Презентація на тему:
Клінічна фармакологія препаратів, що впливають на систему крові

Клінічна фармакологія препаратів, що впливають на систему крові

Клінічна фармакологія препаратів заліза

Препарати заліза Для прийому всередину: заліза закисного лактат, фероцерон, заліза закисного сульфат, ферум лек, гемофер, фероградумет, тардіферон, фероплекс, фенюльс, глобірон та інші. Для парентерального введення: фербітол, ферум лек, ферковен, імферон, ферлецит

Фактори, що сприяють всмоктуванню заліза з кишечника Хлороводнева кислота (сприяє переведенню молекулярного заліза в іонну форму) Речовини відновники: - аскорбінова кислота - бурштинова кислота - ПВК - фруктоза - сорбіт Залізо всмоктується краще натще, а гірше під час чи після їди

Фактори, що знижують всмоктування заліза з кишечника Оксалати Фосфати Антацидні засоби Танін

Фармакодинаміка препаратів заліза Основний фармакодинамічний ефект – підвищення кількості еритроцитів та концентрації гемоглобіну в периферичній крові. Це призводить до покращення оксигенації органів та тканин і зменшення або повного зникнення симптомів анемії – неспецифічних (слабкість, серцебиття, запаморочення , задишка, головний біль) та специфічних (сидеропенічних) – спотворення смаку, сухість шкіри, ангулярний стоматит, глосит, специфічні зміни нігтів (витонченість, ламкість, ввігнутість (пойкілоніхія) або наявність ложкоподібної форми.

Показання до застосування препаратів заліза 1. З профілактичною метою для попередження дефіциту заліза: - вагітним - новонародженим - жінкам в менструальному періоді - особам, які систематично здають кров - хворим, які перенесли гастректомію 2. З лікувальною метою - хворим на залізодефіцитну анемію

Основні сучасні препарати заліза Назва Склад Форма і загальний вміст Fe Кількість елементарного залізі в одній таблетці (ампулі) Монокомпонентні препарати Аристоферон Сульфат заліза Сироп-200 мл 5 мл-200 мг Ферро-градумет Сульфат заліза. Субстанція градумет Табл. 105 мг Гемофер пролонгатум Сульфат заліза Табл., 325 мг 105 мг Ферронал Глюконат заліза Табл., 300 мг 12 % Ферроглюконат Глюконат заліза Табл., 300 мг 12 % Хеферол Фумарат заліза Капс., 350 мг 100 мг Залізне вино Сахарат заліза Розчин, 200 мл 10 мл – 40 мг

Комбіновані препарати Актиферрин Сульфат заліза, D,L- серин Сульфат заліза, D,L- серин, глюкоза, фруктоза Капс., 11385 г Сироп. 5 мл – 171 мг 34,5 мг 34 мг Сорбіфер-дурулес Сульфат заліза, аскорбінова кислота Табл., 320 мг 100 мг Фероплект Сульфат заліза, аскорбінова кислота Табл., 50 мг 10 мг Ферроплекс Сульфат заліза, аскорбінова кислота Табл., 50 мг 10 мг Фефол Сульфат заліза, фолієва кислота Табл., 150 мг 47 мг Ферро-фольгамма Сульфат заліза, фол. К-та, віт. В12 Капс., 100 мг 20 мг Тардиферон-ретард Сульфат заліза, аскорбінова кислота. мукопротеаза Драже, 256,3 мг 80 мг Гіно-тардиферон Сульфат заліза, аскорбінова кислота. мукопротеаза, фолієва кислота Драже, 256, 3мг 80 мг Фенюльс Сульфат заліза, аскорбінова кислота нікотинамід, вітаміни групи В Капсули 45 мг Іровіт Сульфат заліза, аскорбінова кислота. фолієва кислота, ціанокобаламін. лізин Капс., 300 мг 100 мг Ферростаб Фумарат заліза, фолієва кислота Табл., 154 мг 33 % Фолфетаб Фумарат заліза, фолієва кислота Табл., 200 мг 33 % Глобірон Фумарат заліза, фолієва к-та, віт. В6, В12. Капс., Макрофер Глюконат заліза, фолієва кислота Табл., 625 мг 12 %

