Презентація на тему:
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОФІЛАКТИЧНОГО НАПРЯМУ МЕДИЦИНИ

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОФІЛАКТИЧНОГО НАПРЯМУ МЕДИЦИНИ

Медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров’я, продовження життя людей, профілактика і лікування хворих. Медицина підрозділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну. Об’єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина, метою - зміцнення здоров’я, або полегшення страждань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль лікування. Медичні працівники середньої і вищої ланок працюють індивідуально з кожною хворою людиною.

Другим надзвичайно важливим напрямком медицини є профілактична медицина. Це колективна медицина, або гігієна. Об’єктом вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні і соціальні функції. Гігієна займається здоров’ям здорових людей (індивідуальним здоров’ям), здоров’ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров’ям), популяції. Завдання профілактичної медицини (гігієни) вирішують лікарі і середні медичні працівники - гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни. Гігієну часто називають медичною екологією, або екологією людини.

Гігієна це наука, що вивчає закони впливу на організм людей соціальних, природних і штучних чинників довкілля з метою виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу, і на цій підставі розробляє заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення впливу негативних чинників, або на використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства.

«Гігієна як наука переслідує велику і благородну мету — зробити розвиток людського організму найбільш досконалим, життя найбільш сильним, згасання найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою». Едмунд Паркс – засновник експериментальної гігієни в Англії

Методи гігієни Методи вивчення навколишнього середовища Методи вивчення впливу навколишнього середовища на організм і здоров’я людини Методи санітарного обстеження з подальшим санітарним описом Інструментально-лабораторні методи Методи експериментального дослідження Методи натурального спостереження Фізичні Біологічні Хімічні Санітарно-статистичні Лабораторний експеримент на тваринах Експеримент з моделювання природних умов Географічні Фізико-хімічні Фізіологічні Комплексна оцінка стану здоров’я населення Біохімічні Медико-географічні Санітарно-статистичні Токсикологічні Клінічні Лабораторний експеримент на людях

Методи досліджень у гігієні Методи санітарного обстеження з подальшим санітарним описом Інструментально-лабораторні методи Методи, що реєструють реакції організму на дію чинників навколишнього середовища Фізичні методи Хімічні методи Фізико-хімічні методи Біологічні методи Лабораторний експеримент Метод натурного експерименту Епідеміологічний метод

Перше завдання гігієни полягає у вивченні закономірностей впливу чинників навколишнього середовища і соціальних умов на організм людини (на її здоров'я).

Це завдання вирішується кількома шляхами: 1. Вивчення громадського та індивідуального здоров'я в природних умовах. Такий підхід дістав назву епідеміологічного дослідження. 2. Досліди на тваринах з наступною перевіркою на людях - добровольцях у безпечних концентраціях і рівнях. 3. На експериментальних тваринах вивчають як безпосередні наслідки, так і можливі віддалені ефекти впливу (онкогенний, мутагенний, гонадотоксичний, ембріотоксичний, нейротоксичний та ін.).

Друге завдання гігієни полягає у вивченні стану навколишнього середовища з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку як для здоров'я населення, так і для об'єктів навколишнього середовища.

Під час вирішення цього завдання з'ясовують: 1. Якісний і кількісний склад чинників, які формують природне середовище. 2. Вивчають джерела антропогенних забруднень, забруднювачі та забруднення. 3. Досліджують часові і просторові закономірності поширення забруднень в об'єктах навколишнього середовища. 4. Характер забруднювачів щодо тривалості перебування у навколишньому середовищі, можливого розпаду (деструкції) чи перетворення (трансформації).

Третє завдання гігієни полягає в науковому обґрунтуванні оптимальних і гранично допустимих параметрів чинників довкілля на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини. Зазначені дані є основою для наукового обґрунтування і розробки гігієнічних нормативів, правил і заходів, що передбачають використання сприятливого і запобігання шкідливому впливу навколишнього середовища на здоров'я людей.

Четверте завдання гігієни полягає у впровадженні гігієнічних нормативів і рекомендацій у практику, перевірці їх ефективності і подальшому вдосконаленні. П'яте завдання гігієни — це науково обґрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої та віддаленої перспективи розвитку окремих регіонів чи країни в цілому. Вирішити це завдання в сучасних умовах неможливо без застосування багатофакторного математичного аналізу та електронно-обчислювальної техніки.

Сучасна гігієна — це багатогалузева профілактична дисципліна, до складу якої входять: соціальна медицина, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування, гігієна дітей і підлітків, гігієна лікувально-профілактичних закладів, військова гігієна, авіаційна гігієна, гігієна залізничного транспорту, спортивна гігієна, космічна гігієна, герогігієна та ін.

Об'єктом вивчення гігієни, як основної галузі профілактичної медицини, є як окрема здорова людина, так і колективи практично здорових людей. Поняття «здоров'я» відображує динамічну рівновагу між організмом і навколишнім середовищем, сталість гомеостазу організму здорової людини, що сформувався під час його еволюційного розвитку в умовах природного навколишнього середовища і підтримується завдяки нейрогуморальній і ендокринній регуляції. Гомеостаз організму практично здорових людей може зберігатись і при зміні (денатурації, забрудненні) до певної міри параметрів чинників навколишнього середовища. Це можливо завдяки процесам адаптації (у здорової людини) і компенсації (у хворих людей), що також мають свої індивідуальні межі для кожного організму.

Перший закон гігієни (про три рушійні сили несприятливого впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення) можна сформулювати таким чином: порушення рівня здоров'я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу, адаптаційно-компенсаторних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними і психогенними етіологічними чинниками, може виникнути тільки за наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднюючої речовини) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) дії або передачі цієї забруднюючої речовини і сприйнятливого (чутливого до дії шкідливості) організму. За відсутності хоча б однієї з цих умов, або рушійних сил процесу зміни рівня здоров'я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої або професійної групи людей порушення здоров'я не відбудеться.

забруднююча речовина повітря людина вода рослини людина тварина людина грунт Екологічні ланцюжки для забруднюючих хімічних речовин: забруднююча речовина забруднююча речовина

Другий закон гігієни — закон неминучого негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей

Третій закон гігієни — закон неминучого негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей природних екологічних катастроф (повені, землетруси і т. п.), природних і техногенних біогеохімічних провінцій і техногенних аварій (на АЕС, підприємствах, транспорті).

Четвертий закон гігієни — закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства.

П'ятий закон гігієни — закон неминучого негативного впливу забрудненого природного навколишнього середовища на здоров'я населення.

Шостий закон гігієни — закон позитивного впливу чинників природного навколишнього середовища на здоров'я населення

Види санітарного нагляду: Запобіжний санітарний нагляд включає контроль за проектуванням і будівництвом будівель або об’єктів, що будуються і реконструюються, з метою запобігання відступам від затвердженого проекту будівництва, приймання збудованих і реконструйованих об’єктів. З моменту здачі об’єкту в експлуатацію здійснюється поточний санітарний нагляд. Поточний санітарний нагляд полягає у повсякденному спостереженні за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил, а також за санітарним станом і триманням усіх державних, кооперативних і інших підприємств і закладів, комунальних споруд, громадських і житлових будівель і т.д.