Презентація на тему:
Фармакологія протизапальних та протиалергічних лікарських засобів

Фармакологія протизапальних та протиалергічних засобів ЛЕКТОР- ПРОФ. ПОСОХОВА К.А.

АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ Частота в Україні – 35-45 % всіх випадків ПД ЛЗ Частота в світі – у 10-15 % населення Землі У 20 % здорових осіб наявна сенсибілізація (підвищена чутливість) до ЛЗ

АЛЕРГЕНИ

Синдром Стівенса-Джонса (Stevens-Johnson syndrome)

Ексфоліативний дерматит (синдром Лаєла)

Ангіоневротичний набряк (Квінке) Набряк підшкірної клітковини, особливо повік, губ, ділянки геніталій, хоча може бути на будь-якій ділянці тіла Небезпечно, якщо залучені язик та гортань Може супроводжувати кропивянку, анафілактичний шок та сироваткову хворобу Пеніцилін, аспірин, дифенін тощо, інфекційні та харчові алергени

Загальні принципи попередження та лікування алергічних реакцій 1) Уникнення контакту з алергеном 2) Проведення специфічної десенсибілізації шляхом повторного введення хворому невеликих доз специфічного алергену 3) Проведення неспецифічної десенсибілізації шляхом призначення препаратів, які пригнічують імунні реакції (імунодепресантів) 4) Застосування протиалергічних засобів, які здатні попередити вивільнення медіаторів алергії шляхом стабілізації мембран опасистих клітин (лаброцитів) або ж заблокувати рецептори, з якими ці медіатори взаємодіють у тканинах 5) Симптоматичне лікування проявів алергічних реакцій, які вже розвинулись

Напрямки терапії реакцій гіперчутливості негайного типу 1) Протиалергічні препарати : а) засоби, які стабілізують мембрани опасистих клітин (лаброцитів) та базофілів і гальмують вивільнення з них медаторів реакції гіперчутливості (кромолін-натрію, кетотіфен) б) протигістамінні засоби - блокують рецептори, з якими з`єднується у тканинах гістамін ( димедрол, супрастин та ін.) 2) Засоби, які зменшують пошкодження тканин (глюкокортикостероїди) 3) Засоби симптоматичного лікування (адреналін, еуфілін)

Протиалергічні засоби – стабілізатори мембран опасистих клітин Кетотифен (задитен) – всередину Кромолін-натрій (інтал) – інгаляційно Недокроміл-натрій (тайлед) – інгаляційно Інгібітор лейкотрієнів - акколат

Кетотифен (задитен), Кромолін-натрій (інтал), Недокроміл-натрій (тайлед), Акколат

МЕХАНІЗМ ДІЇ ПРЕПАРАТІВ – стабілізаторів мембран опасистих клітин

Протигістамінні засоби Структура ядра антагоністів Н1 гістамінорецепторів (H1 гістаміноблокаторів) CH2-CH2-N R1 R1 CH3 CH3

Блокатори Н1 гістамінорецепторів за хімічною будовою поділяють на похідні: 1) етилендіаміну (супрастин) 2) етаноламіну (димедрол, клемастин) 3) піперазину (цетиризин) 4) алкіламінів (фенірамін) 5) фенотіазину (дипразин, терален) 6) піперидину (терфенадин, астемізол, лоратадин) 7) різної будови (діазолін, перитол, фенкарол)

АНТИГІСТАМІННІ ЗАСОБИ 1 покоління: димедрол (дифенгідрамін), супрастин (хлорпірамін), дипразин (піпольфен), фенкарол, діазолін, ципрогептадин (перитол), тавегіл (клемастин) 2 покоління: терфенадин (трилудан), астемізол (гісманал), лоратадин (кларитин) 3 покоління: цетиризин (зіртек), фексофенадин (телфаст)

Н1-гістаміноблокатори 1 покоління

Н1-гістаміноблокатори 2 і 3 поколінь

Порівняльна протиалергічна активність Н1 гістаміноблокатори 1-го покоління дипразин>тавегіл>димедрол>супрастин> фенкарол>діазолін Н1 гістаміноблокатори 2-го і 3-го поколінь цетиризин>терфенадин=фексофенадин> астемізол>лоратадин

1) блокують Н1-гістамінові рецептори 2) Стабілізують опасисті клітини 3) Знижують синтез і виділення гістаміну 4) Мають протизапальну активність Властивості блокаторів Н1-гістамінових рецепторів 2-го і 3-го поколінь:

1. Кропив’янка 2. Сінна лихоманка 3. Вазомоторні риніти 4. Контактні дерматити 5. Ангіоневротичний набряк 6. Сироваткова хвороба 7. Анафілактичний шок (засіб першого вибору – адреналін!) 8. Інші Показання до застосування протигістамінних препаратів

1) Пригнічуючий вплив на ЦНС (порушення координації рухів, підвищена втомлюваність, запаморочення) 2) Порушення функції ШКТ : зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастрії, закреп або діарея, збільшення апетиту (перитол) 3) Внаслідок М-холіноблокуючої активності - сухість слизових оболонок, розлади зору, імпотенція, затримка сечовипускання, тахікардія, головний біль, затьмарення зору, диплопія, тремор, ейфорія, нервозність, безсоння, психози) 4) подовження QT (астемізол, терфенадин) 5) при повторному застосуванні – тахіфілаксія (тривалість призначення – 10-14 днів) 6) псевдоалергічна реакція (вивільнення гістаміну) Побічна дія блокаторів Н1-гістамінових рецепторів

