Презентація на тему:
Лікарські засоби, що впливають на кровотворення

Тема лекції: Лікарські засоби, що впливають на кровотворення

За даними ВООЗ, 700 млн. жителів Землі страждають від залізодефіцитної анемії. Кожен п'ятий має латентний дефіцит заліза (ЛДЗ) В Україні кількість людей з ЗДА та ЛДЗ становить біля 20 % всього населення

Засоби які впливають на кровотворення Стимулятори лейкопоезу Засоби які впливають на еритропоез Засоби які впливають на лейкопоез Стимулятори еритропоезу Засоби які пригнічують еритропоез Засоби які пригнічують лейкопоз Натрію нуклеїнат Пентоксил Метилурацил Тималін Тіофосфамід Метотрексад Хлорбутин Міелосан Меркаптопурин Іміфос Натрію фосфат Засоби які використовуюють при гіпохромній анемії Засоби які використовують при гіперхромній анемії Ціанкобаламін Фолієва кислота Препарати заліза Для перорального застосування Для парентерального застосування Інші засоби Препарати кобальту коамід Епоетин альфа Ферлецит Ферковен Феррум-лек Короткотривалої дії Феррокаль Ферроплекс Ферроплект конферон Пролонговані Тардиферон Ферро-градумет

Розподіл заліза в організмі

Основні продукти харчування, що містять залізо М'ясо Соя Чорнослив Шпинат Урюк Гречка Рис Хліб Гранати Всмоктування заліза залежить від форми, в якій воно знаходиться. Залізо, що входить в склад гему всмоктується краще (біля 22 %), з продуктів рослинного походження всмоктується лише біля 1 % заліза

Фактори, що сприяють всмоктуванню заліза з кишечника Хлороводнева кислота (сприяє переведенню молекулярного заліза в іонну форму) Речовини відновники: - аскорбінова кислота - бурштинова кислота - ПВК - фруктоза - сорбіт Залізо всмоктується краще натще, а гірше під час чи після їди

Фактори, що знижують всмоктування заліза з кишечника Оксалати Фосфати Антацидні засоби Танін

Механізм всмоктування заліза в кишечнику Розрізняють 3 компоненти: Проникнення заліза в слизову оболонку із просвіту кишечника Проникнення із слизової кишечника в плазму крові Відновлення запасів заліза в слизовій кишечника Залізо всмоктується шляхом активного транспорту та полегшеної дифузі Швидкість всмоктування залежить від насиченості залізом апоферитину

Транспортування заліза Транспортною формою заліза є білок трансферин, який переносить Fe від кишечника, а також із депо та фагоцитуючих макрофагів до еритрокаріоцитів кісткового мозку

Депонування заліза Основними депо заліза є: - Феритин (4500 атомів Fe) Феритин міститься в печінці та м'язах - Cидерин (частково депротеїнізований та денатурований феритин, міститься у фагоцитуючих макрофагах та їх похідних –макрофагах кісткового мозку та зірчатих ретикулоендотеліоцитах печінки)

Втрати заліза За добу втрати Fe становлять 0,5-1 мг Залізо виводиться з жовчю, епітелієм слизових оболонок ШКТ, через нирки, з потом (у країнах з жарким кліматом до 2-3 мг на добу) У жінок: - за час менструальної кровотечі - біля 15 мг - під час вагітності - 700-800 мг (на поповнення цієї кількості необхідно біля 3-х років)

Фармакокінетика заліза Залізо (Fe2+, Fe3+) Шлунок (Fe2+, Fe3+ FeCl2 Дванадцятипала кишка (FeOH2) Клітини епітелію слизової оболонки травного каналу Сполуки заліза +апоферитин феритин Кров Феритин+трансферин феротрансферитин Депо (кістковий мозок, печінка, селезінка, ниркм Біологічно активне залізо (гемопротеїни, негемінові ферменти) Втрати з жовчю, сечею, потом, відлущуваним епітелієм Резервне залізо (феритин, гемосидерин)

Показання до застосування препаратів заліза 1. З профілактичною метою для попередження дефіциту заліза: - вагітним - новонародженим - жінкам в менструальному періоді - особам, які систематично здають кров - хворим, які перенесли гастректомію 2. З лікувальною метою - хворим на залізодефіцитну анемію

