає інформацію пацієнту та його сім`ї Сім`я повинна створитиблагоприємні умови для видужання, допомогає дотримуватись схеми лікування, помічає ранні ознаки рецидиву Саме на пацієнті лежить відповідальність за адаптацію до повсякденного життя

Принципи лікування шизофренії ä Фармакологічні засобиä Психосоціальна терапія Основне в лікуванні шизофренії - антипсихотична терапія Модуль II.3 Теперь мне лучше, но люди все еще странно на меня смотрят. Как по вашему? Кто - нибудь еще столкнулся с этой проблемой? Вероятно, вам поможет обсуждение проблемы с такими же как и вы.

Мета лікувальної терапії. Знизити вираженість продуктивних симптомів (найбільш соціально неблагоприємних и частіше всього є підставою для госпіталізації) Знизити вираженість негативних симптомів (основної причини соціальної ізоляції та незадовільної інтеграції) Довгострокова терапія- соціальна та професійна реінтеграція Модуль II.3 1 2

- вихід із Cоліан® лабіринту

Соліан® ефективний ресурс для лікування шизофренії Сила в атиповості

Соліан® Селективна блокада Д2-Д3 рецепторів, унікальний механізм дії

Заблокувати рецептори допаміну необхідно, щоб забезпечити антипсихотичну активність2 усі ефективні антипсихотики знижують допамінергичну активність клінічна ефективність нейролептиків напряму пов’язана з здатністю перешкоджати зв’язуванню допаміну з його рецепторами  Для того, щоб лікувати психоз достатньо заблокувати рецептори допаміну здатність блокувати рецептори допаміну- єдина спільна властивість, характерна для усіх нейролептиків, які застосовуються в клінічний практиці3 атипові антипсихотики з переважаючою блокадою рецепторів серотонину - 5НТ2 (такі як оланзапін та рисперидон)3 не показують антипсихотичної активності в дозах, які забезпечують лише блокаду 5НТ2 рецепторів3 Соліан® селективний антагоніст Д2-Д3 рецепторів, це пояснює його високу антипсихотичну активність

Соліан: найбільш селективний антипсихотик клозапін амісульприд кветиапін оланзапін галоперидол зіпразидон рисперидон 5HT2 5HT2 5HT2 5HT2 5HT2 M1 M1 H1 H1 1 1 1 1 1 5HT2/ 1 H1 M1 D2 D2 D2 D2 D2 D2 5HT2 5HT1D 5HT1A From Richelson1996, Schoemaker et al 1997, Seeger et al 1995

Можливі побічні ефекти, пов’язані з медіаторними механізмами

0 5 10 15 25 35 20 30 40 Швидке настання антипсихотичного ефекту Соліан® 400-800 мг/день  (n=219) Галоперидол 15-20 мг/день ( n= 155) р=0,003 р=0,004 7 днів 14 днів % тих, хто відповів на терапію відповіли на терапію = покращення BPRS*>50% Turjanski S, Rein W et al. European Neuropsychopharmacology 1988;8(suppl2):S220 Анализ 2-х двойных слепых исследований

Соліан® 600-800 мг/день  (n=94) Галоперидол 15-20 мг/день ( n=94) р=0,038 Редукція негативних симптомів PANSS в ГОСТРОМУ епізоді Möller et al, 1997

Соліан® 400-800 мг/день  (n=334) Галоперидол 15-20 мг/день ( n=155) Р

Низький ризик розвитку ЕПР Colonna et al, 2000

Покращення когнітивних можливостей Адаптировано из Peretti СB et al. 1997 15 17 19 21 25 23 Соліан® 100 мг Галоперидол 2 мг р=0,05 для галоперидолу Кількість витрачених рухів 1 2 3 4 5 6 7 8 Галоперидол значно погіршує здатність виконання тесту Необхідно мінімум 15 рухів плацебо порядковий номер дослідження

