Презентація на тему:
Клінічна фармакологія

Клінічна фармація в кардіології Основи медичних знань в кардіології

Основні клінічні синдроми в кардіології Синдроми порушення ритму серця Синдром коронарної недостатності Синдром серцевої недостатності Синдром судинної недостатності Синдром недостатності кровообігу Синдром артеріальної гіпертензії Симптом артеріальної гіпотензії

Синдроми порушення ритму серця Порушення ритму серця (аритмії – arrhythmia, або відсутність ритму, неритмічність) – різкі зміни основних електрофізіологічних характеристик міокарда (автоматизму, збудження і провідності), які ведуть до зміни частоти, послідовності чи узгодженості скорочень серця І. Порушення утворення імпульсу Синусова тахікардія (ЧСС>90 уд.хв.) Синусова брадикардія (ЧСС

Синдроми порушення ритму серця Синусова тахікардія – пришвидшення серцевої діяльності в спокої від 90 до 160 скорочень за хвилину при збереженні синусового ритму Синусова аритмія – неправильний синусовий ритм, що хараетризується періодами поступового пришвидшення і сповільнення ритму внаслідок утворення імпульсів в синусному вузлі з частотою, що періодично змінюється. Екстрасистолія – порушення серцевого ритму , що полягає у передчасному скороченні всього серця або окремих його частин внаслідок підвищення активності вогнищ ектопічного автоматизму Пароксизмальна тахікардія – порушення серцевого ритму у вигляді приступів серцебиття з частотою скорочень серця 140-220 в 1 хв під впливом імпульсів із гетерогенних центрів, що повністю витісняють серцевий ритм Миготлива аритмія – порушення серцевого ритму, при якому на протязі всього серцевого циклу спостерігається часте (до 600-800 в 1 хв) хаотичне збудження і скорочення окремих груп м'язових волокон передсердь, а шлуночки скорочуються у неправильному ритмі Тріпотіння передсердь – прискорення скорочень передсердь до 250-300 за 1 хв. при збереженні правильного регулярного передсердного ритму.

Причини виникнення серцевих аритмій кардіальні міокардити, кардіоміопатії, міокардіодистрофії, ІХС екстракардіальні нейрорефлекторні впливи на серцево-судинну систему, нейроциркуляторна дистонія, захворювання центральної і вегетативної нервової системи, порушення електролітного балансу, гіпоксія і гіпоксемія, вплив токсичних речовин (оксиду вуглецю, алкоголю, нікотину тощо), інтоксикації ліками (серцевими глікозидами, -адреноміметиками та ін.).

1. Синусова тахікардія 2. Синусова брадикардія 3. Синусова аритмія Екстрасистолія а) передсердна;б) вузлова; в) шлуночкова; г) політопна Пароксизмальна тахікардія а) суправентрикулярна; б) шлуночкова Блокада лівої ніжки пучка Гіса

Миготіння і тріпотіння Миготлива аритмія Тріпотіння передсердь 3. Тріпотіння і миготіння шлуночків

Патофізіологічні механізми аритмій Порушення автоматизму, тобто утворення імпульсу а) підвищення чи зниження активності синусного вузла б) підвищення активності ектопічного центру (парасистолія, екстрасистолія) Порушення проведення імпульсу Комбінація цих двох факторів Повторний вхід (re-entry)

Синдром коронарної недостатності Коронарна недостатність - це невідповідність між енергетичними потребами міокарда і рівнем припливу крові через вінцеві артерії, яка проявляється його ішемією. Вона може бути гострою і хронічною. За патогенезом розрізняють коронарогенну (атеросклероз, васкуліт, інфільтрація пухлинними клітинами, аномалії судин) і некоронарогенну (гіпоксія, анемія, шок, колаптоїдний стан, набуті та вроджені вади серця і магістральних судин, артеріальна гіпотензія, значна брадикардія) недостатність вінцевого кровообігу

Гостра коронарна недостатність Відносять: нестабільну стенокардію, гострий інфаркт міокарда гострі ішемічні ускладнення пов’язані з ушкодженням коронарних судин. Спільною причиною ішемії при цьому є повна чи часткова оклюзія коронарної артерії ( не менш, як на 50-70% просвіту діаметра ) тромбом, що сформувався при розриві або поверхневому пошкодженні капсули атеросклеротичної бляшки та, рідше, при ерозіях ендотелію коронарних судин. До рідкісних причин відносять коронарний спазм, системний емболізм, розшарування коронарних судин чи аорти.