Механізм дії препаратів заліза Механізм дії препаратів заліза замісний - вони поповнюють дефіцит Fe в організмі, що необхідно для синтезу залізовмісних сполук

Фармакодинаміка препаратів заліза Основний фармакодинамічний ефект – підвищення кількості еритроцитів та концентрації гемоглобіну в периферичній крові. Це призводить до покращення оксигенації органів та таканин і зменшення або повного зникнення симптомів анемії – неспецифічних (слабкість, серцебиття, запаморочення , задишка, головний біль) та специфічних (сидеропенічних) – спотворення смаку, сухість шкіри, ангулярний стоматит, глосит, специфічні зміни нігтів (витонченість, ламкість, ввігнутість (пойкілоніхія) або наявність ложкоподібної форми.

СУЛЬФАТ заліза (субстанція градумет)

СУЛЬФАТ заліза+аскорбінова кислота+мукопротеаза

СУЛЬФАТ заліза+аскорбінова кислота+мукопротеаза

СУЛЬФАТ заліза+аскорбінова кислота

СУЛЬФАТ заліза+аскорбінова кислота

Мальтофер (Fe3+ -гідроксид полімальтозний комплекс)

Заліза аспарагінат (Fe3+)

Заліза фумарат

Критерії ефективності терапії препаратами заліза Збільшення кількості ретикулоцитів на 5-7-й день після призначення Нормалізація показників залізозв язуюючої функції крові (а не лише показників периферичної крові) Якщо останні нормалізуються впродовж 1-2 місяців терапії ЗДА, то насиченість депо нормалізується на 3-у місяці. На цьому етапі дозу препаратів знижують до 60-80 мг елементарного Fе на добу. Якщо причину крововтрати ліквідовано, то прийом препаратів регламентують показниками метаболізму заліза. Якщо ж причину втрати заліза не ліквідовано, то підтримуючу терапію проводять із розрахунку 20-40 мг елементарного Fe на добу протягом тижня, потім 3-4 тижні перерви і т.д.

Ускладнення терапії пероральними препаратами заліза Активація вільнорадикальних процесів Нудота, блювота, діарея (подразнення слизових) Закрепи ( утворення FeS) Мелена Чорне забарвлення зубів Поява металічного присмаку в роті

Показання до призначення парентеральних форм заліза Стан після гастректомії Стан після обширної резекції тонкої кишки Важкі ентерити Парентеральне харчування Гемодіаліз Психогенні анорексії

Полінуклеарні гідроксильні комплекси заліза (поліізомальтозат заліза)

Розрахунок дози препаратів для парентерального введення А=Кх(100-6Hb)х0,0066, де А – к-сть ампул препарату з вмістом 100 мг Fe (на курс лікування); К – маса тіла хворого (кг); Hb – вміст гемоглобіну в г % А=(Кх2,5)х [16,5-(1,3Hb)], де А – к-сть мг заліза на курс; К – маса тіла (кг); Hb – вміст гемоглобіну (г\100 мл) Не слід вводити більше 100 мг елементарного заліза на добу

Ускладнення, які виникають при парентеральному введенні заліза Флебіти, післяінєкційні абсцеси, болючість в місці введення; Алергічні реакції; Гіперемія обличчя, шиї, відчуття стискання за гудиною, біль у попереку, стенокардія (знімаються анальгетиками+0,5 мл атропіну сульфату); Артеріальна гіпотонія; Потемніння шкіри в місці введення. Протипоказання: гемохроматоз, захворювання печінки, коронарна недостатність, гіпертонічна хвороба ІІ – ІІІ стадій, гострий нефрит. При гострому отруєнні препаратами заліза вводять дефероксамін та ЕДТА

Гіперхромні анемії а) мегалобластна Еритробласт гіперхромний мегалобласт мегалоцит Використовують ціанокобаламін, оксикобаламін (перетворюються в кобамамід) та кислоту фолієву. б) макроцитарна Еритробласт гіперхромний макронормобласт макроцит Використовують кислоту фолієву

Еритремії (поліцитемії) Використовують протибластомний засіб іміфос та радіоактивні ізотопи фосфору (32Р)

