Презентація на тему:
Медико–генетичне консультування

Медико–генетичне консультування.

Питання теми: Медико-генетичні аспекти сім'ї. Медико-генетичне консультування. Мета та завдання МГК; Визначення ступеня генетичного ризику; Оцінка тяжкості медичних та соціальних наслідків даної аномалії. Перспектива застосування та ефективність методів пренатальної діагностики. Пренатальна діагностика спадкової патології. Скринінг-програми новонароджених для виявлення спадкових порушень обміну речовин. Перспективи генотерапії.

Медико-генетичне консультування (МГК) –– це один із видів спеціалізованої допомоги населенню, родинам, яка направлена на попередження народження дітей зі спадковою патологією.

Основні завдання медико-генетичного консультування: а) встановлення точного діагнозу спадкового захворювання; б) визначення типу спадкового захворювання в даній сім'ї; в) розрахунок ризику повторення хвороби в сім'ї; г) визначення найбільш ефективного способу профілактики; д) пояснення що звернулося сенсу зібраної і проаналізованої інформації, медико-генетичного прогнозу і методів профілактики.

Медико-генетична допомога населенню України виявляється фахівцями міжрайонних медико-генетичних кабінетів (ММГК), обласних медико-генетичних кабінетів (ОМГК), міжобласних медико-генетичних центрів (ММГЦ), Українського наукового центру медичної генетики, а також клінічних НДІ МЗ України і АН України, медінститутів, інститутів удосконалення лікарів.

Міжобласні медико-генетичні центри (ММГЦ) надають спеціалізовану допомогу населенню цілого регіону в діагностиці, профілактиці і лікуванні хворих із спадковими і природженими захворюваннями. Окрім генетиків-педіатрів і акушеров-гинекологои, в штат ММГЦ входять і інші фахівці, що пройшли спеціальну підготовку по медичній генетиці (ендокринолог, невропатолог).

ММГЦ мають: цитогенетичну і біохімічну лабораторії, УЗИ, лабораторію ДНК-діагностики. ММГЦ має широкі можливості всестороннього обстеження хворого і встановлення діагнозу, вибір тактики лікувальних і профілактичних заходів

ММГЦ організує пренатальну діагностику в регіоні, масовий скринінг спадкових захворювань. Є спеціалізовані центри діагностики і лікування для найбільш поширених спадкових захворювань (фенілкетонурії, муковісцидозу, гемофілії, м'язової дистрофії).

Розвиток МГК пов’язують з S.C. Read (1947р.), який сформував основні задачі МГК. Раніше С.Н. Давиденков (1934р.) проводив консультування хворих, родин із спадковими порушеннями нервової системи.

Етапи МГ консультування: На першому етапі консультування проводиться вивчення анамнезу хвороби, складання родоводу і уточнення клінічного діагнозу.

На другому етапі консультування лікар-генетик може прогнозувати вірогідність народження хворої дитини на основі встановлення типу успадкування патології в даній сім'ї. На третьому етапі генетичного консультування робиться офіційний висновок з рекомендаціями, в т.ч. про ступінь ризику для потомства.

На четвертому етапі лікар-генетик рекомендує необхідні заходи (через 3-6 місяців після встановлення діагнозу). Висновки лікаря-генетика повинні бути об'єктивними, оскільки необґрунтовані рекомендації можуть обернутися важкою психологічною травмою після народження хворої дитини.

Складання генетичного прогнозу включає три етапи: Визначення ступеня генетичного ризику. Генетичний ризик –– специфічна ймовірність (від 0 до 1,0) появи певної аномалії у пробанда або його родичів. Генетичний ризик може бути загальнопопуляційним (3–5%) та специфічним (0–100%).

Специфічний ризик може бути: дуже низький – до 3% (0-3%); низький (3–5%); підвищений (до 10%); середній (до 20%); високий (більше 20%).

Емпіричний ризик при деяких мультифакторных захворюваннях

Популяційний ризик для трисомій 13,18, 21 залежно від віку матері

Ступінь генетичного ризику залежить від типу успадкування ознаки, спорідненості особин у шлюбі, наявності у батьків транслокацій.

Оцінка тяжкості медичних та соціальних наслідків даної аномалії. Ступінь генетичного ризику іноді не співпадає зі ступенем патології. Наприклад, А–Д полідактилія передається з ймовірністю 50%, але можлива корегуюча операція, після якої хворий може вести нормальний спосіб життя. Ризик менінгомієлоцеле для сибсів становить 3–4%, але наслідки хірургічної операції не завжди позитивні, часто після операцій можливий парапарез нижніх кінцівок, розумова відсталість. Ступінь медичних та соціальних наслідків у другому випадку тяжка.

3) Перспектива застосування та ефективність методів пренатальної діагностики. Застосування методів пренатальної діагностики дозволяє планувати дітонародження в родинах високого ризику, попередити народження дітей з природженою патологією. Зміст роботи генетичної консультації визначається її кінцевою метою, тобто встановленням ступеня генетичного ризику в обстежуваній родині, і роз'ясненням у доступній формі змісту медико-генетичного висновку тим, хто звернувся.

Приклади родоводів з 0 ризиком для дітей здорового сибса хондродистрофіка або пробанда, ураженого іншою аутосомною аномалією, яка успадковується за домінантним типом А-Д

гетерогенність для нащадка батьків, уражених аутосомними гетероалельними аномаліями, які успадковуються за рецесивним типом де в родині чоловіка проявилася А-Р глухонімота, а в родині дружини глухонімота зчеплена з пігментною ретинопатією (синдром Ушера) А-Р Синдром Ушера

Х-Р для дітей здорового брата гемофіліка або хворого іншою Х-зчепленою рецесивною аномалією ХАУ ХаУ

мутації de novo для нащадків здорової сестри жінки, у якої народилася дитина із синдромом Апера, що є результатом нової генної мутації.

