Презентація на тему:
Особливості захворювання системи крові в геріатрії

Дисципліна: МЕДСЕСТРИНСТВО В ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ Спеціальність: 6.110100 "Сестринська справа" (бакалаври) Викладач: канд. мед. наук доцент Бугай Б.Г. Тема: Особливості захворювання системи крові в геріатрії

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ЛЕКЦІЇ 1. Актуальність теми, хвороби системи крові (анемії, лейкози, геморагічні діатези) - це захворювання, які виникають внаслідок дії на організм вірусів, найперше з група герпесу, іонізуючої радіації, хімічних речовин, має значення вік людини. Розповсюдженість їх в останні десятиріччя значно зростає серед людей похилого і старечого віку, що стає актуальною проблемою особливо для надання належного догляду хворій людині. 2. Навчальна мета: ознайомити студентів з причиною, особливостями клінічних проявів, методами обстеження, принципами лікування та профілактики анемій, лейкозів та геморагічних діатезів. 3. Виховна мета: сформувати у студентів систему уявлень про відповідальність молодого фахівця за правильну оцінку патологічного стану людини, важливість вчасного виявлення хвороби, своєчасного призначення відповідного лікування.

Джерела інформації: 1. Внутренние болезни // Под ред. А.С. Сметнева, В.Г. Кукса. М.: Медицина, 1982. – С. .367-417. 2. Внутрішні хвороби. Левченко В.А., Середюк Н.М., Вакалюк І.П. та ін. - Львів: "Світ". 1995. - С. 322-361. З. Паращук Г.П та співав. Внутрішні хвороби. - К.: Здоров’я, 1994. - С. 293-299 4. Гериатрия // Под ред. Чеботарева. - М.: .Медицина, 1990. - С.164-171 Список наочних приладь: схема кровотворення, таблиці клінічних проявів анемій, лейкозів, геморагічних діатезів, фотографії мазків периферичної крові, схеми лікування.

Вікові зміни системи крові Вікові зміни системи крові відбуваються в кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах, мигдаликах. Маса всіх цих складових системи крові значно зменшується після 65-70 р. В периферичній крові зменшується кількість лімфоцитів Т і В- популяцій, падає іх функціональна активність. В кістковому мозку спостерігається розростання строми, збільшується кількість ретикулярних і колагенових волокон, облітеруються судини, що постачають кров в кістковий мозок. Кровотворна тканина заміщується жировою.

Вікові зміни системи крові Кількість бластів в кістковому мозку зменшується, але дозрівають вони своєчасно і в периферичній крові кількість лейкоцитів в межах норми, за виключенням еозинофілів і паличкоядерних нейтрофілів, число яких зменшується. Спостерігаються зміни тромбоцитопоезу: зменшується кількість мегакаріоцитів, збільшується кількість "старих" і дегенеративно змінених клітин. В той же час невелика кількість молодих мегакаріоцитів в достатній мірі забезпечує необхідну кількість кров'яних пластинок і тому тромбоцитопенії в старечому віці не спостерігається. Внаслідок всіх цих процесів в цілому функціональна активність кісткового мозку знижується, особливо червоного (ретикулярного) ростка - анемія.

АНЕМІЇ М’язова слабкість, трофічні розлади: сухість шкіри, тріщини в куточках рота, витончення і ламкість нігтів, койлоніхії; - спотворення смаку і нюху - задишка, тахікардія, набряки на ногах, анемічний систолічний шум на верхівці, аритмія (екстрасистолія, блокади), вольтаж зубців на ЕКГ падає. - пітливість шум у вухах - в крові - зниження гемоглобіну, к/п 0,8-0,7, мікроцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, помірний ретикульоз, прискорення ШОЕ - біохім. дослідження крові - зниження концентрації заліза

При виявленні ЗДА обов'язково проводять комплекс обстежень для виявлення причини анемії: 1. рентгеноскопію ШКТ, ЕҐДС 2. пальцеве дослідження прямої кишки 3. ректороманоскопію, колоноскопію. 4. ан калу на приховану кров 5. огляд гінеколога для жінок, уролога для чоловіків 6. рентгеноскопію ОГК, бронхоскопія 7. УЗД ОЧП і малого тазу.