Інші засоби, що застосовуються при гіпохромних анеміях Препарати кобальту (коамід) Людський рекомбінантний еритропоетин (епоетин альфа, епоген, епрекс)

Стимулятори лейкопоезу Механізм дії полягає в їх участі у синтезі піримідинових основ, які необхідні для синтезу нуклеїнових кислот Препарати: - метилурацил (не має подразнювальної дії, вводиться перорально, ректально місцево); - пентоксил (має подразнювальну дію, застосовують перорально після їди, запивають молоком); - натрію нуклеїнат (вводиться перорально, та в\м, має подразнювальну дію). Зараз синтезовані також стимулятори нового типу - активатори колонієутворювального фактора лейкопоезу: - молграмостим (гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор та - філграстим (гранулоцитарний колонієутворювальний фактор)

Кислота фолієва

Кислота фолієва

Засоби, які пригнічують лейкопоез Призначаються при лейкозах і лімфогрануломатозі До цієї групи відносяться протибластомні засоби: - метотрексат - меркаптопурин - хлорбутин - мієлосан - вінбластин - вінкристин

Засоби, що впливають на згортання крові

Класифікація засобів, що впливають на згортання крові

Засоби, які підвищують згортання крові

Етапи зупинки кровотечі 1. Тромбоцитарно-судинний гемостаз 2. Коагуляційний гемостаз Стадії тромбоцитарно-судинного гемостазу: а) рефлекторний спазм судин б) адгезія (приклеювання) в) зворотна агрегація (скупчення) г) незворотна агрегація (перетворення білого тромбу на червоний) д) ретракція тромбу

Стимулятори агрегації тромбоцитів Тромбоксан А2, а також Тромбін Колаген АДФ Серотонін Простагландин Е2 Катехоламіни

Фактори, що пригнічують агрегацію тромбоцитів Простациклін (простагландин І2), а також: Простагландин Е1 Гепарин АМФ Аденозин Метилксантини Антагоністи серотоніну

Деякі метаболіти арахідонової кислоти Фосфоліпаза А2 Циклооксигеназа 5-Ліпооксигеназа

Ацетилсаліцилова кислота

Ацетилсаліцилова кислота

Показання до застосування ацетилсаліцилової кислоти - попередження утворення післяопераційних тромбів - профілактика тромбоемболічних ускладнень при стенокардії та у постінфарктному періоді - тромбоз судин сітківки - тромбофлебіт нижніх кінцівок - постінсультні стани (якщо інсульт був зумовлений тромбозом) Синтезовано також препарат для парентерального застосування – ацелізин. Вводять в/м та в/в 0,5-3 мл 1-2 дні.

Інші засоби, що пригнічують тромбоксанову систему Дазоксибен (інгібітор тромбоксансинтетази) Ридогрел (блокатор тромбоксанових рецепторів+інгібітор тромбоксансинтетази)

Засоби, що активують простациклінову систему Епопростенол (препарат простацикліну, ефективний лише при багатоденній внутрішньоартеріальній інфузії) Застосовують лише при проведенні гемодіалізу (замість гепарину)

Антиагрегантні засоби інших груп Дипіридамол (курантіл) – пригнічує фосфодіестеразу, підвищуючи вміст цАМФ, потенціює дію аденозину та простацикліну. Антуран – протиподагричний засіб. Тиклопідин (тиклід) – проявляє антагонізм відносно АДФ Пентоксифілін (трентал) – пригнічує фосфодіестеразу

Дипіридамол (курантіл)

Етапи коагуляційного гемостазу: І – Утворення протромбінази (Xa+V+ФЛ+Са2+) – виділяють тканинний та плазменний механізми ІІ – Утворення тромбіну (Ііа) ІІІ – Перетворення фібриногену на фібрин (Іа)

Послідовність активації факторів згортання зовнішньої та внутрішньої систем коагуляційного каскаду Внутрішня система Базальна мембрана судинної стінки чи будь-яка інша поверхня з негативним електричним зарядом Зовнішня система Ушкодження тканин Фактор ХІІ ХІІ а Фактор ХІ ХІа Фактор ІХ ІХа ІХа+VШ+Са2+ Фактор Х Ха+V+ФЛ+Са2+ Протромбін (ІІ) Тромбін (Ііа) Фактор ІІІ+VII+Ca2+

