Можливі ускладнення при парентеральному введенні лікарських засобів, надання допомоги
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Актуальність теми Парентеральне застосування лікарських засобів – один з найпоширеніших та найефективніших способів введення лікарських засобів. Під час виконання ін’єкцій особливого значення набуває дотримання правил асептики та антисептики для запобігання постін’єкційним ускладненням, ВЛІ. Дуже гостро проблема ВЛІ постала нині, коли світ охоплений епідемією СНІДу. Слід пам'ятати, що препарат потрапляє одразу в кров і будь-яка помилка (передозування, потрапляння в вену повітря або олійного розчину, помилкове введення лікарського засобу) може стати для пацієнта фатальним. І тому особливого значення набувають такі поняття, як професійний обов’язок, чесність, сумлінність.
НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ЗНАТИ: Можливі ускладнення внутрішньошкірних ін’єкцій: інфільтрат, алергійні реакції, бешихове запалення. Надання допомоги при них; Ускладнення підшкірних ін’єкцій : інфільтрат, алергійні реакції, ліподистрофія, жирова емболія. Надання допомоги при них; Ускладнення внутрішньом’язових ін’єкцій: інфільтрат, абсцес, поломка голки, парези, алергійні реакції, запобігання їм та лікування. Профілактика, надання допомоги; Запобігання ускладненням при внутрішньовенних ін’єкціях. Знезаражування використаних шприців та голок. Ускладнення внутрішньовенних ін’єкцій : жирова та повітряна емболія, помилкове введення ліків, некроз, флебіт, гематома, анафілактичний шок, пірогенні реакції. Надання допомоги. Віддалені ускладнення: сепсис, вірусний гепатит, СНІД. Тактика медичної сестри для запобігання зараженню крові.
Уміти: Проводити профілактику можливих ускладнень під час парентерального застосування лікарських засобів; Надавати допомогу при ускладненнях ін'єкцій; Надавати допомогу при віддалених ускладненнях: сепсис, вірусний гепатит, СНІД; Застосовувати тактику медичної сестри для запобігання зараженню крові.
Можливі ускладнення при парентеральному введенні лікарських засобів Внутрішньошкірні ін'єкції: інфільтрат, алергійні реакції, бешихове запалення Підшкірні ін'єкції : інфільтрат, алергійні реакції, ліподистрофія, жирова емболія Внутрішньом'язові ін'єкції: інфільтрат, абсцес, поломка голки, парези, алергійні реакції Внутрішньовенні ін'єкції : жирова та повітряна емболія, помилкове введення ліків, некроз, флебіт, гематома, анафілактичний шок, пірогенні реакції Віддалені ускладнення: сепсис, вірусний гепатит, СНІД
Таблиця 1. Вибір голки залежно від виду ін'єкції Вид ін'єкції Діаметр голки (перші дві цифри) та довжина голки (останні дві цифри) 0415 0420 0520 0840 1060 Внутрішньошкірна + Підшкірна + + Внутрішньом'язова + + Внутрішньовенна + +
Таблиця 2 Вибір шприца залежно від виду ін'єкції Вид ін'єкції Об'єм шприца, мл 1 2 5 10 20 Внутрішньошкірна + Підшкірна + + + Внутрішньом'язова + + + + Внутрішньовенна + +
Таблиця 3. Вибір анатомічних ділянок для ін’єкцій Вид ін'єкції Анатомічні ділянки Внутрішньошкірна Внутрішня (або долонна )поверхня передпліччя Підшкірна Зовнішня поверхня плеча Латеральні поверхні живота Підлопаткові ділянки Передньо - зовнішня поверхня стегон Внутрішньом'язова Верхньо – зовнішний квадрант сідниці Передньо - зовнішня поверхня стегон (інколи м'яз плеча ) Внутрішньовенна Вени ліктьового згину Вени передпліччя, кисті, нижніх кінцівок Вени голови (у новонароджених та немовлят)
Чинні накази МОЗ України 1. Наказ № 798 від 21.09.2010 р. Про затвердження методичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу». 2. Наказ № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію (СНІД)». 3. Наказ № 408 від 12.07.1989 р. «Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом в країні». 4. Наказ № 720 від 31.07.1978 р. « Про заходи по боротьбі з внутрішньо-лікарняними інфекціями в ЛПЗ»
Інфільтрат — це найчастіше ускладнення підшкірних і внутрішньом'язових ін'єкцій. Характеризується утворенням ущільнення в місці ін'єкції, яке визначають під час пальпації. Причини виникнення: постійне введення ліків в одну і ту саму ді лянку; уведення не підігрітих олійних розчинів; підшкірне введення ліків, призначених для внутрішньом'язового введення (25 % розчин магнію сульфату); грубе порушення правил асептики на етапі підго товки і під час виконання ін'єкцій. Ознаки: місцева гіперемія, гіпертермія, набряк, біль. При своє часному лікуванні інфільтрат може розсмоктатись, у гіршому випад ку — ускладнитись розвитком абсцесу.
