Презентація на тему:
Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин

Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин

В МКХ-10 виділена окрема рубрика “Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин” У вітчизняній літературі в цю групу патології традиційно включають гостру і хронічну інтоксикацію алкоголем, наркотиками і токсикоманічними речовинами. Всі ці речовини володіють психотропною дією і здатні викликати явища гострого і хронічного отруєння в залежності від прийнятої дози і тривалості вживання. Руйнівний вплив цих речовин на психіку і сомато-неврологічний стан організму в принципі однаковий - передусім всі вони є психотропними ядами. Поділ на токсикоманічні середники і наркотики обумовлений юридичною кваліфікацією операцій з цими речовинами. Незаконне виготовлення сировини для наркотиків, їх зберігання, транспортування і розповсюження переслідується карним Кодексом України. Аналогічні дії з токсикоманічними речовинами не заборонені. Серед токсикоманічних речовин у нашій країні, як і у більшості країн, заселених білою расою, найбільш розповсюдженими є алкогольні напої (в Україні - горілка, самогон, коньяки типу “бренді”, вина, пиво).

Психоактивні речовини – хімічні сполуки, які здатні викликати при одноразовому прийомі ейфорію або інші, бажані з точки зору споживача, психотропні ефекти, а при систематичному вживанні – психічну і фізичну залежність. Психоактивні речовини (ПАР) Токсикоманії: алкоголізм (етилізм) лекаманія тютюнопаління кофеїноманія тощо Наркоманії

Токсикоманічні речовини задовольняють два критерії – медичний та соціальний, а наркотичні три – ще й юридичний. 1)медичний критерій – засіб повинен виявляти специфічну (стимулюючу, заспокійливу, галюциногенну та інші) дію на ЦНС, що являється причиною його немедичного вживання; 2) соціальний критерій – немедичне вживання його набуває соціальної значимості; 3) юридичний критерій – засіб в установленому порядку визнаний наркотичним і внесений МОЗ України в список наркотичних речовин. Законодавством передбачається кримінальна відповідальність за виробництво, збереження та розповсюдження наркотичних речовин.

Синдром зміненої реактивності: зникнення захисних механізмів - зміна форми вживання ПАР зміна толерантності Толерантність – це біологічна чи поведінкова захисна реакція на повторне введення однієї і тієї ж кількості наркотику. Психічна залежність – це усвідомлена або неусвідомлена потреба у вживанні психоактивної речовини для зняття психічного напруження і досягнення психічного комфорту. Фізична залежність – стан при якому у відповідь на відміну ПАР розвивається абстинентний синдром. Абстинентний синдром (синдром відміни) – фізичні, психічні, вегетативні порушення, які розвиваються після різкого припинення вживання наркотику або фармакологічного блокування його дії.

Класифікація наркотичних речовин: Пятницкая И.Н. Наркомании. – Москва: Медицина, 1994. Седативні (опіати, барбітурати, транквілізатори, кодеїн) Стимулюючі препарати (ефедрин, амфетаміни (фенамін), кокаїн) Психоделічні, тобто ті, які змінюють свідомість (ЛСД, препарати коноплі, фенциклідин), псилоцибіни – гриби ЛНДР – летючі наркотичнодіючі речовини (розчинники – бензин, ацетон, фарби...) В Україні зареєстровано більше 70 тис. наркоманів.

Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю “Вино веселяче, вино сумне, вино зле.” Просте алкогольне сп’яніння: легкий ступінь: ейфорія, загальне збудження, говірливість, переоцінка власних можливостей, гіперемія обличчя, тахікардія. Концентрація алкоголю в крові 0,5 – 1,5 %% ; середній ступінь: дратівливість, імпульсивні вчинки,дизартрія, порушення координації рухів, тахікардія, підвищення артер. тиску. Концентрація алкоголю в крові від 1,5 до 3-4 %% ; важкий ступінь: виключення свідомості (оглушення, сопор, кома). Концентрація алкоголю в крові 4-6 %%. Більше 6-7 %% - смертельна доза.

Допомога: - промивання шлунка 0,5 % бемегрид 10,0 в/в кордіамін, кофеїн нашатирний спирт реанімація.