для потомства жінки, напівсибси (брати по одному батьку), якої страждають міопатією Дюшена ХАХа ХАХА

Генетичний ризик при інцестних шлюбах

Генетичний ризик для сибсів при різних типах успадкування захворювання

Визначення специфічного ризику та прогнозу у випадках менделюючих ознак Двоє здорових молодих людей, наречений і наречена, звернулися в генетичну консультацію в зв'язку з виявленням в обох родинах аномалій слуху, у нареченого були глухі брат, дядько з боку матері і племінник (син сестри), а наречена мала глухих брата і сестру Гетерогенність. Ризик = 0

Фенотипово здорова жінка (пробанд), батько, дядько і сестра якої страждають недосконалим остеогенезом, цікавилася генетичним прогнозом для своїх дітей. У пробанда знайшли лише блакить склер. Пробанд не мала переломів, мала гарний слух. Експресивність гена в неї знижена ~ 80%. Ймовірність того, що вона є носієм патологічних генів, які у неї маніфестувалися тільки блакиттю склер, складає 80%, а ймовірність, що її діти можуть бути уражені остеопорозом, складає 4/5 х 1/2=4/10, тобто 40%. Знижена експресивність

Зчеплення генів Вагітна жінка звернулася в консультацію, 2 її брати страждали ядерною катарактою і їхній дядько з боку матері, вона просила визначити стать свого плоду. Аномалія зчеплена зХ-зчеплена рецесивна, а патологічний ген знаходиться в тісному зв'язку з геном групи крові Xg. Обоє уражених брати мають генотип Xg+, тоді як пробанд мала генотип Xg-, як і її батько. Генотип її матері Xg+Xg-, причому відомо, що в родині ген ядерної катаракти локалізується на Х-хромосомі разом з геном групи крові Xg+. Жінка - пробанд не одержала цю хромосому від матері (зв'язок тісний, 1% кросинговеру). Не треба рекомендувати вагітній жінці пренатальне визначення статі плоду.

При плануванні вагітності ступень генетичного ризику не завжди вирішальний фактор для родини. На прийняття позитивного рішення впливають наступні фактори: 1) можливості наступної медичної корекції даного дефекту або його часткового виправлення; 2) дефект (аномалія) не обмежує нормальний спосіб життя хворого; 3) пізня маніфестація дефекту; 4) відсутність дітей у родині; 5) перинатальна летальність розглянутого дефекту.

Фактори, що негативно впливають на рішення родини: 1) відсутність або обмеженість можливостей проведення пренатальної діагностики; 2) психічне захворювання пробанда і його присутність у родині; 3) тривале проживання хворого в родині, що накладає значні соціальні обмеження; 4) наявність здорових живих дітей в родині.

Пренатальна діагностика спадкової патології Розробка нових методів діагностики різних спадкових хвороб дозволила вивчення організму в пренатальний період з метою ранньої діагностики та попередження спадкової патології, особливо з тяжкими вадами розвитку.

Для одержання необхідного для аналізу матеріалу проводять амніоцентез (див. кодограму), на 15 – 16 тижнях вагітності беруть амніотичну рідину, яка має клітини плоду та містить продукти його життєдіяльності. Одержаний матеріал досліджують різними методами: біохімічним; цитогенетичним; молекулярно–генетичними (ДНК – зонди); імунологічним.

Пренатальна діагностика призначається в таких випадках: при наявності в родинах дітей з природженими вадами розвитку; з рецесивними моногенними хворобами; при наявності хромосомних транслокацій у батьків; при наявності у одного із батьків домінантного захворювання; при віці матері більш як 35 років; при викиднях, які, можливо, пов’язані з несумісністю плода і матері за еритроцитарними антигенами (резус-конфлікт, конфлікт за системою АВО та ін.).

На 15-16 тижні вагітності

Ультразвукове дослідження (ехографія). проводиться на 14-20 тижні вагітності. визначають величину плоду, аномалии головки, хребта, концівок, вади развитку серця. Надійні в диагностиці вад развитку ЦНС (аненцефалія, мікроцефалія, спинномозкові вади).

Фетоскопія Метод візуального спостереження плоду в порожнині матки через еластичний зонд, оснащений оптичною системою. За допомогою фетоскопа можно подивитися частини плоду, сфотографувати його, провести біопсію щкіри плоду та взяти у нього кров з сосун пуповини. ризик визвати порушення вагітності вищий, ніж при амніоцентезі.

Метод біопсії хоріона дає можливість дислідити біологичні зразки в 1-ом триместрі вагітності.

Перспективи гемотерапії. На 2000 рік завершена програма з встановлення нуклеотидної послідовності ДНК геному людини, яка визначає будову генетичного апарату індивідума. Міжнародний проект "Генетика людини" стартував у 1990 році, а у 2000 році керівник проекту Ф. Коллінс сповістив, що робота над проектом завершена.

Ця програма в основному була спрямована не лише для розуміння роботи генетичного апарату, а в першу чергу, для пошуку генів, продукти яких могли б бути використані у лікуванні різних захворювань. Вона надає шанс для створення медицини, яка базуватиметься на виправленні дефектів, що є в генетичному апараті.

Прогнозується, що впродовж одного–двох десятиліть генотерапія за допомогою вакцин, створених генно–інженерними методами покінчить з такими невиліковними хворобами, як діабет, бронхіальна астма, рак, хвороба Альцгеймера.