Лікування ЗД анемії: - дієтотерапія - м’ясо, риба, сир, фрукти, овочі, вітаміни* - препарати заліза (ферковен, фербітол,ферум-лек,фероградумент) протягом 2-3 міс під контролем заліза крові

В-12-дефіцитна, фолієводефіцитна анемії В-12-ДА частіше зустрічається, ніж ФДА, іноді може бути поєднання цих варіантів анемій. Чинники: - недостатній вміст В-12 і Фотієвої кислоти в їжі - незбалансоване харчування з малим вмістом білків порушення всмоктування в кишечнику - зменшення секреції в шлунку при атрофічному гастриті в старечому віці так званого внутрішнього фактора - ґастромукопротеїду - резекція шлунку - через 5-8 років і більше хвороби печінки, де в нормі депонується ґастромукопротеід глистяна інвазія - широкий лентець поглинає вітамін В-12 з кишечника, спадковість - хр. ентерит, дивертикульоз кишечника злоякісні пухлини шлунка

Клініка: анемічний синдром (слабість, втомлюваність, серцебиття при фіз. навантаженні, задишка) ураження нервової системи - фунікулерний мієлоз - паретезіі, зниження вібраційної чутливості, порушення ходи шлунково-кишкові порушення - глосит - полірований малиновий язик, печія кінчика, зниження секреціі шлункового соку, збільшення селезінки, печінки з підвищенням концентраті білірубіна крові і легкою жовтяницею шкіри - швидко приєднується с-с недостатність - задишка, тахікардія, набряки периферична кров - анізоцитоз, шизоцитоз (осколки еритроцитів), мегалоцити, пойкілоцитоз, гіперхромія, к/п до 1,2-1,5, тільця Жолі, кільця Кебота, тромбоцитопенія, лейкопенія кістковий мозок - збільшення елементів еритороідного ряду із збільшенням кількості мегалобластів

Додаткові обстеження проводять з метою визначення причин анемії: рентгеноскопію ШКТ, ректороманоскопію, гастроскопію, УЗД ШКТ, визначення функції печінки (білірубін, трансамінази, білок крові), дослідження калу на приховану кров, наявність яєць глистів. Лікування: вітамін В-12 по 200-500 мкг 1 раз на день 6 тижнів, потім 1 раз/тиждень 2-3 міс, 2 рази/міс 6 міс - підтримуюча терапія - 1-2 рази/рік короткими курсами по 5-6ін"акцій при дефіциті ФК по 5-15 мг/добу

АПЛАСТИЧНА АНЕМІЯ Чинники: 1.Природне зниження функціональної активності кісткового мозку 2.Зниження компенсаторних можливостей в старечому віці З.Дія токсичних речовин, лік препаратів, іонізуючої радіації, інфекційних хвороб, вірусів, які легко викликають порушення гемопоезу

Клініка: - анемічний синдром геморагічний синдром - внаслідок тромбоцитопенії - інфекційні або запальні процеси - внаслідок лейкопенії, нейтропеніі - перебіг важчий, ніж у молодих кров - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія кістковий мозок - пригнічення всіх ростків кровотворення

Лікування: - переливання еритромаси (відмиті, розморожені еритроцити) - при геморагічному синдромі - переливання концентрату тромбоцитів при запальних процесах – антибіотики, спленектомія. трансплантація кісткового мозку - при неефективності консервативної терапії

ЛЕЙКОЗИ Серед всіх захворювань крові на частку лейкозів у людей геріатричного віку припадає до 55%. Найчастіше зустрічаються хр. лімфолейкоз, хр. моноцитарний лейкоз, хр. мієлолейкоз та гострий лейкоз.

ГОСТРИЙ ЛЕЙКОЗ Особливості клініки - скарги на задишку, серцебиття, загальну слабкість, кровоточивість - геморагічний синдром проявляється кровотечами з носа, ясен, синцями. Крім того можуть бути крововиливи у внутрішні органи виражена анемія і тромбоцитопенія лейкопенія у 50% хворих лімфовузли і селезінка рідко збільшуються, часто виникають ускладнення: пневмоніі, сепсис, виразково-некротична ангіна.