Варіанти простого атипового алкогольного сп’яніння: депресивний маніакальний ажитований параноїдний епілептиформний дисфоричний істеричний експлозивний

Діагностика алкогольного сп’яніння В першу чергу клінічні критерії. Додаткові: Реакція Рапопорта: в 2 пробірки по 2 мл дистильованої води + 20 крапель концентрованої сірчаної кислоти + 1-2 краплі 0,5 % р-ну КМО4 (марганцівки). В 1 пробірку 25 секунд видихувати повітря. 2-га – контроль. Знебарвлення в 1 проб . - є алкоголь! Мохова-Шинкаренко – зміна кольору хромового ангідриду. Для кількісного визначення алкоголю в крові, сечі і видихуваному повітрі, шлунковому вмісті використовують – газохроматографічнийспектрографічний методи. Апарат ППС-1 – визначення алкоголю у видихуваному повітрі, а через таблиці перерахунку і в крові.

Згідно даних Королівського медичного коледжу “безпечні” дози алкоголю: не > 21 одиниць в тиждень для чоловіків (400 г) не > 14 одиниць в тиждень для жінок (280 г) ( 1 од. = 8 гр. алкоголю = 20 гр. горілки) 21-49 (14-35 од.) – загрожуючий рівень > - небезпечний рівень.

Епідеміологія Англія, Франція – 20 г. чистого алкоголю на людину старшу 15 років (недостовірно) Україна – невідомо. Чоловіки – жінки 5:1 ( 4:1 ) Вік – 17-25 років ( “омолоджується”) Вид діяльності – вантажники, бармени, торгівля, робітники алкогольних заводів, лікарні . Виявлення алкоголіків: Відчували Ви коли-небудь, що треба зменшити кількість вживання алкоголю? Чи критикують Вас оточуючі за пияцтво? Чи відчували Ви провину у зв’язку з вживанням алкоголю? Чи похмелялись зранку? 2 і > позитивні відповіді - алкоголізм.

Структура вживання алкоголю населенням країн Європи 10 % населення не вживає алкоголь взагалі 40 % населення вживає 5 % спиртних напоїв (контингент з епізодичним прийомом алкоголю) 40 % - 45 % етанолу (побутові пияки) 10 % - 50 % алкоголю (пияки з високою толерантністю та хворі на алкоголізм співвідношення від 2:1 до 3:1). Таким чином, приблизно 4 % населення Європейських країн страждає на алкоголізм. Україна має приблизно 50 млн. населення. Значить в Україні біля 2 млн. хворих на алкоголізм.

Медична та соціальна шкода від зловживання алкоголем Качаєв А.К. (1971) Захворювання ССС – 24, 9 % ШКТ – 24,9 % Органів дихання 5,3 % Н.Г.Гапонова – травми – 1/3 при алкогольному сп’янінні 17 – 22,4 % суїцидів – це доля алкоголізму (кожен 4-й алкоголік мав суїцидальну спробу, 3-8 % - завершені). До 30 % ДТП пов’язані із сп’янінням Франція – 70 –ті роки – серед пацієнтів лікарень загального профілю 39 % чоловіків і 13 % жінок – хворі на алкоголізм. На їх лікування затрачено 41,8 % бюджетних коштів лікарень. Від одного хворого на алкоголізм страждає 7-8 оточуючих.

Стигми алкоголізму Важливе значення в діагностиці алкоголізму має вміння розпізнати характерні стигми хронічної алкогольної інтоксикації при огляді та загальноприйнятому обстеженні хворого: неохайний вигляд, набрякле обличчя, набряклість і тремор повік, пальців рук, язика, “мішки” під очима, розширення судин носа та щік, гіперпігментація шкіри відкритих частин тіла, схильність до транзиторного підвищення артеріального тиску, тахікардія, стійкий червоний дермографізм, атрофія м’язів стопи. Внаслідок ослаблення тонусу м’язів обличчя утруднюється посмішка.Знижується корнеальний, кон’юнктивальний і надбрівний рефлекси, порушується вібраційна чутливість в ділянці обличчя, з’являється сухість, лущення та гіпергідроз шкіри чола та щік. Доволі часто виявляється гіпергідроз дистальних відділів кінцівок (феномен роси) – дрібні блискучі краплини поту на шкірі долонь і пальців. Особливе діагностичне значення має наявність у хворого перерахованих ознак в поєднанні з виявленою в анамнезі соціально-професійною деградацією.