Препарати для парентерального введення Фербітол Хелатні сполуки Амп., 1 мл в\м 50 мг Ферлецит Хелатні сполуки Натрій глюконатний комплекс Амп., 1 мл в\м Амп., 5 мл в\в 50 мг 100 мг Ферковен Полінуклеарні гідроксильні комплекси заліза, сахарат заліза, глюконат кобальту Амп., 1 мл в\в 20 мг Жектофер Полінуклеарні гідроксильні комплекси заліза, сорбітол, лимонна к-та Амп., 2 мл в\м 100 мг Феррум-лек Полінуклеарні гідроксильні комплекси заліза. Полімальтозний комплекс АМП., 2 мл в\м Амп 5 мл в\в 100 мг 100 мг Мальтофер -\\- Амп., 2 мл в\м 100 мг Венофер -\\- Амп., 5 мл в\в 100 мг

Показання до призначення парентеральних форм заліза Стан після гастректомії Стан після обширної резекції тонкої кишки Важкі ентерити Парентеральне харчування Гемодіаліз Психогенні анорексії

Критерії ефективності препаратів заліза Лабораторні: КП (0,8-1,0), вміст гемоглобіну (120-150 г/л, 140-170 г/л), загальна залізозв‘язуюча здатність сироватки 40-70 мкмоль/л, сироваткове залізо (10-24 мкмоль/л), кількість еритроцитів -4-5 млн/мл Клінічні: блідість шкіри, сухість слизових і шкіри, глосит, стоматит, ломкість нігтів, спотворення смаку, пенкучість язика,задишка, тахікардія, пекучі болі в ногах, депресія,

Перед призначенням препарату необхідно визначити кількісну потребу в залізі у хворого т а загальну курсову дозу КД= М.(78-0,35Нb) За тяжкої анемії та неефективності лікування ( протягом 2-3 тиж.), а також у випадках коли пероральні препарати не показані, застосовують ін‘єкційні форми.Для в/в введення категорично заборонено використовувати препарати для в/м. Протипоказано призначати препарати заліза при тяжкій нирковій та печінкові патології, гемосидерозі, гемохроматозі, гемолітичних і гемопластичних анеміях, анеміях , викликаних отруєнням свинцем, АГ. тяжкій коронарній хворобі. В/кр. Введення здійснюється в 0,9% розчині Na C у співвід. 1:20. Тривалість інфузії 100 мг заліза – 15 хв. 200 мг – 30 хв., 300 мг – 1,5 год., 400 мг – 2,5 год., 500 мг – 4-6 гол. Струйно(болюсно) повільно, зі швидкістю 20 мг за хвилину.

Побічна дія При парентеральному введенні можуть виникнути диспепсичні розлади ( анорексія, металічний присмак в ротовій порожнині, біль, нудота, блювота, іноді пронос, але частіше закрепи, за рахунок зв‘язування сірководню, потемніння зубів, сечі та калу При внутрішньом‘язовому введенні – утворення болючих інфільтратів, шкіра в місці введення може стати коричневою При внутрішньовенному введенні - тромбофлебіт

Отруєння препаратами заліза При парентеральному введенні у хворих з пониженим рівнем трансферину виникає отруєння через збільшення рівня вільного заліза в крові і збільшення утворення вільних радикалів Клінічні ознаки: почервоніння обличчя, шиї, приплив крові до голови, зниження АТ, тахікардія. У підсумку в перші 6 год. виникає шок , судоми, гіпоксія, ацидоз, підвищується проникливість судин, діапедез еритроцитів, в просвіт шлунка, кишечника, в тканину мозку. Антидотом є дефероксамін(десферал). Призначають всередині 5-10 г і парентерально в/в, в/м.Потрібно вводити кожні 4-6 год. в/кр. В дозі 15 мг/кг/год.

Клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що застосовуються при порушенні процесів згортання крові

Системи коагуляції та антикоагуляції крові Система коагуляції крові складається з тромбоцитів і їх пластиночних факторів (АДФ, 3 факторів тромбоцитів, фактора Віллебранда, тканинного тромбопластину, серотоніну, антиплазміну, ретрактозиму, фібронектину, тромбоспондину та інших), а також білків плазми, що синтезуються клітинами печінки (протромбіну, проконвертину, антигемофільних глобулінів, тромботропіну, фібриногену та інших).

