Презентація на тему:
Хірургічна інфекція. Гостра гнійна інфекція шкіри і клітковинних просторів пацієнта.

Хірургічна інфекція. Гостра гнійна інфекція шкіри і клітковинних просторів. проф. І.М. Дейкало

Хірургічна інфекція – це одна із найактуальніших і вічних проблем хірургії. Частота післяопераційних раневих гнійно-септичних ускладнень в різних галузях хірургії досягає 14 – 20 % і немає тенденції до зниження. Біля 40 % летальних випадків після операції зумовлені саме гнійними ускладненнями.

Термін хірургічна інфекція передбачає два види процесів: інфекційний процес, в лікуванні якого хірургічне втручання має вирішальне значення (абсцес, флегмона, мастит. парапроктит). інфекційні ускладнення, що виникають і розвиваються в післяопераційному періоді (після планових та ургентних оперативних втручань).

Класифікація хірургічної інфекції. За клінічним перебігом: 1.гостра хірургічна інфекція а) неспецифічна - гнійна - гнилісна - анаеробна б) специфічна - правець - сибірська виразка 2. Хронічна хірургічна інфекція а) неспецифічна (хронічні форми гнійної інфекції) б) специфічна - туберкульоз - сифіліс - актиномікоз

Гостра гнійна хірургічна інфекція – гострий запальний процес різної локалізації і характеру, котрий викликаний гноєутворюючою флорою. Для його розвитку необхідно наявність трьох елементів: збудник інфекції (гноєутворюючі мікрорганізми). вхідні ворота інфекції макроорганізм з його реактивністю.

Як наслідок широкого і безконтрольного застосування антибіотиків і їх мутагенної дії на мікроорганізми, останні характеризуються резистентністю до більшості антибіотиків. Антибіотико резистентність стафілококів перевищує 70 %, більшість із їх штамів синтезують пеніцилін азу і цефалоспориназу – в-лактази.

Критичне число бактерій на 1 грам тканини складає 105. Проникнення менше ніж 10 5 бактерій на 1 грам є, як правило, недостатньою для розвитку інфекції

В залежності від шляху проникнення гнійну інфекцію поділяють на: А) екзогенну В) ендогенну Шляхами розповсюдження гнійної інфекціїє: лімфогенний гематогенний per continuitatem per contiguitatem

Визначення наявності скупчення гною Флюктуація або симптом розрідження Діагностична пункція УЗД Рентгенологічне дослідження КТ і МРТ

Місцеві ускладнення гострої гнійної патології: лімфангіт лімфаденіт тромбофлебіт (пілефлебіт) некроз шкіри і інших тканин аррозія судин і кровотеча піопневмоторакс перфорація органів

Принципи лікування Місцеве лікування Розтин гнійного вогнища (хірургічна обробка із висіченням некротизованих тканин, розкриттям запливів і дадаткових порожнин) Ультразвукова, лазерна кавітація порожнини гнійника, промивання пульсуючим струменем антисептика Адекватне дренування гнійника Місцеве застосування антисептичних засобів в залежності від фази перебігу раневого процесу. Імобілізація

Загальне лікування Антибактеріальна терапія А) емпірична Б) цілеспрямована (після результату бак посіву і визначення чутливості) - пероральна - дом”язова - довенна - внутрішньо артеріальна -порожнинна - кісткова - ендолімфатична 2. Детоксикацій на терапія - керована гемодилюція - екстракорпоральна детоксикація а) гемосорбція б) плазмосорбція в) лімфосорбція г) ксеноселезінка д) плазмофорез - дренування грудної лімфатичної протоки - електрохімічне очищення крові - УФО крові - квантове опромінення крові 3. Імунокорекція. 4. Симптоматичне лікування

Гнійний мастит (mastitis) гостре гнійне запалення паренхіми інтерстицію молочної залози.

Класифікація: За клінічним перебігом розрізняють мастит : 1. серозний 2. інфільтративний 3. абсцедуючий: солітарний абсцес множинні абсцеси апостематозний мастит 4. флегмонозний 5. гангренозний За локалізацією гнійника: підшкірний субареолярний інтрамамарний ретромамарний панмастит

Локалізація гнійників в молочній залозі

Інтрамамарний мастит – абсцес молочної залози.

Флегмонозний мастит

Панмастит.

1 – доступ за Ангерером, 2 – доступ за Бардегейером, 3 – ціркумареолярний доступ. Права половина малюнка – дренування ретромамарного маститу

Доступ за Барденгейером (ретромамарний мастит).

Гострий гнійний парапроктит (paraproctitis) запалення навколопрямокишкової клітковини, пов’язане із наявністю вогнища інфекції в стінці прямої кишки.