Лікування інфільтрату: На ранній стадії розвитку інфільтрату накладають двошаровий зігрівальний компрес із розчином фурациліну 1:5000 і маззю Вишневського.; Застосувати водно-спиртовий, олійно-спиртовий компреси; Призначають також фізіотерапевтичні проце дури (УВЧ, УФ-опромінення); Якщо інфільтрат виник після введен ня антибіотика, то на шкіру наносять йодну сітку. У разі виникнення абсцесу проводять хірургічне розкривання ін фільтрату з подальшим дренуванням.
Запам'ятайте! Будь-який контакт голки з нестерильними предметами і руками порушує її стерильність, це може стати джерелом інфекції і спричинити розвиток абсцесу.
Алергійна реакція - це підвищена чутливість до введення того чи іншого препарату. Проявляється висипанням, набряками, свербе жем, підвищенням температури тіла. Можуть виникнути нежить, кон'юнктивіт, дертя в горлі. Запам'ятайте! При внутрішньовенному введенні лікувальних засобів алергійна реакція не завжди проявляється висипан ням на шкірі і зовнішніми набряками.
Найнебезпечніший прояв алергійної реакції — анафілактичний шок, що найчастіше розвивається в перші 20 хв після ін'єкції, а іноді й одразу — ще "на голці".
Невідкладна допомога при анафілактичному шоці: 1. За можливості вище місця ін'єкції накласти джгут так, щоб перекрити і вени, і артерії. 2. Внутрішньом'язово ввести 0,1 % розчин адреналіну. 3. Обколоти місце ін'єкції 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну, розчинивши його у 10-20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, після чого слід зняти джгут. 4. Внутрішньом'язово для подовження дії адреналіну ввести 1 мл преднізолону або 1 мл гідрокортизону. 5. При стабілізації артеріального тиску ввести антигістамінний препарат (димедрол, супрастин, піпольфен). 6. У разі різкого зниження артеріального тиску доцільніше внутрішньовенно ввести 1 % розчин мезатону (розвести 1 мл мезатону в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) під контролем артеріального тиску. Внутрішньом'язово мезатон треба почати вводити з 0,5 мл. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, то внутрішньовенно вводять протишоковий плазмозамінник — поліглюкін 400 мл. 7. У разі виникнення і збільшення вираженості ядухи внутрішньом'язово ввести 1 мл 24% розчину еуфіліну або внутрішньовенно струминно повільно 5-10 мл 2,4 % розчину еуфіліну. Після надання невідкладної допомоги пацієнта госпіталізують у реанімаційне відділення для стабільного відновлення функцій усіх органів і систем.
Запам'ятайте! У кожному маніпуляційному кабінеті повинен бути набір медикаментів для надання невідкладної допомоги при всіх загрозливих для життя станах, у тому числі і при анафілактичному шоку. Найчастіше до розвитку анафілактичного шоку призводять: антибіотики (особливо пеніцилінового ряду, стрептоміцин), сульфаніламідні препарати, вітаміни групи В , анальгетики, вакцини, сироватки, йодовмісні препарати та ін.
Профілактика анафілактичного шоку: Перед першим застосуван ням лікувальних засобів необхідно зібрати в пацієнта алергологіч ний анамнез; Виконати пробу на індивідуальну чутливість організму до препарату. Після негативної діагностичної проби (проб) першу ін'єкцію зробити в кінцівку — 1/3 призначеної лікарем дози і спос терігати за пацієнтом після першої ін'єкції протягом 20 хв.
Може виникнути внаслідок помилкового підшкірного або внутрішньом'язового введення гіпертонічних розчинів (10 % розчину кальцію хлориду, 10 % розчину натрію хлориду, 50 % розчину білігносту, 76 % розчину урографіну). Змертвіння тканин може настати при паравенозному потраплянні в тканини цих розчинів унаслідок виходу голки з вени.
