Презентація на тему:
Лікування пацієнтів хворих на неускладнений гострий Q- інфаркт міокарда.

Лікування хворих на неускладнений гострий Q- інфаркт міокарда.

Основні принципи медикаментозної терапії: 1. Адекватне знеболення (нітрати, морфін, промедол, анальгін, дроперидол з фентанілом). 2. Тромболітична і антитромботична терапія; 3. Базова терапія: бета-адреноблокатори, аспірин, нітрати. Аспірин можна замінити на тиклід або плавікс (клопідогрель) Нітрати показані при необхідності гемолітичного розвантаження серця (серцева астма, набряк легень) та рецидивуванні больового синдрому

4. Інгібітори АПФ (у хворих з дисфункцією ЛШ, серцевій недостатності, цукровому діабеті, артеріальною гіпертензією та з передньою локалізацією інфаркту). 5. Глюкозо-інсліново-калієва суміш (ГІК) покращує метаболізм ішемізованого міокарда. 6. Гіполіпідемічна терапія (симвастатин(зокор)).

Зменшення болю, задишки і збудження на догоспітальному етапі досягається: 1) Внутрішньовенним введенням опіоідів: Морфін у дозі 0,6-0,8 мл 1% розчину з додатковим введенням 0,2 мл з інтервалами 5-15 хв до зникнення болю + атропін 0,1% 0,5 мл. Слід уникати внутрішньом’язових ін’єкцій!!! Можливі побічні ефекти: нудота, блювота, гіпотензія з брадикардією, пригнічення дихання. Гіпотензія і брадикардія коригуються атропіном, пригнічення дихання – ШВЛ. Коли не знижений АТ можна ввести внутрішньовенно фентаміл 0,005% 2 мл + дроперідол 1-2 мл.

2) оксигенотерапія: 2-4 л/хв при задишці або серцевій недостатності (через маску або назальні трубки) Транквілізатори показані у дуже збуджених пацієнтів!

3) При тахікардії і підвищенні АТ – внутрішньовенно повільно вводять пропранолол в дозі 5-10 мг, атенолол 5-10 мг, метапролол 5 мг з послідуючим прийомом всередину по 50-100мг 2 рази на добу. Внутрішньовенно β-блокада забезпечує абсолютне зменшення смертності через 7 днів. Зверніть увагу! β-АБ, зокрема пероральні, повинні отримувати всі хворі на ГІМ, починаючи з першої доби захворювання, якщо в них немає: - Ознак важкої серцевої недостатності; - Синдрому низького серцевого викиду; - Ризику розвитку кардіогенного шоку (вік понад 70 років, систолічний АТ

Нітрати: Внутрішньовенне застосування нітратів показане при наявності больового синдрому, гострої серцевої недостатності, корекції артеріальної гіпертензії. Є дані, що нітрогліцерин здатний подавляти адгезію та агрегацію тромбоцитів!

Антагоністи кальцію. Мета-аналіз досліджень з застосування антагоністів кальцію при гострому ІМ виявив негативну тенденцію.

Антиаритмічні засоби і ГІМ: використання лідокаїну з профілактичною ціллю для запобігання фібріляції шлуночків НЕ ВИПРАВДАНЕ! (збільшується ризик асистолії). Інгібітори АПФ у ранній фазі захворювання ІМ оправдані, особливо у хворих з дисфункцією лівого шлуночка, наявності серцевої недостатності, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією і з передньою локалізацією ІМ. Мангній. Солі магнію не мають сприятливого впливу у хворих ГІМ. Але дослідженням (MAGIC-1997р.) доведено, що солі магнію внутрішньовенно можуть бути застосовані у хворих з подовженням інтервалу Q-T та наявністю поліморфних шлуночкових тахікардій.

Основні принципи лікування ГІМ у блоці інтенсивної терапії (рання госпітальна допомога). 1. Повна ліквідація больового синдрому. 2. Рання тромболітична терапія (відновлення прохідності інфаркт-залежної коронарної артерії) при типовому больовому синдромі протягом 2-6 годин після його початку, підйому сегмента S-T або при гострій блокаді лівої ніжки пучка Гіса і відсутності протипоказань.

Стрептокіназа (стрептаза, катікіназа, целіаза) 1,5 млн ОД внутрішньовенно в 100 мл 5% глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду упродовж 1 години. Урокіназа 2 млн ОД, вводиться так: 1 млн ОД внутрішньовенно болюсом, а потім 1 млн ОДупродовж 1 години. Альтеплаза, актилізе (ТАП – тканинний активатор плазміногенезу) – високоактивний фібринолітик без антигенних властивостей! Стандартна схема призначення актилізе передбачає інтравенозне введення 10 мг у вигляді болюса з подальшою інфузією 50 мг упродовж 1 години і по 20 мг упродовж 2ї і 3ї годин (всього 100мг).

До абсолютних протипоказань до проведення системного тромболізису відносяться: Гострі кровотечі (окрім менструальної); Підозра на розшаровуючу аневризму аорти і гострий перикардит; Артеріальна гіпертензія, яка не піддається корекції; Геморагічний інсульт, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців.

Відносні протипоказання до тромболітичної терапії: Виразкова хвороба шлунка або 12ти-палої кишки в період загострення, або кровотеча в анамнезі. Важка травма або велике за об'ємом хірургічне втручання упродовж 2 тижнів до виникнення ГІМ. Тривала (понад 10 хв.) або травматична серцево-легенева реанімація. Діабетична геморагічна ретинопатія та іншого генезу крововиливи у сітківку ока. Значні порушення функції печінки та нирок, злоякісні пухлини з метастазами. Використання стрептокінази упродовж останніх 2х років. Важка серцева недостатність ІІІ-ІV ФК. Терапія пероральними антикоагулянтами. Вагітність або перший тиждень після пологів.

Особливості застосування тромболітичної терапії у окремих категорій хворих. 1. Вік хворого з ГІМ – обережно примінять після 70 років. 2. Локалізація інфаркту міокарда і характеру змін на ЕКГ: Більш позитивний ефект тромболітичної терапії при передній локалізації, ніж при задній; Тромболізис показаний всім хворим на ГІМ з елевацією сегмента S-T. 3. Вихідний рівень АТ має враховуватись так: Хворі з САТ 100 мм.рт.ст. – група високого ризику, прогноз значно гірший; Хворі з САТ 170 мм.рт.ст. – можливий мозковий інсульт; Резистентна АГ (артеріальний тиск 200/120 мм.рт.ст.) є протипоказанням для проведення тромболізису.

Дякую за увагу!