Антикоагуляційна система представлена плазміном(фібринолізином), що знаходиться в крові в неактивному стані (плазміноген), білками плазми крові (протеїнами С, S, антитромбіном III), які гальмують процес утворення фібрину, а також речовинами, що продукуються (простациклін, тромбомодулін та інші) або фіксуються на ендотеліальних клітинах (гепарин).

Класифікація лікарських засобів, що впливають на зсідання крові Антитромботичні засоби: - антиагреганти - антикоагулянти (прямі і непрямі) - фібринолітики. Гемостатичні засоби: - ліки, які сприяють агрегації(адгезії) тромбоцитів - засоби, що сприяють утворенню фібринних тромбів - засоби, що пригнічують систему фібринолізу

Етапи зупинки кровотечі 1. Тромбоцитарно-судинний гемостаз 2. Коагуляційний гемостаз Стадії тромбоцитарно-судинного гемостазу: а) рефлекторний спазм судин б) адгезія (приклеювання) в) зворотна агрегація (скупчення) г) незворотна агрегація (перетворення білого тромбу в червоний) д) ретракція тромбу

Стимулятори агрегації тромбоцитів Тромбоксан А2, а також: Тромбін Колаген АДФ Серотонін Простагландин Е2 Катехоламіни

Фактори, що пригнічують агрегацію тромбоцитів Простациклін (простагландин І2), а також: Простагландин Е1 Гепарин АМФ Аденозин Метилксантини Антагоністи серотоніну

Антиагреганти Ацетилсаліцилова кислота, тиклопідин, клопідогрель, дипіридамол, абсиксимаб, ептифібатид, тирофібан, ламіфібан, пентоксифілін Покази до призначення: профілактика тромбозів коронарних судин, судин мозку, нижніх кінцівок, попередження тромбоутворення піля шунтування судин і протезування клапанів серця, при ретинопатії у хворих з цукровим діабетом, ІХС,ГКС, ІМ, в комбінації з гепарином при 1 і 2 стадіях синдрому ДВЗ

Протипокази до призначення: геморагічний діатез, наявність виразок в ШКТ, АГ ( діастолічний тиск більше 105 мм рт. ст.), вагітність, операції Побічна дія: ерозії, виразки, ШК кровотечі, аспіринова астма,гемоліз еритроцитів, алергічні реакції, тромбоцитопенія (АСК), діарея, головокружіння, жовтяниця, лейкопенія, агранулоцитоз, нейтропенія (тиклопідин)

Антикоагулянти прямої дії Нефракційний гепарин Низькомолекулярні гепарини: дельтапарин (фрагмін), надропарин (фраксипарин), еноксапарин (клексан) Гепарин – антикоагулянтну дію проявляє завдяки зв’язуванню з антитромбіном III, активність якого зростає до 700 разів. Він пригнічує активовані фактори зсідання крові Ia, VIIa, Xa, XIa, XIIa. Гепарин також сприяє елімінації хіломікронів з плазми крові, знижує вміст холестерину, ЛПНЩ в крові, має анальгезуючу, протизапальну, протиалергічну, імуносупресивну, гіпоглікемічну і діуретичну дії, фізіологічний антагоніст гістаміну

Антикоагулянти прямої дії Гепарин – кофактор антитромбіну ІІІ. Утворюється лаброцитами в осн. у печінці та легенях. М.в. – від 3000 до 30000 Д. Руйнується гепариназою в печінці.

Особливості фармакокінетики гепарину З білками зв'язується біля 95 % препарату Біодоступність при п/ш введенні біля 25 % Ефективний лише при парентеральному введенні При в/м застосуванні дія наступає через 15-30 хв. і триває 6 год, при п/ш – через 40-60 хв.і триває 8-12 год. При в/в введенні ефект наступає негайно і триває 4-5 год.