При потраплянні в тканини цих розчинів пацієнт скаржиться на різкий пекучий біль. Особливо треба уважно вводити у вену вищеперелічені розчини, коли пацієнт непритомний або перебуває під загальним наркозом, коли він не в змозі поскаржитися на біль. При потраплянні гіпертонічного розчину в м'які тканини необ хідно: припинити введення препарату, обколоти місце потрапляння гіпертонічного розчину 0,25—0,5 % розчином новокаїну або 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду накласти зігрівальний ком прес.
Може бути при неправильному визна ченні верхньозовнішнього квадранта сідниці. Потраплянню голки в нервовий стовбур можна запобігти, якщо правильно вибрати місце ін'єкції. Таке ускладнення потребує довготривалого лікування.
Потрапляння відломленої голки в тканини Для профілактики слід уводити голку в тканини не глибше ніж на 2/3 її довжини з тим, щоб можна було відломлену голку швидко видалити з тканини пальцями руки.
Помилкове введення ліків (найчастіше можливе внаслідок неуважного виконання медичною сестрою призначень лікаря)
Необхідно уважно читати не тільки етикетку на упаковці ліків, а й на ампулі, а також ретельно звіряти лікувальний препарат із призначенням ліка ря та дотримуватися відповідної дози. При неадекватній реакції па цієнта введення препарату необхідно припинити. При внутрішньо венному введенні препарату із вени не виходити, відключити систе му чи шприц, під голку підкласти серветку і підключити аварійну систему, заповнену ізотонічним розчином натрію хлориду. За призначенням лікаря ввести антидот чи антагоніст.
Медикаментозна емболія можлива у випадках, коли здійснюють ін'єкцію олійного розчину в інфільтрат, що виник на місці попередньої ін'єкції. Вона проявляється : раптовим болем у ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної клітки. Це не безпечне ускладнення, яке може призвести до загибелі хворого.
Профілактика медикаментозної емболії З метою запобігти медикаментозній емболії олійні розчини необхідно вводити лише тоді, коли переконалися, що кінець голки не потрапив у кровоносну судину.
Повітряна емболія (може виникнути при потраплянні в судини не видалених своєчасно зі шприца або системи пухирців повітря.)
Клінічно повітряна емболія проявляється: раптовою непритомністю, судомами, зниженням артеріального тиску У разі появи цих ознак треба терміново опустити головний кінець ліжка і негайно викликати лікаря.
Тромбофлебіт (запалення вени з утворенням у ній тромбів унаслідок хімічного подразнення стінки вени лікувальним препаратом).
За ходом вени виникає : гіперемія, гіпертермія, набряк, відчувається біль. Необхідно: припинити венопункцію цієї ділянки, повідомити лікаря, накласти зігрівальний компрес із маззю Вишневського, створити спокій для даної кінцівки (руку покласти на шину Белера або подушку).
Віддалені ускладнення: Сепсис, вірусні гепатити, СНІД, сифіліс можуть розвинутися внаслідок грубого порушення правил асептики і санітарно-протиепідемічного режиму. Профілактика інфекційних ускладнень при виконанні ін'єкцій залежить від правильного оброблення рук медичної сестри, дотримання правил асептики при роботі зі шприцом і голкою, а також знезараження ділянки шкіри.
Памятка для медичної сестри : 1. Перевірити прізвище, ім'я, по батькові хворого, якому призначено лікувальний препарат. 2. Правильно підібрати препарат (порівняти етикетку препарату із призначенням у лікарському листку, перевірити термін придатності препарату і правильність обчисленої дози). 3. Застосувати препарат у призначений час і акуратно зробити записи. Усі препарати необхідно вводити в межах 30 хв від зазначеного часу. 4. Правильно підібрати шлях уведення препарату. 5. Застосувати відповідну методику введення препарату. Не вводити несумісні препарати в одному шприці або флаконі при інфузійному введенні. 6. Дотримуватися при виконанні призначень правил асептики і санітарно-протиепідемічного режиму. 7. Використовувати правильний підхід до пацієнта. Спілкування знижує рівень емоційного стресу пацієнта. 8. Негайно повідомити лікаря про будь-які помилки, щоб знизити ризик, на який наражається хворий, і запобігти більш тяжчому ускладненню.
Схожі презентації
Категорії