Етіологія алкоголізму Психологічні причини: індивідуальна (психологічна схильність до алкогольної пристрасті: Самолікування (в якості знеболення); Як прояв психічної хвороби. Соціальні причини: (оточуючі обставини, соціальний тиск посилює пристрасть до алкоголю); Неповна зайнятість – (бідність, сімейна дисгармонія); Стресові ситуації; Діти наслідують дорослих; Діти починають вживання алкоголю під впливом одноліток; Біологічні причини: (генетична різниця схильності до розвитку алкогольної залежності); Диспропорційно високий розвиток алкоголізму у чоловіків в порівнянні з жінками (5:1); Підвищений ризик розвитку алкоголізму у синів, братів чоловіків-алкоголіків; Дані з усиновленням близнюків вказують на підвищений ризик алкоголізму (в 4 рази), якщо алкоголізмом страждають біологічні родичі.

Стадії розвитку алкоголізму І ст. (астенічна), тривалість 4-6 років непереборний потяг зміна форми вживання алкоголю і сп’яніння (синдром випередження, відмова від закуски, втрата кількісного контролю) підвищення толерантності до алкоголю зникнення захисних механізмів палімпсести поява психічної залежності особливості соматоневрологічного статусу.

ІІ ст. (наркоманічна), тривалість 2-3 – 15-20 років втрата ситуаційного і якісного контролю фізична залежність плато толерантності абстинентний синдром похмілля (аверсія – непереносимість) психопатизація особливості соматоневрологічного статусу

ІІІ ст. (енцефалопатична), через 10-20 років, тобто в 40-45 років зниження толерантності – часто аверсія після запоїв деградація (морально-етична) компульсивний потяг

Зміни особистості при алкоголізмі І ст. – підвищена збудливість (астенія з ірритативним компонентом) депресивні розлади ІІ ст. - посилення афективного резонансу та його лабільність схильність до полярних афектів емоційне співпереживання (легка відгукуваність) психопатоподібні зміни: астенічний варіант (дистимічний) істеричний експлозивний апатичний (шизоїдний) професійне зниження

ІІІ ст. – органічні розлади: - зниження пам’яті, інтелекту; грубість, злобність, агресивність, брутальність, цинізм, + апатія, тупа ейфорія; асоціальні вчинки. Це алкогольна (морально-етична) деградація особистості, яка сягає рівня алкогольної деменції.

Лікування алкоголізму: І етап - підготовча терапія (симптоматична) – направлена на зняття абстинентного синдрому суміш Попова дезінтоксикація загальнозміцнююча вітамінотерапія ІІ етап активна (специфічна) терапія сенсибілізуюча - антабус (дисульфірам, тетурам) – 0,1; 0,15; 0,25. метронідазол 0,25 умовно-рефлекторна терапія (УРТ) апоморфін 1 % - 0,2-0,3-0,5 до 1,0 в/м відвар баранцю психотерапія антигравінги ІІІ етап – підтримуюча протирецидивна терапія.

Антигравінги (проти потягу- блокують Alc рецептори) флупентиксол ерготалалкалоїд – лізурід флуокситин аотал Але є ризик розвитку залежності до них.

Просте алкогольне сп’яніння. Стан гострої інтоксикації без явищ психозу, викликаний прийманням спиртних напоїв називається простим алкогольним сп’янінням. Легкий ступінь проявляється ейфорією, гіперемією обличчя, загальним збудженням, тахікардією та підвищенням артеріального тиску до 130-150/80-95 мм. рт. ст. Порушень мовної артикуляції та координації рухів не відзначається. Концентрація алкоголю в крові становить 1-2%оо. При середній тяжкості сп’яніння ейфоричний настрій змінюється на депресивний або дратівливий. Можливі імпульсивні вчинки. Мова стає уривчастою, змазаною.Спостерігається тахікардія. Артеріальний тиск сягає 140-180/90-110 мм. рт. ст. Порушується координація рухів. Концентрація алкоголю в крові дорівнює 3-4%оо. Тяжкий ступінь простого алкогольного сп’яніння супроводжується виключенням свідомості (від оглушення до сопору і коми). Концентрація алкоголю в крові становить 5-6%оо. Смертельним є приймання такої кількості алкоголю, при якій рівень його в крові перевищує 7%оо.