Лікування старих людей Аналогічне до лікування молодих, лише дози цитостатичних препаратів складають '/2-1/3 від дози для молодих. На початку лікування використовують 1-2 цитостатики, при швидко прогресуючому перебігу - комбінацію з 4-5 препаратів (схеми ВАМП, ЦАМП)

ХРОНІЧНИЙ ЛІМФОЛЕЙКОЗ Це доброякісна пухлина лімфоідної тканини. Хворіють переважно чоловіки похилого віку. Перебіг доброякісний, в меншому числі випадків - злоякісний. Клініка - збільшення в розмірах лімфовузлів, селезінки, печінки часто лімфоідна інфільтрація шкіри кров - лейкоцитоз з лімфоцитозом, клітини лейколізу Боткіна-Гумпрехта, анемія, тромбоцитопенія - інфекційні ускладнення внаслідок ослаблення імунітету - неповноцінні лімфоцити В перебігу розрізняють 3 стаді: початкова, розгорнута, термінальна

Лікування: Лікування: в початковій ст. - спеціального лікування не проводять. При погіршенні стану - первинно-стимулююча терапія: 1 цитостатик - хлорбутин або циклофосфан. В розгорнутій стадіі комбінація цитостатиків - схеми ВАМП, ЦАМП, ЦОП. При великих розмірах лімфовузлів або селезінки - променева терапія. В між курсовому періоді - підтримуюча терапія одним з цитостатиків. При інфекційних ускладненнях антибактеріальна терапія.

ХРОНІЧНИЙ МІЕЛОЛЕЙКОЗ Зустрічається частіше в середньому і похилому віці, але після 60 роківперебіг його більш доброякісний. В основі хвороби - пухлина з клітин мієлоїдного ряду, які не втрачають здатності диференцировки до зрілих клітин. В перебігу розрізняють початкову стадію (клінічної симптоматики немає, визначаютШї повиткові зміни в периферичній крові), розгорнуту (збільшена селезінка, печійка, в крові лейкоцитоз з зсувом в формулі крові вліво, наявність метаміелоцитіа, мієлоцитів, проміелоцитів, міелобластів, еозинофільно-базофільна асоціація, спочатку еритро- і тромбоцитоз, потім анемія і тромбоцитопенія). В термінальній ст. - бластний криз із злоякісним перебігом - нагадує гострий лейкоз. Лікування - тактика аналогічна хр лімфолейкозу. З групи цитостатиків - міелосан, міелобромол, допан.

ХРОНІЧНИЙ МОНОЦИТАРНИЙ ЛЕЙКОЗ Зустрічається переважно в похилому віці. Характеризується гіперплазією кісткового мозку з розростанням клітин моноцитарного ряду. Клініка: - доброякісний перебіг збільшення селезінки - геморагічний синдром в крові - моноцити до 20-40% - в кістковому мозку поліморфно-клітинна гіперплазія із збільшенням кількості клітин моноцитарного ряду пізніше приєднується анемія, тромбоцитопенія Лікування: симптоматичне в початковій і розгорнутій ст. (переливання крові, глюкокортикоїди при геморагічному синдромі) цитостатики (як при гострому лейкозі) в термінальній ст..

ЛІМФОГРАНУЛОМАТОЗ Хворіють найчастіше у віці 16-ЗОр та після 50. Це злоякісна гранульома, яка виникає в лімфовузлах, а також у внутрішніх органах. Клініка: збільшення лімфовузлів ураження внутрішніх органів - шлунок, легені, кістки - з відповідною симптоматикою. Загальна інтоксикація: температура підвищується, озноби, свербіння шкіри, пітливість, виснаження В крові нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, еозинофілія, моноцитоз, пізніше в термінальній ст. зменшення лімфоцитів, еритроцитів і лейкоцитів В лімфовузлах при пункійній біопсії знаходять клітини Березовського- Штернберга або їх попередників - клітини Ходжкіна.

Лікування: 1. Хіміотерапія 2. Променева терапія 3. Комбінована терапія (хіміо- та променева) 4. Хірургічне лікування.

ГЕМОРАГІЧНІ ДІАТЕЗИ Геморагічні діатези - це група захворювань, різних за чинниками, методам діагностики та лікування. Загальною ознакою їх є схильність до підвищеної кровоточивості і повторних кровотеч, які виникають спонтанно або під впливом незначних травм, нездатних викликати кровотечу в здорової людини. Залежно від механізму розвитку хвороби всі ГД поділяються на 3 великі групи: 1/ГД, пов’язані зі змінами тромбоцитів 2/ГД, обумовлені порушеннями системи зсідання крові, 3/ГД, що виникають внаслідок ураження судинної стінки.