Середнє покращення показника Шкала якості життя (ШЯЖ) або шкала Heinrich Соліан® значно підвищує якість життя у порівнянні з галоперидолом Соліан® 200-800 мг/день галоперидол 5-20 мг/день Міжособистісні та соціальні відношення Інструментальна рольова поведінка Внутрішньопсихічна організація Загальна активність а. Здатність вступати в близькі відношення та підтримувати їх, ступінь соціальної активності, тенденції уникнення та замкнутості, співставлення соціального оточення та соціо-сексуальних відношень b. Поточний рівень професійної або навчальної діяльності, рівень виконання, ступінь неповної зайнятості та особистого задоволення від навчання та/або роботи с. Когнітивні здатності, здатність до довільних дій, настрій+воля та здатність до емпатії. d. Рівень активності в мікросоціальному середовищі. Saleem P, Ole JP,. Int Clin Psychopharmacol. 2002; 17:1-8. Based on data from Colonna et al. Int Clin psychopharmacol 2000; 15:13-22   t=12 місяців

Селективний патогенетично обумовлений механізм дії Висока еффективність проти всього спектру симптомів шизофренії Покращення когнітивних функцій – необхідна умова успішної реабілітації Соліан® на зміну традиційнним нейролептикам!

Соліан® 800 мг/день  (n=115) рисперидон 8 мг/день ( n=113) р=0,09 Редукція негативних симптомів PANSS Середнє покращення від вихідного рівня T=2 місяця Peuskens J et al. 1999

Солиан® 400-800 мг/день  (n=334) рисперидон 8 мг/день ( n=113) Р

Зменшення термінів та режиму госпіталізації Knapp et al. Poster 2002 Соліан® Всього 41,6 днів рисперидон Всього 52,7 днів 24,7 13,4 3,5 42,3 7,8 2,6 амбулаторно стаціонар Стаціонарне лікування Денний стаціонар Реабілітаційний центр Подвійне сліпе, рандомізоване, багатоцентрове дослідження (Бельгія, Австрія, Франція та Германія).Соліан® (400-1000 мг/доб) у порівнянні з рисперідоном (4-10 мг/доб), n=198, 6 місяців, хронічна шизофренія з недавнім загостренням T= 6 місяців Початок лікування в гострому епізоді

Соліан® 400-1000 мг/день  (n=121) рисперидон 4-10 мг/день ( n=123) р=0,033 Вплив на соціальне та професійне функціонування Sechter et al, 2002 % тих, хто відповів на терапію (покращення по шкале SOFAS на 30%) T= 6 місяців

Соліан® викликає підвищення маси тіла в меншій мірі, ніж більшість антипсихотиків

Низька частота виникнення ендокринних розладів Ендокринні/статеві порушення N=310, хронічна шизофренія (170 чоловіків/140 жінок) Соліан®: 400-1000 мг/день Рисперидон: 4-10 мг/день Загальна частота виникнення ендокринних/статевих розладів у чоловіків та жінок 0,7% при прийомі Соліану ® у порівнянні з 5,7% при прийомі рисперидону

Призначення Соліану® без титрування • 800 мг/день при важкому загостренні • Після ініціації лікування дозу слід відкорегувати до мінімально ефективної у відповідності з відповіддю пацієнта. • Паралельне лікування антихолінергічними препаратами також слід відміняти поступово. Попередній антипсихотик (традиційний чи атиповий) Поступове зниження дози

Фармакокінетика атипових антипсихотиків

Соліан легко застосовувати… Просте дозування Загострення Продуктивний стан 800 мг/день - до максимальної 1200 мг/день – в два прийоми Стабілізація Звичайна підтримуюча доз 400 мг/день (1 раз в день)  Хронічний психоз 300 - 50 мг/день (1 раз в день) Переважаючі негативні симптоми у випадку повернення позитивних симптомів, збільшити дозу до попереднього стабілізуючого рівня Соліан® не метаболізується через систему CYP 450 Lecrubier Y et al. Neuropsychobiology 2001; 44:41-46; Peuskens J et al. Psychiatry research 1999;88:107-117

Соліан – більш ефективний, ніж традиційні нейролептики проти продуктивних та негативних симптомів шизофренії Соліан – високоефективний, зручний у використанні атиповий нейролептик, який дає хворому максимальні можливості для реабілітації зі збереженням когнітивних функцій та високою якістю життя

Дякую за увагу

Дякую за увагу