Презентація на тему:
Медико-соціальна реабілітація хворих з патологією серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем

Медико-соціальна реабілітація хворих з патологією серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем

Серцево-судинна система здійснює функцію розподілу крові. Вона характеризується основними гемодинамічними факторами: Скорочення міокарду (кардіальний фактор). Причетність судинної системи в переміщенні крові (екстракардіальний фактор судинного походження). Вплив процесів обміну на функцію кровообігу (фактор тканинного обміну). Допоміжні (екстракардіальні) фактори кровообігу. а) робота м’язів – ’’м’язовий насос”; б) рухи в суглобах; в) присмоктуюча дія грудної клітки; г) зміна внутрічеревного тиску при рухах діафрагми.

Основними завданнями лікувальної фізкультури у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи є: Укріплення міокарду. Покращення периферичного кровообігу, посилення дії екстракардіальних факторів. Покращення коронарного кровообігу і нормалізація процесів обміну. Підвищення загального тонусу хворого. Тренування серцево-судинної та інших систем з метою підвищення рівня функціональних можливостей організму пацієнта. Розвиток компенсаторних та пристосувальних можливостей кровообігу організму хворого.

Навантажувальні тести в обгрунтуванні допустимого навантаження для занять фізичними вправами. Навантажувальні тести проводяться з метою вивчення реакції обстежуваного на дозоване фізичне навантаження. Аналізуючи отриману інформацію в динаміці, оцінюють зміни функціонального стану хворого, результати проведеного лікування та фізичних тренувань. Навантажувальні тести повинні: а) мати достатню потужність для виявлення латентної ішемічної хвороби серця, скритої серцевої недостатності; б) мати достатньо інформації про стан серцево-судинної системи під час навантаження і зразу після його виконання; в) тривалість навантаження повинна бути достатньою для отримання стійкого стану функціональних показників; г) навантажувальний тест не повинен бути надто довготривалим.

Особливості лікувальної фізкультури при гіпертонічній хворобі. Лікувальна фізкультура направлена на: покращення обмінних процесів в міокарді; підвищення адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем до дії факторів зовнішнього середовища; нормалізацію порушених процесів збудження та гальмування; ліквідацію паталогічних зв’язків і вогнищ застійного збудження; нормалізацію судинорухового центру; покращення емоційного фону і загальноукріплюючого ефекту; покращення кровообігу; ліквідацію застійних явищ; стимуляцію екстракардіальних факторів кровообігу; зменшення дози гіпотензивних препаратів.

Принципами фізичної реабілітації при інфаркті міокарда є ранній початок, комплексність, безперервність і послідовність всіх етапів реабілітації. Завдання стаціонарного етапу реабілітації: 1. досягнути такого рівня фізичної активності, щоб хворий міг сам себе обслуговувати; 2. підніматися на один поверх по сходах; 3. здійснювати прогулянки до 2-3 км за 2-3 підходи протягом дня. Завдання санаторного етапу реабілітації: 1. відновлення фізичної працездатності; 2. психологічна реадаптація хворого; 3. підготувати пацієнта до самостійного життя та виробничої діяльності.

Завдання диспансерно-поліклінічного етапу реабілітації: 1. відновлення функції серцево-судинної системи; 2. підвищення толерантності до фізичних навантажень; 3. вторинна профілактика ІХС; 4. відновлення працездатності, повернення до професійної діяльності; 5. збереження відновленої працездатності; 6. часткова чи повна відмова від підтримуючої медикаментозної терапії; 7. покращення якості життя хворого. Ускладнення І.М. умовно поділяють на 3 групи: І. Легкі ускладнення. 1. різка екстрасистолія (не більше 1 хв); 2. атріовентрикулярна блокада І ст. тільки при задньому ІМ; 3. синусова брадикардія; 4. недостатність кровообігу І ст.; 5. перикардит; 6. блокада ніжок пучка Гіса (при відсутності атріовентрикулярної блокади); 7. стенокардії немає, або не частіше 1 разу на добу.

ІІ. Ускладнення середньої важкості. 1. рефлекторний шок; 2. атріовентрикулярна блокада вище І ст. при задньому ІМ; 3. атріовентрикулярна блокада вище І ст. при передньому ІМ або на фоні блокади ніжок пучка Гіса; 4. праксизмальні суправентрикулярні порушення ритму; 5. міграція водія ритму; 6. часта екстрасистолія (більше 1 хв), політопна, групова; 7. стабільна гіпертензія (АТ більше 200/100) 8. синдром Дреслера; 9. недостатність кровообігу ІІ А ст.; 10. помірна стенокардія (2-5 рази на добу).