ТРОМБОЦИТОПЕНІЧНА ПУРПУРА ТП (ессенціальна тромбоцитопенія, хвороба Верльгофа) найчастіше захворювання серед всіх ГД. Хворіють переважно жінки (в 3 рази частіше, ніж чоловіки) в юнацькому віці або в преклімактеричному віці. В основі хвороби лежить підвищена руйнація тромбоцитів: в нормі термін життя тромбоцита складає 6-8 днів, а при тромбоцитопенії - від декількох годин до доби. Чинники: вірусні захворювання - бактеріальні інфекції інтоксикація - індивідуально підвищена чутливість до деяких харчових продуктів або медикаментів - спадковість Розрізняють спадкову та набуту форми хвороби. Набута зустрічається майже в 10 разів частіше, ніж спадкова. Її пов’язують з розвитком імунних порушень.

КЛІНІКА: Скарги на періодичну появу без причин або при найменших травмах множинних крововиливів в шкірі і підшкірній клітковині, переважно на руках і ногах, але можуть бути і на тулубі. Крововиливи різного розміру, як правило великі. Вони виникають неодночасно, тому мають різне забарвлення - пурпурне, вишнево-сине, коричневе, жовте. Через декілька днів елементи висипань зникають, а замість них з'являються нові. Шкіра хворого стає плямистою - нагадує шкіру леопарда. Частою скаргою є маткові кровотечі. Хвороба може починатись саме з цього прояву, а іноді цим проявом і обмежується протягом багатьох років. Часто бувають носові кровотечі, іноді легеневі, шлунково-кишкові, ниркові. Дуже небезпечні крововиливи в мозок або в сітківку ока. Вони бувають при гострих формах хвороби.. Тривалі кровотечі, які важко зупирити, виникають при екстракції зубів та Інших операціях. При об'єктивному огляді крім змін з боку шкіри в 1/3 випадків знаходять збільшену селезінку В період загострення хвороби може спостерігатись підвищення температури тіла. Крововтрати, особливо маткові і носові, можуть бути значними і приводити до розвитку гіпохромної анемії.

Додаткові методи обстеження: - периферична кров — зменшення кількості тромбоцитів до 50x10 в 1 л., еритроцитів і гемоглобіну. - час кровотечі зростає до 15-20 хвилин. Перебіг хвороби в більшості випадків рецидивуючий. Під час ремісії кількість тромбоцитів може стати нормальною При хронічному перебігу постійно відмічаються низькі цифри тромбоцитів і постійно виникають нові крововиливви. Стерта форма хвороби характеризується періодичними поодинокими синцями на шкірі, менструадіі затяжні, іноді бувають носові кровотечі. Кількість тромбоцитів в таких випадках знижена незначно. Можливі випадки одуження, тривалі ремісІі. Смерть хворого може наступити внаслідок масивної кровотечі і кровиливів у життєво важливі органи.

ЛІКУВАННЯ: - ліжковий режим висококалорійна дієта - медикаментозна терапія (глюкокортикоїди - 30-40 мг/добу) - спленектомія при неефективності медикаментозного лікування. - імунодепресанти при неефективності попереднього лікування - місцеве лікування - тампонада з епсілон-амінокапроновою кислотою, андроксан, гемостатична губка, свіжа плазма, розчин тромбіну, хлориду кальцію - за життєвими показами переливання крові або тромбоцитарної маси

ГЕМОФІЛІЯ Гемофілія – це геморагічний діатез (ГД), який виникає внаслідок вродженої недостатності в крові факторів, які беруть участь в процесі згортання крові. Така кров, набрана в пробірку дуже довго не згортається, а формені елементи крові поступово опускаються на дно пробірки. Захворювання спостерігається переважно у чоловіків, воно передається внукам через клінічне здорових дочок. У таких жінок (передавачів) половина синів народжується хворими на гемофілію і половина дочок може стати передавачами хвороби. Ген гемофілії локалізується на Х-хромосомі.