Покази до застосування гепарину Тромбози та емболії різної локалізації Інфаркти внутрішніх органів Флебіти і тромбофлебіти Астматичний статус (для попередження тромбоутворення та покращання реологічних властивостей крові) Передтромботичні стани (для профілактики тромбозів) Хворим з цукровим діабетом з мікро- та макроангіопатіями В апаратах штучного кровообігу і апаратах для гемодіалізу Автоімунні захворювання (гломерулонефрит, гемолітична анемія)

Побічні ефекти та недоліки гепарину Антикоагуляційна здатність у різних людей дуже варіабельна,тому від однієї й тієї ж дози можуть виникати як кровотечі, так можлива відсутність ефекту(постійно треба контролювати АПТч) Тромбоцитопенія Остеопороз Некрози шкіри у місці введення Алопеція Гіпоальдостеронізм Алергічні реакції (аж до анафілактичного шоку) Антагоністом гепарину є протаміну сульфат. Вводять його в\в, 1 мг нейтралізує 100 ОД гепарину. Він є також антагоністом низькомолекулярних гепаринів

Низькомолекулярні гепарини, дозволені до застосування в Україні Міжнародна назва Торгова назва Форма випуску Фірма-вироб ник Дальтепарин натрій Фрагмін Р-н для підшкірних ін'єкцій у шприці 2500 МО (0,2 мл) 5000 МО (0,2 мл) Р-н для п\ш та в\в ін'єкцій в амп. 10000 МО (1мл) Pharmacija Upjohn Еноксапарин натрій Клексан Р-н для підшкірних ін'єкцій у шприці 20 мг (0,2 мл), 40 мг (0,4 мл), 100 мг (1,0 мл) Rhone-poulens Нандропарин кальцій Фраксипарин Р-н для підшкірних ін'єкцій у шприці 5700 МО (0,6 мл), 7600 МО ().8 мл) Sanofi Ревіпарин натрій Кліварин Р-н для підшкірних ін'єкцій у шприці 1750 МО (0,25 мл) Knoli

Порівняльна характеристика стандартного гепарину та низькомолекулярних гепаринів Показник Стандартний неффракціонований гепарин Низькомолекулярні гепарини Середня молекулярна маса 12500 –15000 D 4000-6000 D Кількість сахаридних залишків (середня) 40-50 (45) 13-22 (15) Співвідношення активності проти факторів Ха та ІІа 1:1 2:1 – 4:1 Дозозалежний ефект Так Ні Біодоступність після підшкірної інєкції Низька (біля 25 %) Висока(>90%) Шлях введення з лікувальною метою Внутрішньовенно Підшкірно Шлях введення з профілактичною метою Підшкірно Підшкірно Контроль АЧТЧ Не потрібен Інгібування функції тромбоцитів ++++ ++ Посилення судинної проникності Так Ні Посилення мікросудинної кровоточивості ++++ ++ Виникнення тромбоцитопеній Відносно часто Зрідка Остеопороз (уразі тривалого застосування) Відносно часто ?

Покази до призначення низькомолекулярних гепаринів Ортопедичні, нейрохірургічні операції Проведення гемосорбції, плазмаферезу, ультрафільтрації крові

попередження та лікування тромбоемболічних ускладнень у разі вогнищевого ІМ, профілактика реоклюзії під час тромболітичної терапії, тромбоз глибоких вен, профілактика реоклюзії після ангіопластики, попередження тромбозів та тромбоемболій у разі протезування клапанів, зниження ризику тромбозу глибоких вен та ТЕЛА після хірургічних втручань, профілактика гострих тромбозів під час шоку (негеморагічного), лікування ТЕЛА, профілактика тромбозів судин головного мозку при МА.

Протипокази до призначення: геморагічні діатези будь-якої етіології, тяжка АГ, виразкока хвороба або пухлини ШКТ, варикозне розширення вен стравоходу, тяжка печінкова і ниркова недостатність, інфекційний ендокардит, ретинопатія, високий ризик кровотеч, тромбоцитопенія (

Побічні ефекти та протипоказання до застосування низькомолекулярних гепаринів Побічні ефекти: - алергічні реакції, тромбоцитопеняї, підвищення ативності трансаміназ плазми крові Протипоказання: - тромбоцитопенії нижче 130х109\л - підвищення кровоточивості будь-якої етіології - перший триместр вагітності - важкі захворювання печінки, нирок, підшлункової залози - виразка шлунка і дванадцятипалої кишки - ретинопатії - загроза викиднів - виражена артеріальна гіпертензія (діастолічний АТ > 105 мм рт. ст.)