ІІІ. Важкі ускладнення. 1. рецидивуюче протікання ІМ; 2. стан клінічної смерті; 3. повна атріовентрикулярна блокада; 4. атріовентрикулярна блокада вище І ст. при передньому ІМ; 5. гостра аневризма серця; 6. тромбендокардит; 7. справжній кардіогенний шок; 8. набряк легень; 9. шлуночкова проксизмальна тахікардія; 10. шлунково-кишкові кровотечі; 11. недостатність кровообігу ІІ Б – ІІІ; 12. наявність 2-х і більше ускладнень ІІ групи; 13. часта стенокардія (більше 6 разів на добу).

Тимчасові протипокази до призначення ЛФК: Тривалі та інтенсивні болі в області серця та за грудиною, що погано купуються валідолом, нітрогліцерином і купуються лише введенням наркотиків. Наростання ознак серцево-судинної недостатності. Висока темперетура, лейкоцетоз, що не має тенденції до зниження. Стійкі порушення ритму (стійка екстасистолія, миготлива аритмія, приступи пароксизмальної тахікардії). Гострий тромбофлебіт. Гострий інфаркт легені. Гостре порушення мозкового кровообігу. Від'ємна динаміка на ЕКГ, що вказує на погіршення вінцевого кровообігу. Тахікардія вище 100 уд /хв.

Захворювання органів дихання можуть виникати внаслідок дії різних чинників: а)обмеження рухомості грудної клітки і легень; б) порушення провідності дихальних шляхів; в) зменшення дихальної поверхні легень; г) зниження еластичності легеневої паренхіми; д) порушення дифузії газів у легенях; ж) порушення центральної регуляції дихання і кровообігу в легенях.

Особливості ЛФК при захворюваннях органів дихання: Виконання різнохарактерних дихальних вправ: а) для збільшення легеневої вентиляції; б) для полегшення видиху; в) для прискорення розсмоктування екссудату; г) для розтягування злук в плевральній порожнині. 2. Використання різних вихідних положень, що сприяють покращенню діяльності легень - збільшення екскурсії грудної клітки, легеневої вентиляції, гнучкості, рухомості з’єднань грудної клітки. 3. Виконання фізичних вправ з предметами (гімнастична палиця – для фізичних вправ дихального характеру; булава – для широких махових рухів, що розширюють грудну клітку; резинова стрічка і гантелі – обтяжують фізичні вправи для укріплення дихальних м'язів, м'ячі – їх використання підвищує емоційність процедури лікувальної гімнастики).

Завдання ЛФК при захворюваннях органів дихання. Вдосконалення (нормалізація) вищих регуляторних механізмів центральної нервової системи. Покращення психічних процесів – вольових, відчуття, сприйняття та ін. Вироблення та закріплення навичок самоконтролю, саморегуляції, керування диханням, розслаблення м’язів. Вдосконалення діяльності та збільшення функціональних можливостей дихальної системи (збільшення ЖЕЛ, легеневої вентиляції, екскурсії грудної клітки і передньої черевної стінки (діафрагми), покращення газообміну, укріплення м’язів, що приймають участь в диханні). Покращення акту дихання (ритму, глибини, плавності). Загальне укріплення та загартування організму. Підвищення опірності до простудних захворювань.

Під час проведення процедури ЛФК при захворюваннях органів дихання призначають: статичне кероване дихання – в роботі задіяна лише дихальна мускулатура. Сприяє нормалізації співвідношення між вдихом і видихом; б) динамічне кероване дихання – поєднується з різними рухами, що виконуються руками, ногами, головою, корпусом для посилення і подовження видиху; в) локалізоване дихання – обмеження активності певної частини грудної клітки і посилення дихальних рухів іншої частини, де необхідно збільшити дихальну екскурсію: верхнє грудне, нижньо-грудне, нижньо-бокове , бокове, черевне.

Масаж при захворюваннях органів дихання Масаж призначають після стихання запального процесу. Масаж починають з носа і носо-губного трикутника. Потім масують передню стінку грудної клітки, спину. Масаж носа і носо-губного трикутника: лінійне, півколове погладжування, лінійне і півколове розтирання, після цього безперервна лабільна вібрація спинки, бокових поверхонь та крил носа від кінчика до перенісся і надбрівних дуг; лінійне погладжування і розтирання носо-губного трикутника від середини до носо-губної складки і назад. Масаж триває 1,5-2 хв, кожен прийом повторюють 2-3 рази. Масаж передньої стінки грудної клітки. площинне поверхневе і глибоке погладжування передньої стінки грудної клітки; спочатку лінійне, потім півколове розтирання міжреберних м’язів від грудини до підпахвинної лінії; погладжування передньої стінки грудної клітки в повздовжньому напрямку; спіралевидне розтирання міжреберних проміжків по парастернальній лінії в повздовжньому напрямку; погладжування; безперервне розминання великого грудного м’язу від грудини до плеча;

