Презентація на тему:
невротичн розлади

Невротичні розлади: іпохондричний невроз, дисморфофобічний невроз, фобічний невроз, системні неврози, нервова анорексія та булімія

Термін “неврози” було введено в психіатричну практику шотландським лікарем W. Güllen (1776). Спочатку він об'єднував не лише широке коло психічних, а і низку неврологічних і соматичних захворювань, які не супроводжуються морфологічними змінами. В.А. Гіляровський (1954) зазначив певну особистісну предиспозицію, часте виникнення неврозів на тлі соматоневрологічного обтяження, психогенний характер, важливу роль вегетативних і функціональних соматичних порушень у клінічній картині захворювання, критичне перероблення особистістю хворобливих переживань і прагнення до їх подолання. Найприйнятнішим можна вважати визначення неврозів Б.Д. Карвасарського (1990). Невроз — це психогенний (зазвичай конфліктогенний) нервово-психічний розлад, що виникає внаслідок порушення особливо значущих життєвих стосунків людини і проявляється специфічними клінічними феноменами за відсутності психотичних проявів. У середньому за останні 25 років кількість хворих на неврози в світі збільшилася на 10 % і становить від 20 до 25 на 1 тис. населення. У структурі загальної психічної захворюваності на частку неврозів припадає від 20 до 30 %. У МКХ-10 поняття “невроз”, так само, як і “істерія”, скасовано. Замість них використовують відповідно “невротичний розлад” і “конверсійний розлад” (F40 – F49)

Згідно з вітчизняною класифікацією невротичних розладів, виділяють такі їхні клінічні форми: 1) неврастенія; 2) істеричний невроз; 3) невроз нав'язливих станів; 4) депресивний невроз; 5) іпохондричний невроз; 6) дисморфофобічний невроз; 7) фобічний невроз; 8) системні неврози; 9) нервова анорексія та булімія.

Якщо ж все-таки якесь відхилення від норми в ході дослідження було виявлено, що хворий може тимчасово заспокоїтися, через деякий час починаються пошуки нових і нових захворювань. Будь-яка почута хвороба тут же «приміряється» на себе, після чого приходить переконання, що саме цим людина і хвора, причому, чим рідше зустрічається це захворювання, тим краще. Якщо говорити про фізіологічної складової, то хворі найчастіше скаржаться на голові болі різної інтенсивності, біль і дискомфорт в області серця, загальне нездужання, нудоту, підвищення температури, а також на будь-які інші симптоми, які можуть свідчити про десятки реальних патологій. Кашель тут же сприймається як туберкульоз, запор - як рак кишечника, біль в серця - як інфаркт, причому переконати людину в тому, що йому нічого не загрожує, ніяк не можна. Іпохондричний невроз – неадекватно перебільшена заклопотаність станом власного здоров‘я. Специфічною ознакою іпохондрії в даному випадку є надмірна увага до стану власного здоров'я, яке не має під собою ніякої реальної основи, а також постійний страх чимось захворіти: кожну хвилину стежать за собою, надають надмірне значення будь-якого дискомфорту або нетривалого болю, відзначають у себе розвиток незвичайної симптоматики, обов'язково уважно стежать за розвитком медицини і новими народними засобами лікування будь-яких захворювань, проходять різні обстеження для виявлення всіх можливих патологій, що, як правило, ніякого ефекту не дає.

Дисморфофобічний невроз Досить рідкісна форма неврозів, що характеризується появою надмірних думок про зміну власного тіла, потворність, фізичні вади. Ці думки підлягають частковій критиці та ситуаційній корекції, однак мають стійкий характер.

Фобічний невроз - форма неврозу, яка проявляється через страхи, тривожні стани, панічними відносинами до будь-яких подій, новим людям, предметам. В медицині прийнято виділяти три основних типи вираженості фобічного неврозу: при торканні пацієнтом предметів, які на інтуїтивному рівні волають страх; при очікуванні дотику до цього предмету; при подумці однієї тільки можливості дотику до даного предмету. Симптомами фобічного неврозу є напади панічного страху, пов'язані з відчуттям нереальності, дезорієнтації, спотворенням сприйняття власного внутрішнього стану. Як правило, фізичні прояви даного виду неврозу такі: запаморочення, часте серцебиття, розлади процесу ковтання, дихання, тремтіння в кінцівках, оніміння, нудота, больові відчуття в животі, напруження всіх груп м'язів.

Системні неврози Усі види неврозів супроводжуються масивною вегето-соматонервологічною симптоматикою (ВСД). Сюди відносять: кардіоневроз, ларінгоспазм, невротичні ікання, невротичний сурдомутизм, невротична анестезія.

Анорексія та булімія Anorexia nervosa (W. Gull, 1868) характеризується свідомою відмовою від їжі. Патогенетичним механізмом є дисморфофобія, що проявляється патологічним переконанням у наявності надлишкової маси тіла. Найчастіше анорексія розвивається в жінок. Характерні соматовегетативні компоненти: аменорея, зниження артеріального тиску, брадикардія, сухість шкіри, гіпотермія, метаболічний алкалоз. Зазвичай захворювання починається в пубертатному або постпубертатному віці (14—18 років). Нерідко анорексія чергується з патологічним потягом до їжі, який має характер нав'язливості — невротична булімія. Останню потрібно диференціювати від психотичної булімії як прояву шизофренії.

Лікування медикаментозне: транквілізатори – феназепам 1, 5-2, 0 мг/добу, рудотель – 10-30 мг/добу; антидепресанти – ципрамін – 20 мг/добу, амітриптилін – до 100 мг/добу; психостимулятори – сиднофеп – 10 мг/добу, кофеїн –10 мг/добу; вегетотропні (белоїд, беласпон); ноотропи; біостимулятори; адаптогени (жень-шень); Психотерапія : індивідуальна, групова, аутотренінг.

Дякую за увагу!