Діагностика здійснюється за допомогою клінічного та параклінічного обстеження. До останнього належать виявлення парів спирту у видихуваному повітрі (за допомогою апарата ППС-1) і біохімічні методи визначення алкоголю в крові та сечі (газохроматичний та спектрографічний). Застосування будь-яких діагностичних проб не виключає клінічного аналізу стану особи. Необхідно співставляти клінічні та параклінічні дані.

Лікування проводять при тяжкому ступені сп’яніння. Для припинення всмоктування алкоголю промивають шлунок 1-1,5 л слабкого розчину калію перманганату, за необхідності – через зонд. Можна викликати блювання шляхом підшкірного введення 0,25 – 0,5 мл 1% свіжоприготованого розчину апоморфіну. Одночасно вводять 1 мл кордіаміну або 1 мл 20% розчину кофеїну. Слід дати випити 5-8 крапель 10% розчину аміаку (нашатирного спирту) на півсклянки води. При алкогольній комі необхідна негайна госпіталізація в стаціонар для проведення інтенсивної терапії або реанімаційних заходів (гемодилюція з форсованим діурезом, внутрішньовенне крапельне вливання поліглюкіну, реополіглюкіну, серцевих глікозидів та ін.).

Приблизно у 10 відсотків хворих, які страждають хронічним алкоголізмом, розвиваються гострі і хронічні алкогольні психози. Серед психозів найчастіше трапляеться алкогольний делірій (біла гарячка). Клінічна картина характеризуеться, в основному, наявністю деліріозного синдрому.

Деліріозний синдром проявляеться дезорієнтацією в часі і просторі із збереженням орієнтації у власній особистості. На цьому тлі з’являються зорові, тактильні та слухові галюцинації. Переважають зорові мікрогалюцинації: мухи, жуки, таргани, миші, пацюки. Рідше хворі бачать людей.

Зорові галюцинації можуть приймати фантастичний, неправдоподібний характер (чорти, чудовиська). Розвивається психомоторне збудження. Поведінка хворого визначається характером галюцинацій (він збирає жуків, відганяє чортенят, ховається від переслідувачів). Деякі хворі виконують одноманітні рухи, які мають відношення до їхньої професії (шофер крутить кермо, перемикає швидкість, шукає гальмівну педаль; їздовий керує кіньми тощо). Це так званий професійний делірій. Прогностично найтяжчим є муситуючий делірій, при якому свідомість глибоко потьмарена до рівня аменції. Стан делірію звичайно короткочасний, навіть без лікування він минае за 3-5 діб. Інколи психоз затягується на 1 – 1,5 тижні.

Біла гарячка постійно супроводжуеться соматоневрологічними розладами. До них належать: виражена пітливість з різким запахом поту; гіперемія шкіри, особливо обличчя; тахікардія, коливання артеріального тиску; збільшення печінки, жовте забарвлення склер; тремор рук, голови, тремтіння всього тіла. Температура тіла найчастіше субфебрильна. Інколи психоз може набувати форми фебрильного делірію, при якому температура тіла підвищуеться до 39 С і протягом доби після різкого погіршання загального стану, хворий раптово помирає при явищах гострої серцево-судинної недостатності.