Хронічна коронарна недостатність Характеризується постійною невідповідністю між кровопостачанням і метаболічними потребами міокарда. Розвивається на фоні змінених вінцевих артерій серця (звуження коронарного русла) або зниження здатності їх до розширення. Може бути також пов'язана із запальними змінами вінцевих артерій, з рубцевою деформацією, інфільтрацією їх (ревматизм, системні захворювання сполучної тканини, артеріїт, травматичне пошкодження тощо). Клінічно коронарна недостатність проявляється нападами стенокардії, інфарктом міокарда, серцевою недостатністю в разі розвитку ішемічної міокардіодистрофії і кардіосклерозу

Синдром серцевої недостатності Серцева недостатність (СН) - це неспроможність серця забезпечити кров’ю тканини відповідно до їх метаболічних потреб у стані спокою та (або) при помірних фізичних навантаженнях.

Патогенетичні варіанти недостатності серця 1. Серцева недостатність через ушкодження міокарда. Причинами її можуть бути а) гіпоксія (недостатність вінцевого кровообігу, анемія, зниження парціального тиску кисню в повітрі) б) інфекційно-токсичні впливи (дифтерія, ревматизм, алкоголь) в) порушення обміну речовин (цукровий діабет, авітамінози) г) нервово-трофічні та ендокринні розлади (стрес, тиреотоксикоз) 2. Серцева недостатність від перевантаження (збільшення кількості крові, що припливає, або посилення опору крові, що відтікає). 3. Змішана форма виникає при поєднанні ушкодження міокарда та його перевантаження (при ревматизмі, коли спостерігається комбінація запального ушкодження міокарда і порушення клапанного апарату серця).

Класифікація функціонального стану хворих на СН за клінічними критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця

Систолічна і діастолічна серцева недостатність Систолічна недостатність - порушення гемодинаміки пов’язане із зниженням фракції викиду (

Синдром гострої серцевої недостатності Гостра серцева недостатність буває двох типів – лівого типу (лівошлуночкова або лівопередсердна) і правого типу (правошлуночкова) Лівошлуночковий тип. Клінічним проявом гострої лівошлуночкової і (або) лівопередсердної недостатності є серцева астма і набряк легень. Правошлуночковий тип. Найбільш частою причиною розвитку гострої правошлуночкової недостатності є масивна тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) та її гілок. (Вона може розвиватись також після жирової і повітряної емболії легеневої артерії, довготривалого нападу бронхіальної астми, спонтанного пневмотораксу, швидкого і значного накопичення рідини в плевральній порожнині, поширеної гострої пневмонії, ателектазу легень, інфаркту міокарда з локалізацією в ділянці правого шлуночка, міжшлуночкової перетинки або двох шлуночків, прориву аневризми аорти в легеневу артерію).

Синдром хронічної серцевої недостатності Хронічна серцева недостатність (ХСН) - синдром, що закономірно ускладнює перебіг більшості серцево-судинних захворювань, в першу чергу найпоширеніших з них - артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця. Синонімами ХСН є недостатність кровообігу (НК), або серцево-судинна недостатність (ССН). ХСН характеризується порушенням насосної функції серця (насамперед лівого шлуночка), зниженням толерантності до фізичного навантаження та затримкою в організмі рідини

Синдром судинної недостатності Судинна недостатність - це патологічний стан, який виникає внаслідок зниження тонусу гладкої мускулатури судинних стінок або зменшення маси циркулюючої крові. Внаслідок цього виникає невідповідність між ємністю судинного русла і об'ємом циркулюючої крові. Основними причинами падіння тонусу судин є порушення їх іннервації, порушення функції судиннорухових центрів, парез судин внаслідок токсичного ураження при багатьох інфекціях та інтоксикаціях. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність. Гостра судинна недостатність може проявлятись у вигляді непритомності, шоку і колапсу.

Гостра судинна недостатність Непритомність (syncope) - раптова, частіше короткочасна, втрата свідомості, викликана ішемією головного мозку. Причини - внаслідок розладу вегетативної регуляції судин (різка зміна положення тіла, особливо в людей, які отримують гіпотензивні препарати, при швидкому переході у вертикальне положення негативні емоції, больові відчуття тощо). органічного захворювання, наприклад, кровотечі, стенозу гирла аорти, пароксизмальних порушень серцевого ритму, гострої коронарної недостатності, перевтома, недосипання, інфекційні захворювання, неповноцінне харчування Шок (chock) - це тяжкий загрозливий стан для життя хворого, який виникає внаслідок впливу на організм надзвичайно сильних ендогенних чи екзогенних подразників і супроводжується прогресуючими порушеннями життєво-важливих функцій організму і критичним розладом гемодинаміки . Форми шоку 1) гіповолемічний (при кровотечах, втраті рідини тощо) 2) травматичний 3) кардіогенний 4) судинні форми шоку а) інфекційно-токсичний б) анафілактичний Колапс (collapsus) – форма судинної недостатності, яка характеризується різким зниженням судинного тонусу і (або) гострим зменшенням об’єму циркулюючої крові. Причини – розвивається при інтоксикаціях, гострих інфекційних захворюваннях, при гострій масивній крововтраті, перитоніті, гострому панкреатиті тощо.