Клініка: Основна скарга хворого - схильність до кровотеч, які виникають з перших годин життя дитини. Спостерігаються кровотечі з пупкового канатика, крововиливи на шкірі, кефалгематоми, тривалі кровотечі при прорізуванні зубів, пораненні шкіри. Випадіння молочних зубів також супроводжується кровотечами, які довго не вдається зупинити. У таких хворих часто спостерігаються масивні повторні крововиливи в порожнину суглобів - гемартрози, страждають переважно великі суглоби. В подальшиму в цих суглобах наступає контрактури, анкілоз, атрофія прилеглих м"язів. Наступна скарга по частоті - крововиливи під шкіру, вони бувають досить значними за розмірами. Хворі скаржаться на кровотечі з носу і ясен. Іноді зустрічаються шлунково-кишкові кровотечі, кровотечі з нирок (гематурія), кровотечі в плевральну порожнину (гемоторакс), крововиливи в мозок, При крововиливі в черевну порожнину бувають симптоми гострого живота. Крововиливи у корінь язика, гортань, шию можуть привести до асфіксіі і смерті хворого.

Клініка: Внаслідок постійних крововтрат у хворих розвиваються симптоми хронічної постгеморагічної анеміі: блідість шкірних покровів, головокружіння, втомлюваність. Допоміжні методи дослідження: - коагулограма крові: подовження часу зсідання крові - периферична кров: зменшення кількості еритроцитиів, зниження гемоглобіну, зменшення кольорового показника. - при кровотечі з нирок - в сечі гематурія Перебіг хвороби хронічний. Найважчими періодами є дитячі та юнацькі роки. Раніше більшість хворих вмирала від кровотеч або крововиливів у внутрішні органи до 20 років. У людей віком понад 30-50 років кровотечі виникають рідше. Можливо, хворі стають обережнішими, вміють берегти себе від травм.

ЛІКУВАННЯ: - переливання крові свіжої плазми. При значних кровотечах переливають до 2 літрів плазми, а при менш вираженій кровоточивості - 250-500 мл. Антигемофільний фактор нестійкий, тому треба переливати тільки свіжозаготовлену плазму з терміном зберігання не більше 24 годин. - Введення антигемофільного глобуліну - його виділяють з плазми, він в 20 разів активніший за плазму - Кріопротеїн - ще більш активний препарат, його отримують з замороженої плазми - При свіжих гемартрозах кров з порожнини суглоба відсмоктують, накладають давлячу пов’язку і імобілізують суглоб. Призначають глюкокортикоїди (25-30 мг) для зняття набряку навколо суглоба - При кровотечах місцево використовують гемостатичну губку. Внутрішньом"язові ін"єкціі хворим на гемофілію протипоказані

ГЕМОРАГІЧНИЙ ВАСКУЛІТ Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейн-Геноха) — захворювання, в основі якого лежить підвищена проникливість судинної стінки внаслідок імунної патології. В стінках мікросудин виникає запальний процес, що веде до деструкції їх. Наступає тромбування судини з розвитком геморагічного синдрому. Чинники: - інфекційні - віруси, бактерії - неінфекційні - вакцинація, харчова алергія, медикаменти, травма, охолодження, - паразитарні інфекції

КЛІНІКА: початок хвороби як правило гострий, в подальшому може перейти в затяжний або рецидивуючий. Хворий скаржиться на підвищення температури до 39-40 град, появу геморагічних висипань на шкірі і слизових оболонках. Ця висипка має геморагічно-папульозний характер (міхурчик, наповнений кров’янистою рідиною), локалізується симетрично на правій і лівій половинах тулуба і кінцівках. В центрі висипань може бути некроз. Після стихання запального процесу залишається темна пляма - пігментація шкіри. При натискуванні пальцем висипка не зникає. Іноді буває свербіння шкіри і невеличка набряклість шкіри. Це шкірний синдром (форма). Якщо вражаються судини суглобів виникає суглобовий синдром. Він проявляється болями у великих суглобах. Навколосуглобові тканини спухають, рухи в них обмежуються. Через декілька днів біль минає, але може рецидивувати. Інколи суглобовий синдром буває дуже стійким і довготривалимлеребігом.