Непрямі антикоагулянти Препарат Форма Дозування Варфарин Таб. 2,5 мг У перші 2 доби по 10 мг на добу, а потім 2,0-2,5 мг на добу Синкумар Таб. 2 мг У 1 день 4-6 мг на прийом, а потім 2 мг/добу

Фармакодинаміка антикоагулянтів непрямої дії за рахунок пригнічення перетворення вітаміну К1 з оксидної в активну форму препарати блокують синтез таких факторів згортання крові, як - протромбін (Ф ІІ) - проконвертин (Ф VII) - плазменний тромбопластин (Ф ІХ) - протромбінази (Ф Х - Стюарта-Прауера)

Фармакокінетика антикоагулянтів непрямої дії Тривалий латентний період (1-2 дні) Загальна тривалість дії 2-4 дні Кумулюють При при призначенні необхідно контролювати протромбіновий індекс. Він не повинен бути нижчим 40-50 % від вихідного

Застосування антикоагулянтів непрямої дії При необхідності швидкого ефекту спочатку вводять гепарин і паралельно з ним антикоагулянти непрямої дії. Через 2-4 дні гепарин відміняють і продовжують лікування тільки антикоагулянти непрямої дії.

Покази до застосування антикоагулянтів непрямої дії Профілактика тромбозів центрального венозного катетера, первинна профілактика ІМ в осіб з високим ризиком, які нездатні приймати антиагреганти, профілактика і лікування тромбозів і тромбоемболій з високим ризиком розвитку ТЕЛА, при МА, трансплантації клапанів серця, СН, кардіоміопатії, при механічних протезах клапанів серця, при біопротезах клапанів серця, при гострому передньому Q-ІМ, критична ішемія нижніх кінцівок, профілактика тромбозів при АФС.

Побічна дія непрямих антикоагулянтів Геморагії Кумаринові некрози в мягких тканинах Ретротромбози Диспепсичні розлади Алергічні реакції Токсичні ураження печінки і нирок Дифузна алопеція

У вагітних можливі кровотечі у плода Не можна призначати цих засобів з препаратами, що стимулюють індукцію мікросомальних ферментів (барбітурати, хлоралгідрат, галоперидол, гризеофульвін, мепротан), оскільки це буде знижувати їх активність

Засоби, що впливають на фібриноліз ( фібринолізин, стрептокіназа,альтеплаза,урокіназа) розчиняють нитки фібрину, стимулюють перетворення профібринолізину (плазміногену) у фібринолізин (плазмін). це супроводжується підвищенням фібринолітичної активності крові, зниженням рівня фібриногену. зменшують агрегацію тромбоцитів та знижують активність природних прокоагулянтів

Механізм дії фібринолітичних засобів Плазма крові Тромб Профібринолізин (плазміноген) Фібринолізин (плазмін) Продукти розпаду Фібриноген Профібринолізин (плазміноген) Фібрин Фібринолізин (плазмін) Фібрин Продукти розпаду Стрептокіназа +профібринолізин Урокіназа Активатори Тканинний активатор профібринолізину + + + + +

Фармакодинаміка фібринолітичних засобів При введенні в організм викликають лізис свіжих (24-72 год.) тромбів в артеріях, венах, порожнинах.

Застосування фібринолітиків Тромбоз, тромбоемболія: - легень - мозку - сітківки ока Інфаркт міокарда Тромбози глибоких вен

Побічні ефекти фібринолітиків Геморагії (необхідно контролювати протромбіновий індекс (зниж. не >30-40 %), час згортання (зрост. не > ніж у 2 рази) вміст фібриногену (не

Гемостатики 1. Природні компоненти згортання крові та засоби, які сприяють їх утворенню а) препарати місцевої дії (тромбін, губка гемостатична, плівка фібринна) б) препарати системної дії (фібриноген, вітамін К, вікасол, кальцію хлорид) 2. Антифібринолітичні засоби (інгібітори фібринолізу) а) прямої дії (контрикал, трасилол, гордокс) б) опосередкованої дії (кислота амінокапронова, амбен (памба) 3. Засоби, що підвищують вязкість крові (желатин медичний) 4. Ангіопротектори а) синтетичні (етамзилат, андроксон) б) рослинні (кропива дводомна, кора калини звичайної, трава гірчака перцевого, арніки гірської)