Антикоагулянти прямої дії Гепарин – глікозаміноглікан, є кофактором антитромбіну ІІІ Утворюється лаброцитами в основному у печінці та легенях М.в. – від 5 000 до 30 000 Д Має негативний заряд (залишки H2SO4) Руйнується гепариназою у печінці

Механізм дії гепарину АТ ІІІ ІІ а АТ ІІІ Х а 5 5 13 АТ ІІІ – антитромбін ІІІ ІІ а – тромбін Х а - протромбіназа 10 Для інактивації тромбіну (фактора ІІа) гепарин повинен одночасно зв'язатись як з АТ-ІІІ (за участю високоафінного пентасахириду), так і з тромбіном. Утворення такого комплексу можливе лише, якщо в молекулі гепарину буде не менше 18 пентасахаридних залишків. Для інактивації фактора Ха гепарин взаємодіє лише з АТ-ІІІ (за участю високоафінного пентасахариду), для чого достатньо 15 пентасахаридних залишків

Фармакокінетика гепарину З білками зв'язується біля 95 % препарату Біодоступність при п/ш введенні біля 25 % Ефективний лише при парентеральному введенні При в/в введенні ефект настає негайно і триває 4-5 год. При в/м застосуванні дія настає через 15-30 хв. і триває 6 год. При п/ш введенні – через 40-60 хв. і триває 8-12 год.

ФАРМАКОДИНАМІЧНІ ЕФЕКТИ ГЕПАРИНУ Антикоагулянтний Гіполіпідемічний Імуносупресивний

Застосування гепарину Тромбози та емболії різної локалізації Інфаркти внутрішніх органів Флебіти і тромбофлебіти Астматичний статус (для попередження тромбоутворення та покращання реологічних властивостей крові) Передтромботичні стани (для профілактики тромбозів) Хворим з цукровим діабетом з мікро- та макроангіопатіями В апаратах штучного кровообігу і апаратах для гемодіалізу Автоімунні захворювання (гломерулонефрит, гемолітична анемія)

Побічні ефекти та недоліки гепарину Антикоагуляційна здатність у різних людей дуже варіабельна,тому від однієї й тієї ж дози можуть виникати як кровотечі, так і можлива відсутність ефекту (постійно треба контролювати АПТч) Тромбоцитопенія Остеопороз Некрози шкіри у місці введення Алопеція Гіпоальдостеронізм Алергічні реакції (аж до анафілактичного шоку) Антагоністом гепарину є протаміну сульфат. Вводять його в/в, 1 мг нейтралізує 100 ОД гепарину. Він є також антагоністом низькомолекулярних гепаринів

Механізм дії низькомолекулярних гепаринів АТ ІІІ Х а 5 10 Низькомолекулярні гепарини інактивують лише фактор Ха, зв'язуючись з антитромбіном ІІІ, для чого достатньо 15 пентасахаридних залишків. На фактор ІІа вони майже не впливають.

Низькомолекулярні гепарини, дозволені до застосування в Україні

Порівняльна характеристика стандартного гепарину та низькомолекулярних гепаринів

Застосування низькомолекулярних гепаринів Профілактика і лікування тромбоемболії легеневої артерії Лікування тромбозів глибоких вен кінцівок Ортопедичні, нейрохірургічні операції Профілактика тромбоемболічних станів у хворих ІХС Проведення гемосорбції, плазмаферезу, ультрафільтрації крові

Побічні ефекти та протипоказання до застосування низькомолекулярних гепаринів Побічні ефекти: - алергічні реакції, тромбоцитопенії, підвищення ативності трансаміназ плазми крові Протипоказання: - тромбоцитопенії нижче 130х109/л - підвищення кровоточивості будь-якої етіології - перший триместр вагітності - важкі захворювання печінки, нирок, підшлункової залози - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки - ретинопатії - загроза викиднів - виражена артеріальна гіпертензія (діастолічний АТ > 105 мм рт. ст.)