КЛІНІКА: Поява геморагічних висипань на слизовій шлунку і очеревині приводить до розвитку абдомінального синдрому:хворий скаржиться на сильний постійний або переймистий біль у животі, нудоту, блювоту кров"ю, проноси (може бути з домішками крові). В таких випадках загальний стан стає надто важким, живіт у хворого різко напружений — як при синдромі гострого живота. Виражений больовий синдром триває 1-3 години і наступає світлий проміжок, після якого - знов підсилюються болі. В більшості випадків такий стан минає протягом 2-3 днів. Через 1-2-3-4 тижні від початку хвороби може розвинутись нирковий синдром. Він проявляється змінами в сечі (білок до 30%, циліндри, еритроцити), підвищенням артеріального тиску, іноді набряками. Ці симптоми можуть тривати від декількох тижнів до до декількох місяців, У частини хворих може розвинутись уремія з летальним кінцем. Рідко спостерігаються тромбоваскуліти головного мозку, його оболонок з менінгеальним синдромом, епілептичними нападами - церебральна форма. Так само рідко зустрічається легеневий варіант з легеневою кровотечею. Ці форми перебігають важко і часто приводять до смерті.

Допоміжні методи дослідження: Допоміжні методи дослідження: - периферична кров - лейкоцитоз незначний, прискорена ШОЕ - сеча - білок, еритроцити, циліндри. Біохім. Ан. крові - позитивні проби на активність запального процесу, підвищений рівень циркулюючих імунних комплексів у плазмі крові.

Лікування: 1. Ліжковий режим протягом 3-4 тижнів 2. Глкжокортикоіди при вираженій активності процесу та особливо при ураженні шлунково-кишкового тракту (30-40 мг на добу) 3. Гепаринотерапія з індивідуальним підбором доз препарату. Гепарин вводять рівномірними дозами протягом доби під обов’язковим лабораторним контролем за згортальною системою кров. 4. При наявності больового суглобового синдрому призначають НПЗП. 5. На місця масивних висипань місцеве застосовують аплікаціі 50% димексиду з гепарином.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ НА ГЕМОРАГІЧНІ ДІАТЕЗИ Догляд за хворими на ГД передбачає: - дотримуватись певної обережності: не допускати забоїв, надмірного натужвання - слідкувати за чистотою ліжка. Воно повинно бути рівним, м"яким, без складок контролювати випорожнення хворих, при появі домішок крові або чорного рідкого калу негайно повідомляти лікаря - харчування хворих повинно бути повноцінним, різноманітним, виококалорійним, багатим на вітаміни. В раціон треба включати продукти, що містять вітамін С,РР (дріджі, хліб, бобові), солі кальцію (молоко, яйця, риба, овочі)

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ НА ГЕМОРАГІЧНІ ДІАТЕЗИ - при гемофілії протипоказані внутрішньом"язові ін"єкціі, вживання НПЗП, видалення зубів проводиться тільки в стаціонарі з попереднім переливанням плазми - при геморагічному васкуліті з висипкою на шкірі або слизових слідкувати за чистотою шкіри, не допускати розчухів. Ходячі хворі повинні споліскувати ротову порожнину після кожного прийому їжі, 2 рази на день чистити зуби. Лежачим хворим м/с повинна дати розчин перекису водню (1 ч/л на склянку води) або фурацилін (1:5000) для споліскування рота після їжі. Тяжкохворим порожнину рота промивають 0,5% розчином натрію гідрокарбонату, слабким розчином марганцю або ізотонічним розчином. Це роблять з допомогою балончика або шприца Жане. Враховуючи важкість перебігу хвороби, невиліковність цієї групи захворювань, достатньо високу смертність м/с повинна рахуватись з психологією хворого, виконуючи впевнено, без переляку і розгубленості всі призначення лікаря. Треба орієнтувати хворого на достатню важкість і тривалість хвороби, але в той же час заповнювати його в тому, що він знаходиться під пильним спостереженням і захистом медичного персоналу і повинен чітко виконувати призначення.

Висновки хвороби системи крові (анемії, лейкози, геморагічні діатези) - це захворювання, які виникають внаслідок дії на організм вірусів, найперше з група герпесу, іонізуючої радіації, хімічних речовин, має значення вік людини. Розповсюдженість їх в останні десятиріччя значно зростає серед людей похилого і старечого віку, що стає актуальною проблемою особливо для надання належного догляду хворій людині.