Синдром недостатності кровообігу Це патологічний стан, при якому серцево-судинна система не здатна доставляти органам і тканинам необхідну кількість крові для їх нормального функціонування у спокої або при пред'явленні до системи кровообігу підвищених вимог. І. Гостра недостатність кровообігу. Синдроми 1) гостра серцева недостатність 2) гостра серцево-судинна недостатність 3) гостра лівошлуночкова недостатність 4) гостра правошлуночкова недостатність 5) гостра недостатність лівого передсердя 6) гостра судинна недостатність. ІІ. Хронічна недостатність кровообігу. Синдроми 1) хронічна серцева недостатність 2) хронічна лівошлуночкова недостатність 3) хронічна правошлуночкова недостатність 4) хронічна судинна недостатність.

Синдром артеріальної гіпертензії За нормативами ВООЗ (1996 р), нормальний рівень систолічного АТ у дорослих людей не перевищує 140 мм рт. ст., а діастолІчного - 90 мм рт. ст. Систолічний АТ, який досягає 140 мм рт. ст. і вище або діастолІчний 90 мм рт.ст. і вище вважається артеріальною гіпертензією

Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску Категорія Cистолічний артеріальний тиск (САТ мм рт. ст.) Діастолічний артеріальний тиск (ДАТ мм рт. ст) Оптимальний 110 Ізольована систолічна >140 і

Синдром артеріальної гіпотензії Артеріальна гіпотензія – це стан, при якому артеріальний тиск тривалий час знаходиться нижче мінімальних величин (зниження систолічного тиску нижче, ніж 100 мм рт. ст. і діастолічного нижче 60 мм рт. ст.). Виділяють артеріальну гіпотонію фізіологічну (не супроводжується хворобливими симптомами) і патологічну (з характерним симптомокомплексом). Остання буває гострою і хронічною (первинною і вторинною).

Основні нозологічні форми

Вегето-судинна дистонія ВСД – функціональне захворювання серцево-судинної системи, що проявляється чисельними серцево-судинними, респіраторними і вегетативними розладами, астенізацією, поганою переносимістю стресових ситуацій і фізичних навантажень, що відрізняється доброякісним перебігом, хорошим прогнозом, що не приводить до кардіомегалії і серцевої недостатності.

Hабуті вади серця Вада серця (vitium cordis) - це стійка патологічна зміна в будові серця, яка порушує внутрішньосерцеву і системну гемодинаміку та веде до розвитку гострої або хронічної недостатності кровообігу. Набуті вади серця зустрічаються досить часто, що складає близько 20% серед всіх органічних уражень серця. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана Звуження лівого атріовентрикулярного отвору Недостатність клапана аорти Звуження гирла аорти

Гіпертонічна хвороба Гіпертонічна хвороба ( morbus hypertonicus ) - це стійке (в більшості випадках генетично зумовлене) хронічне підвищення систолічного і(або) діастолічного тиску на фоні тривалого підвищення активності пресорних систем і виснаження депресорних механізмів, що супроводжується ураженням органів-мішеней (серце, головний мозок, нирки, сітківка).

Класифікація гіпертонічної хвороби

Гіпертонічна криза У будь-якій стадії гіпертонічної хвороби може розвинутись гіпертонічна криза, появі якої можуть сприяти різноманітні чинники: нервове перенапруження, негативні емоції, зміна метеорологічних умов тощо. Гіпертонічна криза характеризується раптовим підвищенням артеріального тиску, яке супроводжується сильним головним болем, запамороченням, відчуттям жару або, частіше, ознобом, пітливістю, серцебиттям, нерідко виникає біль у ділянці серця, нудота, блювота, розлади зору тощо. Під час кризи хворі збуджені, перелякані або в’ялі, сонливі, загальмовані; можуть непритомніти, інколи розвиваються парестезії, розлади чутливості і рухові порушення.