Алкогольний галюциноз – психоз, який розвивається у другій та третій стадіях алкоголізму і характеризується наявністю слухових галюцинацій. Клінічно проявляється у гострій і хронічній формах. Гострий галюциноз виникає в період ААС або під час запою. Клінічна картина визначається слуховими галюцинаціями, що мають характер монологу, діалогу або полівербального слухового галюцинозу з тематикою звинувачення хворого в пияцтві, спогадами про його минулі вчинки, загрозою жорстокої розправи, яку він заслужив. Інколи частина голосів захищають хворого. Внаслідок галюцинацій домінує афект напруженої тривоги, страху, відчаю, які посилюються ввечері і вночі. Свідомість збережена. Алкогольний галюциноз триває 2-4 тижні, інколи проявляється абортивно і редукується через 1-3 доби. Критичне ставлення до свого хворобливого стану під час гострого психозу відсутнє.

Хронічний алкогольний галюциноз триває місяці і роки, клінічно нагадує шизофренію. Але на відміну від неї поступово з’являеться критичне ставлення до галюцинацій. Хворий звикається з ними і намагається не звертати на них увагу. Дефекту особистості за шизофренічним типом немає. При гострому алкогольному галюцинозі хворий, боячись розправи або виконуючи волю наказових галюцинацій, може здійснити небезпечні дії (частіше самогубство). Такі самі вчинки інколи скоюють хворі на хронічний галюциноз при його загостренні. Невідкладна долікарська допомога полягає у внутрішньом’язовому введенні 2 мл 2,5% розчину аміназину або 2 мл 0,5% розчину галоперидолу і 2 – 4 мл 0,5% розчину седуксену (реланіуму, сібазону). Хворий з гострим психозом підлягає негайній госпіталізації в психіатричну лікарню. Після виписки хворого з лікарні медсестра контролює виконання призначеного протирецидивного або підтримуючого лікування, сприяє виробленню установки на тверезий спосіб життя, а у випадку поновлення вживання спиртних напоїв або загострення психотичної симптоматики, організовує консультацію лікаря-нарколога.

Алкогольний параноїд - психоз алкогольної етіології, який проявляється маяченням переслідування або ревнощів. Хворий впевнений , що йому загрожує фізична розправа або отруєння. Він впізнає переслідувачів у багатьох людях, які його оточують ; у їх міміці, словах і діях вбачає загрозу для свого життя. Вчинки таких хворих стають імпульсивними: вони раптово починають тікати, на ходу вистрибують з транспорту, звертаються до міліції з вимогою зхахистити їх від злочинців. При маяченні отруєння відмовляються споживати їжу або готують її самі в окремому посуді. Інколи маячення переслідування супроводжується незначними вербальними ілюзіями та галюцинаціями. Здебільшого гострий алкогольний параноїд минае за декілька днів або тижнів, інколи затягується на кілька місяців ( хронічний алкогольний параноїд).

Алкогольне маячення ревнощів найчастіше виникає в осіб віком понад 40 років на тлі спричиненої алкоголізмом значної зміни особистості та імпотенції. Спочатку ревнощі проявляються лише в стані сп”яніння. З часом підозри в подружній невірності поступово переростають у маячення. “Обманутий чоловік” звертається за допомогою до органів влади, починає стежити за дружиною і може застосувати до неї жорстоке насилля, особливо коли до маячення ревнощів приєднуються ідея отруєння. При алкогольному маяченні переслідування і ревнощів хворий може скоїти фізичну розправу над особою, яка, на його переконання, є ворогом хворого або коханцем дружини. Інколи хворі на гострий алкогольний параноїд учиняють самогубство, щоб “не загинути жахливою смертю від рук переслідувачів”.

Корсаківський поліневритичний психоз характеризує наявністю корсаковського синдрому (див. амнестичний Корсаковський синдром) в поєднанні з поліневритом/ Початок психозу переважно гострий. В осіб похилого віку захворювання може розвинутися поступово. Першим проявом психічних розладів буває фіксаційна й інколи ретроградна амнезія тривалістю від кількох днів до декількох років. Частина хворих прогалини пам’яті заповнюе конфабуляціями. При вираженій фіксаційній амнезії і конфабуляціях може розвинутись амнестичне дезорієнтування в місці, часі і навколишніх особах. Відзначаються млявість, пасивність, зниження спонукань, підвищена втомлюваність. Неврологічний стан характеризується симптомами невритів з атрофіями м’язів кінцівок та послабленням або вдсутністю сухожильних рефлексів.