Антикоагулянти непрямої дії Похідні 4-оксикумарину (неодикумарин, синкумар) Похідні індандіону (фенілін)

Декарбоксипротромбін Протромбін Вітамін К (гідрохінонова форма) Вітамін К (епоксидна форма) НАД+ НАД . Н Антикоагулянти непрямої дії _ Механізм дії антикоагулянтів непрямої дії

Фармакодинаміка антикоагулянтів непрямої дії За рахунок пригнічення перетворення вітаміну К1 з оксидної в активну форму, ці препарати блокують синтез таких факторів згортання крові: - протромбіну (Ф ІІ) - проконвертину (Ф VII) - плазменного тромбопластину (Ф ІХ) - протромбінази (Ф Х - Стюарта-Прауера)

Фармакокінетика антикоагулянтів непрямої дії Тривалий латентний період (1-2 дні) Загальна тривалість дії 2-4 дні Кумулюють При призначенні необхідно контролювати протромбіновий індекс. Він не повинен бути нижчим 40-50 % від вихідного

Застосування антикоагулянтів непрямої дії Профілактика і лікування тромбозів і емболій (тромбофлебіти, тромбоемболії, інфаркт міокарда, ревматичні вади серця, пересадка клапанів серця. При необхідності швидкого ефекту спочатку вводять гепарин і паралельно з ним антикоагулянти непрямої дії. Через 2-4 дні гепарин відміняють і продовжують лікування тільки АНД.

Побічні ефекти антикоагулянтів непрямої дії Підвищення проникності капілярів Шлункові, кишкові, маткові кровотечі (дефіцит протромбіну) У вагітних можливі кровотечі у плода Алергічні реакції Підвищують активність АНД бутадіон, саліцилати, тиреоїдин Не можна призначати ці засоби з препаратами, що стимулюють індукцію мікросомальних ферментів (барбітурати, хлоралгідрат, галоперидол, гризеофульвін, мепротан), оскільки це буде знижувати їх активність

Протипоказання до призначення антикоагулянтів непрямої дії Геморагічні діатези Виразка шлунка і дванадцятипалої кишки Виразковий коліт Вагітність Злоякісні новоутворення Порушення функції нирок, печінки

Фібринолітичні (тромболітичні) засоби Механізм дії: стимулюють перетворення профібринолізину (плазміногену) у фібринолізин (плазмін). Це супроводжується підвищенням фібринолітичної активності крові, зниженням рівня фібриногену. Вони також зменшують агрегацію тромбоцитів та знижують активність природних прокоагулянтів

Механізм дії фібринолітичних засобів Плазма крові Тромб Профібринолізин (плазміноген) Фібринолізин (плазмін) Продукти розпаду Фібриноген Профібринолізин (плазміноген) Фібрин Фібринолізин (плазмін) Фібрин Продукти розпаду Стрептокіназа +профібринолізин Урокіназа Активатори Тканинний активатор профібринолізину + + + + +

Фармакодинаміка фібринолітичних засобів При введенні в організм викликають лізис свіжих (24-72 год.) тромбів в артеріях, венах, порожнинах

Застосування фібринолітиків Тромбоз, тромбоемболія: - легень - мозку - сітківки ока Інфаркт міокарда Тромбози глибоких вен

Побічні ефекти фібринолітиків Геморагії (необхідно контролювати протромбіновий індекс (зниж. не >30-40 %), час згортання (зрост. не > ніж у 2 рази) вміст фібриногену (не

Засоби, що сприяють зупинці кровотеч (гемостатики) 1. Природні компоненти згортання крові та засоби, які сприяють їх утворенню а) препарати місцевої дії (тромбін, губка гемостатична, плівка фібринна б) препарати системної дії (фібриноген, вітамін К, вікасол, кальцію хлорид) 2. Антифібринолітичні засоби (інгібітори фібринолізу) а) прямої дії (контрикал, трасилол, цалол, гордокс) б) опосередкованої дії (кислота амінокапронова. кислота транексамова, амбен (памба) 3. Засоби, що підвищують вязкість крові (желатин медичний) 4. Ангіопротектори а) синтетичні (етамзилат, андроксон) б) рослинні (кропива дводомна, лагохілус п'янкий, кора калини звичайної, трава гірчака перцевого, арніки гірської)

Амінометилбензойна кислота