Ішемічна хвороба серця Ішемічна хвороба серця (ІХС) - це гостра чи хронічна дисфункція серцевого м яза, яка зумовлена порушенням рівноваги між енергетично-кисневою потребою міокарда і коронарним кровообігом Згідно рекомендації ВООЗ поняття ішемічна хвороба серця включає раптову коронарну смерть, стенокардію, інфаркт міокарда, післяінфарктний кардіосклероз, порушення серцевого ритму, серцеву недостатність .

Стенокардія Стенокардія ( stenocardia – стиснення серця; синонім: angina pectoris ) – поширене захворювання, основним клінічним симптомом якого є напади загрудинного болю внаслідок ішемії Класифікація. І. Стенокардія напруження. Стенокардія, яка вперше виникла. Стабільна стенокардія напруження (з вказанням функціонального класу хвороби від І до IV). Прогресуюча стенокардія напруження. ІІ. Стенокардія спокою, в тому числі особлива стенокардія Принцметалла. Стабільна стенокардія напруження поділяється на функціональні класи: І – хворий добре переносить звичайні фізичні навантаження. Напади стенокардії виникають лише при незвичайному надмірному навантаженні; ІІ – незначне обмеження звичайної фізичної активності. Ангінозні напади виникають при ходьбі по рівній місцевості в нормальному темпі на відстань понад 500 м або при підйомі сходами більше ніж на 1 поверх. Імовірність виникнення нападів збільшується при ходьбі в холодну погоду, проти вітру, при емоційному збудженні, в ранкові години; ІІІ – значне обмеження звичайної фізичної активності. Напади виникають при ходьбі по рівній місцевості в нормальному темпі на відстань 100-500 м, при підйомі на 1 поверх. Нерідко напади виникають під впливом одного тільки психоемоційного збудження, від холодного вітру, морозу; ІV – стенокардія виникає при невеликих фізичних навантаженнях, при ходьбі по рівній місцевості на відстань до 100 м, при перенесенні 2-3 кг вантажу. Хворі не можуть ходити сходами. Рідкі напади стенокардії в стані спокою не є обов’язковими критеріями віднесення хворого до IV функціонального класу.

Інфаркт міокарда Інфаркт міокарда (infarctus myocardii) - це вогнищевий некроз серцевого м’яза внаслідок гострого порушення його кровопостачання Перші години або рідко - дні ( до 2-3 діб ) інфаркту міокарда позначають як найгострішу стадію. Після того наступає гостра стадія хвороби, яка триває в середньому до 10-14 днів В середньому до 2-х місяців триває підгостра стадія ( починається після повного відмежування вогнища некрозу від неушкодженного міокарда). Післяінфарктний період - час повного рубцювання вогнища некрозу ( рубцева стадія). Деколи інфаркт міокарда може починатися атипово. До атипових варіантів відносять: гастралгічний (абдомінальний), астматичний, аритмічний, церебральний і безбольовий.

Ускладнення інфаркту міокарда Раптова коронарна смерть Порушення ритму і провідності Гостра серцево-судинна недостатність Кардіогенний шок Розрив серця Тромбоемболічні ускладнення Гостра аневризма серця Хронічна аневризма серця Післяінфарктний синдром Дресслера

Захворювання серцево-судинної системи, що потребують обов'язкового нагляду лікаря Всі органічні захворювання серцево-судинної системи потребують обов'язкового нагляду лікаря, а медикаментозні засоби, які використовуються для лікування цих захворювань відносяться до рецептурних.

Синдроми та захворювання серцево-судинної системи, що можуть лікуватися хворими самостійно за допомогою безрецептурних препаратів при консультативній допомозі провізора За допомогою ОТС-препаратів при консультативній допомозі провізора можуть лікуватись хворі з вегето-судинною дистонією (кардіалгічні симптоми та зміни АТ). Однак необхідно провести ретельну диференціальну діагностику з органічними ураженнями серця. Особливості кардіалгій при ВСД: Локалізуютьмя в прекардіальній ділянці або безпосередньо в ділянці верхівкового поштовху Мають ниючий характер, незначну інтенсивність Відсутній безпосередній звязок між виникненням болю з фізичним навантаженням, положенням тіла, прийманням їжі Виникнення або посилення болю повязано з емоційними факторами, перевтомленням, метеофакторами, передментруальним періодом Біль зникає після застосування заспокійливих засобів, транквілізаторів. Характерні також: Розлади дихання у вигляді відчуття “недостатності повітря” Значна лабільність пульсу та АТ Вегето-судинні симптоми (кризи, головокружіння, головний біль, субфебрилітет, температурні асиметрії, відчуття внутрішнього тремору) Психо-емоційні розлади Астенічний синдром Доброякісність перебігу без ознак формування грубої патології серцево-судинної системи, неврологічних і психічних розладів