Алкогольні енцефалопатії. Алкогольні енцефалопатії розвиваються здебільшого у третій стадії алкоголізму і є найбільш характерним проявом масивної і тривалої інтоксикаційної дії алкоголю на головний мозок. Ці ураження головного мозка частіше розвиваються на тлі органічної недостатності мозку в умовах масивної інтоксикації сурогатами, при супутніх соматичних захворюваннях, неповноцінному харчуванні, авітамінозі і дії інших факторів, які ослабляють організм. Досить часто ці стани розвиваються у осіб, які лікувались тетурамом, але стали продовжувати зловживати спиртними напоями, особливо сурогатами.

Найчастішою формою гострої алкогольної енцефалопатії є енцефалопатія Гайє-Верніке. Ця геморагічна енцефалопатія або верхній гострий поліенцефаліт розвивається здебільшого при вживанні денатурата, неякісного самогону, сурогатів спирта і політури на тлі органічного ураження головного мозка і хронічних соматичних захворювань. Продромальний період енцефалопатії Гайє-Верніке триває 3-5 місяців. У хворих різко порушується сон, вони втрачають апетит, майже нічого не їдять, різко худнуть, у них спостерігаються постійні дизпептичні розлади, сухість і дряблість шкіри, її блідість з жовтуватим відтінком. У зв’язку з наростаючим тремором і загальною слабкістю, хворі мало рухаються. З’являються дизартричні розлади, змінюється хода і почерк. Увага і пам’ять слабнуть, хворий швидко виснажується.

Н а цьому тлі виникають грубі психічні розлади, найчастіше у вигляді тяжкого делірію, який може трансформуватись у аментивний синдром. Зміни свідомості носять мінливий характер, при якому явища делірію періодично змінюються глибоким оглушенням, а мовно-рухове збудження – періодами прострації. Характерним для гострої енцефалопатії Гайє-Верніке є підйом температури і наявність судомних припадків. Це захворювання нерідко ускладнюється пневмонією і порушеннями серцево-судинної діяльності, що здебільшого закінчується смертю. Протікання гострої енцефалопатії Гайє-Верніке може бути “блискавичним”, коли на тлі виражених вегетативно-неврологічних розладів швидко приєднується глибоке оглушення, сопор і кома, які призводять до смерті хворого.

Алкогольна деменція характеризується симптомами зниження інтелектуально-мнестичних і емоційно-вольових якостей особистості. Атрофуються морально-етичні установки, втрачається почуття сорому, власної гідності і відповідальності за свої вчинки. Втрачаються звичні інтереси, творчі і професійні можливості. З’являється грубий і цинічний “алкогольний гумор”. Основним мотивом поведінки стає добування і вживання любих спиртних напоїв (найчастіше дешевих сурогатів). Грубих порушень пам’яті при алкогольній деменції не спостерігається, але рівень осмислення і його критичність різко знижується.

Алкогольний псевдопараліч – це хронічна енцефалопатія з прогредієнтним протіканням і глобальним ураженням інтелектуально-мнестичних процесів, клінічна картина якої нагадує прогресивний параліч (звідси назва “псевдопараліч”). Алкогольний псевдопараліч може розвиватись повільно, але інколи маніфестує гостро, як наслідок тяжких рецидивуючих алкогольних психозів. У хворих виявляється виражене зниження рівня суджень, некритичне відношення до себе і оточуючого. Вони безцільно блукають по паркам, на вокзалах, в місцях громадського харчування, мандрують в пригородніх поїздах. Вони настирливо пристають до оточуючих “пізнають знайомих”, які цих хворих ніколи не бачили, пригадують їм свої заслуги, жебрають випивку, ображаються, що їх не хочуть “впізнати” або “визнати”. Хворі з хронічними алкогольними енцефалопатіями здебільшого повністю непрацездатні, а інколи навіть потребують постійного стороннього нагляду. Лікування є відносно ефективним лише на початкових стадіях енцефалопатій (кращий прогноз при корсаківському психозі). Воно передбачає введення великих доз вітамінів групи В і ноотропів на тлі загальнозміцнюючої терапії і належного харчування.

Дякую за увагу