Презентація на тему:
Головне – любити інших, як себе, ось, що головне… Ф.М. Достоєвський

“Помнишь ли день, как, больной и голодный, Я унывал, выбивался из сил? В комнате нашей, пустой и холодной, Пар от дыханья волнами ходил.” Н.А. Некрасов «Еду ли ночью по улице тёмной»

Це була людина, що шукає святині, горить шуканням вищої Правди, - не відвернутої філософської істини, а Правди вічної, зберігаючи кожну вірну їй людину від духовної смерті. О. Осіпов, професор МДА

«Начиная жизнеописание героя моего, Алексея Федоровича Карамазова, нахожусь в некотором недоумении. А именно: хотя я и называю Алексея Федоровича моим героем, но однако сам знаю, что человек он отнюдь не великий, а по сему и предвижу неизбежные вопросы в роде таковых: чем же замечателен ваш Алексей Федорович, что вы выбрали его своим героем? Что сделал он такого? Кому и чем известен? Почему я, читатель, должен тратить время на изучение фактов его жизни?»

«Предок прізвища Ртищевих, іменитий муж Пркопій, служив у великого князя Дмитра Івановича Донського. У Прокопія був син Лев, на прізьвисько «широкий рот» , чиї нащадки служили російському імператору стольниками та в інших чинах. За це Даниїлу Ртищу було подаровано село Достоєво, неподалік від м. Пінська. З 1506 року й пішов рід Достоєвських. Звідси й предки Достоєвського вирушили на Україну, оселившись у селищі Войтовці. В 1789 році народиться батько письменника. Войтовці – зона трьох релігійних течій (уніатства, православ`я, католицтва). 1792 року по другому розподілу Польщі Братславське воєводство відходить до Росії. Таким чином Федір Достоєвський стає громадянином Росії у другому поколінні. Пам`ятник Достоєвському в с. Достоєво

«Есть дети, с детства уже задумывающиеся над своей семьёй, с детства оскорбленные неблагообразием отцов своих. Отцов из среды своей, а главное уже в детстве начинающие понимать беспорядочность и случайность основ всей их жизни, отсутствия установившихся форм и родового предания.» “Підліток “1875 р.

Правий флігель Маріїнської лікарні для бідних (вул.Нова Божедомка), де народився Ф.М.Достоевський. Фотографія кінця XIX ст.

Анна Павлівна Філософова Ф.М. Достоєвський «Найтяжчий гріх – це зґвалтування дитини. Відняти життя – це жахливо. Але відняти віру у красоту кохання, ще найбільш страшний злочин.» “Біси”, 1871-1872 р. (смерть Ставрогіна)

“Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?” (Мф. 27, 46).

Марія Федорівна Нечаєва Михаїл Андрійович Достоєвський

Звільнення зі служби (1844 р.)

«И замерещилась мне тогда… история в каких-то тёмных углах, какое-то титулярное сердце, честное и чистое… а вместе с ним какая-то девочка, оскорблённая и грустная, и глубоко разорвала мне сердце вся их история» (Ф.М.Достоевский). «Написать такую вещь в 25 лет может только гений» «Что-то у вас Гоголи растут как грибы» «Новый Гоголь появился!» “Бідні люди” 1846р.

Гурток Михаїла Буташевича- Петрашевського Федір Михайлович виступив за негайне скасування кріпацтва в Росії — навіть шляхом повстання. 15 квітня 1849 року в гуртку зачитували заборонений тоді «Лист Белінського до Гоголя». 23 квітня 1849 року 37 учасників гуртка «петрашевців» заарештували. Федір Михайлович стійко пережив 7-місячне слідство і був засуджений до смертної кари, яку, проте, невдовзі замінили на каторгу. 22 грудня 1849 р. -- заміна розстрілу катогою з подальшим випуском в армію рядовим.

У лютому 1854 року Достоєвського, за рішенням суду, визначають рядовим в Семипалатинський лінійний батальйон, де він намагається писати. 1 жовтня 1856 року отримав офіцерський чин, а мало чим раніше йому був повернений дворянський титул. На початку 1857 року Достоєвський одружується. Його дружиною стає вдова відставного чиновника Марія Дмитрівна Ісаєва. Березень1859 року Достоєвський добивається переїзду в північну столицю, і в другій половині грудні 1859 року, рівно 10 років опісля після "страти" на Семеновськом плацу, він знову повертається до Санкт-Петербургу. 1862 р. - Подорож Західною Європою 1861-1863 р.р. – Журнал “Час” 1864-1865 р.р. – Журнал “Епоха” Роман “Записки з підпілля” -- (1864) – пролог до великого п`ятикнижжя “Злочин і кара”(1866) “Ідіот”, “Біси”(1872), “Підліток”(1875), “Брати Карамазови”(1879) Тип проблемного філософського поліфонічного роману

Поліфонічний роман (поліфонічний реалістичний роман ідей, у якому носіями ідей виступають герої твору. Кожний голос – це окрема точка зору на світ. Кожний герой – носій своєї правди. Автор лише зводить героїв один із одним у „великому діалозі” всього твору. Авторська точка зору існує нарівні з позиціями інших персонажів. Але при всьому розмаїтті повинні бути і домінанти, що забезпечують цілісність тексту, і своя периферія.) Поліфонія- („Багатоголосся, багатозвучність”. Термін «позичений» з теорії музики літературознавцем М. Бахтіним для позначення нового поліфонічного типу мислення в романах Ф.М.Достоєвського

Не зобидь ні старця, ні дитину, Поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на землі живемо, У могилу не бери провину. Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати, як прощає мати. За добро добром спіши віддати, - Мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла. Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало, - Для зла й неправди Планета замала! Микола Луків