Класифікація: За етіологічною ознакою розрізняють парапроктит: неспецифічний специфічний За клінічним перебігом: гострий хронічний рецидивуючий хронічний За локалізацією: підшкірний підслизовийішіоректальний пельвіоректальний По відношенню до стінки прямої кишки: ретроректальний боковий підковоподібний

1 – підшкірний, 2 – ішіоректальний, 3 – пельвіоректальний, 4 – підслизовий парапроктит. б – ретроректальний парапроктит

Лікування. При наявності гострого гнійного парапроктиту показане хірургічне лікування. Операцію виконують під загальним знеболенням. Етапи операції: 1.пункція гнійника та аспірація гною 2.введення в порожнину гнійника 0,5 % розчину метиленового синього навпіл із 3 % розчином водню. 3.локалізація дефекту в ділянці крипти прямої кишки. 4.розкриття гнійника 5.висічення отвору в ділянці крипти із накладанням шва.

Гідраденіт (hidradenitis) гнійне запалення апокринових потових залоз. Захворювання зустрічається часто, переважно у людей середнього віку.

Гострий гнійний гідраденіт

Перебіг гідраденіту можна умовно розділити на три фази: Перша фаза – невелика інфільтрація тканин із втягненням в процес однієї потової залози. Друга фаза – втягуються в процес декілька потових залоз із гнійною інфільтрацією навколишніх тканин та формуванням щільного інфільтрату. Третя фаза – утворення абсцесу, а в запущених випадках – флегмони. Лікування: 1.гігієна ділянки де локалізується гідраденіт 2.антибактеріальна терапія 3.імунотерапія 4.анальгетики При утворенні абсцесу показане хірургічне лікування – розкриття гнійника.

Лімфангіт (limphangiitis) запалення лімфатичних судин, котре ускладнює різні гнійно-запальні захворювання

Класифікація. Розрізняють лімфангіт 1. простий (серозний) 2. гнійний По перебігу: 1. гострий 2. хронічний За видами ураження судин: 1. капілярний (сітчастий) 2. стовбуровий (трункулярний)

Інфікована рана передпліччя. Трункулярний лімфангіт.

Лікування, перш за все, повинно бути направленим на ліквідацію первинного гнійно-запального вогнища. Його хірургічну обробку, раціональне дренування, адекватне загальне лікування. Важливо створити для кінцівки спокій, підвищене положення, при потребі провести імобілізацію

Лімфаденіт (lymphadenitis) запалення лімфатичних вузлів, котре виникає як ускладнення різних гнійно-септичних захворювань і специфічних інфекцій і є як правило вторинним процесом

Розрізняють наступні форми лімфаденіту - гострий - хронічний - неспецифічний - специфічний В залежності від характеру ексудації розрізняють: - серозний - геморагічний - фібринозний - гнійний лімфаденіт

Гострий гнійний шийний лімфаденіт

Флегмона (phlegmona) розлите гнійне запалення клітковини

В залежності від характеру змін у тканинах розрізняють: - серозну - гнійну - гнилісну - некротичну форму флегмони Клінічна картина. За клінічним перебігом розрізняють флегмони: гострі хронічні За локалізацією: епіфасціальні субфасціальні міжм”язеві органні міжорганні підслизові заочеревинні медіастінальні тазові

Обширна флегмона гомілки

Лікування. Основний метод лікування флегмон – хірургічний. Операції з приводу флегмони необхідно виконувати під загальним знеболенням. Оперативні доступи повинні бути адекватними та анатомічно обґрунтованими: із одного боку доступ повинен забезпечувати цілісність і збереження елементів судинно-нервового пучка та життєво важливих органів; з другого – забезпечувати оптимальні умови для відтоку ексудату та дренування гнійника.

Анаеробна неклостридіальна флегмона лівого стегна після радикальної хірургічної обробки.

Обширна анаеробна флегмона черевної і грудної стінки після радикальної хірургічної обробки

Фурункул (furunculus ) гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і навколишньої сполучної тканини

Фурункул носогубного трикутника

схема поширення пілефлебіту при фурункулі носогубного трикутника

Карбункул (carbunculus) гостре гнійно-некротичне запалення декількох волосяних фолікулів і сальних залоз із розповсюдженням на підшкірну клітковину і шкіру та утворенням обширного запального інфільтрату і некрозу.

Карбункул обличчя. Карбункул задньої поверхні шиї

Лікування У випадку обширного некрозу тканин, прогресуючого набряку, інтоксикації, що наростає показане термінове оперативне лікування. Операцію – хрестоподібне розсічення карбункула слід проводити під загальним знеболенням. Карбункул розсікають на всю глибину до життєздатних тканин. Чотири лоскути, що утворилися при цьому відсепаровують, некротизовані тканини висікають, гнійні запливи розкривають. В подальшому лікування здійснюють у відповідності із загальними правилами лікування гнійних ран.

Схема хрестоподібного доступу та висічення карбункула

Рана після радикальної хірургчної обробки карбункула

Дякую за увагу