погладжування; масаж закінчують двома прийомами погладжування в поперечному напрямку (від грудини): а) погладжування нижніх відділів грудної клітки по міжреберних проміжках, після чого м’яко стискають бокові стінки грудної клітки під час видиху; б) погладжування реберних дуг долонними поверхнями І–V пальців обох китиць, при цьому ІІ – V пальці ковзають по верхньому краю реберної дуги, а великі пальці – по нижньому. Кінці пальців при рухах обернені до мечовидного відростку грудини. Тривалість масажу передньої стінки грудної клітки не більше 3-3,5 хв. Масаж задньої стінки грудної клітки: площинне, поверхневе і глибоке погладжування; спіралевидне розтирання кожної половини спини в повздовжньому напрямку; погладжування спини долонними поверхнями китиць в повздовжньому напрямку; лінійне розтирання спини в повздовжньому напрямку; погладжування; спіралеподібне розтирання паравертибральних ділянок в повздовжньому напрямку; погладжування; лінійне розтирання міжреберних м’язів від хребта до пахвинної лінії і назад; погладжування; безперервне розминання (зміщування) м’язів спини в повздовжньому напрямку;

погладжування; безперервне розминання м’язів спини в поперечному напрямку; погладжування; безперервне розтирання (пиляння) спини в проперечному напрямку ліктьовим краєм обох китиць; погладжування; безперервне S–подібне розминання м’язів спини в повздовжньому напрямку; погладжування; безперервне S–подібне розминання верхнього краю трапецієподібного м’язу від шиї до плеча; погладжування; перервна вібрація спини ліктьовим краєм обох китиць в поперечному напрямку; погладжування; перервна вібрація спини в поперечному напрямку. Китиця долонною поверхнею щільно притиснута до грудної клітки. Кінці пальців обернені до пахвинної лінії. Китиця повільно зміщується до хребта. В цей час другою китицею, зігнутою в кулак рівномірно постукують ліктьовим краєм по тилу ковзаючої руки. Рухи починають з бокових нижніх відділів грудної клітки; погладжування; лінійне розтирання міжреберних м’язів кожної половини грудної клітки; погладжування; безперервне розтирання (пиляння) спини в повздовжньому напрямку ліктьовим краєм обох китиць; погладжування; безперервне розтирання (пиляння) всієї спини в поперечному напрямку; погладжування нижніх відділів грудної клітки долонними поверхнями обох китиць від хребта в поперечному напрямку. Рухи завершують м’яким стисканням бокових відділів грудної клітки під час видиху; лінійне площинне погладжування спини долонями обох китиць в повздовжньому напрямку.

Основні завдання при лікуванні хворих на цукровий діабет Компенсація дефіциту інсуліну Корекція гормонально-метаболічних порушень Попередження і лікування пізніх ускладнень ЦД

Ключові ланки терапії цукрового діабету Дієта Індивідуальні фізичні навантаження Цукрознижуючі лікарські препарати Навчання хворих

ЛФК при цукровому діабеті Помірне загальне фізичне навантаження забезпечує оптимальне споживання глюкози в крові та її повноцінний метаболізм Інтенсивні вправи виснажують уражену систему утилізації вуглеводів, посилюють дефіцит кисню в периферійних тканинах, активують анаеробні процеси у м’язах При легкому компенсованому діабеті заняття триває 30-45 хв. і включає загальнорозвиваючі, дихальні вправи та вправи на розслаблення При ЦД середньої важкості заняття триває протягом 25-30 хв, вправи малої та помірної інтенсивності для усіх м’язових груп При важкій формі ЦД ЛФК як при захворюваннях ССС

Масаж при ЦД Загальний легкий Рефлекторно-сегментарний Місцевий

Фізіотерапія при ЦД Для загальної регуляції обміну речовин Вегетативної нервової ситеми Стимуляції кровообігу Електрофорез цинку Електросон Загальне УФО УВЧ Індуктотермія ДМХ

Лікування ускладнень ЦД Світлотеплові ванни Солюкс ДДТ Електрофорез УВЧ-терапія Індуктотермія Гідрогальванічні ванни

Профілактика інсуліннезалежного цукрового діабету Нормалізація маси тіла Підвищення фізичної активності Регулювання дієтою надлишкового поступлення енергії (зменшення споживання легкозасвоюваних вуглеводів, алкоголю, насичених жирів) Контроль холестирину Лікування артеріальної гіпертензії

Дякую за увагу!