Не впливають на ЦНС діазолін фенкарол лоратадин астемізол цетиризин

Переваги блокаторів Н1-гістамінових рецепторів 2-го і 3-го поколінь перед класичними Н1-антагоністами 1) Високі специфічність і спорідненість до Н1-рецепторів 2) Короткий латентний період 3) Тривала дія (до 24 годин) 4) Відсутність блокади інших типів рецепторів 5) Не проникають через ГЕБ у терапевтичних дозах 6) Відсутність тахіфілаксії

Протизапальні засоби

Групи протизапальних агентів і механізм дії: 1) нестероїдні протизапальні засоби - НПЗ 2) глюкокортикостероїди (ГКС) глюкокортикостероїди ЛК + - Фосфоліпаза А2 Фосфоліпіди Арахідонова Кислота Циклічні Ендопероксидази Простагландини Тромбоксан Запалення біль лихоманка вазоконстрикція Підвищення агрегації тромбоцитів - + - пригнічуючий ефект - стимулюючий ефект НПЗ - Циклооксигеназа (ЦОГ-1, ЦОГ-2, ЦОГ-3)

Класифікація нестероїдних протизапальних засобів за хімічною будовою 1) Похідні саліцилової кислоти (к-та ацетилсаліцилова) 2) Похідні фенамової кислоти-фенамати (флуфенамова та мефенамова кислоти) 3) Похідні пропіонової кислоти (ібупрофен, напроксен, кетопрофен, набуметон, сургам) 4) Похідні піразолону (бутадіон) 5) Похідні оцтової кислоти (диклофенак, індометацин, суліндак, набуметон) 6) Похідні оксикаму (піроксикам, мелоксикам) 7) Сульфопохідні (рофекоксиб, целекоксиб, німесулід)

Класифікація нестероїдних протизапальних засобів за механізмом дії: Селективні інгібітори ЦОГ-1 (кислота ацетилсаліцилова у малих дозах) II. Неселективні інгібітори ЦОГ-1 і ЦОГ-2 (більшість НПЗ) III. Препарати з переважним впливом на ЦОГ-2 (мелоксикам, німесулід) IV. Високоселективні інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб, рофекоксиб)

Diclofenac-natrium

Індометацин

Німесулід, мелоксикам

Целекоксиб (целебрекс) рофекоксиб (рофіка, віокс)

Властивості НПЗ Протизапальна дія целекоксиб, рофекоксиб > індометацин > диклофенак > мелоксикам > німесулід > піроксикам > кетопрофен > напроксен > бутадіон > ібупрофен > кислота ацетилсаліцилова Аналгезивна дія Жарознижуюча дія

Показання до застосування НПЗ 1. Ревматизм 2. Інфекційно-алергічний міокардит 3. Ревматоїдний поліартрит 4. Системний червоний вовчак 5. Анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева) 6. Подагра 7. Деформуючий остеоартроз (ДОА) 8. Тромбофлебіт 9. Запальні захворювання сполучної тканини, кістково-м`язової системи 10. Невралгія 11. Менінгоенцефаліт 12. Хронічний бронхіт 13. Вірусний гепатит

Дози, в яких НПЗЗ використовують як протизапальні агенти

ПОБІЧНА ДІЯ НПЗ Шлунково-кишковий тракт: Пептичні виразки і множинні мікроерозії, Езофагіт і стриктури, Ерозивні ураження тонкої і товстої кишки, Шлункові кровотечі Нирки: Зворотна гостра ниркова недостатність, Водно-електролітні розлади, Хронічна ниркова недостатність і інтерстициальний фіброз, Інтерстеціальний нефрит, Нефротичний синдром Серцево-судинна система: Посилення артеріальної гіпертензії, Посилення застійної серцевої недостатності, Посилення стенокардії, Зростання ризику церебральної ішемії Печінка: Підвищення рівня трансаміназ, Фульмінантна печінкова недостатність (рідко) Центральна нервова система: Головний біль, Сонливість, Сплутаність свідомості і порушення поведінки, Асептичний менінгіт Система крові: Тромбоцитопенія, Гемолітична анемія, Агранулоцитоз і апластична анемія Інші ефекти: Посилення астми і поліпозу носа, Висипка на шкірі, Анафілактоїдні реакції

1) призначати одночасно з НПЗ гастропротектори сукральфат, мізопростол, ранітидин, фамотидин, омепразол 2) Створювати і впроваджувати НПЗ, які селективно інгібують ЦОГ-2 мелоксикам, німесулід, рофекоксиб, целекоксиб Попередження розвитку кишечних ускладнень при призначенні НПЗ:

Напрямки медикаментозного лікування ревматоїдних захворювань: НПЗ з метою пригнічення запального процесу, зменшення болю, ригідності м`язів та суглобів 2) Базисні засоби (хворобомодифікуючі) метотрексат, гідроксихлорохін, сульфасалазин, препарати золота, пеніциламін, похідні пурину (азатіоприн і меркаптопурин), алкілуючі засоби (хлорбутин і циклофосфамід), циклоспорин 3) ГКС призначають при неефективності НПЗ і базисних препаратів у випадку дуже тяжкого перебігу запального процесу